Постанова № 9802688, 11.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2010 р. Справа № 17/141/5018

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгоспімпекс" на постанову Господарського суду Полтавської областi від 16.12.2008р. по справі№17/141/5018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгоспімпекс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгоспімпекс" (надалі по тексту позивач, ТОВ "Сільгоспімпекс") звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі по тексту відповідач, ДПІ у м. Полтаві), в якому просив суд:

-визнати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 16.11.2007 року № 0000702305/0 нечинним;

-зобовязати ДПІ у м. Полтаві включити суму 16439, 26 грн. до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок ТОВ "Сільгоспімпекс".

Постановою Господарського суду Полтавської областi від 16.12.2008 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгоспімпекс" відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп.7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.3, п.2.2., п. 3, п. 6.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України та Держказначейства України від 02.07.1997 року № 209/72, ст..ст. 7, 9, 10, 11, 69, 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідачем надано заперечення на апеляційну скаргу, в яких він посилаючись на правомірність оскаржуваної постанови та необґрунтованість вимог апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що під час проведення Державною податковою інспекцією у м. Полтаві позапланової перевірки ТОВ "Сільгоспімпекс" з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника за грудень 2006р., було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1. п.7.4. ст..7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р..

Також, перевіркою встановлено, що у листопаді 2006р. основним постачальником (контрагентом) TOB "Сільгоспімпекс" було TOB "Група Універсал Arpo Трейд". Вказаним товариством позивачу було поставлено товар на загальну суму 178605,00 грн. в т.ч. ПДВ 29767,00 грн. та виписані відповідні податкові накладні.

У листопаді 2006р. згідно платіжних доручень, TOB "Сільгоспімпекс" сплатило TOB "Група Універсал Arpo Трейд" в ціні товару суму ПДВ 29767,00 грн..

Зазначені податкові накладні були включені TOB "Сільгоспімпекс" до податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт № 2224/23-2/30152421 від 07.11.2007р. та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000702305/0 від 16.12.2007р. про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 16 439,26 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкові накладні, складені і видані позивачу TOB "Група Універсал Arpo Трейд" не можуть належним чином підтверджувати право TOB "Сільгоспімпекс" на податковий кредит по результатам господарських операцій з TOB "Група Універсал Arpo Трейд" в листопаді 2006 р., оскільки не доведено надходження ПДВ до Державного бюджету України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Так, п.1.8 ст.1 Закону України „Про ПДВ” містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування” та джерела його формування для подальшого використання, і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст..7 Закону зі змінами та доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Сільгоспімпекс»виконало вимоги п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у ТОВ "Група Універсал Arpo Трейд", яке, в свою чергу, виконало вимоги п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" - видало покупцеві, яким є ТОВ «Сільгоспімпекс», належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку (а. с. 59-63).

Таким чином, дотримуючись положень пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, позивач, маючи від постачальників належно оформлені податкові накладні, правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ за ними у відповідні звітні періоди.

Позивачем було надано відповідачу податкові накладні, що не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством та копії банківських документів, які засвідчують перерахування коштів в оплату вартості товару, чим підтвержено обґрунтованість віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у грудні 2006р..

Таким чином, понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю та цілком підтверджені документально, у т.ч. податковими накладними, його банківськими документами про перерахування коштів в оплату вартості товару, а висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 16439, 26 грн. є безпідставним.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що надані TOB "Група Універсал Arpo Трейд" копії документів, що підтверджують взаєморозрахунки з TOB "Сільгоспімпекс" не посвідчені належним чином, а тому не можуть бути прийняті до уваги як такі, що підтверджують право позивача на податковий кредит, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Отже ненадання контрагентами постачальників позивача належним чином засвідчених копій документів щодо підтвердження взаєморозрахунків з ТОВ «Сільгоспімпекс» не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а отже, й для застосування штрафних санкцій.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами постачальників Позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства-Позивача і не може бути підставою для притягнення Позивача до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість Позивачу, а отже, й для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Таким чином, як впливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Крім того, відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідно до п.п.”а” п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ” умовою бюджетного відшкодування є сплата продавцем ПДВ в ціні товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Відповідач не заперечує, що позивачем повністю сплачено ПДВ в ціні товарів продавцю, а тому колегія суддів приходить до висновку, що обов'язок доказування правомірності винесених спірних рішень Відповідачем не було виконано.

Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи та системного аналізу наведених норм права, колегія суддів дійшла висновку, що податковим органом оспорюванням податковим повідомленням-рішенням неправомірно зменшено ТОВ «Сільгоспімпекс» суму бюджетного відшкодування ПДВ.

Суд першої інстанції не врахував вказаних положень норм матеріального права та дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 16.11.2007 року № 0000702305/0 нечинним, а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення цієї частини позовних вимог.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в частині зобовязання відповідача включити суму 16439, 26 грн. до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок ТОВ «Сільгоспімпекс»не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Заявлена позивачем вимога зобов'язати ДПІ у м. Полтаві включити суму 16439, 26 грн. до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок ТОВ «Сільгоспімпекс», є нічим ін шим, як вимогою про підтвердження наявності факту (встановлення факту), що має юридичне значення, а отже, не підлягає розгляду в адмі ністративному суді.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС суддя відмов ляє у відкритті провадження в адміністративній справі у випадку, якщо заяву не належить розгляда ти в порядку адміністративного судочинства.

Якщо ця обставина буде встановлена під час розгляду справи, то згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 цього Кодексу суд закриває провадження у справі.

Таким чином, суду першої інстанції дійшов не вірного висновку, розглянувши позовні вимоги в частині зобо в'язаня відповідача включити суму 16439, 26 грн. до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок ТОВ «Сільгоспімпекс».

Враховуючи викладене, постанова суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, ч.3 ст. 198, ч.4 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгоспімпекс" задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Полтавської областi від 16.12.2008р. по справі№17/141/5018скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгоспімпекс"до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 16.11.2007 року № 0000702305/0 нечинним.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгоспімпекс"провадження у справі закрити.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 16.03.2010 р.