Вирок № 9801754, 26.05.2010, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа № 1 351/10

В И Р О К

Іменем України

26 травня 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А.Г.

при секретарі Загорулько О.С.

за участю прокурора Гринь О.В.

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

підсудної ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки і мешканки АДРЕСА_1, українки, громадянки України, освіта середня, не заміжньої, має на утриманні малолітню дитину, ніде не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, яка не досягла трьохрічного віку, не судимої

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

в с т а н о в и в :

1 січня 2010 року, приблизно о 04 год. 30 хв., між підсудною ОСОБА_5, яка перебувала в стані алкогольного спяніння, та потерпілим ОСОБА_6 за місцем їх спільного проживання в квартирі АДРЕСА_1 на грунтні особистих неприязне них відносин виникла сварка, приводом до якої послужило те, що останній висловив свій намір забрати дитину підсудної та переїхати з нею жити до своєї матері. В ході сварки підсудна, застосовуючи насильство, відштовхувала потерпілого від дитини та причинила йому подряпини обличчя. Під час цього у неї виник умисел, направлений на умисне вбивство останнього, реалізуючи який вона схопила кухонний ніж, що знаходився в кімнаті, і умисно нанесла ним два удари в область передньої поверхні грудної клітини зліва та правої верхньої кінцівки потерпілого, якою він захищався від нанесення ударів, спричинивши йому згідно висновку судово-медичного експерта № 2-а від 3 лютого 2010 року проникаюче колото-різане поранення грудної порожнини з локалізацією колото-різаної рани в області передньої поверхні грудної клітини зліва, в проекції 3-го міжреберя між навколо-грудинною та середнє-ключичною лініями, з наскрізним пораненням верхньої долі лівої легені та пошкодженням лівого шлуночку серця (рана №1); проникаюче колото-різане поранення грудної та черевної порожнини з локалізацією колото-різаної рани в області передньої поверхні грудної клітини зліва, в проекції нижнього краю 6-го ребра, між навколо-грудинною та середнє-ключичною лініями, з наскрізним пораненням нижньої долі лівої легені, пошкодженням діафрагми, наскрізним пораненням лівої долі печінки, шлунку та пошкодженням капсули підшлункової залози (рана № 2), які в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку як таких, що призвели до смерті.

Йому також були спричинені: рана на внутрішній поверхні правого передпліччя в нижній третині (рана №3), яка за своїми характеристиками є прижиттєвою, утворилася в короткий проміжок часу незадовго до госпіталізації потерпілого в стаціонар від не менш ніж однократної дії ріжучого предмету, яким могло бути лезо ножа, який діяв з достатньою для утворення цього ушкодження силою, що могло мати місце при захисті руками від ударів і стосовно живої особи тілесне ушкодження має ознаки легкого, що спричинило короткочасний розлад здоровя, а також садна лінійної форми: в скроневій області зліва в кількості 2-х; в щічній області зліва в кількості 4-х; в проекції кута нижньої щелепи зліва в кількості 3-х; в підщелепній області зліва в кількості 2-х, які мають прижиттєвий характер, утворилися в короткий проміжок часу незадовго до госпіталізації потерпілого в стаціонар від не менш ніж 11-ти кратної дії тупих предметів зі стонченим краєм, що діяли з достатньою для їx утворення силою і стосовно живої особи ушкодження цієї групи як у своїй сукупності, так і кожне окремо, мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Допитана в ході судового розгляду справи підсудна ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого їй злочину не визнала, зазначивши, що вбивства не скоювала, а вчинив це її батько, який під погрозами примусив її спочатку визнати свою вину у цьому, що вона зробила, побоюючись втілення їх в життя. В дійсності ж тілесні ушкодження потерпілому заподіяв ОСОБА_7 з тим, щоб нібито таким чином домогтись виселення її з квартири та вивільнення при цьому жилої площі для своєї сімї, з якою він там в даний час проживає.

Таку позицію підсудної суд розцінює як захисну з наміром уникнути відповідальності та покарання за скоєне, оскільки її показання в частині обставин та мотивів нанесення тілесних ушкоджень потерпілому є неспроможними та спростовуються сукупністю зібраних та досліджених в суді доказів по справі.

Допитана в суді потерпіла ОСОБА_4 показала, що в новорічну ніч 1 січня 2010 року вона зі своїм співмешканцем ОСОБА_7 та дитиною спали в своїй кімнаті в квартирі АДРЕСА_1, де в іншій кімнаті мешкали підсудна і потерпілий. Приблизно о 4-й годині вона і ОСОБА_7 проснулись від сварки, яка відбувалась між останніми. Її співмешканець зробив зауваження підсудній, яка є його дочкою, з приводу зухвалої поведінки по відношенню до потерпілого, після чого вона забігла в кімнату та нанесла удар долонею по обличчю батькові. Потерпілий спробував зупинити підсудну і забігши слідом за нею, спробував її утримати, але це йому не вдалось. ОСОБА_7 зажадав, щоб вони припинили сварку і залишили кімнату та не заважали їм відпочивати. Коли вони залишили кімнату, він, вставши з ліжка, зачинив двері і залишився в ній. Через деякий час вона почула крик підсудної: «ОСОБА_6, кров!». На крик зразу ж вийшов ОСОБА_7 Вона вийшла за ним через деякий час і побачила, що він, нахилившись над потерпілим, закривав йому рани, з яких йшла кров, а на східцях біля дверей сиділа підсудна, яка була знервована та стверджувала, що нібито потерпілий поранив себе сам. На пропозицію свого співмешканця вона викликала карету швидкої медичної допомоги та міліцію. Зазначила, що ОСОБА_7 весь час, коли між підсудною і потерпілим відбувалась сварка знаходився разом з нею в іншій кімнаті і участі в бійці не приймав, а тому не міг заподіяти тілесні ушкодження останньому.

Аналогічні показання про обставини сварки і бійки між підсудною і потерпілим в суді дав свідок ОСОБА_7, зазначивши, крім вищенаведеного, що коли він зачиняв двері своєї кімнати, то побачив, що в руці у підсудної, якою вона наносила удар потерпілому в область грудей, щось блиснуло, після чого ОСОБА_6 схопився за груди. Після того як на крик підсудної: «ОСОБА_6, кров!», - він вийшов на вулицю і побачив кров в області грудей потерпілого, зрозумів, що нею був нанесений удар ножем, який спричинив останньому колото-різане поранення грудної клітки. Цей ніж він бачив в кімнаті, де жили підсудна і потерпілий. В його присутності він був вилучений з підвіконня працівниками міліції під час проведення огляду квартири зразу ж після вбивства.

Такі ж показання свідок дав при проведенні відтворення обстановки та обставин події злочину з його участю 1 січня 2010 року, продемонструвавши за допомогою статиста як саме підсудна нанесла удари ножем потерпілому (т. 1 а. с. 105-111). Ці показання відповідно до висновку експерта № 2-в від 3 лютого 2010 року (т. 1 а. с. 115-117) не суперечать даним судово-медичної експертизи трупа щодо механізму спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень першої та третьої груп.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, друзі підсудної і потерпілого, в суді показали, що в новорічну ніч, приблизно о 3-й годині, вони зустрілись з останніми, які були вже в стані алкогольного спяніння біля новорічної ялинки на вулиці Гоголя в м. Полтаві. Там вони вжили ще спиртного і між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виникла сварка, в процесі якої останній пішов додому, залишивши підсудну з ними. Через деякий час вони теж пішли додому і підсудна зайшла до них та пробула там не більше 15 хвилин, після чого теж пішла додому, так як їй зателефонував співмешканець і повідомив, що збирається забирати дитину та йти з нею до своєї матері. Приблизно через 15 хвилин після цього їм зателефонувала ОСОБА_4 та попросила негайно прийти до них. Прийшовши, вони побачили потерпілого з ножовими пораненнями, який лежав на підлозі, і підсудну, яка знаходилась на східцях біля входу в квартиру. Разом з ОСОБА_7 ОСОБА_8 надав допомогу потерпілому, а коли на місце пригоди за викликом ОСОБА_4 прибула карета швидкої медичної допомоги, вони разом помістили в неї останнього. При цьому він чув як потерпілий промовив фразу: «Вона не хотіла», - зрозумівши її як те, що саме підсудна нанесла йому удар ножем, але не хотіла цього робити. Після цього він був присутнім в квартирі під час проведення її огляду працівниками міліції і бачив, як вони вилучили звідти кухонний ніж, яким було заподіяно ножові поранення потерпілому.

Із показань свідка ОСОБА_10, які він дав в суді, слідує, що 1 січня 2010 року він перебував на чергуванні в складі слідчо-оперативної групи Октябрського РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області. Приблизно о 4-й год. за викликом чергового райвідділу вони прибули в квартиру АДРЕСА_1, де він провів огляд місця події злочину вказаної квартири, в ході якого підсудна видала з підвіконня в кімнаті, в якій вона проживала з потерпілим, кухонний ніж. Про це було складено протокол огляду місця події. Підсудна також не заперечувала факту сварки з потерпілим.

Свідок ОСОБА_11, лікар станції швидкої медичної допомоги, в ході судового розгляду справи, показав, що будучи на чергуванні в ніч на 1 січня 2010 року виїжджав на місце події злочину на вулицю АДРЕСА_1. Там був виявлений з ножовими пораненнями грудної клітини та доставлений в 1-шу МКЛ м. Полтави потерпілий ОСОБА_6, який про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень нічого не говорив.

Судово-медичний експерт ОСОБА_12 в суді підтвердила свій висновок про характер, механізм, локалізацію, спосіб заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 та причину його смерті, зазначивши, що після отримання таких поранень він не міг вчиняти активних дій, пересуватись та розмовляти.

Потерпіла ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_13 охарактеризували підсудну як досить жорстоку та агресивну людину, здатну спричинити тілесні ушкодження такі, які вона заподіяла потерпілому.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 2-а від 3 лютого 2010 року (т. 1 а. с. 169-175) та акту судово-медичного дослідження № 2 від 29 січня 2010 року (т. 1 а. с. 44-54) смерть потерпілого ОСОБА_6 настала внаслідок проникаючих колото-різаних поранень грудної та черевної порожнин, які супроводжувались пошкодженнями серця, легень, діафрагми, печінки, шлунку та підшлункової залози, і призвели до розвитку шоку-крововтрати, що і стало безпосередньою причиною смерті.

Потерпілому ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження, які умовно можна поділити на три групи:

Перша група - проникаюче колото-різане поранення грудної порожнини з локалізацією колото-різаної рани в області передньої поверхні грудної клітини зліва, в проекції 3-го міжреберя між навколо-грудинною та середнє-ключичною лініями, з наскрізним пораненням верхньої долі лівої легені та пошкодженням лівого шлуночку серця (рана №1); проникаюче колото-різане поранення грудної та черевної порожнини з локалізацією колото-різаної рани в області передньої поверхні грудної клітини зліва, в проекції нижнього краю 6-го ребра, між навколо-грудинною та середнє-ключичною лініями, з наскрізним пораненням нижньої долі лівої легені, пошкодженням діафрагми, наскрізним пораненням лівої долі печінки, шлунку та пошкодженням капсули підшлункової залози (рана № 2).

Тілесні ушкодження цієї групи за своїми характеристиками є прижиттєвими, утворилися в короткий проміжок часу незадовго до госпіталізації потерпілого в стаціонар, від не менш ніж двохкратної дії колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа, який має обушок з вираженими ребрами і гостре лезо. Найбільша ширина слідоутворюючої частини клинка, який діяв з достатньою силою для утворення цих ушкоджень, близько 1,3 см.

Стосовно живої особи вищевказані тілесні ушкодження можуть бути оцінені лише в своїй сукупності і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку як таких, що призвели до смерті.

Друга група - різана рана на внутрішній поверхні правого передпліччя в нижній третині (рана №3), яка за своїми характеристиками є прижиттєвою, утворилася в короткий проміжок часу незадовго до госпіталізації потерпілого в стаціонар від не менш ніж однократної дії ріжучого предмету, яким могло бути лезо ножа, який діяв з достатньою для утворення цього ушкодження силою, що могло мати місце при захисті руками від ударів і стосовно живої особи тілесне ушкодження має ознаки легкого, що спричинило короткочасний розлад здоровя.

Третя група - садна лінійної форми: в скроневій області зліва в кількості 2-х; в щічній області зліва в кількості 4-х; в проекції кута нижньої щелепи зліва в кількості 3-х; в підщелепній області зліва в кількості 2-х, які мають прижиттєвий характер, утворилися в короткий проміжок часу незадовго до госпіталізації потерпілого в стаціонар від не менш ніж 11-ти кратної дії тупих предметів зі стонченим краєм, що діяли з достатньою для їx утворення силою і стосовно живої особи ушкодження цієї групи як у своїй сукупності, так і кожне окремо, мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судово-медичної експертизи речових доказів № 54-МК від 26 лютого 2010 року (т. 1 а. с. 203-204) на клаптиках шкіри з області 3-го i 6-го міжребіря зліва від трупа потерпілого ОСОБА_6 виявлено по одній колото-різаній рані, які утворилися від дії плоского, колюче-ріжучого предмета типу клинка ножа, який має обушок з вираженими ребрами i гостре лезо. В області ран металізації сполуками заліза не виявлено. Не виключається можливість утворення даних колото-різаних ран, на клаптиках шкіри від клинка ножа, наданого на експертизу.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи речових доказів № 67-МК від 1 березня 2010 року (т. 1 а. с. 213-214) на футболці потерпілого ОСОБА_6 по передній поверхні зліва виявлено два колото-різаних пошкодження, які утворилися від дії плоского, колюче-ріжучого предмета, клинок якого має обушок і гостре лезо, ширина якого на рівні занурень біля 13 мм. Дані колото-різані пошкодження могли утворитися від дії клинка ножа, наданого на експертизу.

Відповідно до протоколів огляду від 1 січня 2010 року (т. 1 а. с. 29-37, 38-42) в приміщенні 1-ї МКЛ було оглянуто труп потерпілого ОСОБА_6, в ході якого виявлені колото-різані рани грудної клітини та ушкодження в області обличчя, а також було вилучено сорочку, джинси, туфлі, футболку та гумові капці останнього, а у підсудної за місцем її проживання (т. 1 а. с. 63) светр, джинси та колготи.

Згідно висновків судово-медичних імунологічних експертиз № 3 від 5 лютого 2010 року (т. 1 а. с. 195-199), № 160, 162 та 176 від 12 лютого 2010 року (т. 2 а. с. 13-18, 41-44, 52-56), № 159 від 11 лютого 2010 року (т. 2 а. с. 24-27), № 158 від 3 лютого 2010 року (т. 2 а. с. 62-66) на кухонному ножі, вилученому з квартири підсудної і потерпілого, на светрі та джинсових брюках підсудної, капцях, майці, футболці, сорочці та джинсових брюках потерпілого виявлена кров, яка може походити від потерпілого.

Аналізуючи наведені докази, суд враховує їх повну узгодженість та відповідність між собою як про причини і обставини виникнення конфлікту, так і механізм та спосіб заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, мотиви вчинення злочину.

В звязку з наведеним суд вважає правдивими показання свідка ОСОБА_7, так як вони підтверджуються сукупністю наведених вище доказів, зокрема, що самі події мали місце в квартирі АДРЕСА_1, де він мешкає, за обставин викладених вище. Приймаючи до уваги його показання як правдиві, суд виходить з того, що він в той час, коли між підсудною і потерпілим відбувалась сварка і бійка знаходився в іншій кімнаті разом з своєю співмешканкою, яка є рідною сестрою потерпілого, і не брав участі в бійці, що підтвердила остання в суді, а тому не міг нанести йому тілесні ушкодження.

Зважаючи на характер стосунків, які існували між свідком і потерпілим, щирість і доброзичливість в їх ставленні один до одного, що було підтверджено в суді, суд не вбачає мотивів і підстав для застосування насильства першого із названих по відношенню до останнього, а тому і для його вбивства при відсутності для цього будь-якого приводу в обставинах, які склалися станом на 1 січня 2010 року.

Суд критично оцінює показання підсудної про те, що вона зізналась у вчиненні умисного вбивства потерпілого, якого не скоювала, під погрозою з боку свого батька ОСОБА_7 Цей факт заперечує останній та його співмешканка, яка є сестрою загиблого, а тому не зацікавленою особою у приховуванні відомих їй фактів про обставини вбивства брата.

Крім того, цей факт спростовується показаннями в суді свідка ОСОБА_14, в. о. першого заступника начальника Октябрського РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області, який особисто приймав явку з повинною від підсудної, яка добровільно без будь-якого примусу чи психічного тиску на неї зізналась у вчиненні інкримінованого їй злочину, зазначивши, що в ході сварки вчинила умисне вбивство потерпілого, нанісши йому удари ножем в область грудної клітини.

Свідченням цьому суд приймає до уваги явку з повинною форма і зміст якої, на думку суду, свідчать про добровільне волевиявлення підсудної в її написанні та повідомленні даних, які відповідають дійсності про обставини скоєння нею злочину (т. 1 а. с. 56-57).

Виходячи з наведеного, суд приймає до уваги як правдиві ті показання, які підсудна давала в явці з повинною і частково під час її допиту як підозрюваної 1 січня 2010 року (т. 2 а. с. 100-104) та в ході відтворення обстановки і обставин події злочину з її участю 1 січня 2010 року (т. 2 а. с. 105-117), в яких вона визнавала факт застосування в ході сварки з потерпілим ножа та його використання при цьому. Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 2-б від 3 лютого 2010 року (т. 2 а. с. 122-124) ці показання не суперечать даним судово-медичної експертизи трупа щодо давності, локалізації, кількості та механізму спричинення потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень першої групи.

Отже, на підставі наведеного суд вважає, що зізнаючись у скоєнні умисного вбивства потерпілого, підсудна робила це добровільно, без будь-якого примусу, а тому показання, в яких вона визнавала свою причетність до скоєння умисного вбивства потерпілого, вважає правдивими та приймає їх до уваги. Послідуючу відмову від цього суд розцінює як спосіб захисту від предявленого обвинувачення та намір уникнути покарання за вчинене, а тому до уваги не приймає.

Оцінюючи мотиви злочинних дій підсудної, суд вважає, що вона вчинила вбивство потерпілого умисно під час конфлікту, який виник між ними з метою помсти та розправи. З наведеного вище слідує, що підсудна в процесі сварки схопила ніж, який знаходився в кімнаті і без будь-якого попередження нанесла ним удар потерпілому в область грудної клітини. Послідуючі дії підсудної свідчать про те, що вона вчинила вбивство, оскільки вона зразу ж повідомила про це голосом потерпілу ОСОБА_4 та свого батька ОСОБА_7 Суд розцінює її дії як вчинені з метою вбивства потерпілого і виходить при цьому з їх раптовості та неочікуваності для останнього, а також характеру та локалізації тілесних ушкоджень, тобто нанесення їх в життєво важливі органи. Суд враховує, що підсудна при відсутності будь-якої реальної загрози для її життя та здоровя взяла ніж і зразу ж нанесла ним удар потерпілому в область грудної клітини.

Такий висновок суду ґрунтується як на наведених вище доказах, які суд вважає достатніми та допустимими, так і на матеріалах судово-психіатричної експертизи (т. 2 а. с. 87-91) про те, що ОСОБА_5 в період вчинення інкримінованого їй злочину будь-якими хронічними психічними захворюваннями не страждала, як i не знаходилася в стані тимчасового розладу психічної діяльності і могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. В даний час ОСОБА_5 будь-яким психічним захворюванням не страждає, не виявляє ознак недоумства чи іншого розладу психічної діяльності, а виявляє психопатичні риси характеру (варіант психічної норми). Може усвідомлювати свої дії i керувати ними. Може постати перед слідством і судом. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Суд не приймає до уваги як докази по справі протоколи огляду місця події від 1 січня 2010 року (т. 1 а. с. 9-14, 15-19, 20-26), оскільки вони були зібрані всупереч визначеному статтями 65, 127 та 191 КПК України порядку.

Отже, суд вважає доведеною вину підсудної у вчиненні інкримінованого їй злочину за обставин і способом та з мотивів вказаних вище, і кваліфікує її діяння за ч. 1 ст. 115 КК України як умисне вбивство потерпілого ОСОБА_6

Обставин, що помякшують покарання підсудної, суд не знаходить.

Обставиною, яка обтяжує покарання підсудної, суд визнає вчинення нею злочину в стані алкогольного спяніння.

При визначенні покарання, суд враховує конкретні обставини справи, характер, тяжкість та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу винної та обставини, що впливають на призначення покарання.

Суд приймає до уваги, що скоєний підсудною злочин є особливо тяжким.

За місцем проживання і роботи підсудна характеризується позитивно (т. 2 а. с. 190-192), що суд розцінює як обставину, що помякшує її покарання.

Суд також враховує обставини вчинення злочину, віктимну поведінку потерпілого при цьому, поведінку підсудної під час і зразу після скоєння злочину, особу підсудної, яка вперше вчинила злочин та притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину. Призначаючи покарання, суд враховує думку потерпілої, яка наполягає на суворому покаранні підсудної. З урахуванням наведеного суд вважає, що підсудній повинно бути призначено покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для її виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 81 КПК України.

Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК України на сім років шість місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з 26 травня 2010 року.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженої у виді підписки про невиїзд змінити на взяття під варту, взявши її під варту негайно в залі суду.

Речові докази: два СД-диски із записами відтворень обстановки і обставин події злочину за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_5 (т. 2 а. с. 119), - зберігати при справі, інші (т. 1 а. с. 224, 240; т. 2 а. с. 9, 20, 29, 37, 58, 68, 79, 83, 118) - знищити.

Стягнути з засудженої на користь НДКЦ при ГУ МВС України в Полтавській області (розрахунковий рахунок 35220002003664 ГУ ДК України в Полтавській області Код ЄДРПОУ 25574067, МФО-831019) судові витрати за проведення по справі дактилоскопічної експертизи в сумі 202,82 грн. (т. 1 а. с. 185), а також на розрахунковий рахунок 31252272210055 ГУ ДК України в Полтавській області Код ЄДРПОУ 25574067, МФО-831019 1216,94 та 202,82 грн. судових витрат за проведення біологічної та експертизу холодної зброї відповідно, а всього 1622 (одна тисяча шістсот двадцять дві) грн. 58 коп.

Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя А.Г.Савченко