Рішення № 98013812, 23.06.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/7754/19

Справа №760/28218/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі

головуючої судді Усатової І.А.,

за участі секретаря судового засідання Омелько Г.Т.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу міста м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» та просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем 16 липня 2019 року, реєстровий номер 2253, про стягнення з нього заборгованості у розмірі 21 552,86 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що на адресу його роботодавця надійшла постанова приватного виконавця виконавчого округу міста м. Києва Вольф Т.Л. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 28.08.2019.

Відповідне виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. від 16 липня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 21 552,86 грн.

Позивач стверджує, що не отримував від кредитора ТОВ «Росвен Інвест Україна» жодних повідомлень з вимогами сплатити заборгованість, тому вважає вказану заборгованість не безспірною. З цього факту випливає порушення приватним нотаріусом вимог статей 87 та 88 Закону України «Про нотаріат» при вчиненні виконавчого напису.

Також ОСОБА_1 звертає увагу, що за умовами заяви № 002-16594-031013 від 05.10.2013 про приєднання останнього до умов та правил надання банківських послуг ПАТ «Дельта Банк» з відкриття поточного рахунку з використанням кредитної картки строк користування кредитною лінією становив 364 дні та мав закінчитися 04.10.2014. Таким чином, звернення ТОВ «Росвен Інвест Україна» про вчинення виконавчого напису від 16.07.2019 подано з пропуском передбаченого законом трирічного строку (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»), який потрібно відраховувати з дня закінчення строку користування кредитною лінією.

Також позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 18.10.2019 задоволено заяву позивача про забезпечення позову, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. 16 липня 2019 року, реєстровий номер 2253.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 18.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі та надано відповідачу 15-денний строк на подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження. витребувано від приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було вчинено згаданий виконавчий напис.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу та третім особам копію позовної заяви з додатками.

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву, а третім особам - для надання письмових пояснень щодо позову.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, суд дійшов такого висновку.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та виходячи з системного аналізу статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

Таким чином нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку №1172, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання,чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Аналогічну позицію викладено в ухвалі колегії суддів судової палати цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01.03.2017 № 201/1662/16-ц.

Аналізуючи вищезазначене, виконавчий напис може бути вчинений за наявності одночасно двох умов, а саме: з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років та підтверджено безспірність заборгованості.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Так, оскільки, відповідно до умов договору погашення кредиту, процентів та інших платежів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця) невиконання позичальником кожного із цих зобов`язань.

Судом встановлено, що 05 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Дельта Банк» із заявою № 002-16594-031013, відповідно до якої йому встановлено ліміт кредитної лінії в розмірі 12000,00 грн. строком на 364 календарних дні.

Також встановлено, що 16 липня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2253, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором № 002-16594-031013 від 05.10.2013, укладеним з ПАТ "Дельта Банк".

У тексті виконавчого напису правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ "Дельта Банк" за вказаним кредитним договором вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА".

Разом з тим ні відповідач, ні треті сторони не надали суду документи на підтвердження переходу права вимоги за договором № 002-16594-031013 від 05.10.2013 від ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА".

З вказаного виконавчого напису вбачається, що строк платежу за кредитним договором 002-16594-031013 від 05.10.2013 настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості здійснено за період з 26.01.2018 по 03.07.2019. Сума заборгованості складає 21 052,86 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 11 692,86 грн.; прострочена заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом - 9 360 грн.

За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто зі стягувача плату в розмірі 500,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що 09.08.2019 на підставі вищевказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяною Леонідівною відкрито виконавче провадження № 59756019 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованості в розмірі 21 552,86 грн.

Як встановлено судом, 05.10.2013 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено кредитний договір № 002-16594-031013, відповідно до якого йому встановлено ліміт кредитної лінії в розмірі 12000,00 грн. строком на 364 календарних дні

Таким чином, строк закінчення користування ОСОБА_1 кредитною лінією мав настати 04.10.2014.

Згідно оспорюваного виконавчого напису, стягнення заборгованості здійснено за період з 26.01.2018 по 03.07.2019.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги строк дії кредитного договору, суд дійшов висновку, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості, оскільки у виконавчому написі нотаріуса зазначено період стягнення, який перевищує загальний строк позовної давності, тобто включає вимоги, з дня виникнення яких минуло більше трьох років.

Крім цього, відповідачем не надано суду документи на підтвердження переходу права вимоги за договором № 002-16594-031013 від 05.10.2013 від ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА".

Ні відповідачем, ні третіми сторонами не надано суду документів на підтвердження направлення ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» вимог до ОСОБА_2 про необхідність погашення заборгованості.

Вчиняючи виконавчий напис від 16.07.2019 № 2253, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушено норми статті 88 Закону України «Про нотаріат».

Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданій нотаріусу заяві та розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості, такий обов`язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості, з точки зору викладеного вище обґрунтування, має саме товариство як стягувач при зверненні до нотаріуса.

З огляду на викладене, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, прийшов до висновку про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.15,16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, ст. ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Визнати таким що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем 16 липня 2019 року, реєстровий номер 2253, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), заборгованості перед Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (код ЄДРПОУ 37616221) у розмірі 21 052,86 грн та за вчинення виконавчого напису у розмірі 500 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Усатова І.А.