Рішення № 98007975, 29.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 року місто Київ №640/11006/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)провизнання протиправними дій, скасування постанови від 12.03.2021 №44379941,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Київ з позовною заявою до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просить суд:

- визнати протиправними дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галунько Людмили Іванівни по прийняттю постанови від 12.03.2021 про стягнення з ОСОБА_1 , виконавчого збору у розмірі 10 644,36 доларів США;

- скасувати постанову державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галунько Людмили Іванівни від 12.03.2021 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 10 644,36 доларів США.

В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначив про те, що постанова про стягнення виконавчого збору від 12.03.2021 у розмірі 10 644,36 доларів США в межах виконавчого провадження №44379941 прийнята відповідачем всупереч нормам Закону України "Про виконавче провадження", оскільки підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10% від фактично стягнутої суми. Позивач наголосив на тому, що не має заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк». Крім того, на виконання постанови старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місиі Києві Журби Т.В. від 07.11.2018 про стягнення виконавчого збору у розмірі 85 002,66 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 300,00 грн. позивач оплатив виконавчий збір у розмірі 85 002,66 грн. та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 300,00 грн., а вказані обставини визнаються відповідачем.Оскільки, як зазначив позивач, відсутні дії державного виконавця, які привели до виконання рішення суду, постанова державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галунько Людмили Іванівни про стягнення з ОСОБА_1 , виконавчого збору у розмірі 10 644,36 доларів США є протиправною та такою, що порушує охоронювані законом права та інтереси ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2021 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/11006/21 з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, а також призначено судове засідання. Також вказаною ухвалою запропоновано відповідачеві надати відзив на позовну заяву та зобов`язано останнього надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №44379941.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2021 в задоволенні заяви представника позивача про повернення судового збору відмовлено.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 02.06.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній зазначив про те, що виконавче провадження №44379941 є не завершеним, а для його завершення боржникові ( ОСОБА_1 ) необхідно сплатити виконавчий збір у розмірі 10 644,36 доларів США, який повинний бути конвертований в національну валюту за курсом НБУ, станом на день виконання рішення, а тому підстави для скасування постанови державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галунько Л.І. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 10 644,36 доларів США відсутні.

Також на виконання вимог ухвали суду від 25.05.2021 відповідачем надано до суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №44379941.

Від позивача 14.06.2021 до суду надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких останній зазначив про те, що він 12.10.2018 сплатив на рахунок Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій на загальну суму 85 302,66 грн, однак, не дивлячись на те, що позивач сплатив виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 85 302,66 грн, відповідачем прийнято оскаржувану постанову, з якою позивач не погоджується.

Позивач наголосив на тому, що дії відповідача призвели до того, що боржник повинен нескінченно перебувати під загрозоб виконавчих дій та заходів примусового виконання, що триває більше 7 років, що, в свою чергу, призвело до надмірно тривалого перебування боржника в стані невизначеності його правового становища.

Під час судового розгляду справи судом оголошувались перерви та розгляд справи відкладався у відповідності із приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні 14.06.2021, враховуючи надходження клопотань від учасників сторін, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розгляд справи здійснено із врахуванням особливостей розгляду даної категорії спорів, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №44379941, на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві перебувало виконавче провадження №44379941 по виконанню виконавчого листа, виданого Подільським районним судом міста Києва від 18.11.2013 №758/7366/13-ц.

Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві від 13.08.20214 відкрито виконавче провадження №44379941.

Під час вчинення виконавчих дій по виконанню виконавчого листа, виданого Подільським районним судом міста Києва від 18.11.2013 №758/7366/13-ц відповідачем були винесені наступні постанови:

- постанова від 13.08.2014 ВП№44379941про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- постанова від 21.08.2015 ВП№44379941 про розшук майна боржника;

- постанова від 21.08.2015 ВП№44379941 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- постанова від 15.08.2016 ВП№44379941 про арешт коштів боржника;

- постанова від 09.02.2017 ВП№44379941 про опис та арешт (коштів) боржника;

- постанова від 09.02.2018 ВП№44379941 про опис та арешт майна (коштів) боржника;

- постанова від 04.06.2018 ВП№44379941 про припинення розшуку майна боржника;

Разом з тим, на адресу відповідача від стягувача Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" надійшла заява від 10.10.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме виконавчого листа від від 18.11.2013 №758/7366/13-ц, виданого Подільським районним судом міста Києва, в якій ПАТ "Універсал Банк" просило Подільський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Києві повернути виконавчий лист №758/7366/13-ц, виданий 18.11.2013 Подільським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на корист ПАТ "Універсал Банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 850 026,59 стягувачу без виконання, про що винести відповідну постанову.

Постановою старшого державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Журбою Тамілою Володимирівною від 16.10.2018 ВП№44379941 знято арешт з майна боржника та встановлено, що стягувачем ПАТ "Універсал Банк" подано заяву про відсутність боргу перед банком. Виконавчий збір та витрати на проведення виконавчий дій стягнуто в повному обсязі.

Постановами старшого державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Журбою Тамілою Володимирівною від 07.11.2018 ВП№44379941 стягнуто з боржника витрати виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн та стягнуто виконавчий збір у розмірі 85002,66 грн.

Разом з тим, постановою начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковалем В.В. від 04.12.2019 ВП№44379941 скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 07.11.2018.

Так, державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галунько Людмилою Іванівною винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 12.03.02.2021 ВП№ 44379941 на розмірі 10 644,36 доларів США.

Позивач в обгрунтування протиправності оскаржуваної постанови зазначив про те, що вона винесена з порушенням Закону України "Про виконавче провадження", оскільки обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору э вчинення державним виконавцем дій, направлених на примусове виконання рішення суду та фактичне стягнення суми боргу. Крім того, позивач вважає, що відповідач не має права змінювати на власний розсуд рішення суду та стягувати виконавчий збір від суми боргу в доларах США.

Таким чином, позивач, вважаючи дії відповідача та постанову про стягнення виконавчого збору від 12.03.2021 в рамках виконавчого провадження №44379941 протиправними та такими, що порушують його права та інтереси, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини щодо примусового виконання рішення суду та інших органів у виконавчому провадженні державними виконавцями врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Позивач вважає, що оскільки у відповідності до частини другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсоткі суми, що підлягає примусовому стягненню, а судовим рішенням стягнуто з боржника 850 026,59 грн, державний виконавець не має права змінювати на власний розсуд рішення суду та стягувати виконавчий збір від суми боргу в доларах США.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Подільсокого районного суду міста Києві від 14.10.2013 №758/7366/13-ц стягнуто солідарно, зокрема, із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал банк» (код ЄДРПОУ 21133352) 106 443,59 дол.США заборгованості за кредитним договором, що утворилась станом на 20 квітня 2012 року та становить за курсом Національного банку України на день пред`явлення позову 850 026,59 грн.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчислені боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону №1404-VIII.

Відповідно до пунктів 3,4,5 статті 49 Закону №1404-VIII у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Кошти виконавчого збору, стягнуті під час виконання рішення про стягнення коштів в іноземній валюті, відповідно до цієї статті підлягають валютообмінній фінансовій операції, а одержані після цього кошти у гривнях зараховуються до Державного бюджету України.

Витрати у зв`язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати, пов`язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника.

Як вбачається з рішення Подільськог районного суду міста Києва у справі №758/7366/13-ц, на підставі якого виданого виконавчий документ, стягнення з боржників суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, несе двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.

А тому у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.

Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 761/12665/14-ц.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що посилання позивача на те, що примусовому стягненню підлягає борг саме національній валюті, а не в іноземній, є необгрунтованими.

Разом, з тим, відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Суд звертає увагу, що відповідно до частин першої-другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній до 28 серпня 2018 року) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами підпунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 цього Закону виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами статтей 40, 42 наведеного Закону передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьою статті 40 цього Закону встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.п. 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону України №1404-VIII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких ч. 1 ст. 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній до 28 серпня 2018 року) слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

З 28 серпня 2018 року частину другу статты 27 Закону України «Про виконавче провадження» змінено, (Законом України №2475-VIII від 03 липня 2018 року) та визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, з урахуванням редакцій Закону України «Про виконавче провадження», які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась.

Так, у період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив - 10 відсотків фактично стягнутої суми, тоді як, у період після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору складав - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Положення статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній у період до 28 серпня 2018 року) зменшували відповідальність позивача, як боржника, в порівнянні з нормами ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній з 28 серпня 2018 року), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми що підлягає примусовому стягненню.

Судом встановлено, що обчислюючи суму виконавчого збору у розмірі 10 644,36 доларів США, відповідач взяв за основу суму, що підлягала стягненню відповідно до рішення Подільського районного суду від 14.10.2013 №758/7366/13-ц, тобто 106 443,59 дол. США.

Таким чином, з урахуванням того, що зміни внесені Законом №2475-VIII від 03 липня 2018 року погіршили становище боржника, а також те, що виконавчою службою фактично не стягнуто в повному обсязі з боржника коштів за виконавчим листом, виданого Подільським районним судом міста Києва від 18.11.2013 №758/7366/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" 850026,59 грн, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору.

Крім того, з матеріалів виконавчого провадження №44379941 вбачається, що позивачем сплачувався виконавчий збір відповідно до квитанцій від 24.01.2018 №TS207053, від 31.01.2018 №0.0.952891730.1, від 12.10.2018 на загальну суму 98 402,66 грн.

При цьому, матеріалами виконавчого провадження №44379941 не підтверджено, що відповідачем у примусовому порядку було стягнуто з ОСОБА_1 повну суму заборгованості у розмірі, визначеному у виконавчому листі від 14.10.2013 №758/7366/13-ц.

Відповідачем у оскаржуваній постанові жодним чином не наведено розранок виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника.

Суд звертає увагу на те, що за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

З огляду на наведене, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Зазначене дає підстави для висновку, що державний виконавець приймаючи спірну постанову не врахував принципу пропорційності, спрямованого на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі №640/685/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18, який має бути врахований судом при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин.

Суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що під час вчинення виконавчих дій щодо виконання виконавчого листа від 18.11.2013 №758/7366/13-ц було досягнуто результат, спрямований на фактичне погашення визначеної виконавчим документом заборгованості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що оскаржувана постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галунько Людмили Іванівни по прийняттю постанови від 12.03.2021 про стягнення з ОСОБА_1 , виконавчого збору у розмірі 10 644,36 доларів США та скасування постанови державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галунько Людмили Іванівни від 12.03.2021 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 10 644,36 доларів США підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправними дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галунько Людмили Іванівни по прийняттю постанови від 12.03.2021 про стягнення з ОСОБА_1 , виконавчого збору у розмірі 10 644,36 доларів США

3. Визнати протиправною та касувати постанову державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галунько Людмили Іванівни від 12.03.2021 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 10 644,36 доларів США.

4. Стягнути з Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04208, м. Київ, просп. Г. Гонгадзе, 5-Б, код ЄДРПОУ 34482497) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2952,75 грн (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві гривні сімдесят п`ять копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.