Рішення № 98007609, 01.07.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2021 року Чернігів Справа № 620/4204/21

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.03.2020 №00005233305.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, за результатами проведення перевірки, прийняте не на підставі та не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, без врахування усіх обставин, не добросовісно та не розсудливо, оскільки під час здійснення своєї господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та не допускав будь-яких порушень. Отже, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 № 00005233305, прийняте ГУ ДПС у Чернігівській області, має бути скасованим.

Суд ухвалою від 28.04.2021 відкрив провадження у справі та призначив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов

Відповідач у встановлений судом строк надав відзив на позов, в якому зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає нормам законодавства та скасуванню не підлягає. Доводи, наведені позивачем у позовній заяві, не спростовують правильність висновків Акту перевірки, а тому ГУ ДПС у Чернігівській області повністю не визнає позовних вимог, вважає, що позов є безпідставним та необґрунтованим і просить відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Перевіряючи підстави проведення перевірки позивача, судом встановлено, що на підставі вимог п.п.20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України відповідно до наказу від 22.01.2020 №183 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2019 року по взаємовідносинах з ТОВ «Клонсвін» (код ЄДРПОУ 42540830). Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 проінформований письмовим повідомленням від 22.01.2020 №41/25-01-33-04-08, яке разом з копією наказу від 22.01.2020 №183 було надіслано платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримано платником 23.01.2020 року.

За результатами перевірки складено Акт від 05.03.2020 № 286/33/ НОМЕР_1 .

Так, відповідно до висновків Акта перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 63.3 статті 63 Податкового кодексу України та Порядку обліку платників податків, затвердженого Наказом міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300, а саме: ФОП ОСОБА_1 не подано повідомлення про об`єкти оподаткування (за формою №20-01111);

- - п.198.1, п.198.3, п.198.6 статті 198, п.200.1 статті 200 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 завищено суму податкового кредиту на 169 696 грн. за лютий 2019 року по взаємовідносинам з ТОВ «Клонсвін» та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплачується до державного бюджету за лютий 2019 року на 169 696 грн.

На підставі Акту перевірки від 05.03.2020 року складено податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 № 00005233305 за яким: встановлення порушення ФОП ОСОБА_1 п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в зв`язку з чим останньому збільшено суму грошового зобов`язання та застосовано штрафні санкції за платежами податку на додану вартість в сумі 254544 гривні, з них 169696 грн збільшено суму грошового зобов`язання та 84848 грн штрафних санкцій.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , скориставшись правом адміністративного оскарження рішення контролюючого органу, 13.04.2020 подав скаргу на Податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 №00005233305 до контролюючого органу вищого рівня- Державної податкової служби України.

04.06.2020 ФОП ОСОБА_1 отримав рішення Державної податкової служби України від 02.06.2020 про залишення оскаржуваного рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 30.03.2020 без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 без задоволення.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є:

…«відповідно до листа ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14.06.2019 №8522/7/04-36-21-13 08.05.2019 в рамках кримінального провадження №32018040040000039 від 20.06.2018 за ч.1 ст.212, ч.1 ст.205, ч.3 ст.212 КК України ліквідовано міжрегіональний «конвертаційний» центр, до складу якого входило ТОВ «Клонсвін» (іпн 42540830). Згідно листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.11.2019 №1366/7/04-36-05-12-13, за результатами виходу за податковою адресою ТОВ «Клонсвін» 19.06.2019 складено акт про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв`язку з відсутністю підприємства та його посадових осіб за податковою адресою.

В ході перевірки, на підставі наданих підприємцем копій документів та Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту за лютий 2019 року віднесено суму коштів за «Асфальтобетонна суміш, дрібнозерниста, щільна, тип В, марка1,АСГ. Др. Щ.В. НП.1», «Плити бетонні тротуарні товщ. 60мм. 20*10*6», «Щебінь 20*40мм» та «Бордюр дорожній 1000*300*150 сірий» по податковим накладним, які були виписані ТОВ «Клонсвін» (код ЄДРПОУ 42540830) на загальну суму 1018177,90 грн (в т.ч.ПДВ 169696,32 грн).

Суми податку на додану вартість за виписаними податковими накладними включені ФОП ОСОБА_1 до податкового кредиту та відповідно до розділу II «Податковий кредит» додатку 5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» протягом лютого 2019 року від Постачальника - ТОВ «Клонсвін».

ФОП ОСОБА_1 було направлено запит від 10.06.2019 №4736/ФОП/25-01-13- 01-12 щодо надання вмотивованих пояснень щодо реальності здійснення операцій з ТОВ «Клонсвін» з зазначенням напрямку подальшого використання товару, а також завірені копії документів, серед яких: акти приймання - передачі, рахунки - фактури, первинні документи по доставці товару, навантаженні/розвантаженні (ТТН), розрахункові документи – платіжні доручення, платіжні вимоги - доручення, розрахункові чеки (їх корінці), договори, документи, що засвідчують якість придбаних товарів (експертні висновки, сертифікати, паспорти якості, тощо).

Згідно бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних» встановлено, що зареєстровані податкові накладні для ТОВ «Клонсвін», які в подальшому були виписані для. з номенклатурою товару: за «Асфальтобетонна суміш, дрібнозерниста, щільна, тип В, марка1,АСГ. Др. Щ.В. НП.1», «Плити бетонні тротуарні товщ. 60мм. 20*10*6», «Щебінь 20*40мм» та «Бордюр дорожній 1000*300*150 сірий» були зареєстровані по ланцюгу постачання від ТОВ «Макс Енд Ко» (код ЄДРПОУ 42154825). Зареєстровані податкові накладні для ТОВ «Макс Енд Ко» з номенклатурою товару: за «Асфальтобетонна суміш, дрібнозерниста, щільна, тип В, марка1,АСГ. Др. Щ.В. НП.1», «Плити бетонні тротуарні товщ. 60мм. 20*10*6», «Щебінь 20*40мм» та «Бордюр дорожній 1000*300*150 сірий» були зареєстровані по ланцюгу постачання від ТОВ "СІОНІМАКС" ( код ЄДРПОУ 42179614). ТОВ "СІОНІМАКС" перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Соборне управління, Соборна ДПІ (Соборний район м. Дніпра) з 04.06.2018 року, зареєстроване платником ПДВ з 01.07.2018 року. Згідно бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних» встановлено, що ТОВ "СІОНІМАКС" не придбавало щебінь, асфальтобітонну суміш, плити бетонні, бардюри.

Таким чином, згідно зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, виявлено невідповідність придбаного товару (робіт, послуг) з реалізованим по ланцюгу постачання.

Отже, по операціях з постачання товарів лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання по ланцюгу постачання до ТОВ «Клонсвін» (код ЄДРПОУ 42540830) та в подальшому до ФОП ОСОБА_1 необгрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.

Згідно зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних виявлено невідповідність придбаного товару (робіт, послуг) з реалізованим по ланцюгу постачання від контрагента - постачальника ТОВ «Клонсвін» до ФОП ОСОБА_1 , в результаті чого ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит щодо придбання у ТОВ «Клонсвін» товарів протягом лютого 2019 року в сумі 169696 грн.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством та сплати грошових коштів.

На думку відповідача, викладене вище доводить, що ФОП ОСОБА_1 допущено порушення норм податкового законодавства, а саме: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI та завищено суму податкового кредиту на 169 696 грн за лютий 2019 року по взаємовідносинам з ТОВ «Клонсвін».

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд звертає увагу на наступне.

Згідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну «податкове зобов`язання», вказаного в пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Кодексу. При цьому, оскільки в силу пп.9.1.3 п.9.1 ст.9 Кодексу податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків та зборів, та враховуючи, що податок на додану вартість – непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 Кодексу), саме пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Крім того, із врахуванням пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 та ст.139 Податкового кодексу України, якими визначені поняття «господарська діяльність» та перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, в тому числі витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, слід зазначити п.44.1 ст.44 Кодексу, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно абз. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Тому необхідно врахувати п.198.2 ст.198 Кодексу, якою встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, суд зазначає п.198.3, п 198.6 ст.198 Кодексу, яким визначається податковий кредит звітного періоду та якими передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.7 ст.201 Кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Кодексу).

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Суд зазначає, що позбавлення платника податків права на податковий кредит за умови наявності в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином зареєстрованих податкових накладних - залежить від умов, на підставі яких такі податкові накладні не можуть бути використані для формування податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд констатує, що надані відповідачу на перевірку та суду документи мають всі реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та дають змогу ідентифікувати особу, що здійснювала господарську діяльність.

Жодних зауважень у контролюючого органу ані в Акті перевірки, ані у відзиві на позов не висловлено.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами. Водночас такі докази відповідачем в Акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів роботи та послуги не виконано.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок, діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Щодо посилань відповідача на ліквідацію міжрегіонального «конвертаційного» центру, до складу якого входило ТОВ «Клонсвін» (іпн 42540830), суд вважає їх безпідставними, оскільки наявність кримінального провадження не дає підстав робити висновок щодо не підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин на підставі лише факту внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження щодо протиправної діяльності підприємства. Також слід зазначити, що вказане кримінальне провадження не містять в собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Крім того, відсутні докази, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента , який би набрав законної сили, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента не може слугувати належним доказом фіктивності господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків.

З огляду на обставини, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Європейський Суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Суд зазначає, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентами порушеннями вимог законодавства. Якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них, адже законом іншого не передбачено.

Суд наголошує, що контролюючим органом в акті перевірки не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності свого контрагента в ланцюгу постачання товарів, робіт та послуг. Тому платник податків - позивач (покупець товарів (робіт, послуг) неправомірно, на підставі висновків Контролюючого органу, зазнає негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту внаслідок можливої (а не доведеної і встановленому порядку обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили) неправомірної діяльність його контрагентів.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17 «сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в рамках такої кримінальної справи або вироку не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Лише встановлення у ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може вважатися підставою для висновку про неправомірне формування ним витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Проте, контролюючим органом під час перевірки не доведено факту наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної податкової вигоди, тому позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Крім того, платник податків взагалі жодним чином не повинен нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, його звітність як платника, тощо, про яку взагалі не обізнаний та не повинен бути обізнаний.

Наведене в сукупності дає підстави для висновку, що відповідач належним чином не дослідив господарські операції позивача, а висновки Акту перевірки, на підставі яких було винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є безпідставними та необґрунтованими.

Відтак, враховуючи надання позивачем копій первинних документів, які в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій, повністю відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, які пред`являються ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі обов`язкові реквізити, не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, та надавались відповідачу під час проведення перевірки, суд дійшов висновку, що на даний час відсутні будь-які підстави для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за результатами здійснення господарської операції з ТОВ «Клонсвін».

Доказів того, що первинні бухгалтерські документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Тобто, позивачем підтверджено рух коштів на підставі наданих належних та допустимих доказів у справі, а відповідачем не спростовується факт перерахування коштів.

Отже, суд вважає, що податкове повідомлення рішення від 30.03.2020 №00005233305 є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 30.03.2020 №00005233305.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу“Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича,11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 44094124).

Повний текст рішення суду складено 01.07.2021.

Суддя Л.О. Житняк