Рішення № 98004787, 24.06.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/1082/20

Провадження № 2/185/200/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2021 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Врони А.О., за участю секретаря судового засідання Ольхової К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/1082/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради, про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд з урахуванням уточнення позовних вимог від 19 квітня 2021 року визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внести зміни до актового запису № 52 від 17 січня 2020 року про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану запису ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 - батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень щомісячно, з подальшим перерахуванням цих коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 , починаючи з дня подання позову до суду та до його повноліття, стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти в твердій грошовій сумі на моє утримання розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень щомісяця, з подальшим перерахуванням цих коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 , починаючи від дня подання позову до суду і до досягнення дитиною трирічного віку.

Позовна заява мотивована тим, що з 2018 року по травень 2019 рік ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрацією шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила сина - ОСОБА_3 , при реєстрації народження якого прізвище та ім`я по батькові дитини записано відповідно до частини 1 статті 135 СК України за вказівкою матері. ОСОБА_2 визнав себе батьком дитини, проте органи ДРАЦ не прийняли заяву батька про визнання дитини через її невідповідність бланку.

Представник позивача згідно письмової заяви просила розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, не заперечила проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, жодних заяв, відзиву на адресу суду не надіслав.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила дитину - ОСОБА_3 , батьком якого у свідоцтві про народження записаний ОСОБА_4 відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, за вказівкою матері, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису №52 від 17 січня 2020 року про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

02 грудня 2019 року ОСОБА_2 нотаріально посвідчив свою заяву батька дитини про визнання батьківства, яка адресована Павлоградському міському відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, згідно заяви ОСОБА_2 визнав себе батьком ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 , просив відповідно до ст.126 Сімейного кодексу України внести відомості про батька до актового запису про народження дитини.

Згідно доводів позову вказану заяву відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Павлоградському, Юр`ївському районах та місту Павлограду Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) не прийняв у зв`язку з її невідповідністю бланку.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2020 року у справі була призначена судово-генетична експертиза, проведення якої доручено експертам комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи». На вирішення експертів були поставлені питання: яка вірогідність батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; чи наявне кровне споріднення між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та якщо так, то чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до листа комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 20 січня 2021 року № 73 призначена експертиза не проведена у зв`язку з неявкою обох сторін 14.12.2020 року для проведення експертизи, та неявкою ОСОБА_2 18.01.2021 року.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства суд враховує усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти Росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

Згідно частини четвертої, пунктів 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Судом встановлено, що у справі призначалась судово-генетична експертиза для встановлення біологічного батьківства відповідача, проте ОСОБА_2 двічі не з`являвся для забору біологічних зразків для проведення судово-генетичної експертизи, що унеможливило її проведення і це свідчить про його ухилення від проведення зазначеної експертизи з метою встановлення істини у справі.

Крім того відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи жодного разу не з`явився в судове засідання, жодних заяв на адресу суду не надіслав, не навів поважних підстав, які перешкоджали йому з`явитися до експертної установи для забору відповідних зразків.

Вказані дії та бездіяльність відповідача, що призвели до неможливості проведення експертизи, надають суду можливість визнати факт та встановити, з урахуванням інших доказів, походження дитини від відповідача (стаття 109 ЦПК України), враховуючи позицію відповідача про визнання себе батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 , згідно нотаріально посвідченої заяви від 02 грудня 2019 року, що відповідає інтересам малолітньої дитини.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №644/9720/16-ц (провадження № 61-3950 св 20); від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 277/836/16-ц, (провадження № 61-48029св18).

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 Сімейного кодексу України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

У відповідності до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. У відповідності до ст. 181, 182 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно з частинами 1, 2 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає можливим позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на утримання ОСОБА_1 , матері дитини, аліменти в розмірі 2000 грн щомісячно, стягнувши з відповідача на утримання дитини аліменти в розмірі 3500 грн щомісячно, виходячи з принципу пропорційності та справедливості такий розмір аліментів буде відповідати інтересам всіх сторін у справі.

Представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на оплату послуг адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 5,6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наявність договірних відносин між адвокатом Лісневським Д.О. та ОСОБА_1 , між адвокатом Лісневською К.С. та ОСОБА_1 підтверджується договорами про надання правової допомоги від 09 липня 2020 року, 19 квітня 2021 року відповідно, ордерами про надання правничої (правової) допомоги. Зазначеними договорами не визначена сума винагороди (гонорару) адвоката.

Відповідно до положень статті 14 Податкового кодексу України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату.

У частині другій статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Законодавством України не встановлено спеціальних вимог щодо порядку підтвердження оплати правничої допомоги для цілей розподілу судових витрат.

В актах приймання-передачі правових послуг від 24 червня 2021 року, складеними адвокатами Лісневським Д.О. , Лісневською К.С. та ОСОБА_1 , визначено, що клієнтом здійснено оплату цих робіт у повному обсязі в розмірі 5800 грн.

Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись ст. 89,133,141,258-265,273,280-284 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради, про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини- задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внести зміни до актового запису № 52 від 17 січня 2020 року про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Павлоградському, Юр`ївському районах та місту Павлограду Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), у частині запису ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 3500 грн щомісячно починаючи з 12 лютого 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 2000 грн щомісячно, починаючи з 12 лютого 2020 року та до досягнення дитиною, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 6640 (шість тисяч шістсот сорок) грн 80 коп., з яких правнича допомога - 5800 грн., судовий збір - 840.80 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі - 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн 60 коп.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа - Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради, код ЄДРПОУ: 21946193, місцезнаходження зареєстроване за адресою: м.Павлоград, вул.Соборна, буд.42-а.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. О. Врона