Ухвала суду № 98002788, 29.06.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

29 червня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/1351/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в письмовому провадженні клопотання адвоката Забайрачного Володимира Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Луганській області, Державної служби України з питань праці про визнання протиправними та скасування висновку, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Луганській області (далі - відповідач 1), Державної служби України з питань праці (далі - відповідач 2) про визнання протиправними та скасування висновку, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 15 червня 2021 року клопотання представника Державної служби України з питань праці про застосування строку позовної давності - задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Луганській області, Державної служби України з питань праці про визнання протиправними та скасування висновку, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - залишено без руху після відкриття провадження у справі. Запропоновано позивачу протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати вручення даної ухвали, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Повний текст ухвали складено 18 червня 2021 року.

На виконання зазначеної адвокатом Забайрачним В.А. подано клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обгрунтування клопотання зазначено, що ст.9-1 Закону України «Про державну службу» встановлює порядок доведення до відома державного службовця інформації або документів.

Відповідно до ч. 1 вказаної статті доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина 2 статті 9-1 Закону України «Про Державну службу» передбачає, що інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

В даному випадку інформацію щодо Результатів виконання завдання державним службовцем за 2020 рік необхідно було вручити ОСОБА_1 особисто або направити поштою за адресою місця проживання/перебування останнього і лише у разі не можливості повідомити таким чином, направити на електронну пошту, як того передбачає Закон.

Начальнику відділу персоналу ОСОБА_2 , а також головним спеціалістам відділу персоналу Головного управління Держпраці Луганській області достовірно було відомо про місце мешкання та перебування ОСОБА_1 . Крім цього, ОСОБА_1 знаходився постійно на телефонному зв`язку і посадовим особам взагалі нічого не перешкоджало повідомити останнього про Результати виконання завдання за 2020 рік особисто або шляхом направлення поштою.

Нехтуючи нормами ст. 9-1 Закону України «Про державну службу» посадові особи Головного управління Держпраці у Луганській області про Результати виконання ним завдання державного службовця за 2020 рік не повідомили ОСОБА_1 ані шляхом вручення ані шляхом направлення поштою.

Проігнорували вказані посадові особи також вимоги ст. 44 Закону України «Про державну службу» відповідно до частини 4 якої, державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання.

Таким чином, маючи реальну можливість ознайомити ОСОБА_1 з результатами оцінювання його службової діяльності за 2020 рік, не вживши заходів до повідомлення останнього засобами телефонного зв`язку, або направлення їх поштою, як того вимагає Закон України «Про державну службу», не ознайомивши останнього під підпис з результатами оцінювання направили таку інформацію 1 грудня 2020 року за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку заздалегідь знаючи, що останній знаходиться на лікуванні.

Крім цього, 3 грудня 2020 року у зв`язку з отриманням травми коліна та госпіталізацією до медичного закладу ОСОБА_1 особисто зателефонував т.в.о. начальника, першому заступнику начальника Головного управління Держпраці у Луганській області ОСОБА_3 і повідомив про отриману травму та поміщення його на стаціонарне відділення лікувального закладу.

Однак, ОСОБА_3 як безпосередній керівник та особа яка особисто проводила оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 не повідомила останнього про надання негативної оцінки його роботі як держслужбовця.

Про небажання повідомити ОСОБА_1 про його неуспішне проходження оцінювання свідчить і «Протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку» від 1 грудня 2020 року відповідно до якого, на електронну адресу заступника начальника Головного управління Держпраці у Луганській області Рисухіну Д.Л. головним спеціалістом управління Пасічник І.В. надіслано результати виконання завдання.

Також у клопотанні зазначено, що наданий суду «Протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку» від 1 грудня 2020 року не містить будь-яких даних про причини та підстави надіслання такої інформації саме засобами телекомунікаційного зв`язку з посиланням на норму Закону. Вказаний протокол містить лише посилання на ст. 9-1 Закону України «Про державну службу», яка передбачає лише право направлення такої інформації. Протокол не містить даних щодо намагання проінформувати ОСОБА_1 з результатами оцінювання шляхом особистого вручення, засобами телефонного зв`язку, а тим більш повідомлення поштою.

Аналогічною є ситуація з повідомленням ОСОБА_1 про Наказ від 09 грудня 2020 року №664-к «Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році». Наказ №664-к направлено ОСОБА_1 вже наступного дня 10 грудня 2020 року на його особисту електронну адресу.

В даному випадку Державною службою України з питань праці Наказ «Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році» направлено лише на електронну адресу. Заходи до повідомлення ОСОБА_1 засобами телефонного зв`язку для подальшого особистого вручення документів, або направлення поштою вказаного Наказу, як того вимагає Закон України «Про державну службу» не вживались.

Про направлення Наказу №664-к на електронну адресу свідчить Протокол фіксації інформації або документів до відома державного службовця головного управління Держпраці у Луганській області.

Як і попередній протокол, даний протокол містить лише посилання на ст. 9-1 Закону України «Про державну службу», яка передбачає лише право направлення такої інформації засобами телекомунікаційного зв`язку.

Протокол не містить даних щодо інформування ОСОБА_1 поштою або засобами телефонного зв`язку для особистого вручення.

Таким чином, посадові особи Державної служби України з питань праці, а також Головного управління Держпраці у Луганській області порушили вимоги ч. 1 ст. 9-1 Закону України «Про державну службу» щодо першочергового доведення інформації шляхом її вручення або надсилання поштою, повідомили ОСОБА_1 про Результати виконання завдання державного службовця та про Наказ від 09 грудня 2020 року №664-к «Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році» лише засобами телекомунікаційного зв`язку вже на наступний день після прийняття вказаних рішень.

Вказане свідчить про зацікавленість вищевказаних посадових осіб у створенні умов, що унеможливлювали своєчасне ознайомлення ОСОБА_1 з Висновком щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців територіальних органів Державної служби України з питань праці, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» та Наказу від 09 грудня 2020 року №664-к «Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році», а також неможливості їх подальшого оскарження у судовому порядку.

Представник позивача також зауважив, що ОСОБА_1 являється інвалідом 2 групи у зв`язку з нещасним випадком на виробництві. Суду повідомлялось, що у період 2020-2021 років ОСОБА_1 неодноразово знаходився на лікуванні у різних медичних закладах: з 31.07.2020 по 21.08.2020, з 22.09.2020 по 30.09.2020, з 05.11.2020 по 03.12.2020, з 03.12.2020 по 17.12.2020, з 18.12.2020 по 31.12.2020, з 04.01.2021 по 08.02.2021 і з 09.02.2021 по 12.02.2021. Про вказане свідчать листи непрацездатності: АГЮ №661126, АДЕ №188706, АДЕ №187582, АДР №090362, АЛД №048854, АГЮ №66182 та АГЮ №661625., копії яких Позивачем надано до суду.

Поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Такими обставинами є хвороба ОСОБА_1 .

Так, на час складення тимчасово виконуючим обов`язки начальника, першим заступником Головного управління Держпраці у Луганській області ОСОБА_3 Результатів виконання завдання державним службовцем ОСОБА_1 за 2020 рік та повідомлення про них 1 грудня 2020 року засобами телекомунікаційного зв`язку, останній знаходився на лікуванні з діагнозом - важкий лікворний криз внаслідок нещасного випадку на виробництві 16 вересня 2007 року про це прямо вказано у листку непрацездатності АДЕ №187582. Відповідно до вказаного листка непрацездатності на лікуванні знаходився з 5 листопада по 2 грудня 2020 року.

03 грудня 2020 року ОСОБА_1 отримав тяжку травму коліна і був госпіталізований до КНП "ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ", що розташована у м.Сєвєродонецьк. На стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 знаходився до 17 грудня 2020 року. Під час лікування ОСОБА_1 був прикутий до ліжка та позбавлений можливості самостійно пересуватись (листок непрацездатності АДР №090362).

З 18 грудня 2020 року у зв`язку з підозрою на коронавірусну хворобу ОСОБА_1 знаходився на самоізоляції. У нього спостерігались такі симптоми як температура, стійкий кашель, головні болі, загальна слабкість, яка значно поглиблювалась в зв`язку з наявністю хронічної неврологічної патології. Під час лікування інтенсивний головний біль, який з часом супроводжувався сплутаністю свідомості та розладами зору не давав йому можливості вести нормальний спосіб життя та своєчасно і правильно реагувати на навколишній світ. На амбулаторному лікуванні ОСОБА_1 знаходився до 31 грудня 2020 року (листок непрацездатності АЛД №048854).

У період з 31 грудня 2020 року по 3 січня 2021 року у зв`язку з ускладненням захворювання, що було спричинено хворобою у грудні 2020 року та наслідками хронічних захворювань у ОСОБА_1 різко погіршилось самопочуття. У зв`язку з погіршення стану здоров`я 04 січня 2021 року його було госпіталізовано до КНП «Кремінська багатопрофільна лікарня» (листок непрацездатності НОМЕР_1 ). На стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі останній знаходився до 08 лютого 2021 року. Госпіталізація також була пов`язана з наслідками нещасного випадком на виробництві 16 вересня 2007 року. Під час лікування у ОСОБА_1 спостерігався різкий головний біль, сильний шум у вухах, почуття нудоти, запаморочення, брак повітря, сплутаність думок, втрата в просторі зорові розлади, загальна слабкість організму, занепад сил, а також порушення артеріального тиску.

Після виписки зі стаціонарного лікування ОСОБА_1 09 лютого 2021 року переведено на амбулаторне лікування у вищевказаному лікувальному закладі для нагляду та остаточного одужання. На амбулаторному лікуванні ОСОБА_1 знаходився до 12 лютого 2021 року (листок непрацездатності НОМЕР_2 ).

У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 фактично безперервно знаходився на лікуванні з 5 листопада 2020 року по 12 лютого 2021 року.

Крім цього, 8 лютого 2021 року ОСОБА_1 у зв`язку з необхідністю оздоровлення, являючись інвалідом 2-ї групи, відповідно до ч. 1 п.7 Закону України «Про відпустки» направив до Державної служби України з питань праці заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати, яка надається працівникові в обов`язковому порядку. Вказана відпустка надана не була.

У зв`язку з тим, що стан здоров`я не давав ОСОБА_1 можливості ознайомитися з Результатами виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» за 2020 рік та з Наказом №664-к «Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році», які були направлені на його електронну адресу відповідно 01 та 10 грудня 2020 року, а також внаслідок порушень чинного законодавства щодо доведення вказаних рішень до відома, останній був позбавлений свого права на доступ до правосуддя та виконання процесуального обов`язку щодо дотримання процесуальних строків при подачі позовної заяви.

З вказаними листами електронної пошти ОСОБА_1 ознайомився вже після того як дізнався про звільнення.

Позивач отримав та ознайомився з Наказом №119-кт від 11 грудня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_4 » та Наказом 311 -к від 16 лютого 2021року «Про оголошення наказу Державної служби України з питань праці від 11.12.2020 №119-кт «Про звільнення ОСОБА_4 » 22 лютого 2021 року після вручення йому поштового відправлення кур`єром Укрпошти.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що у ОСОБА_1 були наявні об`єктивні перешкоди для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішень у строк, передбачений Законом, представник позивача просив поновити процесуальний строк для звернення до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Луганській області, Державної служби України з питань праці про визнання протиправним, скасування висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності та наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

22 та 29 червня 2021 року від представника Державної служби України з питань праці надійшли заперечення на клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду. У запереченнях зазначено, що оскільки місячний строк звернення до суду позивачем пропущено без поважних причин, оскільки позивач є державним службовцем і на нього поширюються вимоги статті 9-1 Закону України «Про державну службу». Даний Закон передбачає, що доведення інформації до відома державних службовців здійснюється шляхом телекомунікаційного зв`язку, а тому державний службовець вважається належним чином повідомлений, якщо інформація, документи надісланні на його електронну адресу, яку він зазначив при вступі на державну службу. Електрона пошта позивача, яку зазначив в особовій справі - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи, що останнім днем подачі позову до суду 15 січня 2021 року, а позивач із зазначеним позовом звернувся лише 22 березня 2021 року, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду.

Твердження представник позивача, що строк позовної давності пропущено позивачем у зв`язку з тим, що позивач перебував на амбулаторному лікуванні і це було перешкодою для звернення до суду в місячний строк представник відповідача 2 вважає необгрунтованими, оскільки підставами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнанні поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне, у встановлений законом процесуальний строк подання позову.

Хвороба лікування в умовах денного стаціонару, перебування на амбулаторному лікуванні не є перешкодою для звернення до суду з позовом та не є об`єктивно непереборними обставинами, оскільки залежали виключно від волевиявлення самого позивача та належного використання ним своїх прав, визначеними нормами закону.

На думку відповідача представник позивача не навів відповідних поважних, об`єктивних причин, які не залежали від волі позивача вчасного звернення до суду, а посилання на хворобу, лікування в умовах денного стаціонару, на амбулаторному лікуванні не є перешкодою для звернення до суду з позовом та не є об`єктивно непереборними обставинами, оскільки залежали від волевиявлення самого позивача.

Окрім того, позивач мав можливість в телефонному режимі зв`язатись з адвокатом і укласти усний договір про правову допомогу, в тому числі позивач мав можливість направити позовну заяву засобами поштового зв`язку та електронною поштою.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про адвокату та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

Також, позивач не був позбавлений можливості самостійно звернутись до суду за захистом своїх прав у встановлений КАС України місячний строк, тим більше, що питанням подальшого проходження служби позивача стало відомо в грудні місяці, в тому числі державному службовцю було відомо, що результати оцінювання здійснюються в грудні звітного року, оскільки це передбачено пунктом 16 Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017 № 640 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 №591)

Також представник відповідача наголосив, що позивач має юридичну освіту, що підтверджується копією диплома.

На підставі зазначеного представник Державної служби України з питань праці просив залишити позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Луганській області, Державної служби України з питань праці про визнання протиправними та скасування висновку, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - залишити без розгляду.

Розглядаючи клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, враховуючи заперечення представника відповідача 2, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача з огляду на наступне.

Частиною першою статті 5 КАС визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом частини першої статті 122 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя цієї статті КАС).

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З аналізу зазначених вище законодавчих норм убачається, що у випадку, коли особа вважає, що її права та інтереси були порушені, вона має право звернутися до суду у встановлений строк, у даному випадку - протягом одного місяця (ч. 5 ст. 122 КАС України)

Відповідно до частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми КАС не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, та не заперечується представником позивача, що ОСОБА_1 на електронну пошту, зазначену у особової справи державного службовця, направлено Результати виконання завдання державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", за 2020 рік та наказ Держпраці від 10.12.2020 № 664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 року та додаток до наказу".

Твердження представник позивача у клопотання про поновлення строку вказує, що надані представником відповідача протоколи фіксації доведення інформації або документів до відома від 01.12.2020 та від 10.12.2020 (далі - протокол від 01.12.2020 та протокол від 10.12.2020) (том 2 а.с. 12, 18) не містить будь-яких даних про причини та підстави надіслання такої інформації саме засобами телекомунікаційного зв`язку з посиланням на норму Закону (вказаний протокол містить лише посилання на ст. 9-1 Закону України «Про державну службу», яка передбачає лише право направлення такої інформації); не містить даних щодо намагання проінформувати ОСОБА_1 з результатами оцінювання шляхом особистого вручення, засобами телефонного зв`язку, а тим більш повідомлення поштою, є неприйнятні з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 9-1 Закону України "Про державну служюу" (далі - Закон № 889) доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними. Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення.

Аналіз зазначеної норми вказує, що Законом встановлено альтернативні способи доведення інформації або документів до відома державного службовця:

- вручення:

- надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку.

При цьому зазначена норма не вимагає спочатку вжиття першого способу доведення до відома державного службовця інформації або документів, а у разі неможливості - наступний спосіб.

Таким чином, відповідачі в межах вимог ст. 9 -1 Закону № 889 вжиті заходи доведення до відома ОСОБА_1 . Результатів виконання завдання державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", за 2020 рік та наказу Держпраці від 10.12.2020 № 664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 року" та додаток до наказу.

Відповідно до Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від від 11 грудня 2019 року №1042 (далі - Порядок № 1042), інформація або документи надсилаються державному службовцю з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку виключно на його адресу електронної пошти чи за іншими контактними даними, про які він повідомив службі управління персоналом під час вступу чи проходження державної служби та які зазначені в його особовій справі. Факт доведення інформації або документів до відома державного службовця фіксується протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця (далі - протокол).

Протокол складається в довільній формі працівником державного органу, визначеним суб`єктом призначення або керівником державної служби, та повинен містити:

1) дату, час та місце складення протоколу;

2) підставу надіслання інформації або документів державному службовцю з посиланням на відповідну норму Закону;

3) дату, час та вид засобу телекомунікаційного зв`язку, за допомогою якого надіслано інформацію або документи державному службовцю;

4) контактні дані державного службовця, за якими надіслано інформацію або документи з використанням засобу телекомунікаційного зв`язку (номер телефону, адресу електронної пошти тощо);

5) короткий зміст інформації або документів, які надіслані державному службовцю;

6) найменування посади, прізвище та власне ім`я державного службовця, якому надіслано інформацію або документи;

7) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я працівника державного органу, який надіслав інформацію або документи державному службовцю;

8) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я уповноваженого працівника державного органу, який склав протокол;

9) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я керівника служби управління персоналом;

10) додатки до протоколу, що підтверджують факт надіслання інформації або документів (копію знімку екрану засобу телекомунікаційного зв`язку тощо).

Суд зазначає, що зазначена норма не вимагає у протоколі фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця зазначати причини надіслання такої інформації саме засобами телекомунікаційного зв`язку.

В свою чергу, протокол від 01.12.2020 та від 10.12.2020 містять у собі підставу надіслання інформації або документів державному службовцю з посиланням на відповідну норму Закону - ознайомлення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачами у визначений ст. 9-1 Закону № 889 доведено до відома позивача Результатів виконання завдання державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", за 2020 рік та наказу Держпраці від 10.12.2020 № 664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 року" та додаток до наказу.

Щодо тверджень представника позивача на підствердження поважності причин пропуску строку звернення до суду через перебування позивача на лікуванні з 5 листопада 2020 року по 12 лютого 2021 року, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено перебування ОСОБА_1 на лікування у наступні періоди:

- з 05.11.2020 по 02.12.2020 на амбулаторному лікуванні, лист непрацездатності АДЕ №187582 (том 1 а.с. 116),

- з 03.12.2020 по 17.12.2020 на стаціонарному лікуванні, лист непрацездатності АДР №090362 (том 1 а.с. 115),

- з 18.12.2020 по 31.12.2020 на амбулаторному лікуванні, лист непрацездатності АЛД №048854 (том 1 а.с. 114),

- з 04.01.2021 по 08.02.2021 на стаціонарному лікуванні, лист непрацездатності АГЮ №66182 (том 1 а.с. 113),

- з 09.02.2021 по 12.02.2021 на амбулаторному лікуванні, лист непрацездатності АГЮ №661625 (том 1 а.с.112).

Залишаючи позовну заяву без руху, суд зазначив, що позивачем не надано доказів, які свідчать про наявність виняткових, особливих і непереборних обставин об`єктивного характеру, які унеможливили або істотно ускладнили подання позовної заяви, а також доказів того, що він вчинив всі необхідні дії, які б свідчили про бажання реалізації його процесуальних прав під час перебування на амбулаторному лікуванні, а саме у період з 18.12.2020 по 31.12.2020, з 09.02.2021 по 12.02.2021.

Суд зазначає, що до клопотання про поновлення строку звернення до суду представником позивача також не надано жодного доказу, які свідчать про наявність виняткових, особливих і непереборних обставин об`єктивного характеру, які унеможливили або істотно ускладнили подання позовної заяви, а також доказів того, що він вчинив всі необхідні дії, які б свідчили про бажання реалізації його процесуальних прав під час перебування на амбулаторному лікуванні, а саме у період з 18.12.2020 по 31.12.2020, з 09.02.2021 по 12.02.2021.

В свою чергу клопотання про поновлення строку містить у собі лише пояснення щодо стану здоров`я позивача.

Також суд зазначає, що з 29 березня 2020 року МОЗ України оновив алгоритми амбулаторно-поліклінічної допомоги пацієнтам з підозрою на COVID-19.

Відповідно до цих алгоритмів, пацієнтів з легкою формою захворювання, які не мають ризику ускладнень, а також пацієнтів, що одужують та вже не потребують цілодобового нагляду лікарів, рекомендовано лікувати амбулаторно, тобто в домашніх умовах.

Амбулаторне (домашнє) лікування суворо заборонене у разі, якщо пацієнт перебуває в групі ризику щодо розвитку ускладнень або має симптоми, що характеризують середньо-тяжкий і тяжкий перебіг.

До таких симптомів відносяться: ядуха; утруднене дихання; збільшення частоти дихальних рухів більше фізіологічної норми; кровохаркання; шлунково-кишкові симптоми (нудота, блювання, діарея); зміни психічного стану (сплутаність свідомості, загальмованість).

Оскільки лікарем призначено саме амбулаторне лікування ОСОБА_1 у період з 18.12.2020 по 31.12.2020, посилання представника позивача на непереборні обставини через симптоматику заховрювання, є неприйнятними.

Суд зазначає, що представником позивача не надано жодного підтвердження щодо наявності непереборних обставин вжиття позивачем заходів щодо звернення до суду у період з 09.02.2021 по 12.02.2021 (амбулаторне лікування).

Також є неприйнятними доводи представника позивача про неможливість позивача звернутися до суду під час стаціонарного лікування, оскільки позивачем не надано суду доказу непереборних обставин вжиття заходів щодо віднослвення порушеного права.

Суд зазначає, що у клопотання про поновлення строку представник позивача лише посилається на стан здоровья позивача.

Однак, саме в епікризу хворого викладається докладний і безпристрасно-об`єктивний підсумок перебування хворого в стаціонарі з обов`язково повним викладом діагнозу, результатів досліджень в динаміці, видів лікування, констатації клінічного результату, експертних рішень, прогнозу і рекомендацій після виписки.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, зазначені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, є неповажними.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Луганській області, Державної служби України з питань праці про визнання протиправними та скасування висновку, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 241, 243, 256, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволення клопотання адвоката Забайрачного Володимира Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Луганській області, Державної служби України з питань праці про визнання протиправними та скасування висновку, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

СуддяО.В. Ірметова