Рішення № 98001737, 30.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 р. Справа№200/5744/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про:

- визнання протиправним та скасування рішення від 10.02.2021 року щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82% згідно з довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 02.10.2020 року № 672;

- зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 82% до 90% грошового утримання згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 02.10.2020 року № 672, з урахуванням фактично сплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 15.09.1997 року був обраний суддею Краматорського міського суду Донецької області, а 06.08.2019 року звільнився з посади судді за заявою про відставку.

З 09.08.2019 року позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 82% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ.

Позивач не погодився з таким рішенням та попросив перерахувати йому довічне грошове утримання до 90%, однак рішенням відмовлено в здійсненні перерахунку.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 200/13118/19-а позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено та зобов`язано управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 82% до 90% грошового утримання за останньою посадою голови Краматорського міського суду.

Крім того, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі № 200/9780/20-а позовні вимоги ОСОБА_1 було також задоволено та зобов`язано управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 02.10.2020 року № 672, починаючи з 19.02.2020 року.

Обидва рішення суду набрали законної сили, однак відповідач 09.02.2021 року здійснив перерахунок грошового утримання судді у відставці на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 02.10.2020 року № 672 у розмірі 82% грошового утримання за останньою посадою голови Краматорського міського суду, замість 90%, проігнорувавши рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 200/13118/19-а.

Наголошує, що рішення відповідача про перерахунок грошового утримання судді у відставці від 09.02.2021 року в розмірі 82% грошового утримання є протиправним і підлягає скасуванню.

З зазначених причин позивач звернувся до суду за захистом своїх конституційних прав.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Прийнято розгляд справи проводити в строки встановлені ст. 258 КАС України.

Відповідно до вимог статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідачем надано письмовий відзив від 26.05.2021 року № 0531-07-7/10534 (а.с. 34-35). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач 08.10.2020 року звернувся до управління з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надавши до неї довідку територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області № 672 від 02.10.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі зміною розміру суддівської винагороди згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII.

Зазначає, що з 18.02.2020 року порядок перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регулюється частиною 4 статті 142 цього Закону.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі № 200/9780/20-а позивачу було проведено перерахунок згідно Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII.

Наголошує, що 08.04.2021 року від Головного управління ПФУ в Донецькій області надійшов лист для врахування та використання в роботі «Про окремі питання призначення щомісячного грошового утримання суддів у відставці, перерахунок пенсій прокурорам», згідно якого було перераховано ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання за 34 роки 4 місяці 26 днів в розмірі 78%.

З зазначених причин відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем надано відповідь на відзив (а.с. 48-50) в якому зазначає, що не згоден з відзивом відповідача та обґрунтовує відповідь на відзив з аналогічних підстав, що викладені в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 5). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5 зв.бік).

Позивач є суддею у відставці, що не спростовується сторонами.

Позивачу згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010 року з 26 грудня 2014 року призначено довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 82% від заробітної плати судді.

Згідно довідки ТУ ДСА України в Донецькій області № 672 від 02.10.2020 року станом на 18.02.2020 року суддівська винагорода для перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці складає 131759,00 гривень, у тому числі: посадовий оклад - 690366,00 гривень, доплата за вислугу років 80% – 55492,80 гривень, доплата за перебування на адміністративній посаді 10% - 6936,60 гривень.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 200/13118/19-а позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено та зобов`язано управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 82% до 90% грошового утримання за останньою посадою голови Краматорського міського суду та сплатити позивачу недоплачене довічне грошове утримання з 09 серпня 2019 року (а.с. 17-19).

Також, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі № 200/9780/20-а позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені та зобов`язано управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 02.10.2020 року № 672, починаючи з 19.02.2020 року (а.с. 11-16).

Вказані рішення Донецького окружного адміністративного суду набрали законної сили та відповідач 09.02.2021 року здійснив перерахунок грошового утримання судді у відставці на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 02.10.2020 року № 672, проте у розмірі 82% грошового утримання за останньою посадою голови Краматорського міського суду, замість 90%, фактично проігнорувавши рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 200/13118/19-а, посилаючись при цьому у відзиві на лист-рекомендацію Головного управління ПФУ в Донецькій області (а.с. 8-9).

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо здійснення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці без врахування судового рішення, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України, статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

Судом встановлено, що на момент звернення позивача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010 року (далі - Закон №2453-VІ).

30.09.2016 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року, пунктом 25 Прикінцевих та Перехідних положень якого було передбачено, що право на отримання довічного грошового утримання судді у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та здатність здійснювати правосуддя у відповідному судді, або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня відповідного рішення за результатами такого або конкурсу.

В інших випадках щомісячне грошове утримання судді у відставці визначається відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

Частиною четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII (пункти 22-23) були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, які були скасовані Законом України від 16.10.2019 року №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 року.

Згідно з пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України в мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 року № 6-рп/99, від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 року № 2-р/2020.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів.

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд у постановах від 06.03.2019 року у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 року у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Отже, саме з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.

Суб`єктом владних повноважень не надано до матеріалів справи доказів, що такий перерахунок відповідачем здійснено у 2020 році, тому вимоги позивача здійснити перерахунок з 19.02.2020 року згідно довідки від 02.10.2020 року № 672 є правомірними.

При цьому, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, тому позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 02.10.2020 року № 672, виданої територіальним управлінням ДСА України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові № 620/1116/20 від 16.06.2020 року при вирішенні зразкової справи, висновки якої підлягають застосуванню при вирішенні спірних правовідносин.

Право позивача на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового утримання за останньою посадою голови Краматорського міського суду було встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому слід зазначити, що внесені Законом № 1401-VIII від 02 червня 2016 року зміни до Конституції України щодо правосуддя зумовили появу нових підходів до застосування принципу обов`язковості виконання судового рішення, зокрема, під час вирішення публічно-правових спорів.

Так, ч. 5 ст. 124 Конституції України у редакції, яка діяла до внесення зазначених вище змін, було передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Натомість, Законом № 1401-VIII від 02 червня 2016 року Конституція України була доповнена ст. 129-1, положення якої визначають, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказані конституційні положення знайшли своє відображення у Кодексі адміністративного судочинства України, а також у Законі України «Про судоустрій і статус суддів».

Так, ст. 2, ч. 2 ст. 14 КАС України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

При цьому, у ст. 370 КАС України додатково закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відтак, забезпечення виконання судових рішень в публічно-правових спорах покладається, у тому числі, на адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 09.02.2021 року є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Крім того, оскільки судом встановлено ухилення управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 200/13118/19-а в частині перерахунку позивачу довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання, суд вважає для повного захисту прав позивача, керуючись нормами КАС України встановити судовий контроль за виконанням даного рішення суду.

Частинами 1-3 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» («Doran v. Ireland», заява № 50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» («Salah Sheekh v The Netherlands»; заява № 1948/04), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

З зазначених причин, позовні вимоги підлягають задоволенню враховуючи п. 10 ч. 2 статті 245 КАС України.

Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5, код ЄДРПОУ 23346787) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 09.02.2021 року щодо перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82% згідно з довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 02.10.2020 року № 672.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 82% до 90% грошового утримання згідно з довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 02.10.2020 року № 672, починаючи з 19.02.2020 року з урахуванням раніше фактично сплачених сум.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області подати звіт про виконання рішення суду у строк - один місяць з дня набрання чинності рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/5744/21.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 30 червня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова