Рішення № 98001147, 29.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року Справа № 160/6139/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юркова Е.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А3336 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А3336 з вимогами:

- визнати протиправними дії військової частини А3336 (код 08434904; 51270, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт.Черкаське) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку з 05 червня 2020 року по 10 липня 2020 року;

- зобов`язати військову чистину А3336 (код 08434904; 51270, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт.Черкаське) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку з 05 червня 2020 року по 10 липня 2020 року однією сумою.

Ухвалою суду від 26.04.2021 року відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом військової частини А3336 № 123 від 05.06.2020 року позивача було виключено зі списків особового складу частини. Проте під час звільнення позивачу не було виплачено грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна в сумі 86008,57 грн., а така виплата проведена 10.07.2020 року. Позивач вважає, що не проведення з вини відповідача розрахунку з ним у зазначені строки (у день звільнення) є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме - виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідачем 08.06.2021 року подано відзив на позовну заяву (вх.. № 47071/21), в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив про відсутність обов`язку виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку в порядку ст. 117 КЗпП, оскільки грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у складі Військової частини А3336, та наказом від 03.06.2020 року № 19-РС звільнений у запас, відповідно до підпункту а пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Наказом Військової частини А3336 № 123 від 05.06.2020 року позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 05.06.2020 року.

Згідно з довідкою про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, виданої на підставі вищевказаного наказу, позивачу належить грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, в розмірі 86008,57 грн.

Остаточний розрахунок з позивачем проведено 09.07.2020 року, що підтверджено платіжним дорученням № 442 від 09.07.2020 року.

На звернення позивача листом від 13.04.2021 року № 532 Військовою частиною А3336 надано відповідь, що компенсація середнього заробітку здійснюється в разі не розрахунку по заробітній платі, проте до грошового забезпечення не входить компенсація за не отримане речове майно.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 (далі - Порядок № 178).

Згідно пункту 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік (пункт 7 Порядку № 178).

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно статті 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Однак, відповідно статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці встановлено, що «2. Передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо)».

Тобто, судом встановлено, що компенсація щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку діє тільки в правовідносинах за трудовим договором, та не розповсюджується на спірні правовідносини, де діють спеціальні норми.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).

Пунктом 2 Порядку № 260 визначено, щ грошове забезпечення включає:

щомісячні основні види грошового забезпечення;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:

посадовий оклад;

оклад за військовим званням;

надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:

підвищення посадового окладу;

надбавки;

доплати;

винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;

премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:

винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту);

допомоги.

Аналізуючи положення Порядку № 260, суд вказує, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно не входить до складу грошового забезпечення, оскільки не є ані щомісячним додатковим грошовим забезпеченням, ані одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Отже, приписи статті 117 КЗпП України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 139, 193, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Військової частини А3336 (смт.Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51272, ІК в ЄДРПОУ 08434904) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 29 червня 2021 року.

Суддя Е.О. Юрков