Ухвала суду № 97989536, 17.06.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа №428/5585/21

Провадження №1-кс/428/3643/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Кордюкова Ж.І., за участю секретаря судового засідання Голуб Т.М., прокурора відділу Луганської обласної прокуратури Зіньковського А.Ю., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Забайрачного В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до клопотання матеріали кримінального провадження №22017130000000061 від 07.04.2017 року стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецьк Луганської області, громадянина України, українця, із вищою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, який має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є людиною з інвалідністю, не перебуває на обліку у лікарів-нарколога і психіатра, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

16.06.2021 року до слідчого судді надійшло вищевказане клопотання.

Обґрунтовуючи внесене клопотання сторона кримінального провадження вказує, що СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №22017130000000061 від 07.04.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в травні 2014 року (більш точну дату та час встановити не виявилось можливим) у громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був обізнаний про незаконність дій збройних підрозділів та політичного керівництва самопроголошеної «ЛНР», виник злочинний умисел, направлений на участь у діяльності в одному з підрозділів НЗФ «ЛНР», які діяли на території м. Сєвєродонецьк Луганської області.

При цьому ОСОБА_1 усвідомлював, що вказані формування «ЛНР» діють на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції.

Реалізуючи вказаний умисел у травні 2014 року (більш точної дати встановити не виявилось можливим) ОСОБА_1 добровільно увійшов до складу підрозділу НЗФ «ЛНР», а саме т.зв. «отряда спецназначения» під командуванням гр. України з позивним « ОСОБА_3 » (стосовно якого є окреме кримінальне провадження), що дислокувалися в будівлі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ( АДРЕСА_3 ).

До функціональних обов`язків ОСОБА_1 входило чергування на постах у будівлі «ДІАП» та на блокпостах представників т.зв. «ополчения» які розташовувались в напрямку сел. Сиротине та сел. Щедрищеве Луганської області, на яких здійснювалась зупинка транспорту, поглиблений огляд, перевірка документів осіб з метою виявлення та затримання українських правоохоронців, залучення громадян України до робіт по облаштуванню фортифікаційних споруд, незаконного заволодіння майном громадян України, отримання розвідувальної інформації щодо дислокації позицій Збройних Сил України, задіяних у проведенні антитерористичної операції на території Луганської області.

У складі вказаного НЗФ «ЛНР» ОСОБА_1 проходив т.зв. «службу» по серпень 2014 року, після чого залишив лави вказаного підрозділу та поїхав на території окупованого АР Крим.

Таким чином, з травня 2014 року по серпень 2014 року ОСОБА_1 , перебуваючи в м. Сєвєродонецьк Луганської області, як учасник НЗФ «ЛНР» реалізовував функції, які забезпечували стійкість псевдодержавного утворення «ЛНР», створював безпечні умови для функціонування його «органів влади», а саме забезпечував діяльність та функціонування підрозділу НЗФ «ЛНР», маючи за мету участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється в участі у діяльності не передбаченого законом збройного формування, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.

16.06.2021 року органом досудового розслідування складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, яке відповідно до ч. 1, 2 ст. 278 КПК України вручено йому особисто.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, повністю підтверджується матеріалами вказаного кримінального провадження, доданими до клопотання.

Сторона кримінального провадження у своєму клопотанні зазначає, що підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Про існування вказаних ризиків свідчать вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 260 КК України; вік та стан здоров`я підозрюваного, його досвід роботи в правоохоронних органах, що вказує на те, що ОСОБА_1 є ініціативною та енергійною особою, вміє чітко планувати свою діяльність та дотримуватись певних умов конспірації, обізнаний про методи та специфіку роботи правоохоронної системи України, підтримує зв`язки з діючими правоохоронцями, а тому має уявлення про способи уникнення від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду; місце постійного проживання підозрюваного ОСОБА_1 знаходиться на території Луганської області яка розташована у зоні проведення ООС та знаходиться у безпосередній близькості до лінії розмежування; перебуваючи на волі ОСОБА_1 , маючи можливість вільного пересування, контактів та доступу до мережі Інтернет, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, документів, які мають істотне значення для встановлення об`єктивних обставин кримінального правопорушення; підозрюваний ОСОБА_1 протягом певного часу з ідеологічних переконань брав участь в діяльності НЗФ «ЛНР», метою якої є збройний опір правоохоронним органам України та Збройних Сил України, заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту та міжнародного ускладнення; ОСОБА_1 своїми незаконними діями проявив схильність до скоєння злочинів, ставлячи ряд цінностей, передусім життя та здоров`я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди. Для запобігання зазначеним ризикам застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 для забезпечення його належної поведінки буде недостатньо, тому слід застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прокурор Зіньковський А.Ю. в судовому засіданні повністю підтримав подане клопотання, підтвердив доводи, викладені в його обґрунтування. Просив застосовувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що буде достатнім для забезпечення його належної поведінки.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні частково визнав свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, заперечував щодо застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив застосувати будь-який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. Додатково пояснив, що він був змушений вчиняти протиправні дії в обмін на безпеки членів його родини.

Захисник Забайрачний В.А. в судовому засіданні заперечував щодо застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Додатково пояснив, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 є не обґрунтованою.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, слідчий суддя встановив наступне.

Частиною першою ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання, а саме: протоколами допитів свідків, які підтверджують участь останнього в діяльності НЗФ «ЛНР»; протоколами оглядів мережі Інтернет, згідно яких на різноманітних фотознімках зображений ОСОБА_1 у військовій формі, притаманній учасникам НЗФ «ЛНР» та зі зброєю в руках; висновком за результатами проведення портретної експертизи.

На вказаній стадії процесу слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зв`язок підозрюваного ОСОБА_1 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, є обґрунтованою.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, за скоєння якого може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої, та яке відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Сторона кримінального провадження відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України вважає, що під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Наявність існування вказаних ризиків прокурор Зіньковський А.Ю. у судовому засіданні обґрунтував вагомістю доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та тяжкістю покарання, передбачених санкцією ч. 2 ст. 260 КК України; віком та станом здоров`я підозрюваного ОСОБА_1 , його досвідом роботи в правоохоронних органах, що вказує на те, що ОСОБА_1 є ініціативною та енергійною особою, вміє чітко планувати свою діяльність та дотримуватись певних умов конспірації, обізнаний про методи та специфіку роботи правоохоронної системи України, підтримує зв`язки з діючими правоохоронцями, а тому має уявлення про способи уникнення від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду; місце постійного проживання підозрюваного ОСОБА_1 знаходиться на території Луганської області, яка розташована у зоні проведення ООС та знаходиться у безпосередній близькості до лінії розмежування; перебуваючи на волі ОСОБА_1 , маючи можливість вільного пересування, контактів та доступу до мережі Інтернет, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, документів, які мають істотне значення для встановлення об`єктивних обставин кримінального правопорушення; підозрюваний ОСОБА_1 протягом певного часу з ідеологічних переконань брав участь в діяльності НЗФ «ЛНР», метою якої є збройний опір правоохоронним органам України та Збройних Сил України, заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту та міжнародного ускладнення; ОСОБА_1 своїми незаконними діями проявив схильність до скоєння злочинів, ставлячи ряд цінностей, передусім життя та здоров`я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди.

Слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 може бути застосований лише у випадку, коли буде встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, заявлених стороною обвинувачення, з урахуванням обставин, передбачених ч. 1 ст. 178 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, що у сукупності виправдовує тримання ОСОБА_1 під вартою.

ОСОБА_1 дійсно підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів, проте сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, не є беззаперечним доказом існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ.

Разом з тим, не свідчить про намір підозрюваного ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування відповідальна його процесуальна поведінка, оскільки у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 не був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, йому було вручено 16.06.2021 року повідомлення про підозру у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення та клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розгляд якого був призначений у судовому засіданні Сєвєродонецького міського суду Луганської області на 17.06.2021 року, що в свою чергу свідчить про те, що підозрюваний з`явився до суду на розгляд клопотання самостійно та мав час на втечу від органу досудового розслідування. Крім того, підозрюваний мешкає у м. Сєвєродонецьк Луганської області та є одруженим і на його утриманні знаходиться його неповнолітня дитина, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків.

Відомості щодо досвіду роботи ОСОБА_1 у правоохоронних органах та підтриманням ним зв`язків з діючими правоохоронцями, на думку слідчого судді, також свідчить про відповідальне ставлення ОСОБА_1 до виконання ним своїх процесуальних обов`язків як підозрюваного.

Таким чином, в судовому засіданні прокурором не доведені обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може мати намір переховуватися від органу досудового розслідування, яким здійснюється досудове розслідування у вказаному провадженні. В цьому слідчий суддя погоджується з доводами захисника Забайрачного В.А.

У судовому засіданні прокурором не була доведена можливість здійснення підозрюваним ОСОБА_1 знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки наявність можливості вільного пересування у підозрюваного не свідчить про вчинення ним дій щодо перешкоджання встановлення об`єктивних обставин у вказаному кримінальному провадженні. Підстав на підтвердження існування спроб вчинення підозрюваним відповідних дій прокурор у судовому засіданні не зазначив.

Також у судовому засіданні прокурором не підтверджений намір вчинення іншого кримінального правопорушення ОСОБА_1 чи продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 є раніше не судимою особою, а матеріали вказаного кримінального провадження не містять відомостей про його намір вчинення іншого кримінального правопорушення та його схильність до скоєння кримінальних правопорушень.

На думку слідчого судді, на підтвердження обставини щодо наміру незаконного впливу ОСОБА_1 на свідків та інших підозрюваних прокурор у судовому засіданні зазначив обґрунтовані підстави, що підозрюваний протягом певного часу з ідеологічних переконань брав участь в діяльності НЗФ «ЛНР», метою якої є збройний опір правоохоронним органам України та Збройних Сил України, заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту. Отже, ОСОБА_1 може вчиняти дії щодо впливу на свідків, з якими він знайомий, з метою зміни їх свідчень для покращення свого процесуального стану.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що у судовому засіданні не було доведено існування ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки у матеріалах, доданих до клопотання, відсутні будь-які відомості на підтвердження існування вказаних ризиків. Прокурор у судовому засіданні не надав доказів, які б підтверджували протилежне.

Водночас слідчим суддею не приймаються доводи захисника Забайрачного В.А. щодо відсутності існування вищевказаного наявного ризику, оскільки вказані ним обставини не спростовують доведений стороною кримінального провадження та встановлений у судовому засіданні ризик здійснення підозрюваним незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні, оскільки в матеріалах справи не встановлено відомостей про існування достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне.

Оцінюючи встановлені в судовому засіданні обставини у сукупності з наданими доказами, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику – здійснення незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні. Разом із тим, з урахуванням того, що у судовому засіданні не були встановлені обставини, передбачені ч. 2 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає, що до підозрюваного ОСОБА_1 може бути застосований більш м`який запобіжний захід у вигляді застави, що буде достатнім для запобігання доведеному ризику та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, слідчий суддя з урахуванням приписів ч. 1 ст. 194 КПК України вважає, що сама по собі наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорій тяжких злочинів, та наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не є достатньою підставою для застосування запобіжного заходу, яким є тримання під вартою, без урахування інших обставин кримінального провадження та особи підозрюваного.

Так, ОСОБА_1 дійсно підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 проживає в м. Сєвєродонецьк Луганської області, є одруженим та має на утриманні неповнолітню дитину, а також самостійно з`явився до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я підозрюваного, його репутацію, відсутність судимостей, майновий стан підозрюваного, відсутність місця роботи і наявність сім`ї, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків.

За таких обставин з урахуванням наявності обґрунтованої підозри, існування ризику та особи підозрюваного, враховуючи, що прокурором у судовому засіданні не доведено недостатності застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленому судом ризику, слідчий суддя вважає можливим клопотання задовольнити частково та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 113500 гривень.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує розмір матеріальної шкоди, спричиненої підозрюваним ОСОБА_1 вчиненим кримінальним правопорушенням; характеристику підозрюваного та розмір його доходів.

Беручи до уваги зазначені обставини, слідчий суддя вважає, що застава у зазначеному розмірі буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків і не буде завідомо непомірною для нього, в тому числі відповідатиме конкретній меті, визначеній у КПК України.

При цьому слідчий суддя враховує, що прокурором та захисником у судовому засіданні не підтверджено обставини щодо майнового стану підозрюваного ОСОБА_1 та не наведено обґрунтованих підстав для визначення підозрюваному застави у іншому розмірі, передбаченому положеннями ч. 5 ст. 182 КПК України.

Окрім цього, застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного обов`язки, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Керуючись ст.ст. 40, 110, 131-132, 176-178, 182, 183, 184, 193-194, 196-197, 205, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 113500 (сто тринадцять тисяч п`ятсот) гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач – Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, код отримувача за ЄДРПОУ – 26297948, банк отримувача – Держказначейська служба України м. Київ, код банку отримувача (МФО) – 820172, рахунок отримувача – UA208201720355209001000002672, призначення платежу: застава № справи з ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ Сєвєродонецького міського суду Луганської області – 05381484.

Відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України підозрюваний ОСОБА_1 не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №22017130000000061 від 07.04.2017 року та суду.

Покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, який здійснюватиме досудове розслідування, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають йому право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Вказані обов`язки покладаються на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два місяці, який починається з моменту внесення застави.

Ухвала в частині покладених на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків діє протягом двох місяців, який починається з моменту внесення застави, та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

З моменту застосування запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний ОСОБА_1 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання вищеперелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Відмовити у задоволенні решти вимог клопотання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошений 29.06.2021 року.

Слідчий суддя Ж. І. Кордюкова