Рішення № 97985683, 16.06.2021, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 289/759/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2021 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Данилюк О. С.

за участю секретаря судового засідання Марієвської Н.А.,

представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Брусилів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

СТОВ «Нива» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, в обґрунтування позовних вимог після їх уточнення зазначивши наступне. Так, згідно договору здачі в найм житлового приміщення колгоспу імені Леніна м. Радомишль, затвердженого рішенням правління колгоспу 18.08.1983р. (протокол № 9), працівнику господарства ОСОБА_4 було передано в найм службову квартиру АДРЕСА_1 . На підставі вказаного договору та рішення правління колгоспу виконкомом Радомишльської міської ради 13.09.1983р. ОСОБА_4 було видано ордер на вселення у вказану квартиру. Разом з ним право на вселення у зазначену квартиру отримали і члени його сім`ї, а саме дружина ОСОБА_2 (відповідач у справі) та їх донька ОСОБА_5 . Через певний час наймач ОСОБА_4 перейшов за згодою наймодавця на роботу в інше господарство. При цьому у відповідності зі ст. 107 ЖК УРСР всі права та обов`язки наймача перейшли до члена його сім`ї, тобто до дружини ОСОБА_2 , яка укладений договір не розривала і продовжує користуватись службовим житлом. Позивач зазначив, що протоколом зборів уповноважених членів колгоспу імені Леніна від 06.05.1992 року № 2 у колгоспі було проведено приватизацію та створено ПКСП «Нива». 25.03.1997р. загальними зборами членів ПКСП «Нива» було прийнято рішення про розпаювання майна і земель ПКСП «Нива» та його реорганізацію у СТОВ «Нива». Тобто позивач є правонаступником ПКСП «Нива». 10.11.2016р. директором СТОВ «Нива» було направлено на адресу ОСОБА_2 повідомлення за № 62 про запрошення її до дирекції СТОВ «Нива» для укладення договору оренди з правом викупу квартири, в якій проживає відповідач, а 12.01.2017р. було направлене таке повідомлення відповідачці повторно. Однак відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від укладення такого договору, а також сплати квартирної плати, хоча постійно проживає в спірній квартирі та зареєстрована за вказаною адресою. Позивач вказує, що рішенням Радомишльської міської ради Житомирської області від 21.02.2017р. № 327 встановлені мінімальні місячні суми орендного платежу за нерухоме майно на території району, які для проживання фізичних осіб становлять 14,1 грн. При цьому вказаний тариф діє й на даний час. Тому загальна сума щомісячної плати відповідачки за проживання в найманій квартирі становить 640 грн., а загальна сума заборгованості, що виникла з 01.02.2017р. по 31.03.2018 року складає 8 960 грн., яку і просили стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь СТОВ «Нива», а також сплачений за подання до суду позовної заяви судовий збір в сумі 1 762 грн.

Представником відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_3 було подано відзив на уточнену позовну заяву СТОВ «Нива», в якому представник відповідача позовні вимоги СТОВ «Нива» не визнав через наступне. Так, вважає, що позивач не є власником майна або особою, яка на відповідній правовій підставі утримує нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , в якій мешкає відповідачка, тому не має правових підстав для стягнення коштів за користування вказаним майном. Факт знаходження вказаної квартири на балансі підприємства позивача, на думку представника відповідачки, не є правовстановлюючим документом, яке є тотожним праву власності або прирівняного до цього права. Вказав, що ОСОБА_2 є власником майнового сертифікату СТОВ «Нива», однак з часу розпаювання майна колишнього радгоспу вона не отримала жодної суми в його оплату, незважаючи на те, що підприємство працює та отримує прибутки. Також керівництво СТОВ «Нива» не погоджується на зарахування вартості вказаного майнового сертифікату в оплату відчуження спірної квартири, в якій мешкає відповідачка. Просив у задоволенні позову СТОВ «Нива» відмовити.

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 19.04.2018 року у вказаній цивільній справі відкрито загальне позовне провадження.

Згідно розпорядження № 243 від 21.08.2018 року вказана цивільна справа на підставі ст. 31 ЦПК України була передана до Брусилівського районного суду Житомирської області.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 14.09.2018р. зазначена цивільна справа прийнята до провадження суду, та у справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 20.05.2019 року підготовче провадження у вказаній цивільній справі було закрито, та справу було призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 04.10.2019р. за клопотанням представника відповідачки провадження у вказаній цивільній справі було зупинено до розгляду Радомишльським районним судом Житомирської області цивільної справи № 289/2419/18 за позовом ОСОБА_2 до Радомишльської міської об`єднаної ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Сільськогосподарське Товариство з обмеженої відповідальністю «Нива», про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю та зустрічним позовом Сільськогосподарського Товариства з обмеженої відповідальністю «Нива» до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Радомишльська міська об`єднана рада, про визнання ордеру таким, що втратив чинність, та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 28.09.2020р. провадження у вказаній цивільній справі було поновлено.

В судовому засіданні представник позивача СТОВ «Нива» адвокат Нестеренко М.М. уточнені позовні вимоги СТОВ «Нива» підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, вимоги якої просив задовольнити. Додатково просив не приймати до уваги як правову підставу позову ст. 1166 ЦК України, на яку в уточненій позовній заяві серед іншого посилався позивач.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги СТОВ «Нива» не визнали з підстав, вказаних у відзиві на уточнену позовну заяву, додатково зазначивши, що згідно рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області від 07.04.2021р. № 116 ОСОБА_2 12.04.2021 року видано свідоцтво № 2518 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.04.2021 року, тобто на даний час ОСОБА_2 є власником спірної квартири, при цьому позивач жодних прав на квартиру на мав і не має. Крім того, вважають договір про здачу в найм спірної квартири від 18.08.1983р., на який посилається позивач, недостовірним доказом, оскільки ордер на вселення в спірну квартиру було видано чоловіку відповідачки у вересні 1983р., а договір укладався у серпні 1983р., що робить такий доказ сумнівним. Також просили до позовних вимог СТОВ «Нива» застосувати позовну давність та у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідачки ОСОБА_2 та її представника, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно ордеру за № 222 на підставі рішення виконкому Радомишльської міської ради Житомирської області від 13.09.1983 № 166 ОСОБА_4 отримав для проживання квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , разом з дружиною ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_5 (а.с. 41 т. 1).

18.08.1983 було укладено договір про здачу-найом жилого приміщення колгоспу ім. Леніна м. Радомишль між колгоспом ім. Леніна в особі голови колгоспу ОСОБА_6 - наймодавець, та ОСОБА_4 - наймачем, про те, що наймодавець здає на тимчасове проживання службову жилу площу, а наймачі її приймають для тимчасового користування в колгоспному жилому будинку за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 144 т. 1).

Згідно п. 2 розділу «Права та обов`язки наймача» вказаного договору наймач зобов`язався своєчасно вносити квартирну плату, а згідно п. 2 розділу «Права та обов`язки наймодавця» наймодавець зобов`язаний щомісячно приймати квартирну плату.

Також судом встановлено, що ОСОБА_4 у вказаній квартирі не проживає з січня 1991 року (а.с. 205 т. 1).

При цьому відповідач ОСОБА_2 мешкає у вказаній квартирі з вересня 1983 року по теперішній час, та зареєстрована в ній з 22.05.2006 року (а.с. 24 т. 1).

Згідно ч. 2 ст. 107 ЖК УРСР у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Тобто ОСОБА_2 після вибуття її чоловіка зі спірної квартири набула прав та обов`язків наймача за договором про здачу-найом жилого приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Також судом встановлено, що позивач СТОВ «Нива» є правонаступником ПКСП «Нива», яке в свою чергу було створено в ході приватизації колгоспу імені Леніна м. Радомишль у 1992 році, що випливає з ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 22.04.2013р. у цивільній справі № 0620/1323/12 (а.с. 145-146 т. 1) та не підлягає доказуванню згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Тобто СТОВ «Нива» набуло прав та обов`язків наймодавця за договором про здачу-найом жилого приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Крім того, факт знаходження на балансі СТОВ «Нива» квартири АДРЕСА_1 підтверджується рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 01.11.2016р. у цивільній справі № 289/1031/16-ц (а.с. 7-8 т. 1).

Згідно ч. 1 ст. 68 ЖК УРСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 квартирну плату за квартиру АДРЕСА_1 своєчасно не вносила, внаслідок чого за період з 01.02.2017 року по 31.03.2018 року в неї утворилась заборгованість за користування житлом в сумі 8 960 грн., що випливає з розрахунку СТОВ «Нива» (а.с. 142, 153 т. 1), який ОСОБА_2 не оспорювала.

Суд не приймає до уваги доводи відповідачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 щодо відсутності правових підстав для стягнення заборгованості за користування спірним житлом в позивача СТОВ «Нива», який не є, як гадає відповідачка, власником або утримувачем на законних підставах вказаного майна, оскільки, як зазначено вище, судом встановлено, що до позивача перейшли права та обов`язки наймодавця за договором про здачу-найом жилого приміщення, а саме спірної квартири, в тому числі й право отримувати квартирну плату за спірну квартиру.

При цьому суд не погоджується з доводами відповідачки та її представника щодо недостовірності як доказу договору від 18.08.1983р. про здачу-найом жилого приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 , оскільки його копію з підписом наймача ОСОБА_4 було надано суду, а крім того, факт його укладення та існування встановлений судовими рішеннями, зокрема, рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 21.10.1997 р. у цивільній справі № 2-208/1997 (а.с. 149-151 т. 1), а також постановою Житомирського апеляційного суду від 01.10.2020р. у цивільній справі № 289/2419/18 ( а.с. 202-207 т. 1).

Факт належності з 20.04.2021 року відповідачці ОСОБА_2 спірної квартири на праві власності згідно рішення виконкому Радомишльської міської ради Житомирської області № 116 від 07.04.2021 р. (а.с. 11, 24-25 т. 2) не спростовує висновків суду щодо наявності у ОСОБА_2 обов`язків наймача щодо сплати квартирної плати за спірну квартиру до цієї дати, в тому числі й за період з 01.02.2017 року по 31.03.2018 року, про який йдеться у позовній заяві СТОВ «Нива».

Також суд вважає, що позивачем не пропущені строки давності щодо заявлених позовних вимог, оскільки за стягненням заборгованості за період з 01.02.2017 року по 31.03.2018 року позивач звернувся до суду 17.04.2018 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги СТОВ «Нива» до ОСОБА_2 є законними й обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_2 його користь судових витрат, які були понесені ним у зв`язку із зверненням до суду, по сплаті судового збору у розмірі 1 762,00 грн., що відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України, оскільки ці витрати, які підтверджені документально квитанцією, долученою до матеріалів справи (а.с. 1 т. 1), є судовими витратами, які у разі задоволення позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-281 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» (код ЄРДПОУ: 03744327, Житомирська область, м. Радомишль, вул. Міськради, 46/51) суму боргу за користування житлом за період з 01.02.2017 року по 31.03.2018 року у розмірі 8 960 гривень, а також судовий збір у розмірі 1 762,00 гривень, а всього 10 722 ( десять тисяч сімсот двадцять дві ) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

СУДДЯ О.С. Данилюк