Рішення № 97976065, 24.06.2021, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/3991/21

Провадження №2/592/1274/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого – судді Алфьорова А.М., за участю секретаря – Літовченко С.М., представника ОСОБА_1 – адвоката Калініна С.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду і свої позовні вимоги мотивує тим, що 13.03.2018 р. між ним та відповідачем укладено Договір про надання кредиту № 1682822 від 13.03.2018 р. Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті credit365.ua, підписана електронним цифровим підписом позивача 31 травня 2017 року та акцептована відповідачем 13 березня 2018 року шляхом підписання електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором. Умови Договору містяться в Розділі III Оферти. Так, п. 1.1 Договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит та сплатити нараховані проценти на умовах, передбачених Договором та погодженою кредитодавцем заявкою позичальника. Договір укладається за кожною окремою погодженою заявкою позичальника на строк кредиту, визначений в такій заявці (п. 2.1 Договору). Згідно п. 2.2 Договору сума кредиту та строк його повернення в межах, визначених Договором, зазначається в заявці позичальника, що формується позичальником у власному Особистому кабінеті на підставі умов Договору. Таким чином, за початковими умовами Договору термін для повернення відповідачем кредиту та нарахованих процентів за Договором до 12.04.2018 р. З урахуванням укладених відповідачем угод про відтермінування строку повернення кредиту гранична дата повернення кредиту та нарахованих процентів до 10.09.2018 р., однак відповідач у вказаний термін кредит не повернув, проценти не сплатив. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.07.2019 р. у задоволенні позову відмовлено. Постановою Сумського апеляційного суду від 23.01.2020 р. рішення суду першої інстанції скасовано, стягнуто з відповідача на його користь заборгованість за кредитними договором № 1682822 від 13.03.2018 року, яка утворилась станом на 31.01.2019 року на загальну суму 5473 грн. 56 коп. та складається з: 3000 грн. боргу по тілу кредиту; 603 грн. боргу по процентам за користування кредитом; 1485 грн. боргу по процентам за період з 11.09.2018 року по 14.10.2018 року; 211 грн. 56 коп. пені; 174 грн. інфляційних втрат. Просить суд: стягнути з відповідача на його користь заборгованість у сумі 30892 грн. 80 коп., що складається з процентів, нарахованих згідно п. 2.11 Договору за період з 15.10.2018 р. по 09.03.2021 р. та витрати по сплаті судового збору у сумі 2270 грн.

У судове засідання представник ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» не з`явився.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Калінін С.К. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу.

Дослідивши докази по справі, заслухавши думку адвоката, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13.03.2018 р. між ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 1682822.

Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті credit365.ua, підписана електронним цифровим підписом позивача 31 травня 2017 року та акцептована відповідачем 13 березня 2018 року шляхом підписання електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором (т. 1 а.с. 10-21).

Умови Договору містяться в Розділі III Оферти. Так, п. 1.1 Договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит та сплатити нараховані проценти на умовах, передбачених Договором та погодженою кредитодавцем заявкою позичальника.

Договір укладається за кожною окремою погодженою заявкою позичальника на строк кредиту, визначений в такій заявці (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 2.2 Договору сума кредиту та строк його повернення в межах, визначених Договором, зазначається в заявці позичальника, що формується позичальником у власному Особистому кабінеті на підставі умов Договору.

Згідно з п. 2.10 Договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, визначені згідно п. 2.8 Договору, в останній день строку користування Кредитом.

Термін для повернення ОСОБА_1 кредиту та нарахованих процентів за Договором було встановлено до 12.04.2018 р., однак позичальник у вказаний строк суму кредиту на нараховані проценти за його користування не повернув.

Натомість, відповідач скористався послугою щодо продовження строку користування кредитом, умови якою містяться в Розділі IV Оферти «Угода про відтермінування повернення кредиту».

Згідно п. 1 - п. З Розділу IV Оферти у випадку прострочення строків повернення кредиту позичальник має право укласти з кредитором угоду про відтермінування повернення Кредиту за умови сплати комісії за відтермінування строку повернення кредиту. Розмір комісії, в залежності від строку відтермінування повернення кредиту та суми кредиту розраховується наступним чином: розрахована на підставі вказаних даних сума комісії округлюється до цілих одиниць у сторону зменшення. Для зручності позичальника, в особистому кабінеті міститься калькулятор розрахунку комісії, який відтворює необхідну суму комісії за весь строк відтермінування, розраховану на підставі вказаних умов Договору.

Угода про відтермінування повернення кредиту вважається укладеною з моменту надходження на рахунок кредитора суми комісії за весь строк відтермінування з призначенням платежу. В період, з моменту отримання кредитором сплаченої позичальником комісії за весь строк відтермінування і до закінчення строку відтермінування, нарахування процентів за користування Кредитом згідно п. 2.8 або п. 2.11 Договору не здійснюється, неустойка не нараховується.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.07.2019 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Сумського апеляційного суду від 23.01.2020 р. рішення суду першої інстанції скасовано, стягнуто з відповідача на його користь заборгованість за кредитними договором № 1682822 від 13.03.2018 року, яка утворилась станом на 31.01.2019 року на загальну суму 5473 грн. 56 коп. та складається з: 3000 грн. боргу по тілу кредиту; 603 грн. боргу по процентам за користування кредитом; 1485 грн. боргу по процентам за період з 11.09.2018 року по 14.10.2018 року; 211 грн. 56 коп. пені; 174 грн. інфляційних втрат.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 зазначила, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

У постанові від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України у разі неправомірного, незаконного користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання Велика Палата Верховного Суду вказала на таке.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору внаслідок припинення договору депозиту і невиконання відповідачем обов`язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Тобто у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Така правова позиція щодо правильного застосування норм права підлягає врахуванню у справі про банкрутство в разі подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника як на стадії розпорядження майном боржника, так і на стадії ліквідаційної процедури, з урахуванням перебування в цей час боржника в особливому правовому становищі, зокрема і щодо дії мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належить витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

З урахуванням викладеного, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 6000 грн., які документально підтверджені на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263, 264 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» (ідентифікаційний код 41184403) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.М. Алфьоров