Рішення № 97973542, 23.06.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2021 року Чернігів Справа № 620/1292/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Ткаченко О.Є.,

за участю секретаря Мазко Ю.С.,

представника позивача Зембри Є.Є.,

представника відповідача Приходько І.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби у Чернігівській області, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність щодо невиконання вимог ч. 12 ст. 7 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", що полягає у неприйнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- зобов`язати прийняти заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29.10.2020 він звернувся до відповідача із заявою-анкетою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проте співробітники управляння не прийняли його заяву, оскільки заява не відповідає встановленому зразку. Відповідачем направлено бланк заяви-анкети (російською мовою) для заповнення у разі необхідності для особистою подачі до Управління Державної міграційної служби у Чернігівській області. Однак дій щодо відвідування позивача в слідчому ізоляторі для відібрання належно оформленої анкети-заяви відповідачем не вчинялись.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 ухвалено розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено перше судове засідання на 19.05.2021.

Відповідачем у встановлений строк надано відзив на позов, в якому він просив відмовити в задоволенні позову, оскільки подана позивачем заява не відповідає встановленому зразку, надіслана без жодних доданих документів та не була подана позивачем особисто, тому не може вважаться належною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з огляду на що процедура розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до неї не застосовується. Крім того, відповідно до законодавства звернення з такою заявою відбувається за особистою ініціативою особи, яка має намір отримати захист в Україні. Отже, відповідачем вжито всіх можливих заходів з метою забезпечення реалізації права позивача на звернення за захистом в Україні.

Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що представниками відповідача не вчинено жодних дій для відвідування позивача в слідчому ізоляторі, отримання від нього необхідних документів та проведення всіх дій, спрямованих на отримання заяви про отримання статусу біженця в Україні, в чому і вбачається бездіяльність державного органу.

Представник відповідача надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що заяву позивача розглянуто у порядку і строки, визначені Законом України «Про звернення громадян».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає.

Судом встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до паспорту № НОМЕР_1 , виданого Міністерством іноземних справ Росії, є громадянином Російської Федерації (а.с.56).

05.11.2020 до Управління Державної міграційної служби у Чернігівській області через адміністрацію Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» надійшла заява-анкета ОСОБА_1 від 29.10.2020 на двох аркушах, відповідно до якої останній виявив намір бути визнаним біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а.с.69-71).

Листом від 12.11.2020 №7401.5.2-7321/74.2-20 Управління Державної міграційної служби у Чернігівській області повідомило, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», надіслана заява не відповідає встановленому зразку. Разом з тим, згідно з ч. 9 ст. 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» до заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються також по чотири фотокартки заявника та членів його сім`ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, відомості про яких внесено до заяви. Заявник зобов`язаний також надати всі наявні у нього документи та інформацію, що необхідні для обґрунтування заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або зазначити причини, через які ці документи та інформація не можуть бути надані, та повідомити, де такі документи знаходяться чи можуть знаходитися або хто може надати чи підтвердити відповідну інформацію.

Також, як вбачається з вказаного листа, позивачу направлено заява-анкета та бланк заяви-анкети для усунення недоліків (а.с. 72-81).

Вважаючи бездіяльність Управління Державної міграційної служби у Чернігівській області щодо не розгляду заяви про прийняття до громадянства України протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи позов по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Нормативно-правовим актом, який визначає порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, є Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 року №3671-VI (далі Закон України №3671-VI), біженцем є особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

При цьому, особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань (п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»).

Згідно частин першої та другої статті 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в`їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України №3671-VI оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання (частина перша статті 8 Закону України №3671-VI).

Приписами частин першої та другої статті 9 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» передбачено, що розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Строк розгляду може бути продовжено уповноваженою посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більш як до трьох місяців.

Працівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводяться співбесіди із заявником або його законним представником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником.

Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 9 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», після вивчення документів, перевірки фактів, повідомлених особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, готує письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Особова справа заявника разом з письмовим висновком надсилається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, для прийняття остаточного рішення за заявою.

За результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (частина п`ята статті 10 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»).

Рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду (частина друга статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»).

Відповідно до пункту 2.1 Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, які затвердженні наказом Міністерства внутрішніх справ України № 649 від 07.09.2011, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за № 1146/19884, уповноважена посадова особа органу міграційної служби, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту або її законний представник, у випадках, передбачених Законом:

а) встановлює особу заявника;

б) реєструє заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

в) інформує заявника мовою, яку він/вона розуміє, про умови, за яких в Україні особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про її права та обов`язки, а також про наслідки невиконання обов`язків;

г) забезпечує надання заявнику послуг перекладача;

ґ) перевіряє дотримання заявником передбаченого статтею 5 Закону (3671-17) порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

д) з`ясовує місце тимчасового перебування (проживання) заявника (фактичну адресу проживання в Україні);

е) протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Перевірка здійснюється в тому числі з урахуванням оновленої інформації по країні походження заявника на момент подачі заяви;

є) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.

Аналізуючи вищезазначені норми, суд зазначає, що законодавцем встановлений чіткий алгоритм дій міграційного органу, який спрямований на посилення захисту прав та інтересів осіб, які мають намір отримання статусу біженця або особи, які потребують додаткового захисту. Так відповідач повинен встановити особу заявника, зареєструвати його звернення, проінформувати про права та обов`язки, забезпечити надання заявнику послуг перекладача та перевірити дотримання заявником передбаченого статтею 5 Закону порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Як було зазначеного позивачем та підтверджено відповідачем у відзиві на адміністративний позов, ОСОБА_1 дійсно 29.10.2020 звертався до Управління Державної міграційної служби у Чернігівській області через адміністрацію Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» із заявою-анкетою, відповідно до якої останній виявив намір бути визнаним біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Водночас суд зазначає, що в матеріалах адміністративного позову не містяться даних, що така заява була прийнята відповідачем у встановленому законом порядку, зареєстрована у міграційному органі, та розглянута, як це передбачено вимогами чинного законодавства.

Так, в матеріалах справи міститься лист №7401.5.2-7321/74.2-20, з якого вбачається що відповідачем ОСОБА_1 було надано відповідь (українською мовою) на його звернення від 29.10.2020 в порядку Закону України «Про звернення громадян» та зазначено про невідповідність заяви позивача критеріям, що передбачені Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

З цього приводу суд зазначає, що положеннями чинного законодавства не передбачено можливості міграційного органу розглядати заяву біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, в порядку Закону України «Про звернення громадян», оскільки спірні правовідносини регулюються положеннями спеціального Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, які затвердженні наказом Міністерства внутрішніх справ України № 649 від 07.09.2011, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за № 1146/19884.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи надані до суду сторонами докази, суд критично ставиться до посилань відповідача, що ОСОБА_1 особисто до Управління Державної міграційної служби у Чернігівській області із заявою-анкетою не звертався, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач перебував у ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» та особисто звернувся до Управління шляхом направлення заяви-анкети 29.10.2020 через адміністрацію слідчого ізолятора.

На підставі вищезазначеного, враховуючи те що відповідачем не було прийнято та розглянуто у встановленому законом порядку заяву ОСОБА_1 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача, шляхом визнання такої бездіяльності протиправною.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Управління Державної міграційної служби у Чернігівській області прийняти заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 7 Закону України №3671-VI встановлено, що оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.

Відповідно до листа від 14.05.2021 №6/1969/Др ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» 14.04.2021 ОСОБА_1 направлений для відбування покарання до ДУ «Житомирська ВК №4» Житомирської області (а.с.121).

Таким чином, оскільки на момент прийняття рішення по справі місце перебування позивача змінилось з ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» м. Чернігів на ДУ «Житомирська ВК №4» Житомирської області, дана позовна вимога не підлягає задоволенню, як звернута до неналежного відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Підстави для повернення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись вимогами статей 241-246, 262, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби у Чернігівській області щодо не розгляду в установленому порядку заяви ОСОБА_1 від 29.10.2020 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Управління Державної міграційної служби у Чернігівській області (вул. Шевченка, буд. 51-А, м. Чернігів, 14039, код ЄДРПОУ 37804450).

Повне рішення складено 29 червня 2021 року.

Суддя О.Є. Ткаченко