Рішення № 97970395, 18.06.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/2428/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу

за позовом: Олександрійської міської ради Кіровоградської області (28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, пр. Соборний, 59, ЄДРПОУ 33423535)

до відповідача: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 6/7, ЄДРПОУ 43314918)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Олександрійська міська рада Кіровоградської області звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо не зняття (не скасування) арешту з нерухомого майна Олександрійської міської ради, що накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 15.12.2014 р. (ВП №45611285) та просить зняти такий арешт.

Позивачем вказано, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №213029664 від 18.06.2020 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис про арешт нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 15.12.2014, винесеної ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області, об`єкт обтяження: все майно, власник: Олександрійська міська рада. У вересні 2020 року позивачем направлено запит до відповідача про надання копій всіх постанов про відкриття виконавчого провадження по яким на сьогоднішній день не погашено заборгованість. Відповідачем листом повідомлено про знищення виконавчих проваджень переданих до архіву у зв`язку з закінченням строку зберігання. Позивач вказує, знищені могли бути тільки ті провадження, які на сьогоднішній день є завершеними. Крім того, позивач звертає увагу, що 27.07.2020 ним перераховано кошти на рахунок відповідача для погашення заборгованості, зокрема, згідно з постановою б/н від 27.10.2014 в розмірі 680,00 грн. Однак, вищезазначений переказ був повернутий на рахунок Олександрійської міської ради, як помилково зарахований, а саме, як зазначено на виписці Державної казначейської служби від 05.08.2020 «виконавче провадження на виконанні не перебуває». Позивач вказує, що 13.10.2020 р. вони звернулись до відповідача із заявою про зняття арешту з всього нерухомого майна накладеного на підставі постанови б/н від 15.12.2014 р. Проте, відповідач листом від 26.10.2020 р. повідомив про те, що ЗУ «Про виконавче провадження» встановлює вичерпний перелік підстав для прийняття рішення державним виконавцем про зняття арешту з майна боржника, а тому, зі змісту звернення, вбачається, що у задоволенні прохання, викладеного у заяві від 13.10.2020 р., слід відмовити. Позивач повторно 15.04.2021 звернувся з листом, в якому, посилаючись на встановленні обставини відсутності відкритих виконавчих проваджень, наголошував на необхідності зняття арешту з всього нерухомого майна. Проте, відповідач листом від 06.05.2021 р. відмовив у задоволенні прохання про зняття арешту. Позивач вважає, що наявність обтяжень нерухомого майна (арештів), що належить йому, є істотним порушенням його права власності на вказане майно, і порушене право власності може бути відновлене шляхом зняття арешту з вказаного майна.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.44-45), в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вказав, що перевіркою даних автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що у відділі примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Кіровоградській області перебувало виконавче провадження №45611285 з примусового виконання постанови про накладення штрафу 680 грн. від 27.10.2014 ВПВР УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області, що входило до складу зведеного виконавчого провадження. Відповідач посилається на те, що у державного виконавця на момент завершення виконавчого провадження та на сьогоднішній день відсутні будь-які підстави для зняття арешту з майна боржника. У квітні 2014 року вищевказане виконавче провадження завершено на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження». Відповідач вказує, що матеріали даного виконавчого провадження знищено згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 23.02.2018 р.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.06.2021 р. (а.с.36).

У судове засідання сторони не з`явилися, подавши заяви про розгляд справи у письмовому провадженні (а.с.45, 53).

З урахуванням приписів ч.3 ст.194, ч.3 ст.268, ч.4 ст.287 КАС України, суд визнав за можливе здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши справу в порядку спрощеного (письмового) провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, проти чого не заперечували сторони, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Кіровоградській області перебувало виконавче провадження №45611285 по виконанню постанови про накладення штрафу б/н від 27.10.2014 року ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області про стягнення з Олександрійської міської ради штрафу в розмірі 680,00 грн.

Також встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься обтяження щодо усього нерухомого майна (невизначене майно) Олександрійської міської ради Кіровоградської області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 15.12.2014 р., винесеної ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області (а.с.14).

07.09.2020 р. позивачем направлено запит №284/23-16 до відповідача про надання копій всіх постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, по яким на сьогоднішній день Олександрійською міською радою не погашено заборгованість (а.с.15).

Відповідач листом від 17.09.2020 р. №31936/04.1-27 повідомив позивача про неможливість надання копій постанов де боржником є Олександрійська міська рада, так як вони були знищені у зв`язку з закінченням строку зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву (а.с.16).

Окрім того, позивач звертає увагу суду, що ним 27.07.2020 р. перераховано кошти на рахунок відповідача для погашення заборгованості згідно з постановою б/н від 27.10.2014 р. в розмірі 680,00 грн. Однак, вказаний переказ повернено на рахунок Олександрійської міської ради, як помилково зарахований, а саме, як зазначено на виписці Державної казначейської служби від 05.08.2020 р.: «виконавче провадження на виконанні не перебуває» (а.с.17-18).

13.10.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту з всього нерухомого майна, накладеного ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 15.12.2014 року (а.с.19).

Листом від 26.10.2020 р. №33904/04.1-27 відповідач повідомив позивача про те, що Закон України «Про виконавче провадження» встановлює вичерпний перелік підстав для прийняття рішення державним виконавцем про зняття арешту з майна боржника, а тому, зі змісту звернення, вбачається, що у виконавця відсутні правові підстави для прийняття рішення щодо зняття арешту з майна боржника (а.с.20).

15.04.2021 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту, в якій посилаючись на встановленні обставини відсутності відкритих виконавчих проваджень, в яких боржником є Олександрійська міська рада наголошував про необхідність зняття арешту з всього нерухомого майна (а.с.21-22).

Листом від 06.05.2021 р. відповідач повідомив Олександрійську міську раду Кіровоградської області про те, що відділом вже розглядалась їх заява про зняття арешту від 13.10.2020 р. за вих. №1491/5/23/1, на яку надано відповідь за вих. №33904/04.1-27 від 26.10.2020 р. та яка ними отримана 03.11.2020 р. Заява від 15.04.2021 р. та заява від 13.10.2020 р. за змістом ідентичні (а.с.23).

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Протягом 2014 року (рік накладення арешту) і по сьогоднішній день діяльність органів виконавчої служби регулювали різні закони в часі. Так, Закон України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999 р. втратив чинність 05.01.2017 р. з набранням чинності Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-ХІV (чинного на час накладення арешту), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 5 вказаного Закону державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

З огляду на пункт 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 р. №2274/5 (далі за текстом – Порядок №2274/5) строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.

Згідно пункту 9.10 Порядку №2274/5 завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Отже, знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.

Відповідно до частин 1, 2 статті 50 «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999 р. у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно частин 1, 2 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Водночас наслідки завершення виконавчого провадження визначені ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, законодавчі норми, які діяли в різний час майже, однаково регламентують дії відповідача у разі закінчення виконавчого провадження та питання знищення виконавчого провадження, а тому на думку суду, перед знищенням виконавчого провадження відповідач повинен був прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження та зняття у зв`язку із цим накладеного в межах такого виконавчого провадження арешту.

Суд зауважує, що Законом не передбачено обов`язку державного виконавця вчиняти дії щодо зняття накладеного арешту у випадку звершення виконавчого провадження внаслідок повернення виконавчого документа стягувачу чи до суду, оскільки згідно Законів про виконавче провадження, виконавчий документ повертається стягувачу за наявності визначених підстав та за умови, що виконавче провадження за таким виконавчим документом не здійснювалося або здійснено частково.

Суд враховує, що накладення арешту на майно позивача, свідчить про вчинення державним виконавцем дій спрямованих на виконання виконавчого документу, а тому у разі завершення виконавчих проваджень державний виконавець зобов`язаний вчинити усі дії передбачені відповідними нормами Закону України “Про виконавче провадження”, у тому числі зняти арешт, накладений на майно боржника.

Відповідно до частини 2 статті 59 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 р. №1404-VIII (в редакції чинній на час розгляду справи), у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що рішення про зняття арешту з майна боржника виноситься органом, яким накладено арешт.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Оскільки орган виконавчої служби при знищенні завершеного виконавчого зобов`язаний був зняти арешт накладений в межах такого виконавчого провадження, в даному випадку наявна протиправна бездіяльність відповідача.

Однак, відповідач посилався на те, що позивачем пропущені строки звернення до суду.

Згідно ст.287 КАС України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Тотожний зміст мала і редакція статті 181 КАС України в редакції закону до внесення вищевказаних змін.

Як описано вище, позивач намагався вирішити порушене питання без звернення до суду. Однак відповідачем йому було відмовлено.

Право власності - три його складові (права володіння, права користування та права розпорядження), перебуває під захистом держави, що врегульовано Конституцією України.

Суд вважає, що на даний час позивач, вичерпавши всі можливості досудового врегулювання спору, звернувся до суду за захистом від протиправної бездіяльності відповідача, що потягла за собою вказане порушення. Так, не посилаючись на разі на будь-які відкриті виконавчі провадження, що перебували б у відповідача на виконанні, останній заперечує право позивача на звільнення його майна від обтяження.

Враховуючи можливість врегулювати питання лише шляхом відновлення порушеного права через судовий захист, суд розцінює обставини перебування майна під забороною та не зняття арешту відповідачем перед знищенням виконавчого провадження як порушення, що на разі триває у часі, а тому даний позов залишений без розгляду через порушення строків звернення до суду бути не може, а тому суд вважає за необхідне відновити порушене право власності позивача шляхом звільнення майна з-під арешту.

Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо не зняття арешту з нерухомого майна Олександрійської міської ради Кіровоградської області, що накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 15.12.2014 р. (ВП №45611285).

3. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зняти арешт з нерухомого майна Олександрійської міської ради Кіровоградської області, зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18091046 від 17.12.2014 року, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 15.12.2014 року, виданий ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.287, 293, 295 - 297 КАС України.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Дегтярьова