Рішення № 97968730, 29.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року Справа № 160/7854/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (форма Ф) №935572-1319-0464/1 від 11.05.2018 р. в сумі 7080,86 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (форма Ф) №935572-1319-0464 від 11.05.2018 р. в сумі 7080,86 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (форма Ф) №271458-5353-0464 від 30.05.2019 р. в сумі 7080,86 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що з матеріалів справи №160/10564/20 дізналася, що їй нараховано Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області земельний податок за об`єкт розташований за адресою АДРЕСА_1 , а саме: податкова вимога форми «Ф» від 08.12.2015р. №10493-25 на суму 1604,36грн.; податкове повідомлення-рішення (форма Ф) №935572-1319-0464/1 від 11.05.2018 р. в сумі 7080,86 грн- за 2017 р.; податкове повідомлення-рішення (форма Ф) №935572-1319-0464 від 11.05.2018р. в сумі ~080,86 грн,- за 2018 р.; податкове повідомлення-рішення (форма Ф) №271458-5353-0464 від 30.05.2019р. в сумі 7080,86 грн.- за 2019р. Позивач посилається на те, що була власником нежитлового приміщення магазину в багатоповерховому житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , яке було розділене в 2016 р. на дві окремі частини, які в свою чергу були зареєстровані як два окремі об 'єкти нерухомого майна, один з яких проданий 21.10.2016 р. ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу нерухомого майна, другий проданий 19.02.2018 р. ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу нерухомого майна. З лютого 2018 р. позивач не є власником жодного об`єкту нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 . Та ніколи не був власником/користувачем земельної ділянки за цією адресою. Позивач зокрема посилається на п. 286.5. ст 286 Податкового кодексу України, згідно якої у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

02.06.2021 року від позивача надійшло клопотання про заміну відповідача по справі ГУ ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 43145015) на ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (ЄДРПОУ 44118658).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

15 червня 2021 року судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загачених підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК). Таким чином, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розмішений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 (далі - позивач) згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно набула 10.10.2016 року право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.18).

Згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна, від 21.10.2016 року між позивачем та ОСОБА_2 , другому передавалася у власність частина об`єкту нерухомості загальною площею 78,65 кв.м., розташована за адресою : АДРЕСА_1 .(а.с.18-20).

Відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.02.2018 року між позивачем та ОСОБА_2 , другому передавалася у власність частина об`єкту нерухомості загальною площею 199,90 кв.м., розташована за адресою : АДРЕСА_1 .(а.с.22-24).

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, на підставі даних про право власності позивача нежитлового приміщення було сформовано наступні податкові повідомлення-рішення за платежем земельний податок (код платежу 18010700): (форма Ф) №935572-1319-0464/1 від 11.05.2018 року за податковий період 2017р - в сумі 7080,86 грн..; (форма Ф) №935572-1319-0464 від 11.05.2018 року за податковий період 2018 рік - в сумі 7080,86 грн.; (форма Ф) №271458-5353-0464 від 30.05.2019 року за податковий період 2019 рік - в сумі 7080,86 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єктом оподаткування, відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Статтею 285 Податкового кодексу України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до положень статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

Отже вказаними нормами встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Таким чином, платником земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які зобов`язані сплачувати земельний податок за земельні ділянки, що перебувають у їх власності або користуванні. Обов`язок сплачувати земельний податок виникає у власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У власника будівлі, споруди (їх частини) обов`язок зі сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), виникає з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. Водночас у разі набуття права власності на нерухоме майно, що розміщене на землі, та не оформлення права власності або права користування на таку земельну ділянку обов`язок зі сплати податку за землю виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що розміщено на цій землі, адже якщо фізична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Користувач має сплачувати земельний податок за фактичне використання землі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 08 червня 2016 року у справі №21-804а16 та постанові від 12 вересня 2017 року у справі №21-3078а16, а також Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року у справі №825/308/17, від 19 червня 2018 року у справі №822/2696/17, від 17 грудня 2019 року у справі № 804/4739/16, від 27 січня 2020 року у справі 804/886/18.

Так судом встановлено, що згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна, від 21.10.2016 року між позивачем та ОСОБА_2 , другому передавалася у власність частина об`єкту нерухомості загальною площею 78,65 кв.м., розташована за адресою : АДРЕСА_1 .(а.с.18-20).

Відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.02.2018 року між позивачем та ОСОБА_2 , другому передавалася у власність частина об`єкту нерухомості загальною площею 199,90 кв.м., розташована за адресою : АДРЕСА_1 .(а.с.22-24).

Таким чином, з 19.02.2018 року позивач не є власником нежилого приміщення (приміщення магазину), що розташовані на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:04:022:0005, у зв`язку з чим у позивача припинилися обов`язки щодо сплати земельного податку.

Таким чином, контролюючий орган, приймаючи оскаржувані податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов`язання із земельного податку із фізичних осіб за 2018,2019 рр., діяв не у межах та не у відповідності до вимог податкового законодавства, що свідчить про протиправність таких рішень та наявність підстав для їх скасування.

Враховуючи те, що з 21.10.2016 року позивачем було передано частину приміщення за договором у власність іншої особи, тож відбувся і перехід права власності (користування) на частину земельної ділянки до цієї особи, таким чином не можна стверджувати про правильність здійснення нарахувань відповідачем зобов`язань зі сплати земельного податку за 2017 рік.

Відповідачем доказі реєстрації позивачки, як фізичної особи-підприємця за адресою АДРЕСА_2 , суду не надано, а судом згідно Державного реєстру фізичних осіб-платників податків не встановлено.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Доказів, які спростували б доводи позивача, відповідач суду не надав.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Суд допускає процесуальне правонаступництво у справі шляхом заміни відповідача з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ 44118658).

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (форма Ф) №935572-1319-0464/1 від 11.05.2018 р. в сумі 7080,86 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (форма Ф) №935572-1319-0464 від 11.05.2018 р. в сумі 7080,86 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (форма Ф) №271458-5353-0464 від 30.05.2019 р. в сумі 7080,86 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 908, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев