Ухвала суду № 97965769, 29.06.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

29 червня 2021 року м. ХарківСправа № 922/2416/21 Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Фізичної особи ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову (вх. 14862) подану в межах справи

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 )

до Акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (61003, м. Харків, просп. Московський, 10/12; ідент. код 14078902)

про визнання недійсними рішень Наглядової ради та Загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) 17.06.2021 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до АТ "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (відповідач), в якому просить: визнати рішення Наглядової ради Акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" від 24.03.2021, оформлені протоколом засідання № 38-2021 від 24.03.2021 - недійсним; визнати рішення Наглядової ради Акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" від 23.04.2021, оформлені протоколом засідання № 39-2021 від 23.04.2021 - недійсними; визнати рішення річних Загальних зборів Акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект", проведених дистанційно 29.04.2021, оформлені протоколом від 06.05.2021 - недійсними.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2021 р. відкрито провадження у справі № 922/2416/21, розглядати якої призначено в порядку загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання суду.

Разом з тим, 24 червня 2021 року на адресу суду від позивач надійшла заява про забезпечення позову (вх. 14862), в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" вчиняти певні дії, направлені на виконання рішення Наглядової ради Акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" від 24.03.2021, оформлені протоколом засідання № 38-2021 та від 23.04.2021, оформлені протоколом засідання № 39-2021 від 23.04.2021, та рішення річних Загальних зборів Акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект", проведених дистанційно 29.04.2021, оформлені протоколом від 06.05.2021, через депозитарну систему України в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, в частині додаткового нарахування та додаткової виплати дивідендів за підсумками роботи Товариства у період 2018 року.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Згідно з частиною 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Отже, з положень частини 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд відзначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку, зокрема, обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно з Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17 забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Зважаючи на предмет заявленого позивачем позову, судове рішення у даній справі за своєю правовою природою є рішенням про визнання недійсним рішень (у випадку задоволення позову), тобто стадія виконання в таких судових рішеннях відсутня.

Оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з немайновими вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, судом береться до уваги усталена судова практика, згідно з якою в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 15.01.2020 у справі № 910/14150/19, від 22.01.2020 у справі № 923/826/19).

Заява про забезпечення позову вмотивована тим, що невжиття заявлених заходів призведе до ускладнення або унеможливлення захисту порушених прав позивача, оскільки після прийняття оскаржуваних рішень, відповідач у справі повинен забезпечити виконання цих рішень, що призведе до фінансової неплатоспроможності АТ "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект", відсутності можливості участі у тендерах та подальшої збиткової діяльності, що ставить під загрозу отримання дивідендів в наступних фінансових періодах всіма акціонерами та є прямим порушенням прав та законних інтересів таких акціонерів АТ "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект", в тому числі й позивача.

Однак, з огляду на викладене, суд зазначає, що заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено в порядку приписів статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

Суд також зазначає, що заходи забезпечення позову, які позивач просить суд вжити за поданою заявою, не є адекватними заявленому позивачем способу захисту (визнання незаконним рішень та їх скасування). Так, суд вирішує питання щодо визначення можливих наслідків невжиття заходів забезпечення у формі істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача (необхідна умова для застосування заходів забезпечення позову), виключно в межах заявлених позовних вимог, тобто в межах способу захисту (предмету позову), з яким позивач звернувся до суду (має намір звернутись), з огляду на приписи ст. 5, ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд приймає до уваги, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

При цьому, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень та дій Наглядової ради та загальних зборів в межах спірних правовідносин може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості, достовірності та достатності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Отже судом враховано, що правомірність заявлених позивачем вимог належить встановлювати безпосередньо під час вирішення спору, оскільки зазначені позивачем обставини входять до предмету доказування а відтак, такі обставини не можуть бути єдиною та достатньою підставою для забезпечення позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені заявником заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, а також порушують принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Фізичної особи ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову (вх. 14862) про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу виготовлено та підписано 29.06.2021 р.

Суддя М.І. Шатерніков