Постанова № 9796185, 22.04.2010, Хмельницький окружний адміністративний суд

< для копії >

Справа № 2-а-703/10/2270

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2010 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПетричковича А.І.

при секретаріСтасюку В.В.

за участі:представника позивача Спірідонова В.В.,

представника відповідача Герасимчук О.О.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >Відкритого акціонерного товариства "Понінківський картонно-паперовий комбінат" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >до Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області , Насімчук Людмила Анатоліївна - головний державний податковий інспектор третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >про визнання дій головного державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ у Полонському районі Хмельницької області, щодо проведення перевірки та складання акту перевірки від 16.01.2010 року та скасування податкового повідомлення-рішення № 00001415010\0 від 21.01.2010 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому вказує, що головним державним податковим інспектором відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ у Полонському районі Хмельницької області проведено документальну невиїздну перевірку позивача за результатами якої складено акт №20\152-00278866. На підставі цього акту винесено податкове повідомлення-рішення №00001415010\0, яким донараховано зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 199860,04 гривень.

Вважає, що головний державний податковий інспектор відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ у Полонському районі Хмельницької області безпідставно провів перевірку у спосіб не передбачений законодавством України, з перевищенням владних повноважень, що дає підстави визнання неправомірними його дій і скасування податкового повідомлення - рішення.

Просить, посилаючись на Конституцію України, Закон України "Про державну податкову службу в Україні", визнати дії головного державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ у Полонському районі Хмельницької області, щодо проведення перевірки та складання акту перевірки від 16.01.2010 року та скасування податкового повідомлення-рішення № 00001415010\0 від 21.01.2010 року.

У суді позивач позов підтримав, обгрунтовуючи позовні вимоги тими ж доказами, що у позовній заяві. Додатково пояснив, що про визнання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року "До відома" він дізнався тільки після визначення податковим органом йому податкового зобов"язання, тобто у 2010 році.

Відповідач позов не визнав, про що подав письмові заперечення від 09.03.2010 року №1861\10 і №3617 від 20.04.2010 року, які підтвердив у суді.

Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Сторони не оспорюють фактів поставки позивачом продукції на яку відповідно до вимог законодавства були оформлені податкові накладні у вересні 2008 року на загальну суму 199860,05 гривень по яких відповідач визначив позивачу податкове зобов"язання на цю ж суму, тому суд вважає, що згідно ч.3 ст.72 КАС України вони не потребують доказування, адже сторони проти цього не заперечують і в суду немає сумніву щодо достовірності цих обставин, так як це також стверджено доказами, які перевірені судом та добровільності їх визнання.

Актом "Про результати документальної невиїздної перевірки ВАТ "Понінківський картонно-паперовий комбінат", код ЄДРПОУ, 00278866 з питань встановлення розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 01.09.2008 року по 30.09.2008 року" №20\152-00278866 від 16.01.2010 року, який складений головним державним податковим інспектором ВОЮО Насімчук Л.А., встановлено порушення п. 4.1 ст. 4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платником, яким занижено податкові зобов"язання в сумі 199860,04 гривень податку на додану вартість.

Згідно податкового повідомлення-рішення № 00001415010\0 від 21.01.2010 року позивачу визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 199860,04 гривень.

Судом встановлено, що за вересень місяць 2008 року позивач фактично подав дві податкові декларації з податку на додану вартість за вхідним номером 17698 від 16.10.2008 року і аналогічну за змістом за вхідним номером 18395 від 20.10.2008 року, якими визначив податкові зобов"язання у розмірі 2128078 гривень, податковий кредит 1090771 гривень, яким відповідачем був наданий статус "До відома" на підставі наказу ДПА України №250 від 15.04.2008 року "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо приймання та ком"ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України", який був чинний на той час.

Відповідач надав суду три листи, а саме від 03.11.2008 року №11638/152, від 03.11.2008 року №15548/152 і від 04.11.2008 року №11706\152, якими він повідомляв позивача про надання деклараціям з податку на додану вартість статусу "До відома", однак на думку суду є незрозумілим факт надіслання практично трьох однакових за змістом листів з одного приводу і більший порядковий вихідний номер листа направленого пізніше, адже лист за №15548\152 від 03.11.2008 року був зареєстрований раніше листа за №11706\152 від 04.11.2008 року, чому суд дає критичну оцінку. Також судом встановлено, що податковий орган порушив вимоги п.4.1.4 Методичних рекомендацій щодо приймання та ком"ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, адже: не надіслав ці листи у триденний термін і крім цього не вказав у них підстав з яких декларація визнана "До відома" та пропозицією надати нову, оформлену належним чином, тобто позивач не міг знати що він порушив і відповідно виправити порушення у випадку наявності цього.

Підставою надання податковим деклараціям з податку на додану вартість за вересень 2008 року статусу "До відома" податковий орган вважає відсутність прокреслень в значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації, відповідно до вимог п.4.1.3 Методичних рекомендацій щодо приймання та ком"ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України.

Згідно п.4.1.4 Методичних рекомендацій щодо приймання та ком"ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України підставою для визнання звітності недійсною є: відсутність підпису відповідальних посадових осіб; відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов"язкових реквізитів податкового документу; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження; наявність порваних аркушів, пыдчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; надання ксерокопій оригіналів звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності. Якщо платник наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом із службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання в звітній частині особистої справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника, проставляється штамп "ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання". Платнику в триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного терміну подання) працівником підрозділу, до функцій якого відноситься приймання податкової звітності, надсилається повідомлення, про невизнання ОДПС декларації як податкової із зазначенням підстав та пропозицією надати нову, оформлену належним чином (пп. 4.1.3).

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п.4.1.2 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом. Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується. Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку. Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Згідно п.п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків; г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Статтею 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Фактично підставою визначення позивачу податкового зобов"язання з податку на додану вартість за вересень місяць 2008 року стало тільки визнання поданої позивачем декларації "До відома", однак як встановлено судом це було проведено з недотриманням порядку визначеного Методичними рекомендаціями щодо приймання та ком"ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України і Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Крім цього, у оскаржуваному повідомленні-рішенні відповідач вказує, що позивач допустив порушення п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", однак ця стаття стосується штрафних санкцій, а відповідач стягує податок на додану вартість - основний платіж. Більше цього, податковий орган визначив це податкове зобов"язання не заперечуючи чи спростовуючи факти поставки позивачем продукції контрагентам, законно виписаних податкових накладних на ці поставки, правильності відображення сум податкових зобов"язань платника у декларації, тобто за відсутності порушень законодавства з боку платника - позивача, а також суд вважає, що суб"єкт владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову не довів з урахуванням встановленого судом, що діяв в межах Закону і повноважень, тому повна вимога в частині скасування податкового повідомлення - рішення підлягає задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закон України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Щодо пояснень позивача про незаконність наказу ДПА України №266 від 18.04.2008 року відповідно до листів Міністерства юстиції України №1072-09-24 від 18.06.2009 року і №24-7\200 від 05.10.2009 року, що на його думку також свідчить про незаконність дій податкового органу щодо проведення перевірки і складання акту, суд погоджується з позицією податкового органу викладеній у листі №12327\5\07-1216 від 10.10.2009 року, згідно якої наказ №266 виданий як внутрішній документ, який затверджує примірний порядок взаємодії органів ДПС при опрацюванні розшифровок податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а тому не підлягає реєстрації в Мін"юсті України та не виходить за межі повноважень органів ДПС.

Суд важає, що посилка відповідача у вступній частині акту №20\152-00278866 від 16.01.2010 року на п.3, п.5 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" є неправильною, так як ці пункти регулюють право податкового органу проводити позапланові виїздні перевірки, а у цьому випадку проводилась документальна невиїздна перевірка, але це на думку суду не свідчить про протиправність дій головного державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ у Полонському районі Хмельницької області, щодо проведення перевірки та складання акту перевірки, тому в цій частині позовна вимога з урахуванням вищенаведеного не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Законами України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", «Про державну податкову службу в Україні», "Про податок на додану вартість", наказом ДПА України №250 від 15.04.2008 року "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо приймання та ком"ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України" і ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 94, 98-99,122, 158-163, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомленя-рішення ДПІ у Полонському районі Хмельницької області №0000141501/0 від 21.01.2010 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Копію постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 23.04.2010 року.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

<виготовлено ><Дата виготовлення >

<чи набрала законної сили ><Дата набрання законної сили >

Суддя< для копії >А.І. Петричкович

< для копії >< для копії >