Рішення № 97952183, 02.04.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7483/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2021 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого – судді Невойта П.С.

за участі секретаря с/з Семків Х.І., Ваврин М.М.,

справа №466/7483/19

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з опалення місць загального користування,

в с т а н о в и в:

Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та просить суд ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 12386,37грн. заборгованості за послуги з централізованого опалення, 1304,01грн. втрат від інфляційних процесів та 3% річних у розмірі 380,83грн., а також судовий збір у розмірі 1921,00грн.

В обґрунтування позовних вимог ЛМКП «Львівтеплоенерго» посилалося на те, що позивач звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу та стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення за у розмірі 12386,37 грн., інфляційних втрат в розмірі 1304,01грн., 3% річних в розмірі 380,83грн., а також стягнення 192 грн.10 коп. витрат по сплаті судового збору. Ухвалою від 11.03.2019 відмовлено у видачі судового наказу.

В обґрунтування вимог посилається на те, що відповідач разом з неповнолітніми дітьми зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 і відповідно користуються послугами з централізованого опалення.

Відповідачу з 1 липня 2014 року для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, місць загального користування був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялися повідомлення про нарахування вартості даної послуг з метою її оплати. Зазначає, що житловий будинок АДРЕСА_2 обладнано індивідуальним тепловим пунктом (ІТП) вузлом обліку теплової енергії на опалення та гаряче водопостачання, який знаходиться на балансі ПП «Рідний дім - Топольна», що стверджується Актом №1472 від 31.08.2005, паспортом на теплолічильник, Свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки№554 від 16.08.2016, Актом експлуатаційної перевірки вузла обліку теплової енергії за №14772 від 07.09.2016. Зазначають, що квартира відключена від централізованого опалення, однак відповідач не звільнена від обов`язку здійснення оплати з опалення місць загального користування.

08.10.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначає, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводилися не у відповідності до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. Невідповідність даних розрахунків призвело до неправильних розрахунків опалення місць загального користування. Позивачем не надано на звернення відповідача інформацію про кількість спожитих послуг та порядок розрахунків, а тому вважає позов необґрунтованим, просить відмовити /арк.спр.49-50/.

24.10.2019 позивачем подано відповідь на відзив. Зазначає, що нарахування плати споживачам, які відключені від системи централізованого опалення, проводилося у відповідності до вимог ст.19 Закону України «Про теплопостачання» ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч.2 ст.382 ЦК України та згідно п.28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005, наказу Міністерства будівництва, архітектури, житлово-комунального господарства від 31.10.2006 року №359 «Про затвердження Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення., Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Зазначає, що споживачі з встановленою індивідуальною (автономною) системою опалення оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується відповідним органом. Вважають що нарахування відбувалося правильно, а тому просять задовольнити позов /арк.спр.68-72/.

13.11.2019 відповідачем подано письмові заперечення в порядку ст.180 ЦПК України. Зазначає, що в індивідуальному тепловому пункті будинку в якому проживає відповідач, знаходиться і перебуває на комерційному обліку лише один тепловий лічильник, який обліковує теплову енергію на опалення та гаряче водопостачання, облік останнього ЛМКП «Львівтеплоенерго» до розподілу обсягів спожитої теплової енергії не брало, а включало ці обсяги в опалення місць загального користування.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, причин неприбуття суду не повідомила, хоча належним чином повідомлялася про дату та час судового засідання.

Ухвалою від 16.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справу, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання 22.03.2021 не прибув, хоча належним чином повідомлявся про час, місце та дату судового засідання. Клопотань про відкладення розгляду справи, заяв про неможливість прибути в судове засідання представником позивача подано не було.

Відповідач в судове засідання 22.03.2021 не прибула, однак подала заяву від 07.04.2020 в якій просить проводити розгляд справи у її відсутності, заперечує щодо задоволення позовних вимог, просить відмовити в позові.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із такого.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Суд встановив та обставини справи.

Позивач звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу та стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення у розмірі 12386,37 грн., інфляційних втрат в розмірі 1304,01грн., 3% річних в розмірі 380,83грн., а також стягнення 192 грн.10 коп. витрат по сплаті судового збору. Ухвалою від 11.03.2019 відмовлено у видачі судового наказу.

Суд встановив, що відповідач разом з невіствою та малолітніми онуками зареєстрована у квартирі АДРЕСА_3 /арк.спр. 12/.

У квартирі АДРЕСА_3 встановлено індивідуальне автономне опалення. Таке опалення мають також і інші 11 квартир будинку.

Позивачем здійснювалось нарахування за послуги з централізованого опалення місць загального користування, за які відповідач не оплачував, що в результаті призвело до заборгованості, яка станом на день звернення до суду, згідно поданого розрахунку, становить 12386,37грн. /арк.спр. 14-16/.

Щодо норм права, які підлягають застосуванню при вирішенні позовних вимог.

Так позивач, при зверненні до суду просить суд керуватися нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою КМУ від 03.10.2007, Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою КМУ від 21.07.2015, Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (зі змінами і доповненнями) затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житло-комунального господарства від 22.11.2005 ;4, Методикою розрахунку кількості теплоти, спожитою на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженої Наказом Мінбуду України від 31.10.2006р. №359, а також Державними будівельними нормами Вю26-31,2006 «Теплова ізоляція будівель».

Відповідач при поданні відзиву та письмових заперечень просить суд керуватися нормами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Відповідач не заперечує, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» надає послуги централізованого постачання теплової енергії та гарячої води у будинок, оскільки не всі квартири мають облаштоване індивідуальну систему опалення, натомість оспорюють спосіб нарахування та розмір заборгованості, що нарахована позивачем за надання таких послуг за спірний період з 01.07.2015 року і до 31.12.2018 року.

Відповідач зазначає, що неодноразово зверталися до позивача про надання інформації про кількість спожитих послуг та порядок розрахунків, однак позивач таких не надав ні стороні відповідача, ні суду.

Дійсно, відповідач неодноразово зверталася до позивача із різного роду зверненнями з питань: надання загального показника загальнобудинкового тепла, загальнобудинкового лічильника обліку гарячої води, контрольне зняття показників всіх засобів обліку, договір з надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання, способу нарахування плати за спірні послуги, стану системи теплопостачання та гарячого постачання у їх будинку, тощо та одного разу ними було складено Акт-претензія про неналежне надання послуг. Однак на такі звернення позивачем розглядалися та надавалися відповіді, зокрема, і з відповідними розрахунками плати за надані та отримані відповідачами послуги, з посилання на чинні норми закону і т.д. / арк.спр.55,56/.

Так, у відповідності до ч.2 ст.4 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов`язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п`ятою - сьомою цієї статті.

Згідно ч.1 ст.9 Закону комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Частиною 1 ст.10 Закону також передбачено, що у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

При цьому для цілей розподільного обліку відповідно до цієї статті права та обов`язки споживачів поширюються також на власників майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач звертає увагу та те, що надані для оплати суми спожитої теплової енергії не є розподілене на витрати: опалення місць загального користування та підігрів гарячої води.

Так, з долучених до матеріалів позовної заяви письмових доказів вбачається, що згідно акту №1472 від 31.08.2005 року (арк.спр.26, 87) в житловому будинку на АДРЕСА_2 встановлено індивідуальний тепловий пункт на опалення та гаряче водопостачання (п.10 Акту).

Однак, з наданих розрахунків нарахування та оплату послуг (арк.спр.14,15) позивачем подається відомість на оплату послуг з центрального опалення за період з 01.07.2014 і до 24.01.2019 та нараховані штрафні санкції. З відомості вбачається про розрахунки за опалення місць загального користування, при цьому не зазначено яка частка в цій оплаті є послуги гарчого водопостачання.

Так, відповідно до ч.3 ст.10 Закону обсяги спожитої у будівлі гарячої, питної води, визначені за допомогою вузлів комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляються між споживачами з урахуванням того, що:

1) у разі якщо частина води була витрачена на полив клумб і газонів, прибирання місць загального користування тощо та/або гарячої води - на прибирання місць загального користування тощо, обсяг відповідно питної, гарячої води, що розподіляється між споживачами, зменшується на обсяг, витрачений на такі загальнобудинкові потреби, визначений на підставі показань відповідних вузлів обліку;

2) у разі якщо приміщення всіх споживачів у будівлі оснащені вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби) розподіляється між споживачами відповідно до обсягу споживання за показаннями вузлів розподільного обліку.

Якщо виникає різниця між показаннями вузла комерційного обліку та обсягом гарячої, питної води, визначеним як сума показань вузлів розподільного обліку, така різниця розподіляється відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Як заперечення на подані відповідачем доказів щодо окремого нарахування вартості послу за користування гарачою водою, позивач подав службову записку (арк.спр.187), де зазначає, що відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (надалі Методика) затвердженої наказом від 22.11.2018 №315 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 р. за № 1502/32954 ( наказ набрав законної сили 25.01.20219 року) такі окремі нарахування не проводяться.

Однак, наказ набурав законної сили 25.01.2019 року з моменту опублікування, а розрахунковий період заборгованості становить з 01.07.2015 року і до 31.12.2018 року.

Отже, слід вказати на те, що розрахунки заборгованості подані ЛКП «Львівтеплоенерго» не містять належної інформації щодо способу нарахування заборгованості, не містять показників загальнобудинкового лічильника опалення та лічильника обліку гарячої води, містять вибіркові, часткові дані, необхідні до зазначення у такого роду актах.

В матеріалах справи відсутні докази щодо зняття помісячних показників загального будинкового лічильника обліку гарячого водопостачання марки ГВП Sensus № 10024651 за період 2016-2-18 роки.

Окрім цього п.1-3 Розділу ІІІ Методики передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається на підставі показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, вузлів розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді) або приладів-розподілювачів теплової енергії у разі оснащення ними 100 % МЗК та допоміжних приміщень.

У разі відсутності вузлів розподільного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі (Qопбуд):

одноповерхова будівля - 20 %;

двоповерхова - 18 %;

триповерхова - 16 %;

чотириповерхова - 14 %;

п`ятиповерхова - 12 %;

шестиповерхова та вище - 10 %.

За рішенням співвласників будівлі зазначені частки споживання теплової енергії, витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, можуть визначатися із застосуванням понижувального коефіцієнта від 0,2 до 0,9 залежно від теплотехнічних характеристик огороджувальних конструкцій, зокрема характеристик заповнення дверних віконних, балконних та дверних блоків, наявності тамбурів, якості теплоізоляції інженерних систем тощо, або за рішенням співвласників для визначення частки може застосовуватися підвищувальний коефіцієнт від 1,1 до 2 залежно від наявності та технічного стану опалювальних приладів в МЗК та допоміжних приміщеннях, стану теплотехнічних характеристик огороджувальних конструкцій. Рішення про їх застосування або зміну приймається в міжопалювальний період, про що співвласники будівлі письмово повідомляють виконавця комунальної послуги або виконавця розподілу.

У разі якщо приміщення всіх споживачів у будівлі оснащені вузлами розподільного обліку, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як різниця між обсягом теплової енергії, визначеної на підставі показань вузла комерційного обліку, та сумарним обсягом спожитої теплової енергії за показаннями вузлів розподільного обліку, а також з врахуванням обсягу витрат теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкової системи опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

З розрахунків сторін долучених до матеріалів (арк.спр.101-173) вбачається, що витрати на опалення місць загального користування становлять значно більше дозволеного нормативу (від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі (Qопбуд) п`ятиповерхова - 12 %).

Окрім цього, жодних інших доказів, які б стверджували про правильний разрахунок здійснених нарахувань позивачем не надано, хоча перешкод у цьому у позивача не було. Фактично позивачем лише надані розрахунки заборгованості, про стягнення якої вони просять, яка здійснена відповідно до нормативно правових актів, однак без належних доказів надання послуг, відповідно до цих же нормативно правових актів. Відповідач отримання згаданих послуг та належної якості у спірний період заперечує.

Відповідно такі розрахунки заборгованості та інші докази, за наявності заперечень з приводу надання та отримання послуг, про стягнення заборгованості за які подано позов не слід вважати належними доказами на підтвердження надання відповідних комунальних послуг, надання їх відповідної кількості та якості, правильності нарахування заборгованості за надані послуги та ін.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними та у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 80, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.509, 526, 610, 611, 625, 901, 903 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», суд,

у х в а л и в:

у задоволенні позовної заяви Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з опалення місць загального користування – відмовити.

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», місцезнаходження: м. Львів, вул. Апостола, 1 (ЄДРПОУ – 05506460, МФО 325796, р/ НОМЕР_2 в Львівське АТ «Ощадбанк» для стягнення боргу, р/р НОМЕР_3 в Львівське АТ «АБ» РАДАБАНК», МФО 306500, ЄДРПОУ 05506460 – для стягнення судового збору, інфляційні втрати, 3% річних)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_4

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя П. С. Невойт