Рішення № 97946908, 17.06.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/2569/20

Провадження № 2/216/529/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2021 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Онопченка Ю.В.,

за участю:секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,

представника позивача – адвоката Кудрявцева А.Л.,

представника відповідача – адвоката Касьяна М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Автотранс» про стягнення заборгованості із заробітної плати, -

в с т а н о в и в:

08 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Автотранс» (далі – ТОВ «Приват-Автотранс») про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 25000 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 01 жовтня 2019 року позивач працевлаштувався водієм автотранспортних засобів в ТОВ «Приват-Автотранс», із попередньо оговореною заробітною платою в розмірі 5000 грн. в місяць.

28 лютого 2020 року позивач звільнився за власним бажанням. Протягом трудової діяльності позивача йому жодного разу не було виплачено заробітну плату, що стало причиною звільнення. Станом на 28 лютого 2020 року заборгованість складала 25000 грн. Факт невиплати позивачу заробітної плати підтверджується відсутністю доказів її виплати. При зверненні до відповідача з вимогою видати довідку про розмір заробітної плати йому було відмовлено.

30 липня 2020 року відповідач звернувся до суду з відзивом на позов. Вимоги позивача вважає такими, що не відповідають дійсності, не ґрунтуються на реальних обставинах справи та нормах чинного законодавства з огляду на наступне.

27 червня 2020 року за заявою ТОВ «Приват-Автотранс» слідчим Металургійного відділення поліції КУВП ГУНП в Дніпропетровській області було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України за № 12020040710000950. Під час здійснення досудового розслідування було встановлено, що 01 червня 2020 року ТОВ «Приват-Автотранс» переїздило на нове місцезнаходження по вул. Святогеоргіївська, в районі будинку № 19. В момент розвантаження вантажу було виявлено, що зникли документи які знаходилися в коробках та мішках вантажного автомобіля. В ході проведення інвентаризації встановлено, що зникли наступні документи: договори з постачання за період з 2015 по 2020 роки, рахунки на оплату за 2015-2020 роки, видаткові накладні за період з 2015 по 2020 роки, акти виконаних робіт за 2015-2020 роки, касові книги за період з 2015-2020 роки, банківські виписки по «Укрсімбанк» за 2015-2020 роки, авансові звіти за 2015-2020 роки, податкова та статистична звітність за 2015-2020 роки, відомості нарахування та видачі заробітної плати за 2015-2020 роки, книги наказів (та накази) за період з 2015-2020 роки, журнал руху трудових книжок за період з 2015-2020 роки, штатний розпис за 2015-2020 роки, табелі обліку робочого часу за період з 2015-2020 роки. У зв`язку з крадіжкою відповідач не може надати докази виплати заробітної плати позивачу, яка була виплачена в повному обсязі відповідно до вимог ст.ст. 115, 116 КЗпП України. Позивач не обґрунтовує суму заборгованості по заробітній платі, зокрема у позові вказано, що він працював в період з 19.09.2019 по 28.02.2020, тобто 5 місяців та 11 днів, проте заявляє стягнення суми заборгованості за відпрацьовані 6 місяців виходячи з оговореної суми заробітної плати в розмірі 5000 грн. Просить суд відмовити позивачу в позові, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів позовної заяви.

Позивач у судове засідання не з`явився, представник позивача ОСОБА_2 підтримав позов у повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов не визнав, просив суд відмовити позивачу на підставі обґрунтувань викладених у відзиві на позов.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 прийнято на роботу в ТОВ «Приват-Автотранс» на посаду водія автотранспортних засобів, з якого останній звільнився 28 лютого 2020 року за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 5).

Згідно повідомлення ТОВ «Приват-Автотранс» за № 77 від 31.07.2020 ОСОБА_1 за період роботи на підприємстві відповідача з 01 жовтня 2019 року по 28 лютого 2020 року було нараховано заробітну плату у розмірі 23138,19 грн., сплачено податків на суму 4511,95 грн. та виплачено заробітну плату у розмірі 18626,24 грн. (а.с. 43).

Відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (номер облікової картки застрахованої особи – НОМЕР_1 ), який працював у ТОВ «Приват-Автотранс» (ЄДРПОУ 36875934) за 2019-2020 роки, за формою ОК-5 станом на 31.08.2020, вбачається, що позивачу за період з вересня 2019 року по лютий 2020 року нараховувалася заробітна плата, з якої утримувався страховий внесок, за жовтень 2019 року - 4180 грн.; листопад 2019 року - 4180 грн.; грудень 2019 року - 4180 грн.; січень 2020 року - 4750 грн.; лютий 2020 року - 5848,19 грн., у загальній сумі 23138,19 грн. (а.с. 45-48).

Частиною першою статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», визначено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» N 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013усправі N 1-13/2013 зазначено, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Статтею 110 КЗпП України передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Аналогічна норма міститься в статті 30 Закону України «Про оплату праці», яка доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 47 КЗпП України на власнику або уповноваженому ним органі лежить обов`язок в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

За змістом положень статей 115,116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

Відповідно до статей 77,78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування та докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

27 червня 2020 року за заявою ТОВ «Приват-Автотранс» слідчим Металургійного відділення поліції КУВП ГУНП в Дніпропетровській області було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України за № 12020040710000950, у якій зазначалося про те, що 01 червня 2020 року при переїзді товариства на нове місцезнаходження у момент розвантаження було виявлено, що зникли документи, які знаходилися у коробках та мішках вантажного автомобіля, у ході проведеної інвентаризації встановлено, що зникли документи за період 2015-2020 роки, зокрема касові книги, авансові звіти, податкова та статистична звітність, відомості нарахування та видачі заробітної плати, книги наказів (та накази), журнал руху трудових книжок, штатний розпис, табелі обліку робочого часу (а.с. 35).

Згідно повідомлення т.в.о. начальника сектора дізнання Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області від 17.07.2020 року за № 48.1/2-4388, 26.06.2020 розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12020040710000950 за заявою ТОВ «Приват-Автотранс», яка надійшла до Металургійного ВП 23.06.2020, попередня правова кваліфікація кримінального проступку ч. 1 ст. 185 КК України (а.с. 34).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Правління ПФУ №10-1 від 18 червня 2014 року затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, яке відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб, який формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб. Положенням визначено форми надання інформації з Реєстру (п. 6 розділу 5 Положення).

Відповідно до п. 11 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платники податків, зазначені у пункті 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення).

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного Фонду України станом на 31 серпня 2020 року ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата, з якої підприємством сплачено страхові внески. При цьому суми нарахованої заробітної плати, вказані в довідці форми ОК-5, співпадають з сумами, зазначеними в повідомленні про суми нарахованої та виплаченої заробітної плати, наданої відповідачем.

Первинні документи щодо обліку застрахованих осіб зберігаються у страхувальників (роботодавців). Страхувальник (роботодавець) формує та подає звітність на підставі первинних бухгалтерських документів та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування або які підтверджують нарахування виплат (доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 нараховуються внески.

Відповідно до ч. ч. 2, 7 ст. 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства. Відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Таким чином суд приходить до висновку, що інформація викладена в повідомленні від 31.07.2020 № 77 про виплату позивачу заробітної плати у розмірі 18626,24 грн. вказана відповідно до довідки форми ОК-5, а ТОВ «Приват-Автотранс» було здійснено нарахування та виплату позивачу заробітної плати в повному обсязі. Крадіжка первинних бухгалтерських документів за період з 2015 по 2020 роки, які підтверджують виплату заробітної плати, з огляду на доведеність існування такої документації, яку зафіксовано в заяві про вчинення кримінального правопорушення, не може свідчити про невиплату заробітної плати позивачеві, оскільки виникнення даних обставин, які відповідач не міг передбачити, що призвело до втрати документації, не можуть використовуватись як безсумнівне свідчення факту невиконання відповідачем трудових зобов`язань перед позивачем щодо виплати заробітної плати.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Автотранс» про стягнення заборгованості із заробітної плати– відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасникам справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 24 червня 2021 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Приват-Автотранс», код ЄДРПОУ: 36875934, місцезнаходження: 50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мікн. 7-мий Зарічний, буд. 1а.

Суддя Ю.В.Онопченко