Ухвала суду № 97942733, 29.06.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/15347/20

Провадження № 2/522/2867/21

УХВАЛА

про забезпечення позову

29 червня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Лисенко А.О.,

розглянувши клопотання представника ТОВ «Сегура-Капітал» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою суду від 18.09.2020 року провадження по справі відкрито.

Ухвалою суду від 06.11.2020 року здійснено заміну сторони позивача Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» у порядку процесуального правонаступництва шляхом покладення всіх процесуальних прав та обов`язків на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал». Також закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

До суду 24.06.2021 року надійшла заява представника позивача, згідно якої просив застосувати заходи забезпечення позову та накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 . загальною площею: 106,6 кв.м., житловою: 53,4 кв.м., яка на даний час належить на праві приватної власності новому власнику ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що 14.08.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №014/79790/74/79905, згідно умов якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит у сумі: 395850,00 дол. США строком до 14.08.2027 оку, а Позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі: 14,25% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та в строки, визначені Кредитним договором. З метою забезпечення виконання зобов`язань, що витікають із умов Кредитного договору № 014/79790/74/79905, 14 серпня 2007 року між Банком та відповідачем було укладено Договір іпотеки, згідно умов якого ОСОБА_2 передав в іпотеку Банку: майнові права на квартиру за будівельним номером АДРЕСА_2 , загальною площею: 178,66 кв.м., разом з усіма її приналежностями та поліпшеннями, які можуть виникнути в результаті переобладнання/перепланування, реконструкції та/або добудови або на інше новозбудоване майно, яке стане власністю Іпотекодавця внаслідок виконання ТОВ «ЮНІК» своїх зобов`язань за Договором № ВС5/Р-1 про інвестування, укладеного між ТОВ «ЮНІК» та ПП «Прогресс-Риелт» від 01.11.2005 року, та за Договором № ВС/Р-50 про інвестування від 12.01.2006 року, з Додатковою угодою від 09.08.2007 року до Договору № ВС/Р-50 про інвестування від 12.01.2006 року, укладеного між ПП «Прогрес-Риелт» та ОСОБА_2 від 12.01.2006 року.

Згідно умов п. 2.1. Кредитного договору кредитні кошти були видані на: інвестування квартири за будівельною адресою: АДРЕСА_3 , що знаходиться на 9-10 поверсі в секції 2, загальною площею 178,66 кв.м.

Всупереч вимогам п.3.3., п.5.1. Кредитного договору Позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, а саме: не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно Графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом, у зв`язку з чим Кредитор наразі змушений звернутись до суду з позовом, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У ході отримання інформації щодо стану Предмету іпотеки, Банку стало відомо, що на підставі Договору №ВС/Р-50 від 12.01.2006 року, додаткової угоди від 29.12.2008 року, акту приймання передачі від 29.02.2008 року ОСОБА_2 було видано Свідоцтво про право власності від 30.12.2009 року, серія: НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

Таким чином, вбачається, що майнові права, які надавалися в якості забезпечення Банку, були зареєстровані у встановленому законом порядку та трансформувалися в об`єкт нерухомості, власником якого на той момент був ОСОБА_2 . Також Банку стало відомо, що зазначена квартира перейшла у власність третій особі ОСОБА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу №811 від 17.02.2012 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю.

Представник заявника зазначив, що згоди на вилучення записів з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Банк не надавав, кредитна заборгованість на момент продажу предмета іпотеки Боржником погашена не була. У зв`язку з вказаними діями, Іпотекодержатель позбавлений можливості задоволення своїх вимог за Кредитним договором, так як заставне майно оформлено на особу, яка не має жодного відношення до нього.

Представник заявника вважає, що викладені обставини свідчать, що Позичальник мав намір уникнути від сплати кредитної заборгованості для цього здійснив незаконне відчуження нерухомого майна, оскільки заборгованість Позичальника є суттєвою та становить 986920,89 дол. США.

Матеріали заяви суддя отримала 25.06.2021 року.

Вивчивши вимоги заявника, викладені у заяві про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Згідно з ч. 1, ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 3ст. 149 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, насамперед забезпечення позову шляхом накладення арешту повинно бути обґрунтовано доказами, щодо наявності у відповідача у власності об`єктів нерухомого майна, на які позивач просить накласти арешт.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Цей правовий висновок міститься у постанові Верховного суду України у справі за № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року.

У рішенні Конституційного Суду України від 16 червня 2011 № 5-рп/2011 у справі № 1- 6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно обґрунтування заяви про забезпечення позову, а також листа юридичного департаменту Одеської міської ради від 24.10.2019 року, вбачається, що Свідоцтво про право власності від 30.12.2009 року, серія: НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 , було видано ОСОБА_2 на підставі Договору № ВС/Р-50 про інвестування від 12.01.2006 року, додаткової угоди від 29.12.2008 року, акту приймання передачі від 29.02.2008 року (а.с.40). Саме вказана квартира є предметом позову.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.08.2020 року встановлено, що зазначена квартира перейшла у власність третій особі ОСОБА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу №811 від 17.02.2012 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю. (а.с.41).

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1 Протоколу. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2019 року (справа № 911/1695/18) зазначив наступне: законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову : відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Заборона суб`єктам державної реєстрації прав вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно щодо спірного об`єкту нерухомості, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав, оскільки обмежується лише можливість розпорядитися ним, тому відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.

Невжиття такого заходу забезпечення позову може призвести неможливості виконання ймовірного рішення суду.

Згідно з п. 43 рішення ЄСПЧ у справі «Шмалько проти України», право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв`язку з чим, суд вважає, що слід задовольнити заяву про забезпечення позову.

Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника ТОВ «Сегура-Капітал» про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею: 100,6 кв.м., житловою площею: 53,4 кв.м., що належить ОСОБА_1 .

Ухвала про забезпечення позову набирає чинності в момент її підписання суддею та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову до виконання три роки.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.В.Домусчі