Ухвала суду № 97942731, 25.06.2021, Приморський районний суд м. Одеси

25.06.21

Справа №495/2328/21

Провадження по справі № 1-кп/495/1709/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Циб І.В.,

за участі секретаря судового засідання - Маланчової В.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020160240001745 від 18.12.2020 року стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Білгород-Дністровський, Одеської області, українця за національністю, громадянина України, з вищою освітою, адвоката (свідоцтво №2403 від 02.10.2012), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Карачебана А.О.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

захисників обвинуваченого - Кравченка І.В., Вінчковського В.Л.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160240001745 від 18.12.2020 року стосовно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України.

В підготовчому судовому засіданні підлягають вирішенню ряд питань, передбачених ст. ст. 314-315 КПК України.

Прокурор просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Інші учасники кримінального провадження не заперечували проти призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту з таких підстав.

Обвинувальний акт підсудний Приморському районному суду м. Одеси.

Підстав для повернення обвинувального акту прокурору для продовження досудового розслідування у порядку, передбаченому ст. ст. 468-475 КПК України, закриття кримінального провадження у порядку, передбаченому ст. 284 КПК України немає.

Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України.

Підстав для обрання, зміни чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження не встановлено.

Клопотань про призначення досудової доповіді обвинуваченому не надходило.

За таких обставин суд вважає, що існують достатні підстави для призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Прокурор в судовому засіданні звернувся з клопотанням про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, вказавши, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, які в даному кримінальному провадженні ще не були допитані, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення, що підтверджує наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Потерпілий підтримав клопотання прокурора.

Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про обрання до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, надавши суду письмові заперечення, в яких просили відмовити в задоволенні вищевказаного клопотання прокурора, посилаючись на його безпідставність, необґрунтованість та незаконність.

На підтвердження доводів, викладених в запереченнях, сторона захисту зазначила, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 09.02.2021 року до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та покладено ряд обов`язків на строк 60 днів. В подальшому стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід не застосовувався та не продовжувався. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні ОСОБА_1 сумлінно виконував покладені на нього процесуальні обов`язки, жодного разу не допустив порушення встановлених для нього обмежень і заборон, є законослухняним громадянином, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, має постійне місце роботи, де характеризується виключно позитивно. Також, він має міцні соціальні зв`язки, на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей - донька ОСОБА_3 , 2010 року народження, та син ОСОБА_4 , 2004 року народження, тому перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, обвинувачений буде позбавлений можливості працювати та утримувати власну сім`ю. Захисники посилалися на те, що всупереч вимог ч. 3 ст. 184 КПК України прокурором не додано до клопотання про обрання запобіжного заходу жодного доказу, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи даного клопотання.

Обвинувачений підтримав захисників та просив не застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки це обмежить його право на працю, та поставить його сім`ю, яку він утримує, у скрутне матеріальне становище.

Вислухавши клопотання прокурора, заслухавши думки інших учасників судового засідання, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію обвинуваченого; 7) майновий стан обвинуваченого; 8) наявність судимостей у обвинуваченого; 9) дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно положень ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Враховуючи, що судом ще не досліджувались матеріали кримінального провадження, тому суд на даній стадії не переглядає наявність обґрунтованості висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Крім того, суд вважає слушним зазначити, що вимоги кримінального процесуального закону забороняють сторонам у підготовчому судовому засіданні до початку судового розгляду справи по суті надавати суду будь-які докази щодо обвинувачення особи, оскільки це є втручанням у доказову базу та є неприпустимим, що в свою чергу спростовує доводи сторони захисту з приводу необгрунтованості у клопотанні прокурора обвинувачення ОСОБА_1 .

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України, за кваліфікуючими ознаками: погроза вбивством та насильством щодо судді у зв`язку із його діяльністю, пов`язаною із здійсненням правосуддя.

Вирішуючи питання щодо можливості обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, має вищу освіту, працевлаштований, має постійне місце реєстрації та проживання в Одеській області, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків.

Крім того, на підтвердження існування заявленого в клопотанні ризику можливого переховування обвинуваченого від суду, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором, окрім посилання на тяжкість інкримінованого ОСОБА_1 злочину та наявність у останнього різноманітних зв`язків, не наведено жодного переконливого доказу, який би свідчив, що обвинувачений переховувався чи порушував покладені на нього процесуальні обов`язки.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сама по собі тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, не може бути підставою для застосування до неї цілодобового домашнього арешту, який за своїми характером та наслідками по суті прирівнюється до такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою, про що неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях.

Посилання прокурора у клопотанні про наявність ризиків знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення іншого крмінального прававопорушення, через наявнісь у обвинуваченого зв`язків, є необгрунтованими, оскільки всі докази у даному кримінальному провадженні вже зібрано, відкрито сторонам та передано для розгляду до суду, а доказів того, що останній перешкоджав якимось чином даному кримінальному провадженню чи після інкримінованих подій, викладених в обвинувальному акті, вчинив інше кримінальне правопорушення, стороною обвинувачення не представлено.

З урахуванням того, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та працевлаштований, суд вважає, що ризики того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином прокурором недоведені. Будь-яких інших даних, які б доводили, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення стороною обвинувачення також не представлено.

Крім того, судом встановлено, що обвинувачений працевлаштований та має двох неповнолітніх дітей, а застосування до нього цілодобового домашнього арешту у даному випадку на переконання суду буде неспівмірним з його правом на працю та необхідністю утримання дітей.

Натомість, стороною захисту зазначено, що не заперечувалося й прокурором в судовому засіданні, про те, що після закінчення дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на стадії досудового розслідування та на час надходження обвинувального акту до суду, обвинувачений сумлінно виконував свої обов`язки, пов`язані з його процесуальним статусом у даному кримінальному провадженні.

Разом з тим, суд вважає доведеним заявлений прокурором у клопотанні ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки навіть зважаючи на те, що прокурор не надав доказів здійснення безпосереднього впливу обвинуваченим на свідків та потерпілого, а потерпілий вказав, що з боку обвинуваченого на нього не чинився тиск, проте, враховуючи характер кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , пов`язаний із погрозами вбивства та насильством щодо потерпілого, тому суд вважає, що існує ймовірність незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків, які ще судом не допитані.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п. 1 п. п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи встановлені судом обставини при розгляді клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки прокурором не доведено необхіжність застосування саме такого виду запобіжного заходу.

Разом з тим, згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Водночас, під час розгляду вищевказаного копотання прокурора судом встановлено підстави для застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, з метою забезпечення кримінального провадження та досягнення дієвості цього провадження.

Таким чином, враховуючи наявність обставин, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, доведеність прокурором існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також суспільно-небезпечний характер злочину проти правосуддя, у якому обвинувачується ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, ніж зазначений у клопотанні прокурора у вигляді цілодобового домашнього арешту, а саме застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, що на думку суду, здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 179, 181, 194, 196, 391, 314, 315, 316, 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України, призначити до судового розгляду на 29.06.2021 року о 10 год. 00 хв., у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приморського районного суду м. Одеси у залі судових засідань №106, за участю прокурора, потерпілого, захисників обвинуваченого, обвинуваченого.

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №12020160240001745 від 18.12.2020 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України.

Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком на 60 (шістдесят) днів.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватись від спілкування із потерпілим та свідками, у цьому кримінальному провадженні з метою уникнення впливу на зазначених осіб з приводу зміни свідчень;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту постановлення ухвали суду, тобто з 25.06.2021 року, який діє до 23.08.2021 року включно.

Виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси про обрання міри запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання обвинуваченому ОСОБА_1 та контроль за його поведінкою покласти на співробітників відповідного ВП ГУНП в Одеській області та прокурора.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси І.В. Циб