Вирок № 97938592, 29.06.2021, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/2343/19

Номер провадження 1-кп/573/12/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року колегія суддів Білопільського районного суду Сумської області у складі:

головуючої судді Терещенко О.І.,

суддів Замченко А.О., Черкашиної М.С.,

з участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М.,

прокурорів Шерстюка А.О., Левченка А.В., Свинаренка В.Ю., Борисенка О.І.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

адвокатів Семишкура С.В., Гулакова А.І.,

експерта Вініченка В.В.,

свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля кримінальне провадження, що зареєстроване в ЄРДР 26.07.2019 за №12019200440002149, по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Білопілля Сумської області, неодруженого, непрацюючого, зі спеціальною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

- ч. 3 ст. 289 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Білопілля Сумської області, з базовою вищою освітою, одруженого, працюючого продавцем ПП « ОСОБА_12 », зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого

- ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

І. У невстановлений досудовим розслідуванням день та час ОСОБА_2 , маючи на меті незаконне збагачення за рахунок здійснення незаконного заволодіння транспортними засобами, вирішив незаконно заволодіти автомобілем марки «KIA OPTIMA», д.н.з. НОМЕР_1 , що належав ОСОБА_1 .

З метою приховання викраденого автомобіля ОСОБА_2 орендував гаражне приміщення АДРЕСА_4 , яке належить ОСОБА_4 , який не був обізнаний про злочинний план ОСОБА_2 .

З тією ж метою ОСОБА_2 орендував гаражне приміщення № НОМЕР_2 гаражного автокооперативу «Південний» по вул. Горобівський шлях у м. Білопіллі у свого знайомого ОСОБА_5 , яке належало його батьку ОСОБА_5 , які також не були обізнані про злочинний план ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння вищевказаним автомобілем, ОСОБА_2 в період часу з 14:45 год. по 16:55 год. 25.07.2019 прибув до будинку АДРЕСА_5 , де був припаркований автомобіль ОСОБА_1 .

Діючи згідно із задуманим планом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальної шкоди власнику майна, діючи умисно, у період часу з 14:45 год. по 16:55 год. 25.07.2019 ОСОБА_2 , перебуваючи навпроти будинку №67 по вул. Робітнича в м. Суми, підійшов до автомобіля марки «KIA OPTIMA» білого кольору, 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , загальний легковий седан, VIN НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , зачиненого на центральний замок, після чого, використовуючи спеціальний пристрій, а саме брелок, що блокує сигнал сигналізації, залишаючи автомобіль незамкненим, сів до салону вказаного автомобіля та, використовуючи заздалегідь заготовлену частину ключа у металевому тримачі із зажимним болтом, що вставляється до воротка та при складанні в єдине ціле утворює ключ, за допомогою якого завів двигун машини, після чого рушив з місця та покинув територію м. Суми.

У подальшому ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «KIA OPTIMA», д.н.з. НОМЕР_1 , повернувся до м. Білопілля, а саме до гаражу № НОМЕР_2 гаражного автокооперативу «Південний» по вул. Горобівський шлях у м. Білопілля, де і залишив зазначений автомобіль.

09.08.2019 ОСОБА_3 , який хоча і був обізнаний про вчинений злочин ОСОБА_2 та приховував його, але кримінальній відповідальності він не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 396 КК України, бо є рідним братом ОСОБА_2 , а заздалегідь обіцяне ним пособництво у вчиненні злочину ОСОБА_2 не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, про що буде детальніше викладено нижче при аналізі дій ОСОБА_3 , разом з останнім прибули на автомобілі «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_3 , до гаражного приміщення №41 по вул. Макаренка у м. Білопілля, яке ОСОБА_2 орендував у ОСОБА_4 , де залишили власні мобільні телефони.

Після вказаних дій, близько 02:05 год., ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», разом з ОСОБА_2 прибули до гаражу № НОМЕР_2 гаражного автокооперативу «Південний» по вул. Горобівський шлях у м. Білопілля, де продовжував знаходитись викрадений автомобіль «KIA OPTIMA», д.н.з. НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , використовуючи заздалегідь заготовлену частину ключа у металевому тримачі із зажимним болтом, що вставляється до воротка та при складанні в єдине ціле утворює ключ, завів автомобіль KIA OPTIMA та залишив гаражне приміщення № НОМЕР_2 автокооперативу «Південний» по вул. Горобівський шлях у м. Білопілля у супроводі ОСОБА_3 , що керував власним автомобілем «Volkswagen Passat», та, користуючись мобільним телефоном «Моторола», перебуваючи весь час на гучній розмові з ОСОБА_2 , попереджав та сповіщав останнього про наявність камер відеоспостереження, працівників правоохоронних органів та сторонніх осіб на автошляху супроводу з м. Білопілля Сумської області до смт Улянівка, щоб ОСОБА_2 не був викритий працівниками правоохоронних органів.

09.08.2019, близько 03:30 год., ОСОБА_2 у супроводі ОСОБА_3 прибув до смт Улянівка, де залишив автомобіль «KIA OPTIMA», д.н.з. НОМЕР_1 біля лінії електропередач №72 по вул. Суворова у смт Улянівка, Білопільського району, Сумської області, після чого ОСОБА_2 сів до автомобіля «Volkswagen Passat» під керуванням ОСОБА_3 та разом з ним продовжили рух по трасі Суми-Конотоп, поки не були зупинені працівниками поліції.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість не визнав повністю, суду пояснив, що 25.07.2019 весь день був у м. Білопілля, що підтвердили свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .. З 15 до 18 год. знаходився у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». До м. Суми у цей день не виїжджав. Для свого знайомого ОСОБА_13 , з яким познайомився у 2017 році, з ОСОБА_5 домовився про оренду гаражу. Ключі від гаражу, що дав йому ОСОБА_5 , він передав ОСОБА_14 . ОСОБА_2 ніколи до цього гаражу не приходив і що там знаходилося він не знав.

08.08.2019 йому зателефонував ОСОБА_15 і запропонував зустрітися. При зустрічі ОСОБА_15 попросив перегнати автомобіль з гаражу ОСОБА_5 , який знаходився у кредиті. У цей же день він передав йому ключі від автомобіля та гаражу, заплатив 1500 грн і сказав, що документи на автомобіль лежать у ньому. Про те, що автомобіль крадений, він не знав і ОСОБА_13 йому про це не говорив. Автомобіль потрібно було гнати під ранок, але ОСОБА_2 вирішив перегнати його вночі. Також ОСОБА_15 пояснив як необхідно завести автомобіль і куди його відігнати. ОСОБА_2 попросив свого брата ОСОБА_16 допомогти йому і забрати його своїм автомобілем з смт Улянівка, куди він віджене автомобіль. Вже 09.08.2019, близько 01:00 - 02:00 год,, у іншому гаражі, який ОСОБА_2 орендував у ОСОБА_17 для себе, ОСОБА_18 поставив свій телефон на зарядку, бо він розрядився, а він дав йому телефон Моторола. Сам він теж користувався телефоном «Моторола», у кого з них який був номер телефону він не пам`ятає. Ці телефони місяців за 2 до цих подій йому дав ОСОБА_19 . Потім прийшли до гаражу ОСОБА_5 . Там виявили автомобіль «КІА ОПТІМА». ОСОБА_2 побачив, що у автомобілі спущені 2 колеса, тому почав шукати насос. Знайшов його у багажнику автомобіля, накачав ним колеса і поклав його назад у багажник. Чому він опинився потім у гаражі йому не зрозуміло. Тоді вони з Владом поїхали у напрямку смт Улянівка. ОСОБА_18 їхав перший і слідкував за тим, щоб не зустрівся поліцейський автомобіль, тому і попереджав ОСОБА_2 про рух інших автомобілів. Так як машина, зі слів ОСОБА_20 , перебувала у кредиті, тому вони розуміли, що вона у арешті і не хотіли, щоб їх зупинили поліцейські. Вони приїхали у смт Улянівка, залишили автомобіль в умовному місці, яке оговорили з ОСОБА_21 , та на автомобілі Влада поїхали звідти. Десь близько за 10 км від цього місця їх зупинили і затримали поліцейські. Обидва телефони «Моторола», що у нього були вилучені, належать ОСОБА_14 .

Обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість не визнав, суду пояснив, що увечері 08.08.2019 йому зателефонував брат ОСОБА_2 і попросив забрати його з смт Улянівка. ОСОБА_2 йому розказав, що потрібно відігнати автомобіль з м. Білопілля до смт Улянівка. Так як автомобіль перебував у арешті банку, тому це потрібно було зробити вночі. Про те, що автомобіль був викрадений, він нічого не знав і побачив його перший раз, коли по дорозі обігнав ОСОБА_2 .

У смт Улянівка ОСОБА_2 залишив автомобіль «КІА ОПТІМА» і пересів до його автомобіля. Через деякий час їх затримали поліцейські.

Свій автомобіль «Фольскваген» він до цих подій придбав місяців десь за 2 і у багажнику залишилися речі від попереднього господаря, у тому числі і два номери з польскою реєстрацією, які виявили під час обшуку.

Номери на своєму автомобілі не міняв, про викрадення автомобіля обізнаний не був і ОСОБА_2 йому нічого про це не говорив.

Про те, що вказаний автомобіль у потерпілої ОСОБА_1 був викрадений саме 25.07.2019, він не знав. До 25.07.2019 та у цей день ніяких обіцянок ні своєму брату, ні будь-якій іншій особі щодо приховування автомобіля не надавав. Що робив 25.07.2019 його брат ОСОБА_2 він не знає.

Незважаючи на невизнання своєї винуватості обвинуваченим ОСОБА_2 , непідтвердження його винуватості ОСОБА_3 , факт вчинення саме ОСОБА_2 зазначеного кримінального правопорушення підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , про допит яких було заявлено прокурором.

Так, потерпіла ОСОБА_1 суду пояснила, що їй належить легковий автомобіль «КІА ОПТІМА», д.н.з. НОМЕР_1 . 25.07.2019, близько 11 год., вона приїхала на роботу на вказаному автомобілі. Припаркувала його біля пожежної частини і пішла у кафе, у якому працювала. Десь о 14:00 год. вона виходила на вулицю і бачила, що автомобіль стояв на місці. Коли близько 22 год. вийшла з роботи щоб їхати додому, то виявила, що автомобіль викрадений. Ключі від автомобіля у неї були лише у одному комплекті, з одним вона його купила. Закривався він на центральний замок, сигналізація у ньому заводська. О 16:30 год. пройшов дощ і на місці, де стояв автомобіль, залишилося сухе місце. Повідомила про це у поліцію, яка приїхала швидко. У автомобілі знаходилися її особисті речі, у багажнику був насос, який потім знайшли у гаражі. Дверцята у автомобілі відкрили, на її думку, скоріш за все не брелком, а за допомогою комп`ютера. У ОСОБА_2 був вилучений брелок і з ним проводився слідчий експеримент два рази. Перший раз за допомогою цього брелка вдалося відкрити усі автомобілі, що стояли поруч, але її авто не відкрилося. Слідчий сказав, що потрібно замінити батарейки у ньому. Наступного дня проводили ще один експеримент, але її автомобіль цим брелком так і не змогли відкрити. Також їй показали, що на дверках автомобіля надірваний гумовий матеріал. Так як брелком автомобіль не вдалося відкрити, то у поліції їй сказали, що відкрили його за допомогою комп`ютера. Також сказали, що у Головків був комп`ютер.

09.08.2019, близько 07:00 год., ОСОБА_1 зателефонував поліцейський ОСОБА_24 і сказав, що знайшли її автомобіль. Вона приїхала у смт Улянівка Білопільського району близько 09:00 год., де побачила біля свого автомобіля, який стояв на узбіччі, працівників поліції, також дільничий інспектор жінка з Улянівки тут була, двоє понятих. Автомобіль ОСОБА_25 від її авто знаходився на відстані приблизно 2 км. Біля нього вона побачила обох ОСОБА_25 , які стояли з кайданками на руках. Слідчий їй розказав, що вже три дні вони за ними слідкували. У смт Улянівка злочинці помітили, що за ними слідкують, а тому кинули її автомобіль і намагалися втекти на іншому. Хто викрав автомобіль з місця стоянки їй невідомо.

Також у відділку поліції з ОСОБА_1 проводилося впізнання компресора, що був викрадений з її автомобіля та вилучений у гаражі. На компресорі була замінена насадка і по ній вона його впізнала.

Також слідчий їй показував фотокартки з відео на посту ДАІ як їхати з м. Суми на м. Білопілля у день крадіжки. На ньому за кермом її автомобіля був зображений ОСОБА_2 .

На момент придбання автомобіля його пробіг становив 44441 милю, з моменту придбання і до дня крадіжки автомобіля на ньому вона проїхала близько 5000 км.

Суд зазначає, що потерпіла вказала, що автомобіль вона придбала лише з одним ключем. Після зникнення автомобіля він залишився у неї.

Отже, версія обвинуваченого ОСОБА_2 з приводу того, що ОСОБА_26 передав йому ключі від автомобіля і він саме за допомогою цього ключа завів автомобіль, не відповідає дійсності, а тому суд і не приймає її.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що його батькам належить гараж у кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у м. Білопілля. Номер гаражу не пам`ятає. У квітні 2018 року до нього звернувся ОСОБА_2 і сказав, що є люди, які б хотіли зняти гараж, бо вони займаються зерном, тому їм він потрібен для того, щоб ставити свій автомобіль. ОСОБА_2 прийшов один раз з цим чоловіком, який хотів зняти гараж. Але розмову вів ОСОБА_2 , а не цей чоловік, якого звали ОСОБА_26 . Вони домовилися про оренду гаражу за 200 грн. ОСОБА_26 залишив йому ксерокопію свого паспорту. Його сім`я гаражем користувалася лише взимку, бо у погребі, що знаходиться у ньому, зберігалася картопля та консервація. Одного разу ОСОБА_5 приходив до гаражу, не пам`ятає коли, і бачив там автомобіль марки «Део» сірого кольору.

Від гаражу було три комплекти ключів, один ОСОБА_5 віддав ОСОБА_2 , другий був у нього, третій - у його батька. ОСОБА_26 він бачив лише один раз, далі справи мав лише з ОСОБА_2 , який йому віддавав гроші за оренду. У 2019 році ОСОБА_5 до гаражу не ходив. Замки вони з батьками у гаражі теж не міняли. Після затримання ОСОБА_2 хтось на вхідні двері повісив навісний замок і він його відбив. У ОСОБА_2 не цікавився чи використовує він гараж. Під час обшуку у гаражі свідок присутній не був, копію протоколу обшуку знайшов у гаражі.

Отже, показаннями свідка ОСОБА_5 підтверджується той факт, що гараж, у якому переховувався автомобіль потерпілої, винаймав саме ОСОБА_2 , а не ОСОБА_26 , оскільки про його оренду домовлявся з ОСОБА_5 . ОСОБА_2 , він же і розраховувався з ним за це грошовими коштами. Ключі від гаражу свідок передав також ОСОБА_2 , а не ОСОБА_26 09.08.2019 саме ОСОБА_2 вказаний автомобіль з цього гаражу перемістив до смт Улянівка.

Показання обвинуваченого ОСОБА_2 щодо користування гаражем ОСОБА_26 та знаходження саме у нього ключів від гаражу суд не приймає, оскільки вони суперечать показанням свідка ОСОБА_5 .

Окрім того, ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що під час досудового розслідування звертався до слідчого з клопотанням про встановлення місця перебування ОСОБА_26 та його допит, але у цьому йому було відмовлено.

Суд зазначає, що ОСОБА_2 та його захисник доказів на підтвердження вказаного не надали, також у судовому засіданні клопотань про виклик та допит вказаного свідка вони не заявляли.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що під час досудового розслідування виконував доручення слідчого по проведенню негласних слідчих (розшукових) дій, а саме з приводу візуального спостереження за гаражним приміщенням. До затримання обвинувачених 09.08.2019 їм не було відомо про те, хто саме заволодів 25.07.2019 автомобілем потерпілої ОСОБА_1 . Оперативними заходами було встановлено, що викрадений автомобіль зберігається у гаражному кооперативі «Південний» у м. Білопілля, тому вони спостерігали і чекали хто за ним прийде. З`ясувалося, що прийшли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які відігнали його в смт Улянівка. Потім свідок був присутній на їх затриманні, коли вони, покинувши автомобіль «КІА ОПТІМА», рухалися на автомобілі «Фольскваген».

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що йому належить гараж АДРЕСА_4 , який постійно здавав у оренду різним людям за плату. Місяців за три до обшуку гараж він надав у оренду Головку Нікіті за 400 грн, до якого його орендували близько чотирьох чоловік. Останньому перед ОСОБА_2 гараж він здавав ОСОБА_29 , прізвище його не знає, який там навіть і жив.

Після ОСОБА_29 гараж ОСОБА_4 не перевіряв, які там знаходилися предмети сказати не може. ОСОБА_2 не пояснював для чого йому потрібен гараж. Коли він передав гараж ОСОБА_2 , то речі там не перевіряв і що у ньому належить ОСОБА_2 чи попередньому орендарю сказати не може. Ключі від гаражу були у двох комплектах. Один комплект залишився у нього, другий - він передав ОСОБА_2 . Назвати точно день не може, але це було влітку 2019 року, він проїжджав повз свій гараж, який здав у оренду ОСОБА_2 , та побачив, що поряд з ним стоїть якийсь легковий автомобіль. У цей же день ОСОБА_4 зателефонували, представились поліцейськими і попросили під`їхати до гаражу. Він приїхав, його запитали кому здає гараж. Він сказав, що ОСОБА_2 . Після розмови ОСОБА_4 поїхав додому. Наступного дня поліція запросила його знову для проведення обшуку у гаражі, під час якого знайшли коноплю, розібрані телефони.

Судом встановлено, що на момент вчинення злочину ОСОБА_2 користувався гаражем № НОМЕР_6 у гаражному кооперативі по вул. Горобівський шлях у м. Білопілля, у якому 10.08.2019 проведений обшук і протокол якого суду надав прокурор (том 4 а. п. 4-8).

Як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_2 , вказаний гараж № НОМЕР_6 належить його іншому брату, у ньому він зберігає картоплю та консервацію.

Хоча при обшуці нічого і не було виявлено, але вказаний протокол підтверджує той факт, що цим гаражем дійсно користувався ОСОБА_2 , що він підтвердив у судовому засіданні.

Також у цей період часу ОСОБА_2 орендував гаражі у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Як вбачається з протоколу обшуку гаражу, що належав ОСОБА_4 , там був знайдений мобільний телефон, яким постійно користувався ОСОБА_2 (том 1 а. п. 203-212).

Отже, на момент вчинення злочину 25.07.2019 ОСОБА_2 одночасно мав у користуванні три гаражі, при цьому у його розпорядженні був лише один власний автомобіль, що у судовому засіданні він зазначив.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_2 ретельно готувався до вчинення злочину, завчасно орендував гаражі з метою переховування та зберігання викраденого автомобіля.

Окрім того, з метою не бути викритим працівниками правоохоронних органів свій мобільний телефон він залишив у гаражі, що належав ОСОБА_4 , а користувався іншими телефонами «Моторола» (одним - сам, інший передав ОСОБА_3 ), на яких мається інформація щодо відкриття автомобілів спеціальними пристроями і фото з пошкодженнями автомобіля ОСОБА_1 .

У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що свої телефони марки LG та iPhone з ОСОБА_3 вони залишили у гаражі ОСОБА_4 на зарядці, бо вони розрядилися, а тому користувалися телефонами «Моторола».

Але вказане спростовується відеозаписом до протоколу обшуку гаражу № НОМЕР_7 по АДРЕСА_6 , з якого вбачається, що під час обшуку виявлені два мобільні телефони марки LG та iPhone, що належали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які лежали на столі і жоден з них на зарядці не стояв (том 1 а. п. 212).

Пояснити необхідність користування одночасно трьома гаражами та використання інших телефонів, а саме «Моторола», ОСОБА_2 не зміг. Його версія про те, що ці телефони належать ОСОБА_26 , неправдива і суперечить матеріалам провадження. Окрім того, пояснити навіщо йому ОСОБА_26 передав ці телефони він також не зміг.

За клопотанням сторони захисту судом були допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , експерт ОСОБА_30 .

Так, свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що 25.07.2019, близько 13:00 - 13:30 год., він йшов з базару додому до своєї матері у м. Білопілля. Проходячи через двір багатоквартирного будинку по АДРЕСА_5 , зустрів ОСОБА_31 , який йшов з підвалу з консервацією. Він підійшов до нього запитати про роботу за кордоном та документи, які необхідні для виїзду, так як ОСОБА_2 жив у Італії, а свідок хотів виїхати на роботу за кордон. ОСОБА_2 сказав, що зараз дуже зайнятий і розмовляти не може. Вони розійшлися, домовилися пізніше поговорити. Десь години через дві ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_2 . Розмовляли вони з ним приблизно 20-30 хвилин. Запам`ятав він цей день тому, що розмова з ОСОБА_2 була про виїзд за кордон.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 святкував свій день народження. Наступного дня, близько 11 год., йшов у магазин і зустрівся з ОСОБА_2 біля магазину «Ямал» по вул. Соборній у м. Білопілля, якого запросив до себе у гараж увечері, щоб разом з іншими друзями відмітити день народження, що був напередодні. У цей день ОСОБА_2 прийшов до нього у гараж по АДРЕСА_7 у період часу з 17:00 до 18:00 год. Також до нього прийшли ОСОБА_32 , ОСОБА_33 та інші. Вони усі разом відпочивали, пили горілку, грали на приставці. Його мобільний телефон був у кишені з ним. Сиділи допізна, у який момент пішов ОСОБА_2 не пам`ятає, але до 22:00- 23:00 він його ще бачив.

Сторона захисту зазначила, що показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спростовується винуватість ОСОБА_2 щодо заволодінням автомобілем потерпілої саме 25.07.2019.

Але суд зазначає, що автомобіль у потерпілої ОСОБА_1 був викрадений 25.07.2019 у період часу з 14:45 год. до 16:55 год. Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 суду зазначили, що певний час 25.07.2019 вони спілкувалися з ОСОБА_2 . Але вказані свідки не вказали, що весь проміжок часу з 14:45 до 16:55 год він був у їх полі зору.

Так, свідок ОСОБА_7 вказав, що ОСОБА_2 прийшов до нього приблизно з 17 до 18 год. Що робив ОСОБА_2 до цього часу йому невідмо.

Свідок ОСОБА_6 називав лише приблизний час періодами, між якими було достатньо часу для вчинення злочину.

Окрім того, сам ОСОБА_2 суду пояснив, що з 15 до 18 год. 25.07.2019 був у закладі «Червоний квадрат».

Але виникає питання, як ОСОБА_2 одночасно був у закладі і зустрічався із свідком ОСОБА_6 .

Тому суд ставить під сумнів як пояснення свідка ОСОБА_6 , так і обвинуваченого ОСОБА_2 щодо часу їх зустрічі, оскільки вони суперечливі.

Отже, показаннями вказаних вище свідків винуватість ОСОБА_2 не спростовується.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що був понятим на обшуці, куди його та ОСОБА_9 запросив дільничний офіцер, коли вони перебували під наглядом, бо вони обоє раніше судимі. На обшуці присутні були чоловік п`ять, хтось відкрив гараж, першими всередину зайшли вони з ОСОБА_9 . Коли поліцейські заходили у гараж, то у них у руках нічого не було, окрім папок. Складався протокол обшуку, вони з ОСОБА_9 його підписували. Бачив як знайшли у гаражі компресор. Коробку від нього знайшли окремо.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що разом з ОСОБА_10 була понятою на обшуці. Понятою її запрошували часто. Дійсно раніше засуджувалася і була під адміністративним наглядом у поліції. За обшук у гаражі майже нічого не пам`ятає. Лише пам`ятає, що було троє поліцейських.

Показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 винуватість обвинувачених також не спростовується.

Хоча свідки обставини проведення обшуку вже не пам`ятали, але вони не вказали, що з боку працівників поліції мали місце порушення вимог закону.

Той факт, що вказані свідки на момент проведення обшуку у гаражі, де знаходився викрадений у потерпілої ОСОБА_1 автомобіль, перебували під адміністративним наглядом, а тому залежали від працівників поліції, на чому наполягала сторона захисту, належними та допустимими доказами не підтверджується. Свідки не вказали, що їх примусили бути понятими. Також вони нічого не вказали про те, що їм надавалися будь-які вказівки чи поради щодо їх поведінки під час обшуку.

Свідок ОСОБА_10 зазначив, що під час обшуку був знайдений компресор і коробка від нього. При цьому він вказав, що присутні під час обшуку працівники поліції із собою речей ніяких не мали, окрім папок.

Під час перегляду відео до протоколу обшуку судом встановлено, що дійсно під час проведення обшуку у гаражі, який ОСОБА_2 орендував у ОСОБА_5 , були знайдені компресор з коробкою. Також під час обшуку як поняті приймали участь ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . Потерпіла ОСОБА_1 цей компресор впізнала як саме той, що належав їй і знаходився на момент викрадення у багажнику її автомобіля.

Окрім того, обвинувачений ОСОБА_2 також підтвердив, що вказаний компресор дійсно знаходився у багажнику автомобіля «КІА ОПТІМА».

Отже, показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 винуватість ОСОБА_2 не спростовується.

Експерт ОСОБА_30 суду пояснив, що працює експертом з 2018 року. У кримінальному провадженні з приводу заволодіння автомобілем проводив дві автотоварознавчі експертизи. Під час виконання першої щодо визначення вартості автомобіля його огляд він не проводив, бо для її проведенні йому було достатньо вихідних даних з ухвали суду і це не суперечить Методиці визначення вартості транспортного засобу. Під час проведення другої експертизи щодо визначення збитків, то огляд автомобіля він проводив особисто у присутності слідчого та власниці автомобіля за адресою: АДРЕСА_8 . Поряд була розташована автомобільна мийка, де перед проведенням огляду автомобіль помили і потім слідчий Безменов В.М. його розпломбував. На момент огляду автомобіль мав механічні пошкодження. Вартість збитків ОСОБА_30 визначив по виявленим на автомобілі пошкодженням. Показання одометра на розмір збитків ніяким чином не вплинули.

Отже, показаннями експерта ОСОБА_30 винуватість ОСОБА_2 також не спростовується.

Винуватість ОСОБА_2 у незаконному заволодінні автомобілем потерпілої ОСОБА_1 підтверджується такими письмовими доказами.

Як вбачається з протоколу огляду місцевості, додатків до нього у виді фототаблиці та схеми, слідчим була оглянута територія, що розташована у дворі будинків АДРЕСА_5 , АДРЕСА_9 та АДРЕСА_10 . Суми від 25.07.2019, на якій до викрадення знаходився автомобіль потерпілої (том 1 а. п. 119-124).

Зазначені вище документи сторона захисту просила визнати недопустимими доказами, оскільки у протоколі огляду не заначено прізвище потерпілої як учасника, хоча вона приймала участь під час проведення огляду, не зазначено на підставі чого проводився огляд.

Суд зазначає, що хоча вказані документи не є прямими доказами винуватості ОСОБА_2 , але вони підтверджують факт того, що автомобіль незаконно вибув із володіння потерпілої 25.07.2019.

Окрім того, відсутність у протоколі запису на підставі чого проводиться огляд та прізвища ОСОБА_1 як учасника не свідчать про недопустимість чи неналежність цього доказу, а тому доводи сторони захисту суд відхиляє.

Копіями свідоцтва про реєстрацію автомобіля марки «KIA OPTIMA», д.н.з. НОМЕР_1 , копією реєстраційної картки цього автомобіля, протоколом прийняття заяви потерпілої ОСОБА_1 від 25.07.2019 підтверджується факт належності вказаного автомобіля потерпілій ОСОБА_1 та факт незаконного його вибуття з її володіння саме 25.07.2019 (том 1 а. п. 125, 126, 196).

Винуватість ОСОБА_2 підтверджується протоколом огляду місця події від 09.08.2019, схемою до нього та відеозаписом огляду місця події, який зберігається на флеш накопичувачі «Kingston» micro SD 32 GB, що був переглянутий у судовому засіданні (том 1 а. п. 128-134).

Сторона захисту просила визнати протокол з додатками недопустимими доказами, оскільки у них не зазначено пробіг автомобіля, що у подальшому вплинуло на результати експертиз, бо у них зазначені різні показники одометру, не зазначений номер кузова автомобіля.

Як вбачається з протоколу огляду, по вул. Суворова у смт Улянівка Білопільського району виявлений та оглянутий автомобіль марки «KIA OPTIMA», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить потерпілій ОСОБА_1 і яким 25.07.2019 незаконно заволодів ОСОБА_2 . Також у ньому описані пошкодження, які виявлені на автомобілі.

Провів вказаний огляд слідчий Білопільського ВП Бережний С.О., який відповідно до постанови начальника СУ ГУПН в Сумській області Григорова О.О. від 09.08.2019 був включений до групи слідчих у кримінальному провадженні №12019200440002149 щодо незаконного заволодіння автомобілем ОСОБА_1 (том 1 а. п. 197-198).

Цей автомобіль 09.08.2019 залишив ОСОБА_2 після того, як приїхав на ньому з м. Білопілля, де переховував його у гаражі АДРЕСА_11 .

Законність проведення огляду автомобіля підтверджується письмовою згодою потерпілої ОСОБА_1 на огляд автомобілята ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 09.08.2019 про дозвіл на проведення обшуку автомобіля (том 1 а. п. 127, 190).

Сторона захисту вказала, що цей протокол є недопустимим доказом, бо у ньому не записані показники одометра про пробіг автомобіля.

Суд зазначає, що відсутність показників одометра у протоколі не є підставою вважати його недопустимим доказом, оскільки такі показники не впливають на розмір збитків, що заподіяні обвинуваченим потерпілій незаконним заволодінням автомобілем.

Як вбачається з ухвали від 14.08.2019, постанови слідчого від 16.09.2019, квитанції №00475, то відповідно до вимог ст. 170 КПК України на вказаний автомобіль та інші речі, що вилучені під час огляду, слідчим суддею накладений арешт, у подальшому слідчим вони визнані речовими доказами і вирішено питання щодо їх зберігання (том 1 а. п. 191-193).

На підтвердження винуватості ОСОБА_2 прокурором надані протокол впізнання компресора від 25.09.2019 з додатками у виді фототаблиці та довідки про пред`явлення для впізнання; ухвала Зарічного районного суду м. Суми від 09.08.2019 про проведення обшуку в гаражі № НОМЕР_2 , розташованому за адресою: АДРЕСА_12 , який орендував ОСОБА_2 ; протокол обшуку від 09.08.2019 разом з флеш-картою з відеозаписом до нього; ухвала Зарічного районного суду м. Суми від 14.08.2019 про накладення арешту на майно, вилучене 09.08.2019 під час обшуку в гаражі № НОМЕР_2 ; постанова слідчого від 16.09.2019 про визнання речовими доказами та передачу на зберігання майна, вилученого 09.08.2019 під час обшуку в гаражі № НОМЕР_2 ; квитанція №00474 про отримання на зберігання речових доказів (том 1 а. п. 147-163).

Сторона захисту просила визнати вказані докази недопустимими, оскільки обшук проведений з порушенням вимог КПК України. А інші докази є похідними від цього протоколу і, у свою чергу, є також недопустимими доказами.

Як вбачається з протоколу обшуку від 09.08.2019, що законно проводився на підставі ухвали слідчого судді від 09.08.2019, у гаражі АДРЕСА_11 знайдені та вилучені компресор «Ураган» - КАУ 12030, ключ накидний (балонний) та інші речі.

Вказаний компресор належить потерпілій ОСОБА_1 і 25.09.2019 вона його впізнала у присутності понятих.

Як пояснила у судовому засіданні потерпіла, вказаний компресор у день викрадення знаходився у багажнику її автомобіля.

Щодо ключа накидного (балонного), то при вставлянні до нього спеціальних предметів можливо завести двигун автомобіля.

Як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 10.09.2019 (том 2 а. п. 188-190), саме за допомогою балонного ключа, у який вставили ключ, що був вилучений під час обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_2 , був заведений двигун автомобіля потерпілої ОСОБА_1 .

Сторона захисту зазначила, що недопустимість протоколу обшуку полягає у тому, що на обшук не був запрошений власник гаражу, проведений він у пізній час, відеозапис переривався під час обшуку, відсутнє зображення як пакуються речі, ключі від гаражу знаходилися у слідчого, протокол не зачитувався вголос.

Як встановлено судом, користувачем вказаного гаражу був саме ОСОБА_2 .

Обшук проводився на підставі ухвали слідчого судді від 09.08.2019, а тому у такому випадку дозвіл власника або особи, яка на законних підставах володіє або користується майном, на проведення обшуку не потрібна і її відсутність не тягне за собою недопустимості протоколу обшуку з цих підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 КПК України слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені.

Також суд зазначає, що нічим не підтверджується позиція сторони захисту, що слідчим не вживалися заходи щодо повідомлення осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені обшуком.

У цій ситуації присутність ОСОБА_2 як користувача майном під час обшуку забезпечити було неможливо, бо на цей час він був вже затриманий за підозрою у вчиненні злочину.

Окрім того, копія протоколу обшуку у гаражі слідчим була залишена, що підтверджується відеозаписом обшуку та показаннями свідка ОСОБА_5 , наданими у судовому засіданні.

Щодо проведення самої процедури обшуку, то суд також не вбачає таких суттєвих порушень, які б тягнули за собою недопустимість цього доказу.

Оскільки обшук проводився у темну пору доби і у ньому було відсутнє освітлення, тому слідчим використовувся ліхтарик. Компресор, що впізнала потерпіла, був відшуканий саме у цьому гаражі, що чітко вбачається з відеозапису до протоколу. З моменту входження до гаражу до виявлення компресору та коробки з-під нього відеозапис є безперервним.

Як зазначив у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , який як понятий був присутній під час обшуку, то першими до гаражу зайшли вони з ОСОБА_9 . У працівників поліції до входу у гараж ніяких предметів у руках, окрім папок, не було, а тому питання щодо підкидання компресору у гараж не може і виникати.

Наявність ключів від гаражу у слідчого, якими він відчинив двері, теж не свідчить про незаконність проведення обшуку. При затриманні у ОСОБА_2 ключі від гаражу не вилучалися, що вбачається з протоколу його затримання.

Як пояснив свідок ОСОБА_5 , то ключі від гаражу були у трьох комплектах.

Аргументи сторони захисту, що обшук проводився працівниками поліції без рукавичок на законність обшуку ніяким чином не вплинув.

Отже, протокол обшуку гаражу № НОМЕР_2 є належним та допустимим доказом винуватості ОСОБА_2 .

Щодо ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 14.08.2019 про накладення арешту на майно, вилучене 09.08.2019 під час обшуку в гаражі № НОМЕР_2 ; постанови слідчого від 16.09.2019 про визнання цього майна речовим доказом та передачу його на зберігання; квитанції №00474 про отримання на зберігання речових доказів, то хоча ці документи не є доказами винуватості у розумінні ст. 84 КПК України, але вони підтверджують законність процесуальних дій щодо долучення до кримінального провадження речових доказів та вирішення питання про їх зберігання.

Винуватість ОСОБА_2 підтверджується висновком автотоварознавчої експертизи №19/119/11-2/177е від 23.08.2019, яка проводилася на підставі ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 21.08.2019; висновком автотоварознавчої експертизи №19/119/11-2/178е від 04.09.2019, яка проводилася на підставі ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 21.08.2019; протоколом огляду колісного транспортного засобу від 28.08.2019 (том 1 а. п. 164, 167-171, 175-188, 189).

Як вбачається з висновку експертизи №19/119/11-2/177е від 23.08.2019, ринкова вартість автомобіля марки «KIA OPTIMA», д.н.з. НОМЕР_1 з урахуванням зносу станом на 25.07.2019 може складати 442561,95 грн.

Згідно з висновком експертизи №19/119/11-2/178е від 23.08.2019, вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 незаконним заволодінням автомобілем, станом на 09.08.2019 може складати 17885,51 грн. До цього висновку мається додаток у виді ілюстрованої таблиця, де на зображенні 1.11 зафіксовано пошкодження задньої правої дверки автомобіля (том 1 а. п. 184).

Сторона захисту просила вказані висновки експертиз визнати недопустимими доказами, оскільки на момент обшуку автомобіля слідчим не були зазначені показники одометру, у експертизі від 23.08.2019 показники одометра вказані 44441 миля + 5000 км, у експертизі від 04.09.2019 цей показник становить 52748 миль.

Суд зазначає, що 09.08.2019 автомобіль оглянув експерт і зафіксував показники одометра 52748 миль. Саме у цей день автомобіль був відшуканий.

Оскільки вартість автомобіля необхідно встановити саме на момент викрадення, тому при призначенні експертизи для визначення вартості автомобіля показники одометра були зазначені зі слів потерпілої, бо іншим чином цей показник встановити неможливо.

Окрім того, з моменту виявлення автомобіля 09.08.2019 і до його огляду експертом у розпорядженні потерпілої він не перебував, отримала вона його 10.09.2019 після скасування арешту і вже після огляду його експертом, що підтверджується ухвалою слідчого судді від 06.09.2019 про скасування арешту на автомобіль і розпискою ОСОБА_1 від 10.09.2019 про отримання автомобіля від працівників поліції (том 1 а. п. 194-195).

Також суд враховує, що автомобілем ОСОБА_2 незаконно заволодів 25.07.2019, знайдений він 09.08.2019, тобто у розпорядженні ОСОБА_2 він знаходився 17 днів, на ньому маються пошкодження, це свідчить про те, що він ним користувався, а тому логічно, що показники одометра не можуть бути однакові на момент його викрадення та на момент його відшукання.

Окрім того, суд зазначає, що за час незаконного володіння автомобілем потерпілої обвинувачений пошкодив його, і вартість матеріального збитку визначалася за пошкодженнями, які отримав автомобіль під час цього незаконного заволодіння. Ці пошкодження детально описані експертом у протоколі огляду від 28.08.2019. Слідчий під час огляду автомобіля 09.08.2019 також описав їх. На вартість матеріального збитку показники одометра ніяким чином не вплинули, що у судовому засіданні підтвердив і експерт ОСОБА_30 .

Отже, аргументи сторони захисту щодо недопустимості вказаних експертиз є безпідставними і суд їх не приймає.

Прокурором надані ухвала слідчого судді від 09.08.2019 про надання дозволу на проведення обшуку у квартирі ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ; протокол обшуку квартири від 09.08.2019 з додатком у виді флеш-накопичувача; ухвала слідчого судді від 14.08.2019 про накладення арешту на майно; постанова слідчого від 16.09.2019 про визнання речовими доказами речей, що вилучені під час обшуку у квартирі ОСОБА_2 , квитанція №00476 про отримання цих речей на зберігання відповідальною особою КЗРД Сумського ВП ГУНП (том 1 а. п. 135-147).

Сторона захисту просила визнати вказані документи недопустимими доказами, бо обшук у квартирі проведений з порушенням вимог КПК України, оскільки з клопотанням до слідчого судді звертався слідчий Безменов В.М., обшук провів слідчий Оксюта В.М., а в ухвалі слідчого судді взагалі не зазначено прізвище слідчого, кому надано дозвіл на проведення обшуку. Також при проведенні самого обшуку порушена його процедура.

З протоколу обшуку вбачається, що під час обшуку у квартирі за місцем проживання ОСОБА_2 виявлені та вилучені 7 пар кросівок чоловічих, брелок з написом APS та ключ, обмотаний червоною стрічкою.

Судом була переглянута флеш-карта з відеозаписом проведення обшуку і встановлено, що під час обшуку у квартирі, де проживав обвинувачений ОСОБА_2 , дійсно були відшукані зазначені вище предмети.

Суд зазначає, що вилучені під час обшуку сім пар взуття та брелок з написом APS ніякого доказового значення для цього кримінального провадження не мають.

Як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 10.09.2019, то за допомогою цього брелка відкрити центральний змок автомобіля «KIA OPTIMA», д.н.з. НОМЕР_1 не вдалося (том 2 а. п. 188-190).

У протоколі слідчого експерименту від 18.10.2019 слідчий записав, що вказаний брелок підозрювані використовували під час незаконного заволодіння транспортним засобом «KIA OPTIMA». У той же час, під час слідчого експерименту за допомогою вказаного брелка слідчий намагався відкрити автомобіль марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_8 і брелок не спрацював (том 1 а. п. 199-201).

Але суд зазначає, що у потерпілої викрадений був автомобіль марки «KIA OPTIMA».

Доказів на підтвердження того, що за допомогою вказаного брелка можливо відкрити автомобіль потерпілої, прокурор суду не надав.

Сама потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні вказала, що з вилученим у ОСОБА_2 брелком проводився слідчий експеримент два рази. Перший раз за допомогою цього брелка вдалося відкрити усі автомобілі, що стояли поруч, окрім її. Слідчий сказав, що потрібно змінити батарейки у брелку. Потім проводився ще один експеримент, але її автомобіль цим брелком так і не змогли відкрити.

Щодо ключа, обмотаного червоною стрічкою, який вилучений під час обшуку у вказаній квартирі за місцем проживання ОСОБА_2 , то, як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 10.09.2019, цим ключем за допомогою балонного ключа на «10» був заведений двигун автомобіля потерпілої ОСОБА_1 і це підтверджує той факт, що за допомогою цього ключа ОСОБА_2 вдалося завести автомобіль та незаконно ним заволодіти 25.07.2019.

Перевіркою вказаного протоколу слідчого експерименту встановлено, що в ході цієї слідчої дії слідчим було дотримано вимог ч. 1 ст. 240 КПК щодо мети, якою є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та способу її проведення - шляхом проведення необхідних дослідів і випробувань.

Згоду на проникнення до автомобіля під час слідчого експерименту працівникам поліції надала сама потерпіла, що підтверджується її заявою від 10.09.2019 (том 2 а. п. 187).

Щодо аргументів сторони захисту про слідчих, які зверталися до слідчого судді з клопотанням про обшук, проводили обшук, то суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, то слідчий Безменов В.М., який звернувся до слідчого судді з клопотанням про обшук, слідчий Оксюта В.М., який безпосередньо провів обшук, були включені до складу групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_2 , а тому на законних підставах проводили у провадженні слідчі дії (том 1 а. п. 197-198, том 3 а. п. 156, 157-159, 162).

Щодо не зазначення в ухвалі слідчого судді прізвища слідчого, якому надавалося право на проведення обшуку, то суд зазначає таке.

Як вбачається з ухвали слідчого судді від 09.08.2019 про надання дозволу на проведення обшуку квартири, у якій проживав ОСОБА_2 , то у ній зазначені: прізвище слідчого Безменова В.М., який звернувся із клопотанням; статті 233, 234 КПК України, на підставі яких постановлялась ухвала про обшук; адреса квартири, у якій необхідно провести обшук; строк дії ухвали; речі, які необхідно відшукати (том 1 а. п. 135).

Суд зазначає, що порядок проведення обшуку детально регламентований кримінальним процесуальним законом. Так, відповідно до статей 234, 235 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Ухвала слідчого судді має містити відомості про строк дії ухвали; прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук; положення закону, на підставі якого постановляється ухвала; житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку; особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться; речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

Системне тлумачення процесуальних норм, а саме статей 37, 39, 236 КПК України, дає підстави стверджувати, що ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана прокурором, призначеним здійснювати процесуальне керівництво в порядку ст. 37 КПК України, або слідчим, визначеним керівником органу досудового розслідування в порядку ст. 39 цього Кодексу.

Приписи ст. 235 КПК України не зобов`язують слідчого суддю в ухвалі зазначати прокурора чи слідчого, який буде проводити обшук, натомість зазначена ухвала має містити відомості про прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук. Тобто, процесуальний закон зобов`язує слідчого суддю встановити, що клопотання надійшло від уповноваженої особи - прокурора, включеного до групи прокурорів, або слідчого, якому доручено здійснювати розслідування в порядку статей 37, 39, 216 КПК України. Судовий контроль під час розгляду клопотання про проведення обшуку здійснюється з метою забезпечення права на недоторканність житла чи іншого володіння особи. Водночас, зміст норм цього Кодексу не дає підстав для твердження про те, що до повноважень слідчого судді належать, крім здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 18 ст. 3 КПК України), ще й інші, віднесені до повноважень прокурора та слідчого з організації досудового розслідування.

Із системного тлумачення статей 36, 40, 235, 236 КПК України не вбачається, що до компетенції слідчого судді належить визначення як конкретного слідчого або прокурора, які мають здійснювати таку слідчу (розшукову) дію, так й інших осіб, що будуть брати участь у проведенні обшуку (понятих, працівників оперативного підрозділу, спеціалістів та ін.). Питання про дотримання вимог КПК прокурором або слідчим щодо належного використання повноважень здійснювати обшук, залучення понятих, спеціалістів, працівників оперативного підрозділу, підозрюваного, захисника, інших учасників провадження вирішуються на етапі судового провадження (п. 24 ст. 3 КПК України), а не провадження у слідчого судді, і за умови надання суду протоколу обшуку як доказу винуватості у вчиненні злочину.

Таким чином, визначення в ухвалі слідчого судді конкретного слідчого або прокурора, які мають здійснювати обшук, перебуває поза межами повноважень слідчого судді з контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та обмежується в цій частині перевіркою того, чи є належним суб`єктом учасник кримінального провадження, який звернувся з клопотанням про проведення обшуку.

Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №263/10353/16.

Суд зазначає, що обшук у квартирі АДРЕСА_13 проведений повноваженою особою з дотриманням як порядку, встановленого статтями 40, 234, 235, 236 КПК України, так і загальних засад кримінального провадження, закріплених у статтях 9, 13 цього Кодексу, процесуальний дозвіл на проведення слідчої дії отриманий уповноваженим слідчим у визначеному законом порядку, що свідчить про необґрунтованість аргументів сторони захисту.

Отже, враховуючи викладене, суд зазначає, що протокол обшуку квартири від 09.08.2019, протокол слідчого експерименту від 10.09.2019 є допустимими та належними доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 .

А протокол слідчого експерименту з брелком від 18.10.2019 суд як доказ не приймає, оскільки він винуватість ОСОБА_2 як не підтверджує, так і не спростовує.

Щодо ухвал слідчого судді від 09.08.2019 про проведення обшуку в квартирі за місцем проживання ОСОБА_2 , від 14.08.2019 про накладення арешту на майно; постанови слідчого від 16.09.2019 про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання речей; квитанції №00476 про отримання на зберігання речових доказів, то хоча ці документи у розумінні ст. 84 КПК України доказами винуватості ОСОБА_2 не є, але вони підтверджують законність проведення обшуку та законність подальшого долучення до провадження речових доказів та їх зберігання.

Як вбачається з протоколу затримання ОСОБА_2 від 09.08.2019, під час затримання у нього вилучені два мобільних телефони «Моtоrоlа» з абонентськими номерами НОМЕР_9 (пін НОМЕР_10 ) меід НОМЕР_11 , НОМЕР_12 (пін НОМЕР_13 ) меід НОМЕР_14 , якими під час вчинення злочину користувався він і ОСОБА_3 та на які 16.08.2019 ухвалою слідчого судді накладений арешт (том 1 а. п. 235-238, 239).

Як вбачається з протоколу затримання ОСОБА_3 від 09.08.2019, то затриманий він за підозрою у незаконному заволодінні автотранспортом (том 2 а. п. 31-33).

Щодо протоколу затримання ОСОБА_3 , то доказом винуватості ОСОБА_2 він також не є.

Хоча протокол затримання ОСОБА_2 , ухвала слідчого судді про арешт вказаних телефонів не є прямими доказами його винуватості, але вони підтверджують законність вилучення цих телефонів у ОСОБА_2 , з якими у подальшому проводилися слідчі дії.

Окрім того, протокол затримання обвинуваченого підтверджує і той факт, що ОСОБА_2 фактично був затриманий безпосередньо після того, як автомобіль потерпілої з м. Білопілля ним був переміщений до смт Улянівка Білопільського району, де його і виявили працівники поліції.

Винуватість ОСОБА_2 підтверджується проколом огляду предметів від 04.09.2019 (том 2 а. п. 39-49), з якого вбачається, що під час огляду історії браузера «Chrome» телефону Моtоrоlа з ІМЕІ НОМЕР_14 , що був вилучений під час затримання у ОСОБА_2 , виявлений відеозапис з процесом відкривання дверей та заведення двигуна автомобіля не штатним приладдям.

Окрім того, під час огляду мультимедійного наповнення в «Галереї» мобільного телефону Моtоrоlа з ІМЕІ НОМЕР_11 , що також був вилучений під час затримання у ОСОБА_2 , виявлено п`ять фотознімків, на двох з яких зафіксовано два аркуші паперу з відомостями про подолання системи захисту автомобіля, а також фотознімок фрагменту автомобіля (білого кольору) в районі колісної арки.

Як вбачається з судової фототехнічної експертизи №19/119/13/17е від 08.10.2019, що проводилася на підставі ухвали слідчого судді від 24.09.2019, зображення предмету, яке зафіксоване у файлі «1.11», що є додатком до висновку автотехнічної експертизи №19/119/11-2/178е від 04.09.2019, тотожне зображенню предмета, зафіксованого в графічному файлі «WhatsApp Image 2019-09-04 at 09.46.13.jpeg», який виявлено в ході огляду мобільного телефону Моtоrоlа з ІМЕІ НОМЕР_11 , вилученого в ході обшуку ОСОБА_2 09.08.2019 (том 2 а. п. 50, 53-60).

Суд зазначає, що у файлі «1.11» додатку до автотоварознавчої експертизи №19/119/11-2/178е від 04.09.2019 зображено детальний вигляд пошкоджень накладки порогу та задньої правої дверки автомобіля марки «КІА OPTIMA», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить потерпілій ОСОБА_1 . Саме це зображення і мається у мультимедійному наповненні в «Галереї» мобільного телефону Моtоrоlа з ІМЕІ НОМЕР_11 , що був вилучений під час затримання у ОСОБА_2 (том 1 а. п. 184, том 2 а. п. 49).

Як зазначалося вже вище, чому у телефоні мається зображення частини автомобіля потерпілої та для чого необхідна була інформація з відомостями про подолання системи захисту автомобіля, ОСОБА_2 суду не пояснив.

Отже, наявність у мобільних телефонах вказаних даних, виявлення та вилучення за місцем проживання ОСОБА_2 ключа, обмотаного червоною стрічкою, при вставлянні якого до накидного (балонного) ключа був заведений двигун автомобіля потерпілої ОСОБА_1 під час слідчого експерименту, свідчать про те, що ОСОБА_2 до вчинення злочину готувався ретельно і завчасно.

Прокурор надав суду протокол огляду мобільних телефонів Моtоrоlа від 26.11.2019, що вилучені під час затримання обвинуваченого ОСОБА_2 (том 2 а. п. 61-75), який сторона захисту просила визнати неналежним доказом, оскільки він не доводить винуватість ОСОБА_2 , недопустимим доказом, оскільки здобутий з порушенням вимог КПК України.

Суд зазначає, що вказаний протокол є належним та допустимим доказом, оскільки він підтверджує, що вказаними телефонами ОСОБА_2 користувався у день незаконного заволодіння автомобілем потерпілої та у ніч, коли автомобіль потерпілої ним переміщався з м. Білопілля до смт Улянівка Білопільського району.

Порушень вимог КПК України при отриманні цього доказу суд не вбачає.

На підтвердження винуватості ОСОБА_2 суду надані ухвала Зарічного районного суду м. Суми від 06.11.2019 про тимчасовий доступ до речей та документів ПАТ КБ «ПриватБанк»; протокол тимчасового доступу до речей та документів; опис речей і документів, що були вилучені на підставі ухвали слідчого судді разом з диском, на якому зберігається інформація, що вилучена під час тимчасового доступу до документів ПАТ КБ «ПриватБанк»; ухвала Зарічного районного суду м. Суми від 19.09.2019 про тимчасовий доступ до речей та документів ПрАТ «ВФ Україна»; протокол тимчасового доступу до речей та документів від 26.09.2019; опис речей і документів, що були вилучені на підставі ухвали слідчого судді разом з диском, на якому зберігається інформація вилучена під час тимчасового доступу до документів ПрАТ «ВФ Україна»; ухвала Зарічного районного суду м. Суми від 19.09.2019 про тимчасовий доступ до речей та документів ПрАТ «Київстар»; протокол тимчасового доступу до речей та документів від 26.09.2019; опис речей і документів, що були вилучені на підставі ухвали слідчого судді разом з диском, на якому зберігається інформація вилучена під час тимчасового доступу до документів ПрАТ «ВФ Україна» (том 2 а. п. 82-88, 90-112).

Вказаними документами підтверджується той факт, що обвинувачений ОСОБА_2 використовував абонентський номер мобільного телефону НОМЕР_15 , який у день незаконного заволодіння автомобілем 25.07.2019 мав велику щільність телефонних дзвінків саме у період часу з 14:45 до 18:37 год, тобто у час вчинення злочину. Інші номери телефонів використовувалися невеликий проміжок часу або один раз.

Чому так часто змінював номери телефонів і яка була у цьому необхідність ОСОБА_2 суду не пояснив.

Прокурором надані ухвала Сумського апеляційного суду від 12.09.2019 про проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а саме зняття інформації з електронної інформаційної системи або її частини, що міститься на мобільних телефонах «Моторола», які вилучені у ОСОБА_2 ; доручення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у порядку ст. 40, ч. 6 ст. 246 КПК України від 12.09.2019 (том 2 а. п. 115); протокол про результати зняття інформації з електронної інформаційної системи або її частини від 27.09.2019 разом з флеш картами (том 2 а. п.113-131).

Сторона захисту просила визнати вказані документи недопустимими доказами, оскільки вилучені вони у ОСОБА_2 незаконно.

Суд зазначає, що вказані мобільні телефони належать ОСОБА_2 09.08.2019 один з них він надав у користування ОСОБА_3 , а другим - користувався сам. При затриманні обидва телефони вилучені саме у ОСОБА_2

ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначив, що ці телефони йому передав ОСОБА_26 , але належними та допустимими доказами це не підтверджується.

Як вбачається з протоколу про результати зняття інформації з електронної інформаційної системи або її частини від 27.09.2019 та флеш карт, то у вказаних телефонах міститься інформація щодо стеження за автомобілем «Соренто» і з`ясування інформації як він відкривається.

Окрім того, виявлена інформація про відеозапис з процесом відкривання дверей та заведення двигуна автомобіля не штатним приладдям, виявлено п`ять фотознімків, на двох з яких зафіксовано два аркуші паперу з відомостями про подолання системи захисту автомобіля, а також фотознімок фрагменту автомобіля (білого кольору) в районі колісної арки. А такі пошкодження виявлені саме на автомобілі потерпілої ОСОБА_1 .

Як зазначалося вже вище, ОСОБА_2 логічно і правдоподібно пояснити, чому у телефонах, що у нього вилучені, містилася така інформація і навіщо вона йому потрібна, не зміг.

Підстав для визнання вказаного протоколу недопустимим доказом суд не вбачає.

Законність проведення вказаної негласної слідчої дії і складання протоколу оперуповноваженим УКР ГУНП в Сумській області Колодяжним В.М. підтверджується ухвалою слідчого судді Сумського апеляційного суду від 12.09.2019, дорученням від 12.09.2019 оперативному підрозділу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії.

На підтвердження винуватості ОСОБА_2 прокурором суду надані постанова про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за річчю від 02.08.2019; доручення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у порядку ст. 40, ч. 6 ст. 246 КПК України від 02.08.2019; протокол про результати проведення візуального спостереження за річчю від 09.09.2019 разом з додатками у виді магнітного та оптичного носіїв (том 2 а. п. 132-138).

Сторона захисту просила визнати вказані документи недопустимими доказами, оскільки прокурором не підтверджено, що мала місце така дія, бо на відеозапису відсутній запис про це.

Як вбачається з протоколу про результати проведення візуального спостереження від 09.09.2019, то о 02:05 год 09.08.2019 до гаражу № НОМЕР_2 гаражного кооперативу «Південний» прибули ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . З вказаного гаражу автомобіль потерпілої ОСОБА_1 . ОСОБА_2 відігнав до смт Улянівка, де він і був виявлений працівниками поліції. ОСОБА_3 на своєму автомобілі «Фольсваген» супроводжував ОСОБА_2 до смт Улянівка, де останній пересів у автомобіль до ОСОБА_3 після того, як залишив автомобіль потерпілої. ОСОБА_3 на своєму автомобілі замінив номерний знак з pl НОМЕР_16 на номерний знак НОМЕР_5 .

З метою перевірки інформації, викладеної у вказаному протоколі, суд намагався переглянути додатки до нього у виді магнітного та оптичних носіїв. Але на цих носіях будь-яка інформація відсутня.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні зазначив, що інформація на вказаних носіях дійсно відсутня, тобто вони пусті, оскільки негласна слідча дія проводилася вночі, було дуже темно і під час ведення спостереження нічого зафіксувати не вдалося.

Отже, суд не зміг перевірити дотримання вимог КПК України при проведенні вказаної слідчої (розшукової) дії та перевірити чи дійсно саме така інформація досудовим розслідуванням була отримана у результаті проведення вказаної дії.

Тому протокол про результати проведення візуального спостереження за річчю від 09.09.2019 разом з додатками у виді магнітного та оптичного носіїв суд визнає недопустимими доказами у силу положень ст. ст. 86, 87 КПК України.

Щодо постанови начальника відділу СУ ГУНП в Сумській області Оксененка С. від 02.08.2019 та його доручення оперативному підрозділу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, то самі по собі ці документи доказами винуватості ОСОБА_2 не є.

Прокурором надані ухвала Сумського апеляційного суду від 02.08.2019 про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - обстеження публічно недоступного місця - гаражного приміщення № НОМЕР_2 гаражного кооперативу «Південний» у м. Білопілля Сумської області шляхом таємного проникнення до нього з метою встановлення і фіксації слідів вчинення тяжкого злочину та речей, що мають значення для досудового розслідування, терміном на 30 днів, починаючи з 02.08.2019; доручення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у порядку ст. 40, ч. 6 ст. 246 КПК України від 02.08.2019; протокол про результати зняття інформації з електронної інформаційної системи або її частини від 24.09.2019 (том 2 а. п.150-154).

Сторона захисту просила визнати вказані документи недопустимими доказами, оскільки проникнення до автомобілю було незаконним.

Як вбачається з протоколу про результати проведення обстеження публічно недоступного місця від 24.09.2019, то під час обстеження публічно недоступного місця - гаражного приміщення № НОМЕР_2 гаражного кооперативу «Південний» встановлено, що у цьому гаражі знаходиться автомобіль «КІА ОПТІМА», д.н.з. НОМЕР_1 , який замасковано ганчір`ям.

Отже, саме у гаражі, що ОСОБА_2 орендував у ОСОБА_5 , виявлений автомобіль потерпілої ОСОБА_1 , який у подальшому 09.08.2019 ОСОБА_2 перемістив до смт Улянівка, де він і був виявлений працівниками поліції, що доводить його причетність до незаконного заволодіння цим автомобілем.

Порушень при здобутті вказаного доказу не встановлено, а тому підстав для визнання вказаного протоколу недопустимим доказом суд не вбачає.

Законність проведення вказаної негласної слідчої дії і складання протоколу оперуповноваженим УКР ГУНП в Сумській області Колодяжним В.М. підтверджується ухвалою слідчого судді Сумського апеляційного суду від 02.08.2019, дорученням від 02.08.2019 оперативному підрозділу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії.

На підтвердження винуватості ОСОБА_2 прокурором надані ухвала Сумського апеляційного суду від 02.08.2019 про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - обстеження публічно недоступного місця - «КІА ОПТІМА», д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрованого за ОСОБА_1 , шляхом таємного проникнення до нього з метою встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю та проведення аудіо-, відеоконтролю особи або осіб, що перебуватимуть в його салоні, терміном на 30 днів, починаючи з 02.08.2019; доручення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у порядку ст. 40, ч. 6 ст. 246 КПК України від 02.08.2019; протокол про результати зняття інформації з електронної інформаційної системи або її частини від 12.08.2019 разом з флеш картою (том 2 а. п.155-167).

Сторона захисту просила визнати вказані документи недопустимими доказами, оскільки прокурором не доведено, що у автомобілі дійсно знаходився ОСОБА_2 , з перегляду відеозапису не встановлено, що автомобіль рухається, а двигун працює. На аудіозапису зменшені звуки, отже, на думку сторони захисту, було втручання і запис штучно коригувався.

Як вбачається з протоколу про результати аудіо-, відео контролю місця (особи) від 12.08.2019, то обвинувачений ОСОБА_2 09.08.2019 автомобіль «КІА ОПТІМА», д.н.з. НОМЕР_1 з гаражу № НОМЕР_2 у м. Білопілля перемістив до смт Улянівка, де він у подальшому був виявлений працівниками поліції, а сам обвинувачений разом з ОСОБА_3 неподалік від нього були затримані працівниками поліції. При цьому, автомобілем потерпілої керував ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 на своєму автомобілі рухався попереду ОСОБА_2 і здійснював його супровід, попереджаючи останнього про перешкоди під час руху. Спілкувалися вони у цей час саме телефонами «Моторола», які були вилучені під час затримання у ОСОБА_2

ОСОБА_2 суду зазначив, що на прохання ОСОБА_20 відігнав автомобіль і не був обізнаний про його викрадення.

Але суд до вказаних показань відноситься критично, оскільки з розмов, які ОСОБА_2 вів з ОСОБА_3 під час переміщення автомобіля, вбачається, що ОСОБА_2 був обізнаний про незаконність переміщення автомобіля, бо шлях для руху вибирали де не було б іншого транспорту та камер відеоспостереження.

Отже, підстав для визнання вказаного протоколу недопустимим доказом суд не вбачає.

Законність проведення вказаної негласної слідчої дії і складання протоколу оперуповноваженим УКР ГУНП в Сумській області Колодяжним В.М. підтверджується ухвалою слідчого судді Сумського апеляційного суду від 02.08.2019, дорученням від 02.08.2019 оперативному підрозділу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії.

Відповідно до висновку портретної експертизи №19/119/13/19е від 31.10.2019, яка є належним та допустимим доказом і проведена на підставі ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 14.08.2019, за кермом автомобіля «КІА ОПТІМА», що вночі 09.08.2019 був переміщений з м. Білопілля до смт Улянівка, перебував саме ОСОБА_2 (том 2 а. п. 167, 171-186).

На підтвердження винуватості ОСОБА_2 прокурором надані ухвала Сумського апеляційного суду від 09.08.2019 про проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а саме аудіо- відеоконтролю місця перебування ОСОБА_2 - спеціально облаштованої камери №10 ІТТ №1 ГУНП в Сумській області; доручення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у порядку ст. 40, ч. 6 ст. 246 КПК України від 09.08.2019; ухвала Сумського апеляційного суду від 09.08.2019 про проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а саме аудіо - відеоконтролю місця перебування ОСОБА_3 - спеціально облаштованої камери №5 ІТТ №1 ГУНП в Сумській області; доручення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у порядку ст. 40, ч. 6 ст. 246 КПК України від 09.08.2019; протокол про результати аудіо-, відео контролю місця (особи) від 06.09.2019 разом з флеш-картою до нього (том 2 а. п. 207-215, том 3 а. п. 9-21).

Сторона захисту просила визнати вказані протоколи про результати аудіо, відео контролю недопустимими доказами, оскільки вони здобуті з істотним порушенням прав та свобод обвинуваченого.

Дослідивши та проаналізувавши вказані протоколи, суд зазначає, що в даному випадку було не втручання в приватне спілкування, а фактично мав місце допит ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки між особою та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 велась не просто бесіда, а ця особа ставила їм питання щодо обставин та причин затримання, про обставини заволодіння транспортним засобом.

Тобто невідома особа з чоловічим голосом фактично допитала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без роз`яснення їм їхніх прав, без участі адвоката, без складання відповідного протоколу, тобто з порушенням ст. ст. 18, 42, 104, 224 КПК України, ст. 63 Конституції України, ст. 6 п. п. 1, 3 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Суд зазначає, що допит підозрюваного - це слідча дія, що провадиться шляхом опитування особи, яка має статус підозрюваного, з метою одержання даних щодо обставин, які стали підставою для її затримання або застосування запобіжного заходу, а також для отримання іншої інформації, що має доказове чи інше значення для кримінального провадження.

Положеннями ч. 3 ст. 224 КПК України визначено, що перед допитом встановлюється особа, роз`яснюються її права, а також порядок проведення допиту.

При цьому, кримінальним процесуальним законом визначено, що в ході допиту підозрюваного в рамках кримінального провадження щодо особливо тяжких злочинів присутність захисника є обов`язковою.

Під час допиту підозрюваний може особисто розповісти про обставини, які стосуються предмета допиту, або давати відповіді на запитання слідчого чи захисника. При цьому в ході допиту слідчий з метою викриття підозрюваного і одержання правдивих показань та достовірної інформації може розпитувати останнього про дату, час, місце, обставини вчинення злочину, наявність співучасників та встановлювати інші обставини.

У свою чергу негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт і методи проведення яких не підлягають розголошенню, спрямовані на збирання, перевірку чи дослідження фактичних даних у конкретному кримінальному провадженні, та які проводяться у разі крайньої необхідності, коли відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати іншим способом.

Негласні слідчі (розшукові) дії, які, за визначенням законодавця, є видами втручання в приватне спілкування, мають характер обмеження широкого права - недоторканості особистого життя, забезпечення якого належить до принципів кримінального процесу.

Підстави для проведення негласних слідчих (розшукових) дій визначені у ст. 246 КПК України.

Окрім того, суд зазначає, що особа з чоловічим голосом, якап фактично допитала обвинувачених, не встановлена і суду не надано будь-яких документів на підтвердження того, ким вона є, чи особою, яка у камері перебувала за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, чи залегендованим свідком, чи працівником поліції.

Також суд зазначає, що відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 253 КПК України особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням про таке обмеження. Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров`я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене протягом 12 місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.

Обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до суду надійшов 18.12.2019. Отже, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язані були повідомити вказаній особі, якщо вона не є працівником поліції або залегендованим свідком, про те, що її конституційні права були тимчасово обмежені, не пізніше 18.12.2019. Але прокурор не надав доказів на підтвердження того, що зазначена особа письмово про це повідомлялася. Також він не надав доказів, що відповідно вказаної особи мав право не дотримуватися зазначених вимог закону.

Отже, мало місце порушення вимог ст. 253 КПК України.

ЄСПЛ в своїй практиці (зокрема, рішення «Балицький проти України», «Шабельник проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України») дотримується чіткої думки, що використання доказів, отриманих із порушенням права на мовчання та свободи від самовикриття, які лежать у основі поняття справедливого судового розгляду, є порушеннями загальновизнаних міжнародних стандартів.

Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час перебування у камерах та фактичного їх допиту невідомою особою не були роз`яснені їх права, у тому числі про зберігання мовчання та свободу самовикриття, суд констатує, що мало місце порушення права обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на захист.

Враховуючи викладене, суд протоколи про результати аудіо-, відео контролю місця (особи) від 06.09.2019 разом з флеш-картами до них визнає недопустимими доказами.

Щодо ухвал слідчих суддів про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій, то доказом винуватості обвинувачених вони не є, вони лише посвідчують законність проведення самої дії, але не підтверджують законність процедури та наслідків її проведення.

Під час судових дебатів захисник Семишкур С.В. зазначив, що у провадженні мала місце провокація щодо обвинувачених, яка полагала у тому, що їх після затримання помістили до ІТТ, куди працівники поліції підіслали невідому особу, яка спровокувала обвинувачених і фактично провела їх допит.

Суд зазначає, що, по-перше, протоколи за результатами проведення НС(р)Д у спеціально облаштованих камерах ІТТ ГУНП в Сумській області визнані судом недопустимими доказами і при засудженні ОСОБА_2 не враховані, про що зазначено вище.

По-друге, коли сторона захисту заявляє про провокацію, то прокурор повинен її спростувати, а суд - перевірити чи дійсно мало місце провокація саме злочину, а не провокація збирання доказів стороною обвинувачення після вчинення злочину.

Під час перевірки провокації злочину суд повинен з`ясувати, чи були дії представників правоохоронного органу активними і чи не підштовхнули вони особу до вчинення злочину. Критерії для визначення провокації злочину викладені у рішеннях ЄСПЛ у справах «Банніков проти Російської Федерації» від 04.11.2010, «Веселов та інші проти Російської Федерації» від 02.10.2010, «Ваньян проти Росії» від 15.12.2005.

Порушення законної процедури збирання доказів стороною обвинувачення вже після вчинення злочину перевіряється судом на предмет допустимості доказу, а не на предмет провокації злочину.

Із наведеного вбачається, що в матеріалах кримінального провадження відсутні ознаки, притаманні провокації злочину правоохоронними органами, а саме спонукання до вчинення злочину ОСОБА_2 .

Заслухавши обвинувачених, потерпілу, свідків, експерта, всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та проаналізувавши зазначені вище докази, суд дійшов висновку, що, незважаючи на те, що частина вказаних вище доказів визнана недопустимими та неналежними, але інші докази, що зазначені вище, повністю підтверджують винуватість ОСОБА_2 у незаконному заволодінні автомобілем потерпілої ОСОБА_1 .

Невизнання своєї винуватості обвинуваченим ОСОБА_2 суд оцінює як намагання уникнути відповідальності за вчинений злочин.

Про готування та вчинення вказаного злочину свідчить те, що обвинувачений ОСОБА_2 , маючи лише один транспортний засіб, орендував декілька гаражів, не маючи на це логічних пояснень, про що вже зазначено вище.

ОСОБА_2 вказав, що на прохання ОСОБА_20 відігнав автомобіль з м. Білопілля до смт Улянівка. Про викрадення автомобіля обізнаний не був.

Але суд критично оцінює ці показання, оскільки про його обізнаність та причетність до злочину свідчить те, що автомобіль ним переганявся вночі з метою щоб його не помітили та не переслідували, про що також детально зазначено вище. При цьому, ОСОБА_2 користовувався мобільними телефонами «Моторола», які працювали лише під час вчинення злочину та під час вчинення дій по його приховуванню.

Отже, зазначеними вище показаннями потерпілої, свідків, експерта, письмовими доказами, що визнані судом допустимими та належними, повністю підтверджується винуватість ОСОБА_2 у незаконному заволодінні транспортним засобом, а саме автомобілем «KIA OPTIMA», д.н.з. НОМЕР_1 , що належав потерпілій ОСОБА_1 .

ІІ. Окрім того, органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у такому.

У невстановлений досудовим розслідуванням день та час ОСОБА_2 , маючи на меті незаконне збагачення за рахунок здійснення незаконного заволодіння транспортними засобами та подальшого їх повернення власникам за грошову винагороду, вступили у попередню змову з метою вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних із незаконним заволодінням транспортними засобами у м. Суми та прилеглих районів.

Відповідно до розподілу ролей ОСОБА_2 повинен був здійснити безпосереднє заволодіння автотранспортом, його перегін до місця схову, а ОСОБА_3 , згідно з відведеною йому роллю пособника, мав сприяти приховуванню злочину шляхом переховування предмету, здобутого злочинним шляхом, а саме автомобіля.

Зокрема ОСОБА_3 , згідно з даною обіцянкою ОСОБА_2 , зобов`язаний був супроводжувати на своєму автомобілі «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_5 викрадений автомобіль під керуванням ОСОБА_2 до іншого місця зберігання, попереджаючи та сповіщаючи останнього про наявність камер відеоспостереження та працівників правоохоронних органів на автошляху супроводу.

З метою приховання викрадених автомобілів ОСОБА_2 орендував гаражне приміщення АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_4 , який не був обізнаний у злочинних планах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

З тією ж метою ОСОБА_2 орендував гаражне приміщення № НОМЕР_2 гаражного автокооперативу «Південний» по вул. Горобівський шлях у м. Білопіллі у свого знайомого ОСОБА_5 , яке належало його батьку ОСОБА_5 , які також не були обізнані про злочинний план ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У точно невстановлений у ході досудового розслідування час між братами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виник спільний умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1 , а саме автомобілем марки «KIA OPTIMA» білого кольору, 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , загальний легковий седан, VIN НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 .

Розуміючи, що їх переміщення та спілкування під час вчинення кримінальних правопорушень може бути викрито у подальшому, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домовилися використовувати спеціальні технічні засоби, а саме мобільні термінали «Motorola», які виконують функцію лише доступу до мережі Інтернет, що в свою чергу значно ускладнює процедуру встановлення їх місцезнаходження.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння вищевказаним автомобілем, ОСОБА_2 в період часу з 14:45 год. по 16:55 год. 25.07..2019 прибув до будинку АДРЕСА_5 , де був припаркований автомобіль ОСОБА_1 .

Діючи згідно із задуманим планом, реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальної шкоди власнику майна, діючи умисно, у період часу з 14:45 год. по 16:55 год. 25.07.2019 ОСОБА_2 , перебуваючи напроти будинку №67 по вул. Робітнича в м. Суми, підійшов до автомобіля марки «KIA OPTIMA» білого кольору, 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , загальний легковий седан, VIN НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , зачиненого на центральний замок, після чого, використовуючи спеціальний пристрій, а саме брелок, що блокує сигнал сигналізації, залишаючи автомобіль незамкненим, сів до салону вказаного автомобіля та, використовуючи заздалегідь заготовлену частину ключа у металевому тримачі із зажимним болтом, що вставляється до воротка та при складанні в єдине ціле утворює ключ, за допомогою якого завів двигун атомобіля «КІА ОРТІМА», д.н.з. НОМЕР_1 , після чого рушив з місця та покинув територію м. Суми.

У подальшому ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «KIA OPTIMA» д.н.з. НОМЕР_1 , повернувся до м. Білопілля, а саме до гаражу № НОМЕР_2 гаражного автокооперативу «Південний» по вул. Горобівський шлях в м. Білопілля, де і залишив автомобіль.

У подальшому ОСОБА_3 , діючи відповідно до відведеної йому ролі пособника, що виражалася у заздалегідь наданій обіцянці у переховуванні незаконно викраденого автомобіля "KIA OPTIMA", д.н.з. НОМЕР_1 09.08.2019, близько 02 години, разом з ОСОБА_2 прибули на автомобілі «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_3 , до гаражного приміщення №41 по вул. Макаренка у м. Білопілля, де залишили власні мобільні телефони, а так само з метою конспірації змінили номерний знак на вказаному вище автомобілі на pl WP I 27493.

Після вказаних дій, близько 02:05 год., ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_17 , разом з ОСОБА_2 прибули до гаражу № НОМЕР_2 гаражного автокооперативу «Південний» по вул. Горобівський шлях у м. Білопілля, де продовжував знаходитись викрадений автомобіль «KIA OPTIMA», д.н.з. НОМЕР_1 .

Після чого ОСОБА_2 , використовуючи заздалегідь заготовлену частину ключа у металевому тримачі із зажимним болтом, що вставляється до воротка та при складанні в єдине ціле утворює ключ, завів автомобіль «KIA OPTIMA» та залишив гаражне приміщення № НОМЕР_2 автокооперативу «Південний» по вул. Горобівський шлях в м. Білопілля у супроводі ОСОБА_3 , що керував власним автомобілем «Volkswagen Passat».

При цьому ОСОБА_3 , виконуючи роль пособника, рухаючись на власному автомобілі попереду викраденого автомобіля «KIA OPTIMA», яким управляв ОСОБА_2 , та користуючись мобільним телефоном «Моторола», перебуваючи весь час на гучній розмові з ОСОБА_2 , попереджав та сповіщав останнього про наявність камер відеоспостереження, працівників правоохоронних органів та сторонніх осіб на автошляху супроводу з м. Білопілля Сумської області до смт Улянівка, щоб не бути викритими працівниками правоохоронних органів та сторонніх осіб на автошляху супроводу з м. Білопілля Сумської області до смт Улянівка Білопільського району Сумської області.

09.08.2019, близько 03:30 год., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , прибувши до населеного пункту смт Улянівка, залишили автомобіль «KIA OPTIMA», д.н.з. НОМЕР_1 біля лінії електропередач №72 по вул. Суворова у смт Улянівка Білопільського району Сумської області, після чого ОСОБА_2 сів до автомобіля «Volkswagen Passat» під керуванням ОСОБА_3 та разом продовжили рух по трасі Суми-Конотоп, поки не були зупинені працівниками поліції.

Своїми діями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спричинили потерпілій ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 442561,95 грн, яка дорівнює 460 неоподатковуваним мінімумам доходів громадян, а тому матеріальна шкода потерпілій завдана у великому розмірі.

За вказаним епізодом дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України як пособництво у незаконному заволодінні транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб, що завдало великої матеріальної шкоди.

Під час судового розгляду прокурор змінив обвинувачення ОСОБА_3 з ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України на ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 289 КК України як пособництво у незаконному заволодінні транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб, при цьому з обвинувачення була виключена така кваліфікуюча ознака як завдання великої матеріальної шкоди.

Потерпіла ОСОБА_1 не погодилася з такою зміною і надалі підтримала обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість не визнав, суду пояснив, що увечері 08.08.2019 йому зателефонував брат ОСОБА_2 і попросив забрати його з смт Улянівка. ОСОБА_2 йому розказав, що потрібно відігнати автомобіль з м. Білопілля до смт Улянівка. Так як автомобіль перебував у арешті банку, тому це потрібно було зробити вночі. Про те, що автомобіль був викрадений, він нічого не знав і побачив його перший раз, коли по дорозі обігнав ОСОБА_2.

У смт Улянівка ОСОБА_2 залишив «КІА ОПТІМА» і пересів до нього у автомобіль. Через деякий час їх затримали поліцейські.

Свій автомобіль «Фольскваген» він до цих подій придбав місяців десь за 2 і у багажнику залишилися речі від попереднього господаря, у тому числі і два номери з польскою реєстрацією, які виявили під час обшуку.

Номери на своєму автомобілі у смт Улянівка не міняв, про викрадення автомобіля обізнаний не був і ОСОБА_2 йому нічого про це не говорив.

Про те, що вказаний автомобіль у потерпілої ОСОБА_1 був викрадений саме 25.07.2019, він не знав. До цієї дати ніяких обіцянок ні своєму брату, ні будь-якій іншій особі з приводу зберігання автомобіля чи надання іншої допомоги у його приховуванні він не давав.

Заслухавши обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілу ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_2 , всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв`язку за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вони не підтверджують винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України.

До такого висновку суд дійшов, враховуючи таке.

У силу положень частини 3 статті 62 Конституції України, статті 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи мають тлумачитися на її користь. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом. Кожен елемент складу злочину має бути доведено стороною обвинувачення поза розумним сумнівом.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції при здійснені правосуддя» визнання особи винуватою у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне провадження, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Виходячи з цих засад, тягар доказування винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення покладається на сторону обвинувачення. У разі, якщо розумні сумніви щодо існування обставин, на яких ґрунтується обвинувачення, не були виключені дослідженими в суді доказами, обвинувачений користується перевагами розумного сумніву і має бути виправданий через неспростовану презумпцію невинуватості.

При ухваленні вироку всі докази, розглянуті в судовому засіданні, мають одержати належну оцінку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод, і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Пунктами 1 та 2 частини 1 статті 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 1 статті 92 КПК України передбачено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Пунктом 2 та підпунктом «c» пункту 3 статті 6 Конценції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п. 150 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява №42310), у п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (заява №16437/04) зазначено, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має

випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів складу злочину, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визначають вчинене суспільно небезпечне діяння, як кримінальне правопорушення. Його елементами є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона.

Відсутність хоча б однієї з цих ознак складу кримінального правопорушення не утворюють.

Отже, поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Згідно зі ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. При цьому у діянні особи мають бути наявні всі елементи складу кримінального правопорушення.

Суд зазначає, що залежно від того, яку роль виконував кожен співучасник у кримінальному правопорушенні, вони розподіляються законом на виконавців, організаторів, підмовників і пособників (ч. 1 ст. 27 КК України).

Виконавцем визнається особа, яка у співучасті з іншими суб`єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом (ч. 2 ст. 27 КК України).

Вчинене виконавцем у співучасті визнається вчиненим всіма співучасниками сумісно, спільно. Діями виконавця позначаються: стадії здійснення злочину і ступінь завершення злочину всіма співучасниками, а також межі і обсяг відповідальності кожного із співучасників.

Злочин, учинений виконавцем, ставиться за провину всім співучасникам, за винятком ексцесу виконавця.

Пособником визнається особа, яка сприяла вчиненню злочину порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкоди, а також особа, яка заздалегідь обіцяла сховати злочинця, знаряддя і засоби вчинення злочину, сліди злочину або предмети, здобуті злочином (ч. 5 ст. 27 КК України).

Дії пособника характеризуються тим, що вони допомагають певній особі вчинити певний злочин.

Не може бути пособником той, хто допомагає, сприяє злочинові взагалі. Дії пособника здійснюються, як правило, до вчинення злочину. Вони можуть мати вид як активних дій (дав зброю, знаряддя, пораду), так і бути бездією (особи, що зобов`язані попередити чи відвернути злочин). Пособник безпосередньо не виконує дій, які створюють об`єктивну сторону складу злочину, але його дії є необхідною умовою вчинення злочину і тому вони мають причинний зв`язок з діями виконавця і злочинними наслідками. За змістом учинених пособником дій розрізняють три їхні види: інтелектуальне пособництво - поради, вказівки тощо; фізичне пособництво - надання засобів, знарядь, усунення, перешкод; пособництво-переховування - заздалегідь дана обіцянка сховати злочинця, знаряддя, сліди злочину або предмети, здобуті злочином.

Пособництво-переховування є співучастю лише у тих випадках, коли обіцянка сховати злочинця, знаряддя чи сліди злочину була дана заздалегідь - до початку чи в момент учинення злочину.

Відмінність пособника від співвиконавця полягає в тому, що: співвиконавець діє на місці і під час вчинення злочину, а пособник діє не на місці і не під час учинення злочину.

Переховування злочинця, знарядь чи засобів злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, утворюють пособництво лише у випадку, коли вони будуть обіцяними до початку вчинення злочину чи під час його вчинення.

Не обіцяне заздалегідь переховування злочинця, знарядь чи засобів злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом не є пособництвом. Особи, які вчинили це діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених ст. 396 КК України.

Отже, для кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України сторона обвинувачення повинна довести той факт, що він до 25.07.2019 або у момент вчинення злочину 25.07.2019 ОСОБА_2 обіцяв останньому допомогти переховувати автомобіль потерпілої.

Але належними та допустимими доказами вказаний факт суду не доведений.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 суду зазначив, що 08.08.2019 попросив ОСОБА_3 допомогти йому перегнати автомобіль до смт Улянівка, щоб потім ОСОБА_34 на своєму автомобілі забрав його і довіз додому до м. Білопілля. Також він заперечив як свою, так і ОСОБА_3 причетність до вчинення вказаного злочину.

За клопотанням сторони захисту був допитаний свідок ОСОБА_8 , який суду пояснив, що ОСОБА_3 доводиться йому двоюрідним братом. 25.07.2019 у ОСОБА_8 був день народження і близько 18:30 год. ОСОБА_3 разом зі своєю дружиною, матір`ю перебував у нього в гостях. У цей день ОСОБА_3 о 16:40 год. заїжджав до нього додому, але він був на роботі. О 17:34 год. він приїхав до нього на роботу і попросив 200 грн на ремонт автомобіля. Такий точний час зазначив тому, що коли його допитували під час досудового розслідування, то він користувався своїм телефоном і по ньому перевіряв о котрій годині 25.07.2020 він спілкувався з ОСОБА_18 та дружиною, яка повідомила, що додому до них заїжджав ОСОБА_18 .

Показаннями обвинуваченого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_8 хоча і не спростовується винуватість ОСОБА_3 , але й поза розумним сумнівом і не підтверджується.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що до 09.08.2019 їм, тобто представникам правоохоронного органу, не було відомо, хто саме незаконно заволодів автомобілем ОСОБА_1 . Оперативними методами вони знайшли гараж, де зберігався викрадений автомобіль, і спостерілали за ним, очікуючи хто саме за ним прийде. І лише 09.08.2019 після затримання злочинців у смт Улянівка дізналися, що це були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Отже, показаннями свідка ОСОБА_11 заздалегідь обіцяне ОСОБА_3 переховування викраденого автомобіля не підтверджується.

Гараж, де переховувався автомобіль, належав ОСОБА_5 і орендував його ОСОБА_2 , а не ОСОБА_3 .

На підтвердження винуватості ОСОБА_3 прокурором наданий протокол обшуку автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_18 від 09.08.2019 разом з флеш-картою з відеозаписом до нього; ухвала Зарічного районного суду м. Суми від 09.08.2019 про проведення обшуку; ухвала Зарічного районного суду м. Суми від 14.08.2019 про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку (том 2 а. п. 139-147).

Сторона захисту просила протокол обшуку визнати недопустимим доказом, бо він здобутий з порушенням вимог КПК України.

Як вбачається з протоколу обшуку автомобіля від 09.08.2019, то проведений він невідкладно після затримання цього автомобіля, на якому рухалися обвинувачені після того, як у смт Улянівка залишили автомобіль ОСОБА_1 .

Як зазначено у ч. 3 ст. 233 КПК України, невідкладний обшук до постановлення ухвали слідчого судді може бути проведений у іншому володінні особи у випадку, пов`язаному з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.

Отже, невідкладний обшук проведений з дотриманням вказаної норми закону, оскільки мало місце безпосереднє переслідування обвинуваченого ОСОБА_2 , який, покинувши автомобіль, що належав потерпілій і 25.07.2019 незаконно вибув з її володіння, намагався втекти від переслідування працівників поліції на автомобілі свого брата ОСОБА_3 .

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 233 КПК України, ч. 5 ст. 171 КПК України після проведення невідкладного обшуку слідчий у визначений законом строк звернувся до слідчого судді із клопотаннями про проведення обшуку та накладення арешту на вилучене під час обшуку майно.

Отже, сумнівів щодо допустимості цього доказу суд не висловлює, але зазначає, що протокол обшуку винуватість ОСОБА_3 у пособництві не доводить. Він дійсно допомагав ОСОБА_2 безперешкодно перемістити викрадений автомобіль, але доказів на підтвердження того, що він заздалегідь це обіцяв ОСОБА_2 , ще до вчинення злочину 25.07.2019 або у день його вчинення, прокурор не надав.

Під час обшуку у багажнику автомобіля «Volkswagen Passat», що належить ОСОБА_3 , виявлені та вилучені пара номерних знаків НОМЕР_16 .

Обвинувачений ОСОБА_3 суду зазначив, що вказані номерні знаки залишилися від попереднього володільця і дізнався він про них тільки після обшуку.

У обвинуальному акті зазначено, що ОСОБА_3 з метою виконання заздалегідь наданої обіцянки у переховуванні автомобіля і конспірації змінив номерний знак на своєму автомбілі, які і були відшукані під час обшуку.

Вказане, на думку прокурора, підтверджується протоколом про результати проведення візуального спостереження від 09.09.2019 з додатком у виді флеш карти, у якому зазначено, що о 02:05 год 09.08.2019 до гаражу № НОМЕР_2 гаражного кооперативу «Південний» прибули ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . З вказаного гаражу автомобіль потерпілої ОСОБА_1 . ОСОБА_2 відігнав до смт Улянівка, де він і був виявлений працівниками поліції. ОСОБА_3 на своєму автомобілі «Фольсваген» супроводжував ОСОБА_2 до смт Улянівка, який у смт Улянівка пересів у автомобіль до ОСОБА_3 після того, як залишив автомобіль потерпілої. ОСОБА_3 на своєму автомобілі замінив номерний знак з pl НОМЕР_16 на номерний знак НОМЕР_5 (том 2 а. п. 136-138).

Суд зазначає, що вказаний протокол суд визнав недопустимим доказом, бо додатки до нього у виді магнітного та оптичних носіїв не містять будь-якої інформації і суд не зміг перевірити дотримання вимог КПК України при проведенні вказаної слідчої (розшукової) дії та перевірити чи дійсно саме така інформація досудовим розслідуванням була отримана у результаті проведення вказаної дії, про що вже зазначено вище,

Вказане суду підтвердив і свідок ОСОБА_11 , зазначивши, що інформація на вказаних носіях дійсно відсутня, тобто вони пусті, оскільки негласна слідча дія проводилася вночі, було дуже темно і під час ведення спостереження нічого зафіксувати не вдалося.

Окрім того, суд зазначає, що протокол обшуку та протокол про результати проведення візуального спостереження ніяким чином не підтверджують об`єктивну сторону пособництва і не доводять той факт, що воно з боку ОСОБА_3 було заздалегідь обіцяне.

Прокурор вважає, що винуватість ОСОБА_3 у пособництві підтверджується протоколом про результати аудіо-, відео контролю місця перебування ОСОБА_3 - спеціально облаштованої камери №5 ІТТ №1 ГУНП в Сумській області від 06.09.2019 разом з флеш-картою до нього (том 3 а. п. 13-21).

Але вказаний протокол судом визнаний недопустимим доказом, оскільки він здобутий з істотним порушенням вимог КПК України, про що детально зазначено вище, а тому винуватість ОСОБА_3 він не підтверджує.

Підсумовуючи вказане вище, суд зазначає, що усі вказані вище докази, які судом досліджені, проаналізовані та визнані належними і допустимими, доводять факт незаконного заволодіння автомобілем потерпілої ОСОБА_2 . Але вони не доводять винуватості ОСОБА_3 у пособництві ОСОБА_2 у вчиненні злочину шляхом заздалегідь наданої обіцянки у переховуванні автомобіля ОСОБА_1 , що 25.07.2019 незаконно вибув з її володіння.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 до 25.07.2019 або у момент вчинення злочину 25.07.2019 ОСОБА_2 обіцяв останньому допомогти переховувати автомобіль або виконати інші дії, направлені на приховування злочинця, автомобіля чи слідів злочину, прокурором суду не надано.

Те, що 09.08.2019 ОСОБА_3 допомогав перемістити викрадений автомобіль ОСОБА_2 , свідчить про його обізнаність щодо незаконного заволодіння автомобілем «КІА ОПТІМА» саме ОСОБА_2 та про приховування злочину вже після його вчинення.

Але кримінальній відповідальності за ст. 396 КК України ОСОБА_3 не підлягає, бо є рідним братом ОСОБА_2 , а відповідно до ч. 2 ст. 396 КК України не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім`ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких визначається законом (ст. 3 КПК України).

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України, та спростування позиції сторони захисту прокурор суду не надав, а тому ОСОБА_3 необхідно виправдати у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні зазначеного злочину.

Також суд зазначає, що дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 3 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб, що завдало великої матеріальної шкоди.

Під час судового розгляду прокурор змінив обвинувачення ОСОБА_2 з ч. 3 ст. 289 КК України на ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб, при цьому з обвинувачення була виключена така кваліфікуюча ознака як завдання великої матеріальної шкоди.

Потерпіла ОСОБА_1 не погодилася з такою зміною і надалі підтримала обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі за ч. 3 ст. 289 КК України.

Суд зазначає, що участь у вчиненні злочину ОСОБА_3 у судовому засіданні не знайшла свого підтвердження, у зв`язку з чим він виправдовується.

Отже, така кваліфікуюча ознака у діях ОСОБА_2 як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб відсутня.

Щодо кваліфікуючої ознаки про завдання потерпілій великої матеріальної шкоди, то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам при вирішенні питання про те, чи були збитки реальними, необхідно виходити з положень п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, де зазначено, що такими збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, що вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Якщо транспортний засіб не зазнав ніяких пошкоджень унаслідок незаконного заволодіння, його технічний стан не погіршився і відновлення він не потребує або сума відповідних витрат менша від зазначеної у п. 3 примітки до ст. 289 КК України, така кваліфікуюча ознака, як заподіяння значної або великої шкоди, відсутня.

У випадках коли особа знищила транспортний засіб, яким незаконно заволоділа, чи призвела до такого стану, що він повністю втратив свою цінність і його вже не можна використовувати за прямим призначенням, розмір реальних збитків дорівнює вартості автомобіля на день учинення злочину. Таким же чином треба вирішувати це питання, якщо транспортний засіб після незаконного заволодіння не знайдено.

У разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу, розмір реальних збитків необхідно визначати, виходячи з вартості запасних частин і відновлювального ремонту.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.09.2020 у справі №755/14255/15.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, транспортний засіб - автомобіль «КІА ОПТІМА», яким заволодів ОСОБА_2 , повернуто потерпілій, вартість матеріального збитку, завданого їй внаслідок пошкодження автомобіля при його викраденні, становить 17885,51 грн, що підтверджується висновком автотоварознавчої експертизи від 04.09.2019 (том 1 а. п. 175-181).

Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи від 23.08.2019 вартість викраденого автомобіля у ОСОБА_1 становить 442561 грн (том 1 а. п. 167-170).

Для кваліфікації дій за ознакою завдання великої матеріальної шкоди беруться реальні збитки, що заподіяні потерпілій, а не вартість автомобіля на час викрадення. Розмір цих збитків становить 17885,51 грн і ця сумма не перевищує 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки автомобіль потерпілій повернутий, на теперішній час вона ним користується, тому у діях ОСОБА_2 відсутня така кваліфікуюча ознака як завдання потерпілій великої матеріальної шкоди.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне дії ОСОБА_2 перекваліфікувати з ч. 3 ст. 289 КК України на ч. 1 ст. 289 КК України, оскільки він вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом.

Окрім того, у обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_2 мав на меті незаконне збагачення за рахунок здійснення незаконного заволодіння транспортними засобами інших власників та подальшого їх повернення останнім за грошову винагороду. З метою конспірації злочину ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на автомобілі «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_3 , у гаражному приміщенні №41 по вул. Макаренка у м. Білопілля змінили номерний знак на вказаному вище автомобілі на pl WP I 27493.

Суд вважає за необхідне виключити зазначене з тексту обвинувачення, оскільки у судовому засіданні не знайшло свого підтвердження те, що ОСОБА_2 мав на меті викрадення не тільки автомобіля ОСОБА_1 , але й інших осіб, і те, що він збирався викрадені автомобілі повертати ОСОБА_1 та іншим власникам за грошову винагороду. А також не доведено, що на автомобілі «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_5 змінювався номер на НОМЕР_17 .

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_2 вчинив нетяжкий злочин, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, не інвалід.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_2 , суд визнає те, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше.

У обвинувальному акті обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 , зазначено вчинення злочину особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, на підтвердження чого наданий висновок щодо результатів медичного огляду від 09.08.2019 (том 4 а. п. 9).

Суд зазначає, що злочин ОСОБА_2 вчинений 25.07.2019, а освідуваний він був лише 09.08.2019.

Доказів на підтвердження того, що 25.07.2019 ОСОБА_2 перебував у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, не надано.

Отже, суд не може прийняти як доказ вказаний висновок, а тому не враховує вказану обставину як обтяжуючу.

Також при призначенні покарання суд враховує і те, що ОСОБА_2 , маючи молодий вік, не працює, суспільно-корисливою працею не займається.

Доказів на підтвердження того, що за станом здоров`я чи з інших обставин він не може працювати, суду не надано.

Вибачення у потерпілої ОСОБА_2 не попросив, завдану злочином шкоду їй не відшкодував, у вчиненому не розкаюється.

Враховуючи обставини скоєння злочину, ставлення обвинуваченого ОСОБА_2 до вчиненого ним, відсутність каяття з його боку, суд вважає, що його виправлення та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень можливе лише в разі застосування до нього покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 289 КК України у редакціїї, що діяла на час вчинення злочину, оскільки більш м`які покарання, що передбачені у санкціїї статті, не будуть сприяти його виправленню.

Потерпілою ОСОБА_1 до обвинувачених заявлений цивільний позов про стягнення 17885,51 грн майнової шкоди та 30000 грн моральної шкоди.

Обвинувачені позов не визнали повністю.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Як вбачається з висновку автотоварознавчої експертизи №19/119/11-2/178е від 04.09.2019, вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 , становить 17885,51 грн (том 1 а. п. 175-181).

Отже, сума матеріальних витрат, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь потерпілої, складає 17885,51 грн.

Щодо відшкодування моральної шкода, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з із знищенням або пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілій моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь цивільного позивача, суд враховує роз`яснення пунктів 3 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», в якому зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що моральна шкода потерпілій завдана внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_2 і полягає вона в тому, що в результаті незаконного заволодіння автомобілем ОСОБА_1 відчувала моральні страждання з приводу його втрати, про долю якого їй нічого не було відомо з 25 липня по 09 серпня 2019 року. Вона змушена була вживати додаткових зусиль для організації свого життя, так як автомобіль був засобом її пересування на роботу, тому їй був змінений графік роботи. У зв`язку з викраденням автомобіля вона перенесла стрес, що змусило її звернутись до лікаря. Вказане підтверджується довідкою ПП «Калінін А.К.», консультативним висновком спеціаліста №126 від 06.09.2019 (том 1 а. п. 37-38).

Тому суд вважає, що незаконне заволодіння ОСОБА_2 автомобілем ОСОБА_1 безумовно призвело до душевних переживань, порушило її звичайний спосіб життя, тобто завдало їй моральної шкоди, при визначенні розміру відшкодування якого суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань, характер і тривалість цих втрат, їх наслідки та інші обставини, що мають значення.

Отже, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер і обсяг душевних страждань потерпілої ОСОБА_1 , а також і те, що моральну шкоду не можливо відшкодувати в повному обсязі, так як немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, гідності особи, суд вважає за необхідне позов про стягнення моральної шкоди задовольнити повністю і стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на її користь 30 000 грн.

Щодо стягнення коштів з обвинуваченого ОСОБА_3 , то суд зазначає таке.

Згідно з ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених ч. 1 ст. 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Оскільки ОСОБА_3 виправдовується судом за недоведеністю його винуватості у пред`явленому йому обвинуваченні, тому зазначений позов потерпілої ОСОБА_1 в частині стягнення коштів з ОСОБА_3 необхідно залишити без розгляду.

Запобіжний захід обвинуваченим не застосований.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Процесуальні витрати за проведення двох автотоварознавчих експертиз, фототехнічної та портретознавчої експериз у загальному розмірі 27319,74 грн підлягають стягненню лише з ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_3 у провадженні виправдовується (том 1 а. п. 166, 174, том 2 а. п. 52, 170).

Витрати у розмірі 2512,16 грн. за проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, судової балістичної експертизи стягненню з обвинувачених не підлягають, оскільки обвинувачення щодо незаконного зберігання наркотичних засобів або вогнепальної зоброї чи бойових припасів їм не пред`явлено (том 1 а. п. 221, 232).

Під час досудового розслідування у ОСОБА_2 були вилучені грошові кошти у сумі 4561 грн та 51 долар США, які необхідно обернути на користь потерпілої у рахунок відшкодування завданої шкоди.

Ухвалами слідчих суддів Зарічного районного суду м. Суми від 14, 16 серпня 2019 року накладені арешти на речові докази, які необхідно скасувати, оскільки відпала потреба в них.

Питання про речові докази вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Дії ОСОБА_31 перекваліфікувати з ч. 3 ст. 289 КК України на ч. 1 ст. 289 КК України, визнати його винуватим за цим злочином і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири).

Строк відбування покарання ОСОБА_2 відраховувати з дня затримання та поміщення до ДУ «Сумський слідчий ізолятор».

Зарахувати ОСОБА_2 у строк відбування покарання строк перебування під вартою під час досудового розслідування з 09.08.2019 по 10.08.2019 включно, з 09.09.2019 по 06.11.2019 включно.

Виключити з тексту обвинувачення посилання прокурора на те, що ОСОБА_22 мав на меті незаконне збагачення за рахунок здійснення незаконного заволодіння транспортними засобами інших власників та подальшого їх повернення останнім за грошову винагороду і з метою конспірації злочину на автомобілі «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_3 , у гаражному приміщенні №41 по вул. Макаренка у м. Білопілля ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінили номерний знак на вказаному вище автомобілі на pl НОМЕР_16 .

ОСОБА_16 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні зазначеного злочину.

Стягнути з ОСОБА_31 на користь ОСОБА_1 17885 грн 51 коп. майнової шкоди, 30 000 (тридцять тисяч) грн моральної шкоди, а всього - 47885 грн 51 коп.

Цивільний позов ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди у сумі 17885 грн 51 коп. та моральної шкоди у сумі 30 000 грн з ОСОБА_16 залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_31 на користь держави 27319 грн 74 коп. процесуальних витрат.

Скасувати арешт, що накладений на 7 пар кросівок; брелок з написом APS; ключ, обмотаний червоною стрічкою; коробку та компресор «Ураган»; ключ накидний; медичну маску; перчатку коричневого та чорного кольорів; камуфльовані штани та куртку; карту будівельного маркету «Фішка»; сліди матеріалу на 3 відрізках липкої стрічки; предмет у вигляді пластикової карти білого та червоного кольору з написами «Фішка»; змив та контрольний змив з важеля ручки коробки передач; запальничку чорного кольору з написом «Chic»; мікронакладення з водійського, переднього пасажирського сидінь та заднього сидіння салону автомбіля; зв`язку з 4 ключів; рукавичку з прогумованою поверхнею; сліди взуття та слідоутворювачі - килимки з переднього пасажирського сидіння та заднього лівого боку пасажирського сидіння салону автомобіля; два паперових згортки з речовиною рослинного походження; мобільний телефон марки iPhone; мобільний телефон марки LG; повербанк чорного кольору; картки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_19 , НОМЕР_20 ; картку магазину «Павел»; картку «Золотий вік»; гаманець Vera Polle ; грошові кошти купюрами 1 долар США, 10 грн та 1 грн; копію паспорту ОСОБА_26 ; ваги електронні; предмет, схожий на кинджал у ножнах; предмет, схожий на пістолет; дві бірки із штрих-кодами з написами «ОСОБА_38» та « ОСОБА_2 »; паперовий згорток та поліетиленовий пакет з речовиною рослинного походження; пакет поліетиленовий з насінням; два колеса; домкрат у чохлі чорного кольору; 9 грошових купюр номіналом по 500 грн; 1 купюру номіналом 50 грн; 1 купюру номіналом 50 доларів США; балон з аерозолем з написом «ПЕРЕЦЬ-4»; шкіряний чохол з 8 ключами від замків; Г-образний металевий ключ від гаражу; Г-образний гайковий ключ на 10; частину ключа у металевому тримачі з зажимним болтом; 2 мобільні телефони Моторола; куртку чорного кольору; кепку сірого кольору; футболку сірого кольору; штани спортивні чорного кольору; чорну наплічну сумку; носову хустку; кросівки Аdidas; кріплення (накладку) із шкірозамінника з керма автомобіля; 2 нижні частини чохлів з водійського сидіння та переднього пасажирського сидіння; 2 чохла з підголівників водійського та переднього пасажирського сидінь; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_5 ; накопичувач інформації; сонцезахисні окуляри; предмет, схожий на ніж; ікону; пару перчаток чорного кольору з прогумованими вставками жовтого кольору; пару номерних знаків WP I 27493; змив та контрольний змив з важеля перемикання передач; автомобіль «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_5 ; 2 ліхтарика; посвідчення водія на ім`я ОСОБА_3 ; зв`язку з 5-ма ключами; наплічну сумку сірого кольору; вітровку оливкового кольору; футболку жовтого кольору; шорти чорного кольору; кросівки чорного кольору; кепку чорного кольору.

Речові докази:

-7 пар кросівок; повербанк чорного кольору; гаманець Vera Polle ; мобільний телефон марки LG; шкіряний чохол з 8 ключами; куртку чорного кольору; кепку сірого кольору; футболку сірого кольору; штани спортивні чорного кольору; чорну наплічну сумку; носову хустку; кросівки «Аdidas», що зберігаються в КЗРД Сумського РУП ГУНП в Сумській області, повернути ОСОБА_2 (том 1 а. п. 145, 216; 240, том 2 а. п. 76, том 3 а. п. 198);

-мобільний телефон марки iPhone; 2 ліхтарика; наплічну сумку сірого кольору; вітровку оливкового кольору; футболку жовтого кольору; шорти чорного кольору; кросівки чорного кольору; кепку чорного кольору; сонцезахисні окуляри; кріплення (накладку) із шкірозамінника з керма автомобіля; 2 нижні частини чохлів з водійського та переднього пасажирського сидінь; 2 чохла з підголівників водійського та переднього пасажирського сидінь; дві банківські карти НОМЕР_21 , НОМЕР_22 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_5 ; накопичувач інформації; предмет, схожий на ніж; ікону; пару перчаток чорного кольору з прогумованими вставками жовтого кольору; пару номерних знаків WP I 27493; автомобіль «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_5 , що зберігаються в КЗРД Сумського РУП ГУНП в Сумській області, повернути ОСОБА_3 (том 1 а. п. 216, 240, том 2 а. п. 37, 76, 148);

-зв`язку з 5-ма ключами; посвідчення водія на ім`я ОСОБА_16 серії НОМЕР_23 , що зберігаються у ОСОБА_16 , залишити останньому (том 2 а. п. 37);

-водійське посвідчення на і`мя ОСОБА_2 серії НОМЕР_24 , яке зберігається у ОСОБА_31 , залишити останньому (том 1 а. п. 216, том 3 а. п. 36-37);

-брелок з написом APS; ключ, обмотаний червоною стрічкою; ключ накидний (балонний); медичну маску; перчатку коричневого та чорного кольорів; камуфльовані штани та куртку; карту будівельного маркету «Фішка»; сліди матеріалу на 3 відрізках липкої стрічки; предмет у вигляді пластикової карти білого та червоного кольору з написами «Фішка»; змив та контрольний змив з важеля ручки коробки передач; запальничку чорного кольору з написом «Chic»; мікронакладення з водійського, переднього пасажирського сидінь та заднього сидіння салону автомбіля; рукавичку з прогумованою поверхнею; сліди взуття та слідоутворювачі; картки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_19 , НОМЕР_20 ; картку магазину «Павел»; картку «Золотий вік»; поліетиленовий пакет з речовиною рослинного походження; згорток з фрагменту паперу з канабісом вагою 3,016 г; згорток з фрагменту паперу з канабісом вагою 1,251 г; пакет з полімерного матеріалу з канабісом вагою 429,6 г; згорток з аркушу паперу з канабісом вагою 6,38 г; пакет з полімерного матерілалу з канабісом вагою 0,875 г; дві бірки із штрих-кодами з написами «ОСОБА_38» та « ОСОБА_2 »; газовий пістолет «RECK Mod PP; балон з аерозолем з написом ПЕРЕЦЬ-4; Г-образний металевий ключ від гаражу; Г-образний гайковий ключ на 10; частину ключа у металевому тримачі з зажимним болтом; змив та контрольний змив з важеля перемикання передач, що зберігаються в КЗРД Сумського РУП ГУНП в Сумській області, знищити (том 1 а. п. 145, 163, 192; 216, 228, 233, 240, том 2 а п. 37, 148, том 3 а. п. 193, 198);

-два колеса з написами KUMKO 195/70 R15 C104/1020 23/10 KAMA EURO - 519 205/65 R15; домкрат у чохлі чорного кольору; ваги електронні; предмет, схожий на кинджал у ножнах, що зберігаються в КЗРД Сумського РУП ГУНП в Сумській області, повернути ОСОБА_4 (том 1 а. п. 216);

-коробку та компресор «Ураган»; автомобіль марки «КІА ОРТІМА», д.р.н. НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію автомобіля серії НОМЕР_25 ; зв`язку з 4 ключів; килимки з переднього пасажирського сидіння та заднього лівого боку пасажирського сидіння салону автомобіля, які знаходиться на зберіганні у ОСОБА_1 , залишити їй як власниці (том 1 а. п. 163, 192, том 3 а. п. 193);

-9 грошових купюр номіналом по 500 грн, 1 купюру номіналом 50 грн, 1 купюру номіналом 50 доларів США, 1 купюру номіналом 1 долар США, 1 купюру номіналом 10 грн та 1 купюру номіналом 1 грн, що зберігаються в АТ КБ «ПРИВАТБАНК, обернути в рахунок відшкодування завданої шкоди потерпілій ОСОБА_1 , при цьому щодо доларів США, то суму врахувати по курсу НБУ станом на 29.06.2021 із розрахунку за 1 долар - 27,3964 грн (том 1 а. п. 216, 217, 218, 239);

-2 мобільні телефони «Моторола», що зберігаються в КЗРД Сумського РУП ГУНП в Сумській області, конфіскувати у доход держави (том 2 а. п. 76);

-копію паспорту громадянина ОСОБА_26 ; оптичний диск CD-R «Verbatium» залишити в матеріалах кримінального провадження (том 1 а. п. 215, том 2 а. п. 89).

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Судді Замченко А.О.

Черкашина М.С.