Ухвала суду № 97937126, 16.06.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4975/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого-судді Фазикош О.В., за участю секретаря Химинець О.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород скаргу ОСОБА_1 , подану в порядку ст. 447 ЦПК України, на постанову про арешт майна, стягувач: ПАТ КБ «НАДРА», боржник: ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.6 ст.259 та ч.6 ст.268 ЦПК України 16.06.2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 22.06.2021 року.

ОСОБА_1 , звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із скаргою, в порядку ст. 447 ЦПК України, на постанову про арешт майна, стягувач: ПАТ КБ «НАДРА», боржник: ОСОБА_2 .

Скарга мотивована тим, що заочним рішенням від 09 вересня 2018 р. Ужгородський міськрайонний суд розглянувши справу № 308/6911/13-ц задоволив позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» - до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. Стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра " заборгованість за кредитним договором № 15-2008/840-МК53 від 23.01.2008 р. в сумі 202 896,95 грн.(двісті дві тисячі вісімсот дев`яносто шість гривень дев`яносто п`ять копійок). Стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" сплаченого ними суми судового збору в розмірі 2028,97 грн. (дві тисячі двадцять вісім гривень дев`яносто сім копійок).

Заявник зазначає, що вказане рішення суду було пред`явлено до примусового виконання. В результаті вжитих заходів було накладено арешти на належне боржнику рухоме та нерухоме майно.

Разом із тим заявник зазначає, що постановою Закарпатського апеляційного суду від 12.12.2019 року заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 09 вересня 2018 р. по справі № 308/6911/13-ц в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» - стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра " заборгованість за кредитним договором № 15-2008/840-МК53 від 23.01.2008 р. в сумі 202 896,95 грн. (двісті дві тисячі вісімсот дев`яносто шість гривень дев`яносто п`ять копійок). Стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" судового збору — скасовано. В задоволені вимог відмовлено.

ОСОБА_1 , зазначає, що на її звернення до Ужгородського міського відділу виконавчої служби заявнику повідомили що оскільки виконавчий документ який було скасовано за результатами розгляду апеляційної скарги - повторно, стягувачем не пред`являвся, можливість винесення постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 5, ч. 1, ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» відсутня.

Згідно прохальної частини скарги просить суд: скасувати постанову, про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 3-43242325, яка видана 12.05.2014, видавник: MB ДВС Ужгородського МРУЮ відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 20.04.2021 року відкрито провадження за скаргою та призначено до розгляду по суті.

Заявник в судове засідання не з`явилася про дату та час розгляду скарги повідомлялася належним чином. Згідно наявної в матеріалах справи заяви представника ОСОБА_1 , адвоката Бойко Б.Б., просить суд розгляд скарги проводити без участі скаржника та її представника.

Державний виконавець на розгляд скарги не з`явився, повідомлявся належним чином, по причини неявки не повідомляв, клопотань не подавав.

Представник ПАТ КБ «НАДРА» в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомляв, клопотання не подавав.

Боржник: ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомляв, клопотання не подавав.

Відповідно до ч.2 ст. 451 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що заочним рішенням від 09 вересня 2018 р. Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/6911/13-ц задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» - до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра " заборгованість за кредитним договором № 15-2008/840-МК53 від 23.01.2008 р. в сумі 202 896,95 грн.(двісті дві тисячі вісімсот дев`яносто шість гривень дев`яносто п`ять копійок) . Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" сплаченого ними суми судового збору в розмірі 2028,97 грн. (дві тисячі двадцять вісім гривень дев`яносто сім копійок). Вказане рішення суду було пред`явлено до примусового виконання.В результаті вжитих заходів було накладено арешти на належне боржнику рухоме та нерухоме майно.

Матеріали справи містять витяг з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, згідно якого, відповідно до постанови, про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 3-43242325, виданий 12.05.2014, видавник: MB ДВС Ужгородського МРУЮ; Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 ; Опис предмета: все нерухоме майно;Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 17571312 від 28.11.2014 13:49:23, ОСОБА_3 , Ужгородське міськрайонне управління юстиції, Закарпатська обл.; Обтяжувач: Міський відділ державної виконавчої Служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, код ЄДРПОУ: 35045459 країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10.

Згідно постанови Закарпатського апеляційного суду від 12.12.2019 року, заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 09 вересня 2018 р. по справі № 308/6911/13-ц в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» - стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра " заборгованість за кредитним договором № 15-2008/840-МК53 від 23.01.2008 р. в сумі 202 896,95 грн. (двісті дві тисячі вісімсот дев`яносто шість гривень дев`яносто п`ять копійок). Стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" судового збору — скасовано. Таким чином, в задоволенні позову в частині вимог до поручителя ОСОБА_1 , відмовлено.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст.10 ЗУ «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.2 вказаної норми, а саме п.1, виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

Згідно п.п.1, 6,8 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження: виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Як вказано вище постановою Закарпатського апеляційного суду від 12.12.2019 року заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 09 вересня 2018 р. по справі № 308/6911/13-ц в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» - стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра " заборгованість за кредитним договором № 15-2008/840-МК53 від 23.01.2008 р. в сумі 202 896,95 грн. (двісті дві тисячі вісімсот дев`яносто шість гривень дев`яносто п`ять копійок), скасовано та на користь ОСОБА_1 з ПАТ КБ "Надра" стягнуто суму судового збору.

У зв`язку із чим, ОСОБА_1 , звернуласа до державного виконавця, із заявою про закінчення виконавчого провадження. Однак на її звернення Ужгородським МВ ДВМ ПЗМУМЮ, їй надано відповідь про те, що 28.04.2017 року державним виконавцем, керуючись п.7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану з примусового виконання виконавчого листа №308/6911/13-ц виданого 28.03.2014 року Ужгородським міськрайонним судом, про: стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість в сумі 202896,95грн. та 2028,97 грн. судового збору. Повторно вищевказаний виконавчий документ на виконання стягувачем не пред`являвся. В зв`язку з тим, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа №308/6911/13-ц виданого 28.03.2014 року Ужгородським міськрайонним судом, про: стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість в сумі 202896,95грн. та 2028,97 грн. судового збору завершено, можливість винесення постанови про закінчення виконавчого провадження в зв`язку з скасуванням рішення у відповідності до п.5.4.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» відсутня.

Відповідно до ч. 4 , ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Згідно ч.5 вказаної норми у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

В даному випадку скаржник звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця, який за заявою скаржника, не виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, разом із тим рішення суду за яким видано виконавчий документ скасовано.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання не чинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Разом із тим, як встановлено із відповіді державного виконавця (копія міститься у матеріалах справи) 28.04.2017 року державним виконавцем, керуючись п.7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану з примусового виконання виконавчого листа №308/6911/13-ц виданого 28.03.2014 року Ужгородським міськрайонним судом, про: стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість в сумі 202896,95грн. та 2028,97 грн. судового збору. Повторно вищевказаний виконавчий документ на виконання стягувачем не пред`являвся, а тому можливість винесення постанови про закінчення виконавчого провадження в зв`язку з скасуванням рішення у відповідності до п.5.4.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» відсутня.

Порядок зняття арешту з майна, на яке державним виконавцем накладено арешт, регламентовано Постановою №5 від 03.06.2016 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна».

Відповідно до п.5 даної Постанови, у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження. У зв`язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання. У разі пред`явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК, а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК.

Тобто, учасник виконавчого провадження, який не погоджується з постановою про арешт майна, яке йому належить, має звернутися до суду зі скаргою в порядку норм Розділу VII ЦПК України, а отже заявником вибрано правильний спосіб захисту в даному випадку.

З огляду на вказане суд приходить до висновку, що вчинення державним виконавцем дій щодо арешту майна боржника, було формою забезпечення можливості вжиття заходів щодо примусового виконання заочного рішення суду від 09 вересня 2018 року по справі № 308/6911/13-ц.

Однак, постановою Закарпатського апеляційного суду від 12.12.2019 року заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 09 вересня 2018 р. по справі № 308/6911/13-ц в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» - стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра " заборгованість за кредитним договором № 15-2008/840-МК53 від 23.01.2008 р. в сумі 202 896,95 грн. (двісті дві тисячі вісімсот дев`яносто шість гривень дев`яносто п`ять копійок), відмовлено Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ПАТ КБ "Надра" суму судового збору.

Відповідно до положень ч.2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

В даному випадку судом не було встановлено неправомірності дій державного виконавця, разом із тим, в результаті розгляду скарги встановлено, що арешт накладений на майно скаржника наразі є безпідставним оскільки не існує рішення суду для забезпечення виконання якого арешт був накладений.

Тому суд приходить до висновку, що з метою забезпечення прав ОСОБА_1 , підлягає задоволенню вимога щодо скасування арешту накладеного постановою, про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: 3-43242325, яка видана 12.05.2014, видавник: MB ДВС Ужгородського МРУЮ відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 18,39,59 ст. ст. 447, 450, 451 ЦПК України, суд,-

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 , в порядку ст. 447 ЦПК України, на постанову про арешт майна, стягувач: ПАТ КБ «НАДРА», боржник: ОСОБА_5 - задовольнити.

Скасувати постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 3-43242325, яка видана 12.05.2014, видавник: MB ДВС Ужгородського МРУЮ відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош