Рішення № 97937046, 15.06.2021, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/417/19 Провадження № 2/304/37/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2021 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участі секретаря судового засідання - Соханич Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/417/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дубриницька сільська рада Ужгородського району Закарпатської області як Орган опіки та піклування та Виконавчий комітет Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району як Орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини на період відсутності матері,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини на період відсутності матері. Свої позовні вимоги мотивував тим, що 11 серпня 2012 року між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, під час якого у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак спільне життя з відповідачем не склалося через різні характери та погляди на життя, а відтак рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області у справі № 304/482/18 шлюб між ними було розірвано, сина залишено проживати з матір`ю. Проте це не позбавляє його можливості брати участь у вихованні дитини, тоді як мати останньої не дозволяє йому зустрічатися із сином, часто виїжджає за кордон на тривалий строк і в цей період він взагалі не має можливості бачити дитину та відповідно брати участь у її вихованні. З метою вирішення спору він звернувся до органу опіки та піклування із відповідною заявою, однак жодної позитивної реакції на це не отримав. Враховуючи вищенаведене, просить визначити способи участі батька та місце проживання дитини ОСОБА_4 на період виїзду відповідача за кордон у нього за місцем його проживання по АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2019 року (головуючий - суддя Чепурнов В.О.) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - орган опіки та піклування Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області про визначення місця проживання дитини на період відсутності матері задоволено повністю - визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період тривалої відсутності матері ОСОБА_2 за місцем проживання батька ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .

Ухвалою цього ж суду від 10 жовтня 2019 року (головуючий - суддя Чепурнов В.О.) заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Ільницького Сергія Михайловича про перегляд заочного рішення від 16 липня 2019 року у даній цивільній справі задоволено - заочне рішення скасоване і призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, а також визначено відповідачу строк для подання відзиву на позову заяву.

Ухвалою суду від 08 листопада 2019 року (головуючий - суддя Чепурнов В.О.) провадження у справі закрито, оскільки набрало законної сили рішення суду у справі, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 15 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ракущинець А.А., задоволено - ухвалу Перечинського районного суду від 08 листопада 2019 року про закриття провадження у справі скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Перечинського районного суду від 20 лютого 2020 року заяву про самовідвід судді Чепурнова В.О. задоволено - справу № 304/417/19 передано до канцелярії суду для проведення повторного автоматизованого розподілу справи з дотриманням вимог ст. 33 ЦПК України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 лютого 2020 року новим головуючим суддею у цій справі визначено Ганька І.І.

Ухвалою Перечинського районного суду від 05 квітня 2021 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Орган опіки та піклування Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області про визначення місця проживання дитини на період відсутності матері закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою цього ж суду від 28 квітня 2021 року до участі у даній справі залучено правонаступників третьої особи Органу опіки та піклування Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області - Дубриницьку сільську раду Ужгородського району Закарпатської області як Орган опіки та піклування та Виконавчий комітет Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району як Орган опіки та піклування.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ракущинець А.А. не з`явилися, однак подали до суду заяву, в якій просили розглянути справу без їх участі, підтримали позовні вимоги та не заперечили проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилася, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причину неявки не повідомила, відзив не подала, а тому суд зі згоди позивача і його представника ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст. 280-282 ЦПК України.

У судове засідання представники третіх осіб також не з`явилися, подали до суду заяви, в яких просили розглянути справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Крім цього, при вирішення справи просили врахувати попередньо поданий висновок органу опіки та піклування, оскільки такий підтримують.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим виконкомом Дубриницької сільської ради Перечинського району Закарпатської області 11 серпня 2012 року, та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 22 серпня 2014 року (Т. 1, а. с. 8, 9).

Також встановлено, що рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 25 червня 2018 року у цивільній справі № 304/482/18 шлюб між сторонами розірвано, після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишено прізвище « ОСОБА_2 »; дитину, а саме сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати при матері ОСОБА_2 ; стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дитини, а саме сина у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. щомісячно, починаючи з 23 квітня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття (Т. 1, а. с. 11-14).

Крім цього встановлено, що рішенням цього ж суду від 26 грудня 2018 року у цивільній справі № 304/1343/18 визначено способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом систематичних побачень батька і дитини за місцем проживання батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , кожної другої суботи та неділі місяця, починаючи з 10.00 год суботи по 19.00 год неділі (Т. 1, а. с. 102-107).

Разом з цим, ОСОБА_1 звернувся в суд з цим позовом до ОСОБА_2 , оскільки остання не дозволяє йому зустрічатися із сином, часто виїжджає за кордон на тривалий строк і в цей період він не має можливості бачити дитину та відповідно брати участь у її вихованні взагалі.

Так, згідно ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У відповідності з вимогами ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Таким чином, законодавством України закріплено рівний обов`язок батьків, в тому числі тих, що мешкають окремо від дитини, брати участь у вихованні дитини, окрім того, законодавством зобов`язано батьків вирішувати всі питання виховання дитини спільно.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відтак, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок про те, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим, положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

Так, рішенням Перечинського районного суду від 25 червня 2018 року сина сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати при матері ОСОБА_2 .

У той же час, як вбачається з позовної заяви та підтверджується витягом з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», наданого Головним центром обробки спеціальної інформації за № 0.184-21506/0/15-19-Вих від 13 червня 2019 року, мама ОСОБА_4 - ОСОБА_2 за період з 22 квітня 2018 року по 15 березня 2019 року виїжджала за межі України на досить тривалий час, внаслідок чого дитина проживала без мами, догляд за нею здійснювали тільки бабуся з дідусем.

За таких обставин, позивач просить визначити місце проживання сина на час тривалої відсутності матері разом з ним, так як батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

При цьому, згідно висновку органу опіки та піклування Перечинської районної державної адміністрації № 275/01-31 від 20 червня 2019 року, який підтримали у своїх письмових заявах Дубриницька сільська рада Ужгородського району Закарпатської області і Виконавчий комітет Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району як Органи опіки та піклування, беручи до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік і стан її здоров`я, уповноважений орган вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 на період відсутності матері (при тривалому виїзді за кордон) за місцем проживання батька ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та залишити чинним дію висновку, виданого органом опіки та піклування Перечинської районної державної адміністрації № 440/01-31 від 10 грудня 2018 року (кожну другу суботу та неділю місяця, починаючи з 10.00 год суботи по 19.00 год неділі за місцем проживання батька (Т. 1, а. с. 62, 63).

Згідно ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

З вказаного висновку також вбачається, що за місцем проживання батька створено належні умови для проживання та фізичного розвитку сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Останній зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 разом з батьком ОСОБА_1 , бабусею ОСОБА_8 та дідусем ОСОБА_9 , а також тіткою ОСОБА_10 (Т. 1, а. с. 62, 63).

Отже, враховуючи вищенаведене та те, що визначення місця проживання дитини з батьком на час відсутності матері не порушить права останньої, а виключно сприятиме дотриманню принципу рівності обох батьків у вихованні сина та якнайкращого забезпечення його інтересів, відтак забезпечить баланс прав та обов`язків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому суд приходить до висновку про можливість задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача, що відповідає положенням ст. 141 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 3, 9, 18, 27 Конвенції про права дитини, ст. 8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 7, 19, 141, 157, 159, 161 СК України, ст. 29 ЦК України, ст. 12, 13, 76-83, 141, 258-259, 263 ч. 4, 265, 280-282, 288 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дубриницька сільська рада Ужгородського району Закарпатської області як Орган опіки та піклування (89210, Закарпатська область, Перечинський район, с. Дубриничі, вул. Центральна, № 44А; код в ЄДРПОУ 04351179) та Виконавчий комітет Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району як Орган опіки та піклування (89221, Закарпатська область, Перечинський район, с. Тур`ї-Ремети, вул. Тканка, № 1; код в ЄДРПОУ 26528514) про визначення місця проживання дитини на період відсутності матері - задовольнити повністю.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період виїзду матері ОСОБА_2 за кордон за місцем проживання батька ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ч. 3 ст. 288 ЦПК України повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий: Ганько І. І.