Постанова № 9793495, 11.03.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-8051/09/1770

11 березня 2010 року 13год. 31хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Оксимчук А.О.

відповідача: представник Красовський А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство фірма "ВІВ"

доКостопільська міжрайонна державна податкова інспекція

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма "ВІВ" (далі ППФ "ВІВ") звернулося в суд з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Костопільська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0034541740/1 та №00007632341/1 від 23.12.2009 року, а також №0048181740/0 від 21.12.2009 року.

В судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримані представником позивача, який на обґрунтування незаконності податкових повідомлень-рішень №0034541740/1 від 23.12.2009 року та №0048181740/0 від 21.12.2009 року, згідно з якими ППФ "ВІВ" визначено суми податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників зі штрафними санкціями покликається на ту обставину, що в охопленому перевіркою періоді здійснював виплату доходу фізичним особам, які мають статус субєктів підприємницької діяльності, а тому розцінювання Костопільською МДПІ ППФ "ВІВ" в якості податкового агента ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, підприємницький статус яких не спростований, вважає протиправним заходом. На обґрунтування незаконності податкового повідомлення-рішення №00007632341/1 від 23.12.2009 року, згідно з якими ППФ "ВІВ" визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість зі штрафними санкціями покликається на наявність належним чином оформлених податкових накладних, виписаних субєктами підприємницької діяльності фізичними особами, які належним чином зареєстровані платниками ПДВ. На підтвердження своїх вимог зазначає наступні норми матеріального права: пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV року 22.05.2003 року, пп.7.2.6. п.7.2 , пп. 7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Крім того, вказує на порушення відповідачем ОСОБА_6 оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року. На таких підставах просить позов задовільнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Вказав, що ППФ "ВІВ", в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/94-ВР від 03.04.1997 року, сформувало податковий кредит звітного періоду в тому числі за рахунок віднесення до його складу ПДВ, сплаченого в ціні придбаних товарів у СПД ОСОБА_5 та СПД ОСОБА_7, які до бюджету вказаний податок не сплатили. А тому у податкового органу були всі підстави трактувати відповідні суми податкового кредиту, як непідтверджені, і, відповідно, нарахувати для позивача податкові зобовязання з даного виду податку та штрафні санкції. Крім того, ППФ "ВІВ", в порушення вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року не утримало та не перерахувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року з доходів, виплачених ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 На обґрунтування своєї позиції зазначає, що у разі виникнення у підприємства господарських відносин з фізичними особами субєктами підприємницької діяльності, для уникнення подвійного оподаткування доходів таких осіб, при укладанні з ними господарських договорів та з метою наявності достатніх підстав для неутримання податку з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів таким особам, таке підприємство має вимагати у останніх копії свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності, свідоцтва про сплату єдиного податку, платіжних документів про сплату єдиного податку або авансових платежів податку з доходів фізичних осіб. Оскільки позивачем вказана вимогам дотримана не була, вважає, що у податкового органу були всі підстави для винесення спірних податкових повідомлень-рішень. На таких підставах просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 16.09.2009 року по 06.10.2009 року Костопільською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ППФ"ВІВ", код за ЄДРПОУ 30923950, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року. Її результати оформлені актом №952/23/30923950 від 13.10.2009 року (а.с.23-105).

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено:

- податкове повідомлення-рішення №00007632341/0 від 26.10.2009 року, згідно якого ППФ "ВІВ" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 15042,00 грн., в тому числі 10028,00 грн. - за основним платежем та 5014,00 грн. - за штрафними санкціями (а,с.12);

- податкове повідомлення-рішення №0034541740/0 від 26.10.2009 року, згідно якого ППФ "ВІВ" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок з доходів найманих працівників" в розмірі 76582,47 грн., в тому числі 25527,49 грн. - за основним платежем та 51054,98 грн. - за штрафними санкціями (а.с.13).

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень. В ході розгляду його первинної скарги, податковим органом призначено і проведено позапланову перевірку, за наслідками якої складено акт №1085/23/30923950 від 07.12.2009 року (а.с.123-206).

За наслідками розгляду первинної скарги позивача та з урахуванням висновків акту позапланової перевірки, відповідачем прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №13200/10/23-28 від 23.12.2009 року, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення №00007632341/0 та №0034541740/0 від 26.10.2009 року, а скаргу ППФ "ВІВ" - без задоволення (а.с.14-20). Крім того, зазначеним рішенням збільшено на 4050,0 грн. суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників.

Внаслідок цього, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення з дробами "1", якими визначено новий граничний термін узгодження податкових зобовязань, суми яких залишились незмінними - №00007632341/1 та №0034541740/1 від 23.12.2009 року (а.с.21-22) та додатково винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0048181740/0 від 21.12.2009 року, згідно якого ППФ "ВІВ" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок з доходів найманих працівників" в розмірі 4050,00 грн., в тому числі 1350,00 грн. - за основним платежем та 2700,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.122).

В основу податкового повідомлення-рішення №00007632341/1 від 23.12.2009 року, згідно якого ППФ "ВІВ" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Як вбачається акту перевірки та матеріалів справи, приймаючи вказане податкове повідомлення-рішення, Костопільська МДПІ зазначає про завищення ППФ "ВІВ" податкового кредиту, зокрема:

- по господарських операціях з СПД ОСОБА_5 на загальну суму 14352,52 грн., в т.ч. за березень 2007 року 3979,08 грн., за червень 2007 року - 5838,54 грн., за квітень 2008 року 4534,90 грн., а з урахуванням того, що за результатами камеральної перевірки податкової декларації позивача з ПДВ за квітень 2008 року сума, яка підлягає сплаті до бюджету за результатами звітного періоду вже була збільшена на 4535,00 грн., сума заниженого податкового зобовязання визначена позивачу на рівні 9818,00 грн.(14353-4535) (а.с.58);

- по господарських операціях з СПД ОСОБА_7 на загальну суму 210,00 грн., в т.ч. за березень 2008 року (а.с.60).

Відповідно до пп. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З долучених до матеріалів справи копій первинних документів вбачається, що податковий кредит ППФ "ВІВ" сформований по господарських операціях з СПД ОСОБА_5 та СПД ОСОБА_7 підтверджується податковими накладними, що відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (а.с.116-118, 121). Факт поставки та оплати товарів відповідачем не оспорюється. З акту перевірки не вбачається, що придбані товари, роботи та послуги були використанні ППФ "ВІВ" поза межами господарської діяльності.

На момент виписування податкових накладних СПД ОСОБА_5 та СПД ОСОБА_7 були зареєстрованими субєктами підприємницької діяльності (а.с.106,108-109,119) та платниками податку на додану вартість (а.с.107,120). Доказів анулювання свідоцтв платників ПДВ відповідачем не надано. Таким чином, позивачем під час формування податкового кредиту на підставі податкових накладних отриманих від СПД ОСОБА_5 та СПД ОСОБА_7 було дотримано вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Посилання податкового органу на наказ ДПА України "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів" №266 від 18.04.2008 року, у відповідності до якого було встановлено розбіжності при декларуванні контрагентами сум податкових зобовязань при співставленні з податковим кредитом ППФ "ВІВ", не заслуговують на увагу, так як в даному випадку порушення Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року та несплату податку на додану вартість допускають контрагенти позивача і саме вони повинні нести відповідальність.

Чинне податкове законодавство України не встановлює обов'язку покупця сплачувати податки ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, суми податкових зобов'язань включаються до ціни товарів, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цих податків до бюджету.

Не заслуговують на увагу та не можуть вважатися обґрунтованими й посилання податкового органу на обставини не підтвердження податкового кредиту позивача у звязку з наявністю в АІС обліку платників податків юридичних осіб запису про перебування СПД ОСОБА_5 та СПД ОСОБА_7 в стані 23 «не встановлено місцезнаходження»(а.с.244-247), позаяк чинне законодавство України не повязує правомірність формування податкового кредиту з можливістю провести зустрічну перевірку контрагента.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що твердження Костопільської МДПІ про завищення ППФ "ВІВ" податкового кредиту на загальну суму 10028,00 грн. (9818,00+210,00) грн. не підтверджується актом перевірки та документально, як наслідок є надуманими. В силу наведеного, суд приходить до висновку про протиправність визначення відповідачем для позивача податкового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" та застосування штрафної санкції за податковим повідомленням-рішенням №00007632341/1 від 23.12.2009 року.

В основу податкових повідомлень-рішень №0034541740/1 від 23.12.2009 року та №0048181740/0 від 21.12.2009 року, згідно якого ППФ "ВІВ" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок з доходів найманих працівників" покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог порушення вимог п.1.6, ст.1, пп.3.1.3. п.3.1. ст.3, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1. ст.7, пп.8.1.1., 8.1.2. п.8.1. ст.8, пп.9.12.1, 9.12.2., пп. «а»п.19.2 ст.19, пп.20.3.1, 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року.

Як вбачається акту перевірки та матеріалів справи, приймаючи вказані податкові повідомлення-рішення, Костопільська МДПІ зазначає про невиконання ППФ "ВІВ" обовязку податкового агента по відношенню до ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, статус яких, як субєктів підприємницької діяльності не підтверджено і яким у охопленому перевіркою періоді позивач виплачував дохід.

Так, за змістом акту перевірки позивачем не утримано та не сплачено до бюджету:

- при перерахуванні на розрахунковий рахунок СПД ОСОБА_5 коштів за пиловики хвойні, підтоварники листяні та іншу продукцію деревообробної промисловості згідно накладних на загальну суму 150085,38 грн. (а.с.66,166);

- при перерахуванні на розрахунковий рахунок СПД ОСОБА_3 коштів за дошку обрізну згідно накладної на загальну суму 20097,87 грн. (а.с.66,167);

- при перерахуванні на розрахунковий рахунок СПД ОСОБА_4 коштів за дрова згідно накладної на загальну суму 9000 грн. (а.с.167).

При цьому факт сплати коштів на розрахункові рахунки вказаних осіб та факт зазначення позивачем в платіжних дорученнях, як підстави для зарахування коштів відповідних накладних, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.210-229, 238-243) відповідачем не оспорюється.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Згідно з пп.9.12.1 п.9.12 ст. 9 вказаного Закону, оподаткування доходів, зокрема, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів надання послуг, виконання робіт, у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з питань, з урахуванням норм цього пункту.

До спеціального законодавства належить спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року та звичайна (загальна) система оподаткування, що діє згідно з розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року, крім фіксованого податку.

В силу положень ст.6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, податку на доходи фізичних осіб.

Статтею ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року встановлено особливості порядку обчислення i сплати прибуткового податку з громадян, відмінні від тих, що встановлені Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року.

Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, не містить вимог щодо підтвердження факту, що дохід, виплачений фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, пов'язаний саме з підприємницькою діяльністю отримувача доходу, або, що отримувач перебуває на тій чи іншій системі оподаткування та сплачує той чи інший податок.

В податковому роз'ясненні "Щодо застосування положень пункту 1.8 статті 1, пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб" затвердженому наказом ДПА України №633 від 29.12.2003 року зазначено, що на підставі положень п.1.6 ст.1 Закону (а також пп.4.3.25 п.4.3 ст.4, пп.9.12.1 та 9.12.2 п.9.12 ст.9, ст.17 Закону) ст.2 та ст.6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року та ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року, особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання між Указом, Декретом та Законом.

Так, як підприємницький статус ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підтверджено копіями свідоцтв про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, довідкою Виконавчого комітету Рівненської міської ради №05-5173 від 26.10.2009 року та копіями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.106-108,109,119,207,208-209),що підтверджують їх підприємницький статус та факт перебування на загальній або спрощеній системі оподаткування, то при виплаті їм доходів в межах їх підприємницької діяльності, позивач не мав законних підстав утримувати податок з доходів фізичних осіб у якості податкового агента.

При цьому, суд зазначає, що визначальним є саме факт реєстрації фізичної особи субєктом підприємницької діяльності, а не факт сплати нею податку до бюджету, позаяк будь-які доходи такої особи набувають статусу підприємницьких, і вся відповідальність по їх належному оподаткуванню покладається саме на таку особу.

Згідно ч. 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Доказів припинення підприємницької діяльності ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суду не надано.

Відповідач також не навів фактів, які б свідчили, що отримані від ППФ "ВІВ" субєктами підприємницької діяльності - ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доходи, не пов'язані з їхньою підприємницькою діяльністю.

Як наслідок, твердження податкового органу щодо порушення позивачем вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 року не підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак, прийняті на його основі податкові повідомлення рішення №0034541740/1 від 23.12.2009 року та №0048181740/0 від 21.12.2009 року є бездоказовими та протиправними.

В силу наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції №00007632341/1 від 23.12.2009 року, згідно якого приватному підприємству фірмі "ВІВ" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 15042,00 грн., в тому числі 10028,00 грн. - за основним платежем та 5014,00 грн. - за штрафними санкціями, податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції №0034541740/1 від 23.12.2009 року, згідно якого приватному підприємству фірмі "ВІВ" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок з доходів найманих працівників" в розмірі 76582,47 грн., в тому числі 25527,49 грн. - за основним платежем та 51054,98 грн. - за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції №0048181740/0 від 21.12.2009 року, згідно якого приватному підприємству фірмі "ВІВ" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок з доходів найманих працівників" в розмірі 4050,00 грн., в тому числі 1350,00 грн. - за основним платежем та 2700,00 грн. - за штрафними санкціями .

Присудити на користь позивача Приватного підприємства фірми "ВІВ" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 16.03.2010 року