Рішення № 97932308, 22.06.2021, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/314/21

Провадження № 2/364/216/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2021 р. Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л. А.,

при секретарі судового засідання Кулинич Г. І.

за участю:

учасники справи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, -

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 13.04.2021 р. надійшов зазначений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, в якій Позивач просить суд: стягнути з Відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи з дати пред`явлення позову до закінчення навчання дочкою, але не більше, ніж до досягнення нею 23 років (а.с. 3).

На обґрунтування заявленої позовної вимоги Позивач у своїй позовній заяві зазначила, що вони з Відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.091999 р. до 22.02.2018 р.; від шлюбу мають повнолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу проживає з Позивачем та перебуває на її повному утриманні; Відповідач матеріальної допомоги на утримання дочки не надає, хоча, як стверджує Позивач, має таку можливість, оскільки він не хворіє, є особою працездатного віку, інших утриманців не має, добровільної згоди щодо виплати аліментів з Відповідачем досягнуто не було. На час подання позову дочка є студенткою денної форми навчання (а.с. 1-4).

Після виконання вимог частин шостої, сьомої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду від 20.04.2021 р. (а.с. 22-23) ухвалою суду від 05.05.2021 р. відкрито провадження у справі за зазначеним позовом, визначено здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, встановлено Відповідачеві строк для подання відзиву, призначено судове засідання на 01.06.2021 р. (а.с. 28-30), відкладене на 22.06.2021 р. через неявку Відповідача.

У судове засідання 22.06.2021 р. Позивач не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи належно повідомлена телефоном, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 42); до суду 31.05.2021 р. подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити (а.с. 37).

Відповідач у судові засідання, зокрема 22.06.2021 р., не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся в порядку частин сьомої, восьмої, одинадцятої статті 128 ЦПК України шляхом направлення судових повісток як на зареєстровану адресу місця проживання (а.с. 21), так і за останньою відомою його адресою місця проживання, що зазначена в позовній заяві (а.с. 1), що поверталися без вручення, зокрема, з відміткою про відсутність адресата за адресою направлення (а.с. 35, 36, 43-44), а також шляхом розміщення оголошень про його виклик на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 32-33, 45-46).

За наведених обставин, Відповідач вважається належно повідомленим про дату, час і місце розгляду справи шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України (частина одинадцята статті 128, частина десята статті 130 ЦПК України).

Водночас суд, вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності фактичного отримання Відповідачем судових повісток, виходить як з наведених положень статей 128, 130 ЦПК України, які є спеціальними процесуальними нормами, що встановлюють порядок направлення і вручення судових повісток, а також з обов`язку особи зареєструвати своє місце проживання (стаття 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»). За чинним законодавством України саме за адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (пункт 7 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. № 207, з подальшими змінами).

З огляду на це обов`язок суду повідомити особу, зокрема про дату, час і місце судового засідання, шляхом направлення офіційної кореспонденції на адресу його зареєстрованого місця проживання, на переконання суду, прямо кореспондується з обов`язком особи зареєструвати своє місце проживання, тим самим повідомивши державу (державні органи, зокрема суди) про адресу отримання нею офіційної кореспонденції; невиконання особою такого обов`язку не може перешкоджати іншим особам захистити в суді свої права та законні інтереси (статті 55, 68 Конституції України).

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою Позивача, викладеною у позовній заяві (а.с. 3), вбачає за можливе розглянути цю справу за відсутності Відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи й оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.

З наявних письмових матеріалів справи судом встановлено, що сторонами 09.09.1999 р. було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 09.09.1999 р. Відділом реєстрації актів громадянського стану Володарського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 41 (а.с. 26); цей шлюб розірвано рішенням Володарського районного суду Київської області від 22.02.2018 р. (справа № 364/60/18, провадження № 2/364/76/18), що підтверджено копією цього судового рішення (а.с. 9-12).

Сторони є батьками повнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 19.09.2017 р. Володарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 48 від 26.11.2002 р. (а.с. 28).

Названа повнолітня дитина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копією Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання (а.с. 13), проживає спільно з Позивачем і перебуває на її утриманні, що підтверджено довідкою виконавчого комітету Володарської селищної ради від 09.04.2021 р. № 382 (а.с. 17).

Повнолітня дитина сторін ОСОБА_3 навчається на першому курсі денної форми навчання факультету міжнародної торгівлі та права Київського національного торговельно-економічного університету, термін навчання за навчальним планом здобувача освітнього ступеня вищої освіти «бакалавр» - червень 2024 року, що підтверджено довідкою названого навчального закладу від 17.02.2021 р. № 96/35 (а.с. 18).

Як зазначено Позивачем у позовній заяві та не спростовується Відповідачем, який відзиву із запереченнями проти позову до суду не подавав, згадана повнолітня дочка проживає з Позивачем, перебуває на утриманні останньої, Відповідач матеріальної допомоги на утримання дочки не надає, хоча має таку можливість, оскільки він не хворіє, є особою працездатного віку, інших утриманців не має, добровільної згоди щодо виплати аліментів сторонами досягнуто не було. Позивач забезпечує дочку самостійно, при цьому дочка не має можливості влаштуватися на роботу та отримувати будь-який дохід, оскільки навчається на денній формі навчання, будь-якого іншого самостійного доходу дочка не має (а.с. 2).

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до положень статті 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі статтею 200 названого Кодексу суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу; при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Крім того, до наведених відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 названого Кодексу (стаття 201 Сімейного кодексу України). Відтак положення статті 182 цього Кодексу щодо визначення мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до цих відносин не застосовуються.

Зважаючи на усе наведене вище, оцінивши в сукупності наявні докази та враховуючи закріплений статтею 199 Сімейного кодексу України обов`язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчання, а також виходячи з відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів та заперечень з боку Відповідача, зокрема, щодо відсутності у нього можливостіутримувати свою повнолітню доньку, тому суд вбачає наявними підстави для задоволення позову, але частково з огляду на відсутність правових підстав застосування до даних правовідносин положень частини другої статті 182 Сімейного кодексу України щодо мінімального гарантованого розміру аліментів для дітей (неповнолітніх) відповідного віку.

Також суд у порядку пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Відповідача аліментів на користь Позивача на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, у межах суми платежу за один місяць.

Крім того, за імперативними вимогами частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, у тому числі судового збору (частина перша статті 133 ЦПК України), з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли (у даному випадку - держави).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК України).

Зважаючи на складність справи складання повного рішення суду в справі відкладено в межах п`ятиденного строку з дня закінчення розгляду справи (частина шоста статті 259 ЦПК України) з урахуванням частини третьої статті 124 ЦПК України щодо визначення закінчення процесуальних строків, що припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день.

Відповідно до статей 199- 201 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 2-4, 124, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-283, 351-355, підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; останнє відоме місце фактичного проживання: с. Підбороччя, Камінь-Каширський р-н, Волинська обл.; РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), аліменти на утримання повнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх його заробітків (доходів), починаючи від дня пред`явлення позову - з 13.04.2021 р. і до припинення навчання названої дочки у Київському національному торговельно-економічному університеті (код ЄДРПОУ: 01566117; адреса місцезнаходження: вул. Кіото, 19, м. Київ, 02156) - до 30.06.2024 р., але не довше ніж до досягнення нею 23 років 12.11.2025 р.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; останнє відоме місце фактичного проживання: с. Підбороччя, Камінь-Каширський р-н, Волинська обл.; РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Копії цього заочного рішення суду направити учасникам справи.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Володарським районним судом Київської області за письмовою заявою Відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення. Заява про перегляд заочного рішення подається в письмовій формі та повинна відповідати вимогам статті 285 ЦПК України.

Заочне рішення суду може бути оскаржено Позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо протягом цього строку не було подано заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення суду складено 29.06.2021 р.

Суддя Л. А. Макаренко