Ухвала суду № 97927783, 23.06.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 червня 2021 р. № 400/3293/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В. С., розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження в адміністративній справі

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001,

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Миколаївської міської ради (далі-відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви позивача від 06.11.2020р. про видачу рішення про передачу земельної ділянки у власність із земель комунальної власності (громадянам для гаражного будівництва в межах норм, визначених Земельного кодексу України) щодо земельної ділянки площею 0,0033 га з кадастровим номером 4810037200:08:022:0001, адреса ділянки АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 06.11.2020 р. про видачу рішення про передачу земельної ділянки у власність із земель комунальної власності (громадянам для гаражного будівництва в межах норм, визначених Земельного кодексу України) щодо земельної ділянки площею 0,0033 га з кадастровим номером 4810037200:08:022:0001, адреса ділянки АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.11.2020 позивачем було подано до Миколаївської міської ради заяву про видачу рішення про передачу земельної ділянки у власність із земель комунальної власності (громадянам для гаражного будівництва в межах норм, визначених Земельного кодексу України) щодо земельної ділянки площею 0,0033 га з кадастровим номером 4810037200:08:022:0001, адреса ділянки АДРЕСА_2 . Позивач зазначила, що до заяви було долучено всі необхідні документи. Однак, станом на 05.05.2021 р. відповідачем заява не розглянута та не прийнято жодного рішення про передачу чи відмову в передачі позивачу у власність земельної діялнки. Таким чином, відповідач отримавши від позивача заяву, був зобов`язаний в місячний термін розглянути її та прийняти рішення по суті питань, які в ній порушено.

14.06.2021 до суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі. Враховуючи те, що порушення своїх прав позивач вбачає у наслідках спричинених неправомірними, на її думку, рішенням суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки пов`язані з реалізацією майнових інтересів позивача, що обумовлює висновок про те, що позовні вимоги є способом захисту цивільних прав та інтересів, а тому цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК. Відповідачем в обгрунтування клопотання наведено правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 по справі № 488/3005/17, згідно якої до розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають публічно правовий характер, тобто випливають із владно розпорядчих функцій або виконавчо - розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

У судовому засіданні представник позивача проти поданого клопотання про закриття провадження у справі заперечив, просив у задоволенні такого відмовити.

Представник відповідачів у судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі підтримав, просив таке задовольнити.

Вирішуючи заявлене клопотання про закриття провадження у справі, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону (контроль легальності) з певними особливостями, зокрема, обов`язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто однією з визначальних особливостей адміністративного процесуального закону є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (пункт 34 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

З наведеного вбачається, що питання регулювання земельних відносин, зокрема, набуття громадянами/юридичними особами права власності/користування земельними ділянками із земель державної/комунальної власності вирішується виключно на пленарних засіданнях міської ради. За результатами розгляду зазначених питань, радою приймається рішення.

Під час вирішення питання щодо компетенції суду слід урахувати суб`єктний склад спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, з яких виник спір, і кінцеву мету пред`явлення позову.

За змістом частини 1 статті 374 Цивільного кодексу України та статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Таким чином, реалізовуючи повноваження з передачі у власність землі, приймаючи рішення міська рада має діяти як орган місцевого самоврядування, реалізуючи свої владні повноваження відповідно до порядку, встановленого статтею 122,123 Земельного кодексу України.

Саме бездіяльність щодо неприйняття міською радою вказаного рішення заявлена предметом спору у цій адміністративній справі.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що захист цивільного приватного права не є переважним у заявленому спорі, оскільки позивач не набув цивільні права, та спірними є правовідносини щодо бездіяльності відповідача у сфері вирішення питання щодо розгляду заяви про передачу земельної ділянки у власність, а тому у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі належить відмовити.

Керуючись статтями 238, 239, 248, 256, 293-295, КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Миколаївської міської ради про закриття провадження в адміністративній справі № 400/3293/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується.

Суддя В. С. Брагар