Рішення № 97927228, 25.06.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2021 року Справа № 280/3265/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якому позивач просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області №08-02/27 від 13.01.2021 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

2) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області №08-02/27 від 13.01.2021;

3) зобов`язати відповідача виплатити внаслідок перерахунку заборгованість за період з 01.01.2021 з урахуванням раніше проведених виплат та компенсації інфляційних втрат на час виплати перерахунку відповідно до вимог ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Крім того, просить допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що звільнений з посади судді Заводського районного суду міста Запоріжжя у відставку. У зв`язку із зміною складових розміру суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді з 01.01.2021, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 13.01.2021 №08-02/27 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, однак відповідачем відмовлено у проведенні перерахунку. Позивач вважає відмову відповідача у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці протиправною, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 26.04.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувано від Управління належним чином засвідчені копії: рішення/протоколу про призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; заяви ОСОБА_1 від 15.01.2021 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області №08-02/27 від 13.01.2021 про суддівську винагороду ОСОБА_1 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021; рішення Відділу з питань перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі її заяви від 15.01.2021.

17.05.2021 відповідач подав докази на виконання вимог ухвали суду від 26.04.2021 в частині витребування доказів та відзив на позов, в якому зазначає, що на підставі рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 починаючи з 18.02.2020 порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддя у відставці регулюється статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежать від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу. Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм частини 4 вказаної статті саме у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. З 01.01.2020 змінились складові суддівської винагороди виходячи з приписів частини 3 статті 135 Закон №1402-VIII лише для працюючих суддів, проте цей факт законодавчо станом на 01.01.2020 не впливав на розмір щомісячного довічного грошового утримання суддям, що перебували у відставці. Після прийняття рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді ,не змінювався. Також посилається на те, що суми перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носять разовий характер та не підпадають під визначення доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (далі - Закон №2050-III). Просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є суддею у відставці, з 19.08.2019 перебуває на обліку в Управлінні та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

У зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці від 15.01.2021, для чого подав довідку від №08-02/27 від 13.01.2021, видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Вказана довідка видана ОСОБА_1 відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, Закону №1402-VIII (зі змінами), Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», про те, що станом на 01.01.2021 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 121 075,20 грн., у тому числі: посадовий оклад - 75 672,00 грн.; доплата за вислугу років - 45 403,20 грн.; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн; доплата за науковий ступінь - 0, 00 грн; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн.; щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону №1402-VIII - 0,00 грн.

За результатами розгляду заяви позивача Відділом перерахунків пенсій №1 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення №61 від 15.02.2021 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці. Відмова обґрунтована тим, що рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 визнано неконституційним пункт 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402-VIII, при цьому вказаний пункт не містить положень щодо порядку його виконання. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особі. У рішенні від 14.12.2000 №155-рп/2000 Конституційний Суд України визначив, що положення частини 2 статті 150 Конституції щодо виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосування як такі, що відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України втратили чинність, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Враховуючи зазначене, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом №1402-VIII, не пропрацював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за зверненнями, що надходять після 18 лютого 2020 року, виникає відповідно до пункту 4 статті 142 Закону №1402-VIII - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням базового розміру посадового окладу, визначеного частиною 3 статті 135 цього Закону - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якої встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IX не передбачено збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 (а залишено на рівні 2020 року у розмірі 2 102,00 грн) підстави для проведення перерахунку у зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди з 1 січня 2021 року відсутні.

Листом від 15.02.2021 №0800-0206-8/11579 позивача повідомлено про прийняте рішення за наслідками розгляду його заяви від 15.01.2021.

Не погодившись з відмовою відповідача перерахувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII.

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно із частиною 1 статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VI).

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 (далі - Закон №2453-VI).

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.

Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом з тим рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).

Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Таким чином, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Суд зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним.

Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила в силу і діє.

Отже, з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, у суддів у відставці виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Вищенаведене відповідає правовому висновку, викладеному у рішенні Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 16.06.2020, прийнятому у зразковій справі №620/1116/20 (провадження №Пз/9901/5/20).

Позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, подавши відповідну довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 13.01.2021 №08-02/27 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021.

Отже, в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням змісту спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 13.01.2021 №08-02/27, з 01.01.2021.

Доводи відповідача про відсутність у позивача на теперішній час права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку із зміною складових суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, спростовуються вищенаведеними висновками Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20.

Щодо доводів відповідача про те, що Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IX не передбачено збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021, у зв`язку з чим відсутні підстави для проведення перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, суд зазначає таке.

Як слідує зі змісту позовної заяви, своє право на перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці позивач пов`язує зі зміною з 01.01.2020 розміру складових суддівської винагороди.

Судом встановлено, що позивач, будучи суддею у відставці, має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 з урахуванням розміру суддів сякої винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, без обмежень, які були встановлені пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII.

При цьому, та обставина, що позивач скористався наданим йому правом лише у 2021 році, подавши відповідну довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 13.01.2021 №08-02/27 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021, не може нівелювати той факт, що розмір його щомісячного довічного грошового утримання судді у має бути приведений у відповідність до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 без застосування різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів.

Суд звертає увагу, що після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 відповідач не вчинив дій, спрямованих на приведення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що виплачується позивачу, у відповідність до такого рішенням, а тому факт відсутності з 01.01.2021 змін у складових суддівської винагороди, яка враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, не має впливу на вирішення даної справи, оскільки відповідні зміни відбулись раніше - вони зумовлені прийняттям Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.

Таким чином, з метою поновлення порушених прав позивача, належним та ефективним способом захисту є зобов`язання відповідача здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 13.01.2021 №08-02/27, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.01.2021.

При цьому суд не розглядає питання щодо належного до виплати позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 до 31.12.2020, оскільки це не охоплюється змістом спірних правовідносин.

Так, надана довідка Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 13.01.2021 №08-02/27 підтверджує розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці лише станом на 01.01.2021, а інформація про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 19.02.2020 до матеріалів справи не надана.

Крім того, за змістом позовних вимог позивач заявляє лише щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2021, оскільки просить суд зобов`язати відповідача виплатити заборгованість в наслідок перерахунку саме за період з 01.01.2021.

Що стосується позовних в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу заборгованість, суд вважає, що така вимога у повній мірі охоплюється зобов`язанням відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум. Відповідно, додаткового судового втручання не потребує.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату заборгованості з урахуванням Закону №2050-III, суд зазначає наступне.

Приписами статті 2 Закону №2050-III визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цього Закону.

Під доходами у Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України, і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Така сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону№2050-ІІІ).

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічним чином застосовано норми права у подібних правовідносинах Верховним Судом у постанові від 30.09.2020 у справі №280/676/19.

Отже, позивач має право на виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з вини пенсійного органу.

Посилання відповідача на те, що суми перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носять разовий характер та не підпадають під визначення доходів, передбачених Законом №2050-III, судом відхиляються, оскільки в межах розгляду даної справи позивачем не заявлялись позовні вимоги про виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на виконання рішення суду.

Стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Під час судового розгляду судом встановлено, що відповідачем прийнято рішення №61 від 15.02.2021, яким відмовлено позивачу в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Отже, порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття рішення, яке є протиправним, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати вказане рішення відповідача.

Щодо клопотання позивача про звернення рішення до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Оскільки у даній справі не застосовано спосіб захисту порушеного права у вигляді стягнення, дані норми застосуванню не підлягають.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 908,00 грн.

У зв`язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 908,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу перерахунків пенсій №1 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №61 від 15.02.2021, яким відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі заяви від 15.01.2021 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 13.01.2021 №08-02/27, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити компенсацію втрати частини доходів ОСОБА_1 з 01.01.2021 по місяць виплати заборгованості у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.

Повне судове рішення складено 25.06.2021.

Суддя М.О. Семененко