Рішення № 97923807, 22.06.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2021 р. Cправа № 902/440/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Шейгець І.В.,

За участю представників сторін:

позивача Дудченко В.В., довіреність №1-2525 від 10.12.2020 (в режимі ВКЗ);

відповідача Слободянюк А.В., витяг з ЄДР.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (вул. Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021)

до: Дочірнього підприємства "Монтажник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" (вул. Заводська, буд. 7, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька обл., 23130)

про стягнення 101223,89 грн.

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Дочірнього підприємства "Монтажник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" про 101 223, 89 грн. заборгованості, з яких 77298,89 грн. - основного боргу, 15316,96 грн. - пені, 3473,53 грн. - 3% річних та 5134,50 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортування природного газу №1807000384 від 19.09.2018 в частині оплати за надані послуги.

Ухвалою суду від 28.04.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/440/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.

05.05.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою від 11 травня 2021 призначено судове засідання для розгляду справи № 902/440/21 по суті на 03.06.2021.

Протокольною ухвалою від 03.06.2021 відкладено розгляд справи по суті на 16.06.2021 року.

04.06.2021 на адресу суду надійшла заява представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду.

Ухвалою від 04.06.2021 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні 16.06.2021 о 14:30 год. у справі № 902/440/21 в режимі відеоконференції в приміщенні суду, відповідальним за проведення відеоконференції визначено Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.

15.06.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру заявленої неустойки (пені) до 1% від зазначеного в позовній заяві суми.

На визначену судом дату з`явилися представники позивача (в режимі відеоконференцзв`язку) та відповідача.

В судовому засіданні представник позивача просив суд задоволити позовні вимоги та відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд зменшити розмір пені до розміру вказаного у заяві.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.06.2021, оголошено вступну та резолютивну частину рішення, яка долучена до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

19.09.2018 між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (позивач, в договорі Оператор) та Дочірнє підприємство "Монтажник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" (відповідач, в договорі Замовник) укладений договір на транспортування природного газу № 1807000384.

Відповідно до п. 2.1 та п. 2.2. Договору (у редакції додаткової угоди № 3 від 29.07.2019) оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу (далі Послуга) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні. Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.

Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати Послуги на умовах, визначених у Договорі (п. 2.5. Договору в редакції додаткової угоди № 3 від 29.07.2019).

Згідно п. 2.8. Договору (у редакції додаткової угоди № 3 від 29.07.2019) взаємовідносини між Замовником та Оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються Сторонами через інформаційну платформу Оператора відповідно до вимог Кодексу ГТС. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору, а його уповноважені особи з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим Замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом ГТС. Після набуття права доступу до інформаційної платформи Замовник зобов`язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом ГТС.

Відповідно до п. 3.2 Договору Оператор (Позивач) має право стягувати із Замовника (Відповідача) додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, та/або плату за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями в порядку, визначеному цим Договором.

Згідно з п. 4.1. Договору Замовник (Відповідач), зокрема, зобов`язаний: - своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; - не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому Договорі; - здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати Оператору (Позивачу) у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, у порядку, визначеному цим Договором та Кодексом ГТС; - здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природного газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Договором.

Відповідно до пункту 4.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №3 від 29.07.2019), Відповідач зобов`язаний здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати у разі перевищення розміру замовленої потужності, у порядку визначеному Кодексом ГТС та цим Договором.

Приписами п.7.1 Договору зазначено, що вартість послуг розподілу потужності розраховується за тарифами, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).

Вартість договірної потужності, на період газового місяця визначається, як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця (п.8.1. Договору, в редакції Додаткової угоди №3 від 29.07.2019), а вартість перевищення замовленої потужності за кожен день газового місяця розраховується для кожного дня перевищення за формулами наведеними в п. 8.3 та 8.4 Договору.

Відповідно до п.8.3. Договору, вартість перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця розраховується для кожного дня перевищення за формулою наведеною в даному пункті Договору. Підставою для плати за перевищення замовленої потужності є рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт Оператора про використання замовленої потужності Замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей, які надаються Замовнику до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу. У випадку якщо розрахунковий обсяг використання потужності Відповідачем, визначений Позивачем на підставі остаточної алокації, перевищує обсяг договірної потужності, Відповідач зобов`язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно з п.8.4. Договору (в редакції Додаткової угоди №3 від 29.07.2019), у випадку якщо розрахунковий обсяг використання потужності Замовником (Відповідачем)(суб`єктом, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України, відповідно до ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу, або оператором газорозподільної системи), визначений оператором газотранспортної системи (Позивачем) на підставі остаточної алокації, перевищує обсяг договірної потужності, замовник послуг транспортування(Відповідач) зобов`язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно п. 9.1 Договору, сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у Замовника добового небалансу Оператор здійснює купівлю/продаж природного газу Замовника в обсягах добового небалансу.

Цей Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31 грудня 2022 року. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 17.1. Договору).

Як зазначено позивачем в позовній заяві відповідно до звіту про використання замовленої потужності, обсяг перевищення замовленої (договірної) потужності Відповідача за період з травня по грудень 2019 становить 132,71964 тис.м3/добу на загальну суму 25034,65 грн.

У відповідності до п. 8.3. Договору (у редакції додаткової угоди № 3 від 29.07.2019) позивачем було направлено в інформаційній платформі відповідачу рахунки та Акти наданих послуг з травня по грудень 2019 які підписані відповідачем без зауважень.

Крім того, у відповідності до п. 8.4. Договору (у редакції додаткової угоди № 3 від 29.07.2019) відповідно до звіту про використання замовленої потужності, обсяг замовленої (договірної) потужності Відповідача за період з травня по грудень 2019 становить 1168,92300 тис.м3/добу на загальну суму 220491,61 грн. яку частково було погашено відповідачем в розмірі 180373,62 грн, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з оплати вартості наданих за договором послуг у розмірі 40117,99 грн, яка на даний час не оплачена.

А також, відповідачем не здійснено оплати рахунків за перевищення замовленої договірної потужності (ПСО) за період з травня по грудень 2019 на загальну суму 12146,25 грн, чим відповідач порушив умови п. 2.5., 4.1. та 8.4 Договору.

Крім сум основного боргу позивач нараховує до стягнення з відповідача на підставі п.п. 13.1 та 13.5 Договору та ст. 625 ЦК України пеню, три відсотки та інфляційні втрати.

Відповідач у письмовій заяві про зменшення розміру заявленої неустойки визнав обставину укладення з позивачем договору на транспортування природного газу №1807000384 від 19.09.2018, додаткових угод до нього та необхідність здійснювати за ним платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як вказує позивач, оплату за надані у період із травня по грудень 2019 послуги відповідач не здійснив, внаслідок чого утворилась загальна заборгованість у розмірі 77298,89 грн. Також позивачем окремо по кожній заборгованості нарахована пеня у загальному розмірі 15316,96 грн., 3473,53 грн. 3% річних та 5134,50 грн. інфляційних втрат.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 1 глави 1 розділу VII Кодексу ГТС встановлено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.

Відповідно до п. 1 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.

Згідно з п. 5 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС зазначається що розподіл потужності -частина договору транспортування, яка визначає порядок та умови надання і реалізації права на користування договірною потужністю, яке надається замовнику транспортування у визначеній точці входу або точці виходу, а розподілена (договірна) потужність - це частина технічної потужності газотранспортної системи, яка розподілена замовнику послуг транспортування згідно з договорами транспортування.

Відповідно до п. 15 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.

Згідно з п. 8 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС у випадку якщо замовник послуг транспортування природного газу не надасть оператору газотранспортної системи номінацію згідно з положеннями пункту 1 цієї глави, вважається підтвердженою номінація для такого замовника послуг транспортування природного газу з обсягами природною газу, що дорівнює нулю відносно замовленої точки входу/виходу.

Пунктом 2 р. 3 гл. XV Кодексу ГТС встановлено, що оператор газотранспортної системи з метою уникнення можливості виникнення перевантажень вчиняє дії, зокрема, по стягненню із замовника послуг транспортування додаткової оплати за перевищення потужності відповідно до договору транспортування.

Відповідно до п.1 глави 7 розділу IX Кодексу ГТС, доступ до потужності точок входу/виходу на добу наперед надається на підставі укладеного договору транспортування.

Відповідач є суб`єктом ринку природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки (далі - ПСО), щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) відповідно до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) (далі - Положення про спеціальні обов`язки), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 01 жовтня 2015 року № 758, що діяла до 31.03.2017 включно, а також відповідно до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою КМУ від 22.03.2017 № 187, що діяло з 01.04.2017 до 31.10.2018 включно, та постановою КМУ від 19.10.2018 № 867, що діє з 01.11.2018.

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Положення про спеціальні обов`язки, обов`язок постачальників природного газу, які придбали природний газ у НАК «Нафтогаз України» відповідно до цього Положення, постачати такий природний газ побутовим споживачам, релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо- комерційної діяльності) та державному підприємству України «Міжнародний дитячий центр».

Замовник, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до ст.11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов`язків здійснює оплату за послуги транспортування ( утому числі послуги доступу до потужності; поточного рахунку зі спеціальним режимом використання замовника на поточний рахунок оператора газотранспортної системи кожного банківського дня, що зараховується як плата за замовлену потужність у тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше наданих послуг.

Укладений між АТ «Укртрансгаз» та Дочірнім підприємством «Монтажник» Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Валінор» Договір відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2497.

Постановою НКРЕКП від 21.12.2001 встановлено тимчасові тарифи на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і виходу в/з газотранспортну(ої) систему(и) на перший рік другого регуляторного періоду для АТ «Укртрансгаз» в тому числі для точок виходу з фізичним розташуванням до газорозподільних систем, який становить , 157,19 грн за 1000 куб.м. на добу без ПДВ.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Як встановлено судом, у період дії договору №1807000384 від 19.09.2018 на виконання його умов позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу, що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу.

Вказані акти підписані представниками сторін й скріплені круглими печатками юридичних осіб (копії актів містяться в матеріалах справи).

Заборгованість за надані за договором №1807000384 від 19.09.2018 послуги, на виконання зазначених вище положень законодавства, в загальній сумі 77298,89 грн., яка виникла за період із травня по грудень 2019 включно, підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована.

Доказів погашення вказаної заборгованості матеріали справи не містять, та відповідачем не подані.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 77298,89 грн. основного боргу є обґрунтованою та доведеною, судом задовольняється.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення, у загальному розмірі, 15316,96 грн. - пеня, 3473,53 грн. - 3% річні та 5134,50 грн. - інфляційні втрати.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями, в розумінні ст.230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом п. 13.5 договору сторонами обумовлено, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що п. 13.5. договору передбачена майнова відповідальність, суд погоджується з розрахунком позивача і зазначає про обґрунтованість вимог позивача та правомірність нарахування пені в загальному розмірі 15316,96 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних, враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача має місце та зважаючи на те, що позивачем дотримано порядку нарахування інфляційних втрат, суд визнає його правомірним та арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3473,53 грн. - 3% річних та 5134,50 грн. - інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідач подав заяву про зменшення розміру заявленої неустойки (пені) до 1% а саме до 63,15 грн.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені суд бере до уваги наступні обставини: - ступінь виконання зобов`язання відповідачем та поведінка винної сторони: відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов`язань за договором, оскільки прострочення зумовлене несвоєчасним надходженням на рахунок коштів від споживачів; - позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3 % річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства. - відсутність понесення позивачем збитків пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором. Іншого матеріали справи не місять; - пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Крім того, судом враховується самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи, майновий стан відповідача, та те, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, а також приймаючи до уваги специфіку діяльності відповідача, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, як сторони, яка порушила зобов`язання, на 50%, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.

Таким чином, з нарахованих позивачем 15316,96 грн пені до стягнення з відповідача підлягає пеня в розмірі 7658,48 грн.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При винесенні даного рішення суд врахував висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). При цьому суд зазначає, що інші доводи сторін жодним чином не спростовують викладених судом підстав для відмови у задоволенні позову.

Як роз`яснено в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Монтажник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" (вул. Заводська, буд. 7, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька обл., 23130, код ЄДРПОУ 23065137) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (вул. Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801) 77298,89 грн - основного боргу; 7658,48 грн. - пені; 3473,53 грн - 3% річних; 5134,50 грн - боргу з урахуванням індексу інфляції та 2270,00 грн - витрат на сплату судового збору.

3. У частині стягнення 7658,48 грн. пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відому суду адресу електронної пошти позивача: forletter@utg.ua.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 29 червня 2021 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021)

3 - відповідачу (вул. Заводська, буд. 7, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька обл., 23130)