Рішення № 97923800, 17.06.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2021 р. Cправа № 902/271/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Смичка Б.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" (майдан Станишівський, 7, м. Житомир, 10019)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕБУС ПАК" (вул. Некрасова, буд. 127 (гуртожиток), м. Вінниця, 21000)

про стягнення 94 794,74 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №61 від 17.03.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕБУС ПАК" про стягнення заборгованості в розмірі 94 794,74 грн., що складається з: суми основного боргу в розмірі 83 573,57 грн.; пені в розмірі 5 120,18 грн.; трьох процентів річних в розмірі 1 273,18 грн.; інфляційних втрат в розмірі 4 827,81 грн.

Правовими підставами звернення з позовною заявою позивача стало неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕБУС ПАК" зобов`язань за Договором поставки № 65/Р від 28.11.2016 в частині проведення розрахунків за товар поставлений протягом серпня, вересня 2020 року .

Ухвалою суду від 23.03.2021 позов залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

06.04.2021 до суду надійшла заява № 72 від 30.03.2021 (вх. № 01-34/3116/21) з матеріалами на виконання ухвали суду від 23.03.2021.

Ухвалою суду від 07.04.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/271/21 за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 29.04.2021.

За наслідками судового засідання 29.04.2021 судом здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 902/271/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 27.05.2021.

24.05.2021 на адресу суду надійшла заява позивача № 153 від 20.05.2021 в якій останній наводиться період поставок, платежів, проведених відповідачем та порядок їх зарахування.

26.05.2021 на адресу суду надійшла заява б/н від 24.05.2021 (вх. №01-34/4777/21) відповідача про визнання боргу перед позивачем в розмірі 83 573,57 грн. та розгляд справи за відсутності відповідача.

Виконавши завдання підготовчого провадження, суд 27.05.2021 закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 17.06.2021, про що 27.05.2021 постановлено відповідну ухвалу.

16.06.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання №74 від 15.06.2021 скріплене електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Гвоздь З.В., в якій останній підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить розглянути справу без участі представника позивача.

На визначену судом дату представник позивача не з`явився.

Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає на заяву останнього б/н від 24.05.2021 (вх. №01-34/4777/21) про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 17.06.2021 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

28.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Житомирський картонний комбінат» (позивач, за Договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕБУС ПАК» (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір поставки № 65/Р. (надалі Договір)

Відповідно п.п.1.1. Договору Постачальник зобов`язався передати партіями у власність Покупцеві картон гофрований та ящики власного виробництва з горфокартону (надалі продукція), а Покупець зобов`язався, прийняти та оплатити її, в порядку на та умовах, визначених у цьому Договору.

Найменування, асортимент продукції, ціна вказуються в протоколі узгодження договірної ціни на продукцію, який є невід`ємною частиною даного Договору та/або у видаткових накладних. (п. 1.2. Договору)

Кількість продукції, зазначається в видаткових накладних, які супроводжують дану продукцію. Загальна кількість продукції визначається підсумком фактично поставленої кількості продукції згідно всіх видаткових накладних протягом терміну чинності цього Договору. (п. 2.1. Договору)

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна на продукцію визначається та узгоджується сторонами в протоколі узгодження договірної ціни, який підписується разом з договором та є його невід`ємною частиною. Ціна на продукцію може бути переглянута Постачальником в разі зміни цін сировини, енергоносіїв, нафтопродуктів, про що Постачальник попередньо повідомляє Покупця за 10 (десять) календарних днів. При відсутності підписаного сторонами протоколу узгодження договірної ціни ціна на продукцію вважається узгодженою з моменту підписання видаткових накладних.

За змістом п. 3.3. Договору розрахунки за кожну одержану партію продукції Покупець здійснює безпосередньо з Постачальником, безготівково, шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, вказаний у пункті 9 Договору на умовах 100% попередньої оплати вартості продукції.

Згідно п. 5.1. Договору продукція передається Покупцеві згідно видаткової накладної.

Право власності та ризик випадкового знищення або пошкодження продукції переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання видаткової накладної на партію продукції. (п. 5.2. Договору)

Відповідно до п. 8.5. Договору, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та при наявності відбитка печатки на Договорі і є чинним до 31.12.2017, разом з тим: в частині поставки продукції - до повного постачання Постачальником оплаченої Покупцем частини продукції, в частині розрахунків - до повного проведення Покупцем розрахунків з Постачальником за отриману продукцію. У разі відсутності до дати закінчення дії Договору офіційного письмового повідомлення надісланого рекомендованим листом з повідомленням про вручення від будь-якої із сторін до іншої сторони про небажання продовжувати договірні відносини, строк дії цього Договору вважається кожного разу автоматично пролонгований до 31 грудня наступного року включно.

Додатковою угодою від 10.01.2019 до Договору, Сторони внесли зміни до Договору, де, з поміж іншого, визначили, що розрахунки за кожну одержану партію продукції Покупець здійснює безпосередньо з Постачальником, безготівково, шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок на умовах відтермінування платежу на 14 календарних днів з дати поставки. При цьому загальна сума отриманої та не оплаченої продукції (ліміт заборгованості) не може перевищувати 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) грн. з урахуванням ПДВ. Поставка продукції, що перевищує ліміт заборгованості, здійснюється на умовах 100% попередньої оплати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 65/Р від 28.11.2016 не у повному обсязі здійснив оплату за товар, поставлений позивачем протягом серпня, вересня 2020, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 83 573,57 грн.

Оцінюючи подані учасниками докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зважає на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору №65/Р від 28.11.2016, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що в межах Договору №65/Р від 28.11.2016 позивачем, за видатковими накладними № 8845 від 21.08.2020 на суму 28 060,24 грн.; № 9328 від 03.09.2020 на суму 11 873,68 грн.; № 9804 від 15.09.2020 на суму 33 351,72 грн.; № 10113 від 21.09.2020 на суму 25 677,64 грн. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 98 963,28 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток позивача і відповідача.

Відсутність претензій відповідача щодо неналежної поставки товару, недопоставки, неякісного товару чи іншого невиконання умов спірного Договору є доказом належного виконання Постачальником своїх зобов`язань за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 3.3. Договору, в редакції Додаткової угоди, розрахунки за кожну одержану партію продукції Покупець здійснює безпосередньо з Постачальником, безготівково, шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, вказаний у пункті 9 Договору на умовах 100% попередньої оплати вартості продукції.

За доводами позивача, що знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, відповідачем проведено часткові розрахунки по поставлений товар лише за видатковою накладною № 8845 від 21.08.2020 на суму 15 389,71 грн., сума заборгованості за вказаною накладною становить 12 670,53 грн. Решта видаткових накладних відповідачем не оплачено, що визнається останнім в заяві б/н від 24.05.2021 (вх. №01-34/4777/21 від 26.05.2021) про визнання позову.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу наведених правових норм після отримання товару від Постачальника, у відповідача виник обов`язок з оплати його вартості, отже, строк сплати за отриманий товар є таким, що вже настав. Водночас, на день ухвалення рішення матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем отриманого від позивача товару в повному обсязі.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що основний борг в сумі 83 573,57 грн. доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір відповідачем визнається, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 83 573,57 грн. підлягає до задоволення.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем, заявлено до стягнення 5 120,18 грн. пені, 1273,18 грн. 3% річних та 4827,81 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частинами 1, 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Враховуючи вищенаведені положеннями законодавства, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Тлумачення умов укладеного сторонами Договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

Частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом вищевказаних положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін.

Пунктом 6.6. Договору передбачена відповідальність Покупця у випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день такого прострочення.

При цьому, у п. 6.7. Договору, Сторони погодили, що строк нарахування штрафних санкцій визначених цим Договором, і строк позовної давності на їх стягнення, не обмежується шістьма місяцями і/або роком, штрафні санкції нараховуються до моменту належного виконання забезпеченого ними зобов`язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій в межах строку загальної позовної давності (три роки).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, означені вимоги заявлено позивачем у відповідності до умов укладеного Договору та чинного законодавства України.

Суд акцентує увагу, що відповідачем не висловлено заперечень щодо правильності проведеного позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, не надано власного контррозрахунку заборгованості тощо.

Суд, перевіривши розрахунок пені на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення 5 120,18 грн пені є обґрунтованою, правомірною та правильно розрахованою, а тому є такою, що підлягає задоволенню.

Перевіркою розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом не виявлено помилок, що зумовлює задоволення даних вимоги в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з підстав наведених вище.

Щодо розподілу судових витрат, то зважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір при зверненні до суду в розмірі 2 270,00 грн. підлягає віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 226, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕБУС ПАК» (вул. Некрасова, буд. 127 (гуртожиток), м. Вінниця, 21000; код ЄДРПОУ 40669268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат» (майдан Станишівський, 7, м. Житомир, 10019; код ЄДРПОУ 33644098) 83 573 грн. 57 коп. - основного боргу; 5 120 грн. 18 коп. - пені; 1 273 грн. 18 коп. - 3% річних; 4 827 грн. 81 коп. - інфляційних втрат та 2 270 грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відому суду електронну адресу позивача - ztkk@ztkk.net.ua.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 29 червня 2021 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (майдан Станишівський, 7, м. Житомир, 10019)

3 - відповідачу (вул. Некрасова, буд. 127 (гуртожиток), м. Вінниця, 21000)