Рішення № 97923010, 25.06.2021, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/938/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.06.2021 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючої судді - Пухарєвої О.В.,

за участю

секретаря судового засідання - Кульки О.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора УПП в Чернівецькій області Баланюк Йорданки Юріївни та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Заставнівського районного суду Чернівецької області з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову інспектора роти №4 батальону УПП в в Чернівецькій області ДПП лейтенанта поліції Баланюк Й.Ю. серії ДП18 №533198 від 29.04.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та провадження у справі закрити, стягнувши при цьому за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на його користь судові витрати, які складаються з судового збору та інших витрат в розмірі 2944,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 29.04.2021 інспектор УПП в в Чернівецькій області Баланюк Й.Ю. склала відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн. Із змісту постанови вбачається, що 01.04.2021 о 20:25 в м. Чернівці, вул. Руська,1 водій, керуючи транспортним засобом порушив вимогу дорожнього знаку 3.2 «Рух механічних ТЗ заборонено», чим порушив п.8.4 ПДР. Винесену постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки всупереч до норм закону відповідач Баланюк Й.Ю. взагалі не з`ясувала обставин справи та при складанні постанови не досліджувала жодних доказів. Відсутність будь-яких доказів, які б підтверджували вчинення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Крім цього позивач вважає, що дана постанова винесена неправомочною посадовою особою, оскільки керівником Управління патрульної поліції в Чернівецькій області скасовано попередню постанову серії ЕАН №4005936 від 01.04.2021, яку виніс поліцейський роти №4 БУППП в Чернівецькій області ДПП Головатий Д.В., за наслідками розгляду інспектором роти №4 БУППП в Чернівецькій області ДПП Баланюк Й.Ю. справи про адміністративне правопорушення за даним фактом.

Представник відповідачів - інспектора УПП в Чернівецькій області Баланюк Й.Ю. та Департаменту патрульної поліції - Єрмоленко В.В., у поданих до суду відзивах на позовну заяву, заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що твердження позивача щодо порушення його прав під час винесення відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст. 122 КУпАП не відповідають дійсності, оскільки інспектором УПП в Чернівецькій області Баланюк Й.Ю. було вчинено всі можливі дії для об`єктивного та неупередженого розгляду матеріалів справи та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності згідно чинного законодавства. Представник відповідачів вважає, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, в підтвердження чого надала суду компакт-диск із відеозаписами та просила відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Також позивач зазначив, що до інших судових витрат, які він просить стягнути з Департаменту патрульної поліції, належать його витрати на дорогу до м.Чернівці для участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення (вартість дизельного палива для автомобіля на суму 1400,17 грн.), витрати на харчування 90,00 грн. та моральна шкода, завдана порушенням його прав з боку інспектора Баланюк Й.Ю. , розмір якої становить 1000 грн.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, хоча повідомлялись судом про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2021 поліцейським роти №4 БУПП в Чернівецькій області ДПП Головатим Д.В., за наслідками розгляду інспектором роти №4 БУПП в Чернівецькій області ДПП Баланюк Й.Ю. справи про адміністративне правопорушення винесено постанову серії ЕАН №4005936 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.15)

05.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до начальника УПП в Чернівецькій області із заявою про скасування зазначеної постанови, обгрунтовуючи її тим, що розгляд справи проводив один інспектор, а постанову виніс інший інспектор поліції за відсутності будь-яких доказів , які б підтверджували вчинення ним порушення правил дорожнього руху (а.с.10-12).

Як вбачається із відповіді т.в.о. заступника начальника УПП в Чернівецькій області В.Рокоче №М-315/41/29/04-2021 від 09.04.2021 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.04.2021 прийнято рішення постанову серії ЕАН №4005936 від 01.04.2021 скасувати, а справу про адміністративне правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст.293 КУпАП надіслано на новий розгляд, який призначено на 09:00 год. 29.04.2021 (а.с.8-9).

29.04.2021 інспектор взводу №1 роти №4 батальону УПП в Чернівецькій області ДПП Баланюк Й. Ю., в присутності особи яка притягається до адміністративної відповідальносиі ОСОБА_1 , розглянувши в межах своїх повноважень справу про адміністративне правопорушення, винесла відносно ОСОБА_1 постанову серії ДП18 №533198 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та наклала на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 01.04.2021 року о 20 год. 25 хв., в м.Чернівці, вул. Руська, 1, керуючи транспортним засобом «Volkswagen Golf Plus» д.н.з. НОМЕР_1 , порушив вимогу дорожнього знаку 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено», чим порушив п. 8.4 Правил дорожнього руху України. ( а.с.13).

У відповідності до ч. 1 ст. 122 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).

Згідно п. 1.1. ПДР , ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 8.4 ПДР України, дорожні знаки поділяються на групи: а) попереджувальні знаки; б) знаки пріоритету; в) заборонні знаки; г) наказові знаки та інші.

Положеннями статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. При цьому, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити, серед іншого: опис обставин, установлених під час розгляду справи; дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження.

В свою чергу, відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті" зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.

Також Верховний Суд України вказав, що судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно зі ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст.ст.75-76 КАСУ достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справа суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

При цьому суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові серії ДП18 №533198 від 29.04.2021 в пункті 7, зазначено, що до постанови додаються матеріали справи. Проте в постанові не міститься посилань на конкретні докази вчинення правопорушення позивачем. Тобто, відповідачем не зазначено про наявність відеозапису, який би підтверджував вчинення позивачем правопорушення.

Разом з тим, представником відповідача до суду надано відзив на адміністративний позов, до якого долучено диск, на якому містяться відеофайли.

З метою повного і всебічного з`ясування обставин в даній адміністративній справі, судом було досліджено надані представником відповідача відеозаписи на диску.

У зазначених відеозаписах зафіксовано процес спілкування інспектора патрульної поліції із позивачем стосовно вчиненого правопорушення та складання оскаржуваної постанови. Однак, сам факт вчинення ОСОБА_1 порушення вимог наказового знаку 3.1, в порушення п.8.4 ПДР, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.122 КУпАП та у зв`язку з яким відповідачем прийнято оскаржувану постанову відеозаписами не зафіксовано.

Натомість в основу порушення, яке було зазначено у постанові, були покладені лише висновки самого відповідача без зазначення відповідних доказів. При цьому, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Крім того, положеннями статті 283 КУпАП встановлені обов`язкові умови щодо змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Так, згідно вказаних положень Кодексу, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, серед іншого, про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Разом з тим, оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозаписи, що фактично виключає можливість прийняття їх в якості належних доказів по справі.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.04.2018 року у справі №202/2862/17) та від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16-а.

З огляду на зазначене, надані відповідачем відеозаписи не можуть вважатися належними та допустимими доказами у даній справі стосовно доказування вчинення або невчинення позивачем відповідного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП та у зв`язку з яким відповідачем прийнято оскаржувану постанову.

Інших доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення матеріали справи не містять.

Згідно із п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Дослідивши вищезазначені обставини, суд зазначає, що висновок інспектора про порушення позивачем п.8.4 ПДР України, є суб`єктивною думкою інспектора, яка матеріалами справи не підтверджується.

Враховуючи, що судове рішення не може грунтуватися на припущеннях, відсутні підстави вважати, що відповідна подія адміністративного правопорушення мала місце.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям, зазначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, дійшла до необґрунтованого висновку про наявність встановлених законом підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Згідно ч.3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, зважаючи на те, що суб`єктом владних повноважень не доведено суду правомірності прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Щодо вимоги про відшкодування матеріальних збитків та стягненням моральної шкоди, суд звертає увагу на те, що ч.5 ст.21 КАС України передбачає, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Разом з тим, ч.3 ст. 286 КАС України чітко визначено наслідки розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до административної відповідальності, а такого способу захисту порушеного права, як вказав у цій справі позивач при розгляді даної категорії справ не визначено.

Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи, суд вважає, що у спірних правовідносинах вимоги в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 1000 грн. задоволенню не підлягають, оскільки визнання протиправним рішення поліцейського та відшкодування у зв`язку з цим завданої моральної шкоди не охоплюються наслідками розгляду справ, передбачених ст.286 КАС України.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив згідно квитанції №0.0.2114771354.1 судовий збір в розмірі 454 гривні, а відповідач в даній справі є посадовою особою Департаменту патрульної поліції, то судовий збір в зазначеному розмірі слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань саме із цієї юридичної особи на користь позивача.

Як визначено ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При вирішенні питання про стягнення з Департменту патрульної поліції витрат на дорогу для прибуття до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області в сумі 1400,17 грн. та харчування в сумі 90,0 грн. суд приходить до висновку, що такі вимоги задовленню не підлягають, оскільки не належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, передбачених ч.3 ст.132 КАС України.

На підставі ст.ст. 245, 247, 251, 258, 268, 285 КУпАП, керуючись ст.ст. 9, 14, 19, 72, 77, 90,132, 139, 246, 250, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ДП18 №533198 від 29.04.2021, винесену інспектором взводу №1 роти №4 батальону УПП в Чернівецькій області ДПП Баланюк Йорданкою Юріївною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 гривні.

В частині вимог про стягнення інших витрат відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Повний текст рішення складено 25.06.2021.

Суддя О.Пухарєва