Рішення № 97912317, 11.06.2021, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Єдиний унікальний номер № 616/560/20

Провадження № 2/616/38/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

„11" червня 2021 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря ШЕГДИ В.М.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача не з`явився,

Справа № 616/560/20,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Бурлук справу за позовом ОСОБА_1 до Великобурлуцької об`єднаної територіальної громади Куп`янського району Харківської області в особі Великобурлуцької селищної ради Куп`янського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Куп`янська районна державна адміністрація Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Великобурлуцької об`єднаної територіальної громади в особі Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького (на даний час Куп`янського) району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Куп`янська районна державна адміністрація Харківської області в якому просить визнати за нею право в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_4 , на земельну частку (пай) в розмірі 6,49 умовних кадастрових гектарах в землях колишнього ВАТ «Підсереднє» Куп`янського (колишнього Великобурлуцького) району Харківської області.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що її батько ОСОБА_4 відповідно до записів у трудовій книжці 24 квітня 1957 року був прийнятий на роботу у Дорошенківське відділення радгоспу Олександрівський і працював там постійно. З 01 квітня 1975 року був переведений з радгоспу Олександрівський до радгоспу Підсереднє на підставі наказу № 69 від 31 березня 1975 року. 27 квітня 1975 року був звільнений з роботи в радгоспі Підсереднє у зв`язку із виходом на пенсію за віком. При цьому її батько залишався бути членом господарства радгоспу Підсереднє.

Після реформування радгоспу Підсереднє у ВАТ «Підсереднє», ОСОБА_4 отримав іменний сертифікат за № 0890 від 18 липня 1997 року, що є документом сумарного володіння простими іменними акціями, номінальною вартістю 3 160 грн 00 к. Це підтверджує той факт, що ОСОБА_4 залишився бути членом господарства ВАТ «Підсереднє».

Прізвище батька позивача також є у Додатку 1 до Державного акта на право колективної власності на землю - за № 708. Про дану обставину позивач дізналась випадково. Після звернень у відповідні організації із заявами було з`ясовано, що прізвище ОСОБА_4 все таки внесено до списку, але Великобурлуцькою районною державною адміністрацією у червні 2000 року не було внесено прізвище ОСОБА_4 до книги реєстрації та видачі сертифікатів.

Відповідно до розпорядження Великобурлуцької районної державної адміністрації № 384 від 07 червня 2000 року «Про затвердження розрахунку вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах ВАТ «Підсереднє» пунктом 1 зазначено, затвердити розрахунок вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах по ВАТ «Підсереднє» та у пункті 2 зазначено, що кількість осіб, які мають право на земельну частку становить 836 чоловік. Вартість земельної частки (паю) становить 22 380 грн 50 к. Розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах - 6,49 га.

У лютому місяці 2003 року за ініціативою комісії по розпаюванню землі власника земельних ділянок були надані довідки про фактичну реєстрацію сертифікатів. На адресу позивачки такої довідки не надходило. Раніше до суду не зверталась, оскільки не знала що її батько ОСОБА_4 був внесений до відповідно списку. Оскільки на даний момент проєкт розподілу земельних часток (паїв) розроблений та затверджений, земля, що передавалась ВАТ «Підсереднє» у колективну власність розподілена, інші його члени вже отримали державні акти, вирішення цього питання про виділення в натурі земельної частки (паю) можливе за рахунок земель запасу або резерву Підсереднянської сільської ради, згідно з «Порядком організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року № 122.

Враховуючи той факт, що позивачка є донькою покійного батька ОСОБА_4 та являється спадкоємицею першої черги, вважає, що має право на земельну частку (пай) в розмірі 6,49 умовних кадастрових гектарах в землях колишнього ВАТ «Підсереднє» Великобурлуцького району Харківської області, яка повинна була належати її батькові ОСОБА_4 , а тому за викладених обставин звернулась до суду та просить захистити її право шляхом визнання за нею право на земельну частку (пай).

Ухвалою суду від 22 грудня 2020 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

02 лютого 2021 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовну заяву та просила її задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник Великобурлуцької селищної ради в судове засідання не з`явився, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи про що свідчить відмітка в розписці про вручення судової повістки (а.с.125). Великобурлуцький селищний голова ОСОБА_5 просить розглянути справу без участі представника селищної ради та прийняти законне рішення (а.с.126).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області в судове засідання не з`явився, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи про що свідчить відмітка в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.127). Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав, визначені ч.2 ст.16 ЦК України.

Суд всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, які є належними, допустимими і достовірними у їх сукупності, знаходить за необхідне у задоволені позову відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Дорошенкове, Великобурлуцького району, Харківської області помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 26).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому за життя майно.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, до відносин спадкування у даній справі необхідно застосовувати ЦК Української РСР 1963 року, тобто законодавство, чинне на час відкриття спадщини, оскільки спадкодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, згідно зі ст.524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи за життя ОСОБА_4 розпорядження з приводу спадкового майна не здійснив.

Відповідно до ст.529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Позивачка входить до першої черги спадкування, оскільки є донькою померлого, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 у відповідності до якого ОСОБА_6 після реєстрації шлюбу було присвоєно прізвище « ОСОБА_1 » (а.с.17).

Як встановлено в судовому засіданні, померлий ОСОБА_4 за життя 23 квітня 1957 року був прийнятий на роботу у Дорошенківське відділення радгоспу Олександрівський. З 01 квітня 1975 року був переведений з радгоспу Олександрівський до радгоспу «Підсереднє» на підставі наказу № 69 від 31 березня 1975 року. 27 липня 1976 року був звільнений з роботи в радгоспі Підсереднє у зв`язку із виходом на пенсію за віком, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_4 від 31 липня 1962 року (а.с.19).

Як убачається з довідки Управління соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області від 24.05.2019 року № 05-13/937 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно архівної справи, перебував на пенсії за віком з 15 червня 1976 року по 26 січня 2000 (дату смерті) (а.с.22).

Відповідно до іменного сертифікату акцій за № 0890 ОСОБА_4 був власником 20 650 акцій загальною номінальною вартістю 3 600 грн 00к. Іменний сертифікат акцій виданий 18 липня 1997 року (а.с.21).

Відповідно до листа директора ПрАТ «Підсереднє» ОСОБА_8 , ВАТ «Підсереднє» засновано відповідно до рішення Регіонального Фонду державного майна України по Харківській області від 20 листопада 1996 року № 2357-ІІ шляхом перетворення державного підприємства бурякорадгосп «Підсереднянський» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10.07.1996о. та постанови Кабінету Міністрів України № 1099 від 11.09.1996р. «Про затвердження Порядку перетворення у процесі приватизації державних орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства» та іншого чинного законодавства. Ват «Підсереднє» є правонаступником державного підприємства бурякорадгосп «Підсереднянський». З метою приведення у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-ІV від 17.09.2008 року, рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Підсереднє» від 14.04.2011 року змінено назву товариства на публічне акціонерне товариство «Підсереднє». Публічне акціонерне товариство «Підсереднє» є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Підсереднє». З метою приведення у відповідність Закону України «Про акціонерні товариства» із змінами, а саме у зв`язку з тим, що товариство не відповідає вимогам щодо включення акцій товариство до біржового реєстру (вимоги визначені розділом ІV п.3 Рішення НКЦПФР № 1688 від 22.22.2012р. Про затвердження Положення про функціонування фондових бірж), рішенням загальних зборів акціонерів Товариства від 29 квітня 2017 року, Статут Товариства викладено у новій редакції та змінено назву Товариства на Приватне акціонерне товариство «Підсереднє». Приватне акціонерне товариство «Підсереднє» є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Підсереднє» (а.с.30).

29 лютого 2000 року відповідно до рішення ХІІ сесії ХХІІ скликання Підсереднянської сільської Ради народних депутатів прийнято рішення про передачу у колективну власність ВАТ «Підсереднє» Підсереднянської сільської ради земель для ведення сільськогосподарського виробництва, на підставі якого 23 березня 2000 року ВАТ «Підсереднє» Підсереднянської сільської ради було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ХР-07-00-000736, згідно з яким Підсереднянської сільською радою народних депутатів Великобурлуцького району Харківської області передано ВАТ «Підсереднє» Підсереднянської сільської ради у колективну власність землю для ведення сільськогосподарського виробництва (а.с. 33-38).

За інформацією, наданою відділом у Великобурлуцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Харченка І.П. включено до списку громадян-членів ВАТ «Підсереднє» за № 708, згідно з державним актом на право колективної власності на право колективної власності на землю, виданого ВАТ «Підсереднє» серія ХР № 07-00-000736, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 23 березня 2000 року за № 18 (а.с.32).

З листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 05 квітня 2019 за вих. № Г-342/0/11-467/0/21-19 вбачається, що відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по ВАТ «Підсереднє» відсутня інформація щодо реєстрації сертифікату на ім`я ОСОБА_4 (а.с.31).

Станом на 01.01.2013 року згідно Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, правовстановлюючі документи, що посвідчують право власності або право користування (оренди) на земельну ділянку, що зареєстрована за ОСОБА_4 у відділі у Великобурлуцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області не обліковуються, що підтверджується листом Відділу у Великобурлуцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03 липня 2019 року вих. № Г-17/0-0.23,15-17/136-19 (а.с.28).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 відсутній в уточненому списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства затвердженого загальними зборами ВАТ «Підсереднє» від 21.01.2000 р., які мають право на одержання земельного сертифікату земельну частку (пай). Інформація щодо виділення ОСОБА_4 в натурі (на місцевості) земельної ділянки взамін вищевказаної земельної частки (паю) відсутня. Сертифікат про право на земельну частку (пай) ОСОБА_4 не отримував.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Пленум Верховного суду України у п.11 постанови №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснив, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного Кодексу України від 25 жовтня 2001 року, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно із п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 06.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства» передбачено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного Кодексу, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акту про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Відповідно до ч.9,10 ст.5 ЗК України (в редакції 1990 року) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства.

Пунктом 1 Указу Президента України № 270/95 від 8 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно з пунктом 2 зазначеного Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю, вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У зв`язку зі смертю спадкодавця спадщина відкривається на те майно, яке належало останньому на день його смерті на праві приватної власності, або на його частку в спільному майні. З огляду на це, суд вважає, що спадкодавець ОСОБА_4 за життя не набув право на земельну частку (пай), оскільки відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 02 лютого 2000 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а Державний акт на право колективної власності на землю, виданий ВАТ «Підсереднє» на території Підсереднянської сільської ради серії ХР -07-00-000736, зареєстрований 23 березня 2000 року за № 18.

Так, згідно статті 9 ЦК УРСР в редакції 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, здатність мати цивільні права і обов`язки (цивільна правоздатність) визнається в однаковій мірі за всіма громадянами Української РСР та інших союзних республік. Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється зі смертю.

На час видачі, а саме: на 23 березня 2000 року Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР -07-00-000736 ОСОБА_4 не був членом ВАТ «Підсереднє», оскільки помер раніше - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що момент розпаювання земель ВАТ «Підсереднє» ОСОБА_4 помер, тому вказана особа не могла набути право на відповідну частку (пай) земельної ділянки, незважаючи на наявність його прізвища у списку, який додавався до цього акта.

Так як факт внесення спадкодавця до списків громадян-членів ВАТ лише вказує на наміри щодо наділення цієї особи правами відносно земельної ділянки, і це відповідає висновкам постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 179/2279/17 (провадження № 61-395св19), факт внесення спадкодавця до списків громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства лише вказує на наміри щодо виділення цій особі земельної ділянки.

Аналізуючи правові підстави набуття такої земельної частки (паю) у приватну власність, суд зазначає про неможливість наділення особи цим правом після її смерті.

І такі висновки відповідають правовим висновкам, що викладені у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі № 392/1660/16-ц (провадження № 61-24311св18), від 29 травня 2019 року у справі № 395/268/17-ц (провадження № 61-36639св18), від 20 лютого 2020 року у справі № 544/1095/18, від 17 березня 2020 року у справі № 396/1683/18-ц, від 24 березня 2020 року у справі № 538/302/19-ц.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що на день видачі Державного акта на право колективної власності на землю серії ХР -07-00-000736 від 23 березня 2000 року батько позивача, як спадкодавець, не був членом ВАТ «Підсереднє», оскільки помер раніше - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому він не набув права власності на спірну земельну частку (пай), з огляду на що указану земельну частку (пай) не можна вважати частиною спадкового майна.

Право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження указаних списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству.

Таким чином, оскільки спадкодавець ОСОБА_4 за життя не набув права на земельну частку (пай), тому і його спадкоємець ОСОБА_1 , позивач по справі, не може набути право на зазначену земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі ст.141 ЦПК України, оскільки в задоволені позову відмовлено, суд покладає судові витрати пов`язані з розглядом справи на позивача.

Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, районний суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Великобурлуцької об`єднаної територіальної громади Куп`янського району Харківської області в особі Великобурлуцької селищної ради Куп`янського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Куп`янська районна державна адміністрація Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Дорошенкове, Великобурлуцького району, Харківської області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Великобурлуцьким РВУМВС України в Харківській області 13 березня 1998 року, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Великобурлуцька об`єднана територіальна громада в особі Великобурлуцької селищної ради Куп`янського району Харківської області, місцезнаходження: вул. Центральна, буд.9, смт. Великий Бурлук, Куп`янський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 04399192.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Куп`янська районна державна адміністрація Харківської області, місцезнаходження: проспект Конституції, 3, м. Куп`янськ, Харківська область, індекс 63701.

Судове рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 11 червня 2021 року, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18 червня 2021 року.

Головуючий - Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області М.І.РИКОВ