Ухвала суду № 97910084, 25.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

25 червня 2021 року м. Київ№ 640/26906/20Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., вирішивши питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду у справі

за позовом ОСОБА_1

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - відповідач, Фонд), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, щодо невиплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Європейський газовий банк» за договором банківського вкладу з фізичною особою №346042 від 17.06.2014 р., в розмірі 199 300,00 грн.;

- стягнути з Державної установи «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» (адреса: 04053, м. Київ, вул., Січових Стрільців, 17, ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) кошти у розмірі 199 300,00 (сто дев`яносто дев`ять тисяч триста гривень) за вкладом, які було внесено за договором банківського вкладу з фізичною особою №349042 від 17.06.2014 р., укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Європейський газовий Банк».

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що Фондом та його уповноваженою особою не виплачено ОСОБА_1 гарантованого відшкодування в сумі 199 300, 00 грн. за заявами, отриманими та зареєстрованими у Фонді 27.12.2019 року та 09.10.2020 року.

Так, на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 року у справі №813/576/15 позивач має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

В той же час, відмова Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виплачувати ОСОБА_1 гарантований державою вклад в розмірі 199 300,00 грн. з посиланням на статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та на ту обставину, що ПАТ «Європейський газовий Банк» ліквідовано, а тому Фонд припиняє виплати за вкладом, є протиправним.

Статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що вимоги кредиторів до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними.

Однак, на переконання позивача, вимоги ОСОБА_1 не можна розглядати в розумінні статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки її вклад є гарантованою державою сумою, яка в силу статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виплачується в обов`язковому порядку на рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, а не за рахунок коштів ПАТ «Європейський газовий Банк» отриманих від реалізації майна Банку.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб викопує управлінські функції щодо виплати гарантованої державою суми відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку та продажу його майна.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає бездіяльність Фонду щодо невиплати ОСОБА_1 гарантованого державою гарантованого державою вкладу в розмірі 199 300,00 грн. протиправною, та такою, що порушує норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки її вклад є гарантованою державою сумою, яка в силу статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та основоположні конституційні права ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, якою запропоновано позивачу звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду та в якій встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали та з урахуванням строків, визначених пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Через канцелярію суду 09.12.2020 року позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, разом з тим, запропоновано Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у строк визначений для подання відзиву на позов надати суду свою позицію з приводу дотримання позивачем строків звернення до суду та поважності причин пропуску таких строків.

Через канцелярію суду 27.05.2021 року Фондом подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позов є необґрунтованим та безпідставним.

Так, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 року у справі №813/576/15 зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський Газовий Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладників, зокрема про позивача, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Європейський Газовий Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже даним рішенням, Фонд не було зобов`язано вчиняти будь-яких дій щодо позивача, позаяк Фондом не допущено жодних порушень норм чинного законодавства та судового рішення, яке набуло законної сили.

Відповідачем також зауважено, що оскільки позивача не було включено до Переліку вкладників, Фонд не мав жодних правових підстав самостійно затверджувати зміни до Загального реєстру вкладників на підставі заяви позивача та здійснювати виплату.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Через канцелярію суду 27.05.2021 року відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки позивач був обізнаний про закінчення виплат гарантованих сум за вкладом у ПАТ «Єврогазбанк» це 27.12.2019 року, проте не вжив своєчасних заходів в межах встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку.

Через канцелярію суду 27.05.2021 року відповідачем подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2021 року клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін повернути без розгляду.

Вирішуючи питання дотримання строку звернення до адміністративного суду позивачем, судом встановлено наступне.

Частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Так, позивач оскаржує бездіяльність Фонду щодо невиплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за вкладом у ПАТ «Європейський газовий банк» за договором банківського вкладу з фізичною особою №346042 від 17.06.2014 року в розмірі 199 300,00 грн.

Разом з тим, позивачем в позовній заяві зазначено, що 27.12.2019 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб листом вих. №27-21738/19 повідомлено позивача, що 14.11.2019 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» подано документи державному Реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи, в зв`язку з чим відповідно до статті 52 Закону вимоги кредиторів до Банку, що були незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними (копія листа додається).

Тобто, про протиправну бездіяльність відповідача позивач дізналася саме 27.12.2019 року.

Отже, враховуючи вищевказане визначений процесуальним законодавством шестимісячний строк звернення до адміністративного суду закінчився у червні 2020 року.

Разом з тим, 11.03.2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанови №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (з урахуванням постанов № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020) та №392 від 20.05.2020 року "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" (з урахуванням постанови №500 від 17.06.2020), від 22 липня 2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з урахуванням постанови від 26.08.2020 №760), відповідно до яких установлено з 12 березня до 31 жовтня 2020 року на усій території України карантин.

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

17.07.2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 року №731, згідно з яким внесено зміни до пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України та визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Разом з тим, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №731, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, строк звернення до суду був продовжений на строк дії карантину в період з 12.03.2020 по 06.08.2020.

Отже, останнім днем процесуального строку звернення до адміністративного суду для позивача є 06.08.2020 року, проте позовну заяву, датовану 28.10.2020 року, отримано судом 30.10.2020 року.

Враховуючи викладене, позивачем має бути наведено причини, які б свідчили про поважність пропуску строку звернення до суду в період з 06.08.2020 року по 28.10.2020 року, водночас, обґрунтувати неможливість вчинення процесуальної дії як подання позову у визначений строк (тобто з 27.12.2019 року до 06.08.2020 року), з огляду з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Дослідивши заяву позивача від 09.12.2020 року про поновлення строку звернення до адміністративного суду, встановлено, що в обґрунтування останньої позивачем зазначено, що усвідомлюючи всю небезпеку, пов`язану з поширенням коронавірусу, ОСОБА_1 обмежила пересування поза межі свого житла та уникала будь-яких соціальних контактів, оскільки в силу свого віку знаходиться в групі ризику.

Крім того, обмеження пов`язані з запровадженням карантину (зокрема щодо роботи суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів; пересування у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні автомобільним та залізничним транспортом), страх за своє життя та здоров`я стали значною перешкодою для пошуку та отримання кваліфікованої правової допомоги з метою отримання грошових коштів з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Але незважаючи на це, ОСОБА_1 здійснювала пошук адвокатів, які б допомогли їй у цьому питанні. Зокрема 05.08.2020 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Інтегро» укладено Договір №01/2020 про надання правової допомоги. Позивач проживає у м. Львові, а відповідач знаходиться в м. Київ, що, на переконання позивача, є додатковою обставиною, яка уповільнила пошуки юристів.

Разом з тим, причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на те, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого Кодексом адміністративного судочинства України (з урахуванням пункту 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України) строку. Обставини, на які посилається позивач, зокрема, укладення договору з Адвокатським об`єднанням «Інтегро» лише 05.08.2020 року, в той час, як про порушене право позивач дізналася 27.12.2019 року, не свідчать про існування будь-яких об`єктивних перешкод до початку карантину у реалізації нею своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів. В свою чергу, укладання Договору про надання правової допомоги №01/2020 з Адвокатським об`єднанням «Інтегро», яке знаходиться у місті Києві, в той час, як позивач проживає у місті Львові, відбулося в період дії карантину - 05.08.2020 року, що додатково свідчить про те, що обмеження, запроваджені карантином, відносити до об`єктивних перешкод, які сприяли пропуску процесуального строку звернення до адміністративного суду з підстав довготривалого пошуку адвоката, не є обґрунтованим.

Щодо зазначеної у клопотанні про поновлення строку звернення до суду позиції позивача про необхідність відраховування строку з 15.10.2020 року - дати отримання відповіді Фонду на вимогу представника ОСОБА_1 виплатити грошові кошти, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту позовної заяви позивач вважає, що припинення виплати коштів за вкладом у зв`язку із ліквідацією ПАТ «Європейський газовий банк» на підставі статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є протиправним порушенням Фондом прав ОСОБА_1 як вкладника.

Згідно із частиною першою статті 52 Закону України 23.02.2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (із змінами і доповненнями) вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов`язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною п`ятою цієї статті.

Так, про припинення повноважень Фонду як ліквідатора АТ «Європейський газовий банк» у зв`язку із внесенням до Єдиного реєстру запису від 11.12.2019 року №10691110087028819 про державну реєстрацію припинення цього банка як юридичної особи, що свідчить про завершення процедури ліквідації, та наслідки за положеннями статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», повідомлено адвоката позивача ОСОБА_2 листом від 27.12.2019 року №27-21738/19, що позивачем не заперечується та підтверджується.

Отже, висновується, що позовні вимоги ґрунтуються на подіях, які мають свій початок з 27.12.2019 року.

В свою чергу, відповідь, надана Фондом адвокату позивача ОСОБА_3 від 09.10.2020 року №27-12808, отримана останнім 15.10.2020 року, є відповіддю на чергове звернення уповноваженого представника ОСОБА_1 , про що останньою зазначається у позовній заяві.

При цьому, у вказаній відповіді Фонду від 09.10.2020 року №27-12808 також, як і у відповіді Фонду від 27.12.2019 року №27-21738/19, зазначено про ліквідацію банку.

Суд зауважує, що не бере до уваги зазначене у відповіді Фонду від 09.10.2020 року №27-12808 твердження, що рішення суду по справі №813/576/15 не містить жодних вимог до Фонду стосовно здійснення відшкодування ОСОБА_1 , оскільки ця обставина лежить у площині виконання судових рішень у справі №813/576/15.

Зокрема, суду не надано жодних доказів щодо вчинення ОСОБА_1 передбачених законодавством України (зокрема, Цивільним процесуальним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження») дій, спрямованих на примусове виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 року у справі №813/576/15, якою змінено постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 року, виклавши пункт третій резолютивної частини у наступній редакції: «Зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський Газовий Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладників <…> Шарабун Ольгу Миколаївну, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Європейський Газовий Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, у суду відсутні підстави вважати обґрунтованим прохання позивача обчислювати строк звернення до суду з 15.10.2020 року.

Таким чином, на переконання суду, в межах предмета спору, яким є бездіяльність Фонду щодо невиплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Європейський газовий банк» в розмірі 199 300,00 грн., останньою не доведено наявності поважних причин, які об`єктивно вплинули на дотримання строку звернення до адміністративного суду із цим позовом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що саме строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка б могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 09.01. 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (п.137), рішення від 22.10.1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (п. 51).

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить вказана позиція Суду, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В той же час у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Подібний за змістом висновок наведено Європейським Судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 року (справа «Каменівська проти України»), згідно якої право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на зазначене та з урахуванням європейської судової практики, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду в порядку реалізації пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач звернувся з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Керуючись статтями 118-123, 240, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена відповідно до положень статей 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17).

Повну ухвалу складено 25.06.2021 року.

Суддя Л.О. Маруліна