Рішення № 97909263, 25.06.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2021 року справа № 580/2467/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м.Черкаси, 18002, далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.01.2021 №3190707, №3200707, №3220707, №3210707.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 21.01.2021 №3190707, №3200707 є висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» внаслідок продажу алкогольних напоїв на розлив для їх споживання на місці, без наявності у позивача статусу ресторанного господарства або закладу громадського харчування. Однак, позивачем зазначено, що ним дійсно здійснено продаж алкогольних напоїв на розлив, однак відсутні докази споживання цих алкогольних напоїв за місцем її реалізації, а наявність у нього ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями в господарській одинці кафе, свідчить про невідповідність висновків контролюючого органу про заборону здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, тому зазначені рішення відповідача підлягають до скасування. Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.01.2021 №3220707 про накладення штрафу за проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму попереднього програмування для підакцизних товарів, то позивачем зазначено, що у відповідності до положень п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у період з 01.03.2020 по останній календарний день місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (СOVID-19), не застосовуються штрафні санкції, зокрема, за проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму попереднього програмування для підакцизних товарів. Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.01.2021 №3210707 про ніби то не забезпечення позивачем обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, то позивачем вказано, що дія Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» не поширюється на таку категорію суб`єктів господарювання, як фізичні особи-підприємці, тому у позивача відсутній обов`язок ведення обліку товарних запасів, тому вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення також підлягає до скасування.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позов у якому зазначив, що відповідачем встановлено факт позивачем продажу алкогольних напоїв на розлив для їх споживання на місці, без наявності у позивача статусу ресторанного господарства або закладу громадського харчування, тому вважає, що податкові повідомлення-рішення від 21.01.2021 №3190707, №3200707 є правомірними та не підлягають до скасування. Крім того, позивачем здійснено проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму попереднього програмування для підакцизних товарів, у зв`язку з чим до нього правомірно застосовано штрафну санкцію згідно податкового повідомлення-рішення від 21.01.2021 №3220707. Також вказано, що позивачем не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх реалізації, тому на думку відповідача податкове повідомлення-рішення від 21.01.2021 №3210707 також не підлягає до задоволення.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 10.06.2015 по 21.01.2021 була зареєстрована як фізична особа-підприємець та основним видом її діяльності згідно кодів КВЕД був: 56.10 «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний).

Позивачем отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №23010308202001948 терміном дії з 01.08.2020 до 01.08.2021, адреса місця торгівлі: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .

На підставі пп. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11, п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 04.12.2020 №2192-П та направлень, 08.12.2020 відповідачем проведено фактичну перевірку щодо дотримання норм законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання пального та спирту етилового платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами- лічильниками, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального за місцем фактичного здійснення позивачем діяльності: АДРЕСА_2 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Результати перевірки оформлені актом від 14.12.2020 №504/23/00/07/ НОМЕР_1 .

Зазначеною перевіркою встановлено: факт продажу позивачем алкогольних напоїв на розлив для їх споживання на місці, без наявності у позивача статусу ресторанного господарства або закладу громадського харчування; факт проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму попереднього програмування для підакцизних товарів; факт не забезпечення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 21.01.2021 №3190707, №3200707, №3220707, №3210707.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано, що основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР).

Відповідно до абз. 14 ст. 1 Закону №481/95-ВР місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Згідно абз. 14 ст. 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до ст. 15-3 Закону №481/95-ВР продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування, суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) з універсальним асортиментом товарів.

Визначення терміну «підприємство громадського харчування» наведено в Правилах роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 №219 (далі – Правила №219).

Згідно п. п. 1.5-1.6 Правил №219 заклади (підприємства) ресторанного господарства (РГ) поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс). Вибір типу закладу (підприємства) РГ та класу ресторану або бару здійснюється суб`єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону №481/95-ВР за порушення вимог ст. 15-3 цього Закону, а саме, за продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці суб`єктом господарювання, який не має статусу закладу громадського харчування, до такого суб`єкта застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у сумі 6800 грн.

З системного аналізу ст. ст. 15-3 та 17 Закону №481/95-ВР вбачається, що до суб`єкта господарювання, що не має статусу суб`єкта господарювання громадського харчування, підприємства з універсальним асортиментом товарів, можуть застосовуватися фінансові санкції за порушення ст. 15-3 Закону №481/95-ВР тільки у разі продажу алкогольних напоїв на розлив саме з метою споживання на місці.

За змістом наданих відповідачем матеріалів на підтвердження вчинення позивачем порушення ст. 15-3 Закону №481/95-ВР, зокрема акта (довідки) фактичної перевірки, відповідачем встановлено факт продажу алкогольних напоїв на розлив, разом із тим відсутня друга ознака, яка має визначальне значення для кваліфікації порушення закріпленого в статті 15-3 Закону №481/95-ВР - споживання таких напоїв на місці.

В акті не зазначено яким чином встановлено факт споживання придбаної алкогольної продукції на місці, не відображено інформації щодо споживання алкогольних напоїв одразу після їх придбання.

Таким чином, в даному випадку має місце продаж алкогольних напоїв на розлив, який є різновидом роздрібної торгівлі, а не продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.

З огляду на викладене, податковим органом не доведено факт продажу позивачем алкогольної продукції на розлив для споживання на місці, а матеріалами справи, підтверджується право позивача на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, оскільки він має відповідну ліцензію, а відтак підстави для застосування до неї фінансових санкцій передбачених ст. 17 Закону №481-95-ВР у вигляді штрафу у розмірі 6800 грн. відсутні.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.03.2019 у справі №818/3895/15.

Крім того, вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим встановлені постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями” від 30.07.1996 №854 (далі – Правила №854).

Згідно п. 2 Правил №854 роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.

Пунктом 22 Правил №854 встановлено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Згідно із п. 2.2 розділу ІІ Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 24.10.2005 №327, ресторанне господарство це вид економічної діяльності суб`єктів господарювання щодо надання послуг із задоволення потреб споживачів у харчуванні з організацією дозвілля або без нього в закладах (об`єктах) ресторанного господарства.

Об`єкт (заклад) ресторанного господарства - місцева одиниця (структурний підрозділ) суб`єкта господарювання, яка розміщується в окремій будівлі або приміщенні, має, як правило, обладнаний столами та стільцями для споживання їжі зал і необхідні виробничі та побутові приміщення в якій здійснюється продаж продукції власного виготовлення і купованих товарів, переважно для споживання на місці (п. 2.4 розділу ІІ Інструкції).

Крім того, основні вимоги щодо роботи суб`єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України “Про затвердження Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства” від 24.07.2002 №219, (далі - Наказ №219).

Так, згідно абзацу третього п. 1.3 Наказу №219 заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Відповідно до абзацу першого п. 1.5 Наказу №219 заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс).

Відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку (абз. 3 п. 1.6 Наказу № 219).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив має право виключно заклад (підприємство) ресторанного господарства або спеціалізований відділ, що має статус підприємства з універсальним асортиментом товарів за умови наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Судом встановлено, що позивачем отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №23010308202001948 терміном дії з 01.08.2020 до 01.08.2021, адреса місця торгівлі: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .

Таким чином, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 - є закладом ресторанного господарства у розумінні ст. 15-3 Закону №481/95-ВР та Правил №854, а тому позивач має право здійснювати в ньому продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці за наявності вищевказаної ліцензії.

Аналогічна правова позиція підтверджена постановою Верховного Суду від 19.06.2018 №823/1363/17.

Таким чином, суд дійшов висновку визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.01.2021 №3190707, №3200707.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.01.2021 №3210707 про накладення на позивача штрафу за не забезпечення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, то суд зазначає наступне.

Відповідно п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків, відповідно до положень ст. 16 Податкового кодексу України, зобов`язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року №481 затверджено форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення.

Однак, Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат не передбачено ведення у ній залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування.

Поняття “запаси” визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (зі змінами) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044.

Законодавче обґрунтування відсутності обов`язку вести облік товарних запасів фізичними особами-підприємцями унеможливлює порушення підприємцем вимог п. 12 ст. З Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” і теоретично, і з об`єктивної сторони, оскільки в ході проведення перевірки не проводилося порівняння документально зафіксованих залишків з реальними.

Надлишок або нестача товарно-матеріальних цінностей встановлюються за даними бухгалтерського обліку на початок звітного періоду та на певний звітний (поточний) період. Нестачу чи надлишок товару можна виявити лише при проведені інвентаризації, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період, яка під час здійснення перевірки не проводилася.

В акті зняття залишків від 10.12.2020, який складений представниками контролюючого органу в ході проведення фактичної перевірки позивача, не зазначено залишки запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізація) запасів за визначений період, що взагалі виключає можливість вирахування надлишку чи нестачі залишків) товару.

Відповідно до п. 20.1.9 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Згідно зі ст. 20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, зазначена норма встановлює відповідальність лише за продаж необлікованих товарів, а не за їх наявність за місцем реалізації, при цьому, акти перевірки від 14.12.2020 №504/23/00/07/ НОМЕР_1 не містить посилання на факт реалізації позивачем саме необлікованих товарів.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 814/2158/16.

Таким чином, суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2021 №3210707.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.01.2021 №3220707 про накладення на позивача штрафу за проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму попереднього програмування для підакцизних товарів, то суд зазначає наступне.

Відповідно п. 11 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, зокрема, проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

Відповідно до п. 7 ст. 17 Закон №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

З наведених приписів Закону №265/95-ВР вбачається, що відповідальність за наведене правопорушення настає у разі проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Притягуючи позивача до відповідальності, відповідач керувався даними системи АІС «Податковий блок» щодо проведення позивачем 22.09.2020 розрахункової операції з продажу «Ром Окхард» через РРО без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії, при цьому з акту перевірки від 14.12.2020 №504/23/00/07/ НОМЕР_1 вбачається, що посадові особи контролюючого органу здійснювали контрольну закупку пива «Чернігівське світле», об`ємом 0,5 л та горілки «Козацька рада» на розлив об`ємом 0,150 л, однак відомості про здійснення контрольної закупки алкогольного напою «Ром Окхард» відсутні.

Щодо наявності інформації в системі АІС Податковий блок суд зазначає, що відповідач не надав доказів проведення контрольної закупки товару пива «Балтика розливне м`яке 0,44л», її проведення через РРО та отримання продавцем готівкових коштів за товар.

Нормами п. 80.4 ст. 80 Податкового кодексу України визначено, що перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Однак, надана відповідачем до матеріалів відзиву роздруківка фотознімку із системи АІС «Податковий блок», суд оцінює критично та зазначає про неналежність зазначеного доказу, оскільки він не дає змоги розбірливо/послідовно встановити відображені в ньому відомості. Крім того, для притягнення позивача до відповідальності за п. 7 ст. 17 Закону №265/95-ВР необхідним є встановлення факту проведення операції через РРО, який ревізори не встановили, оскільки не проводили контрольну розрахункову операцію із закупки алкогольного напою «Ром Окхард», тому податкове повідомлення-рішення від 21.01.2021 №3210707 підлягає до скасування.

Посилання позивача на те, що у відповідності до положень п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не застосовуються штрафні санкції, зокрема, за проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму попереднього програмування для підакцизних товарів – не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до положень 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України а порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за порушення вимог законодавства в частині обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає до повного задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 21.01.2021 №3190707, №3200707, №3220707, №3210707.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Гайдаш