Рішення № 97909257, 16.06.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року справа № 580/1207/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Кучеренко І.О.,

представника позивача – Топора А.І. (за ордером),

представника відповідача – Коваленко А.П. (за посадою),

розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 далі - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 157, далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 08.02.2021 №343 про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 08.02.2021 №61 о/с про звільнення зі служби в поліції позивача з посади дільничного офіцера поліції сектору превенції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;

- поновити позивача на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі, передбаченому чинним законодавством України з наступного дня, після дня звільнення, тобто з 09.02.2021.

Ухвалою суду від 26.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом відповідача від 08.02.2021 №343 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби та наказом відповідача від 08.02.2021 №61 о/с його звільнено зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, однак вважає притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади незаконним, відповідно, вказані накази такими, що прийняті передчасно та без дотримання вимог законодавства. Зазначив, що притягуючи позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідачем, у порушення ст. 19 Дисциплінарного статуту, не встановлено у визначеному законом порядку, якими конкретно винними діями чи бездіяльністю позивача порушені його службові обов`язки у співставленні з приписами закону і посадової інструкції позивача, не містить пояснень позивача та його безпосереднього керівника. Також зазначено, що Дисциплінарною комісією однобічно та поверхово проведено службове розслідування, а притягнення особи до кримінальної відповідальності згідно з обвинувальним вироком суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, тоді як для звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення недостатньо одного факту відкриття кримінального провадження. Крім того, відповідачем проведено службове розслідування без відібрання пояснень від позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, надала до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначила, що за результатами службового розслідування встановлено, що позивач скоїв дії, що підпадають під визначення дисциплінарного проступку, зокрема позивачем порушено приписи Закону України “Про Національну поліцію”, Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки поліцейських, оскільки своїми діями позивач вчинив проступок, несумісний з подальшим проходженням служби в Національній поліції України, що свідчить про його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності та компрометують звання поліцейського. На підставі вищевикладених обставин представник відповідача вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління ГУНП в Черкаській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 06.02.2021 №335 призначено службове розслідування на підставі рапорту заступника начальника УКЗ Головного управління Національної поліції в Черкаській області – начальника відділу ІОС майора поліції ОСОБА_2 від 06.02.2021 №38рп/12/і/03-2021 щодо вчинення окремими поліцейськими Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області порушень, що мають ознаки дисциплінарного проступку та про внесення 06.02.2021 Територіальним управлінням ДБР, розташованим у м. Києві відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62021100000000263 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, за фактом катування, тобто умисного заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні, за попередньою змовою групою поліцейських СПД №1 ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 06.02.2021 №335 позивача відсторонено від виконання службових обов`язків (посади) з 06.02.2021 на час проведення службового розслідування служби у зв`язку з проведенням службового розслідування.

Позивачем 06.02.2021 надано пояснення інспектору відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУНП в Черкаській області лейтенанту поліції ОСОБА_3 (а.с. 157, т. 1).

06.02.2021 Територіальним управлінням ДБР, розташованим у м. Києві, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62021100000000263 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України.

07.02.2021 о 20 год. 49 хв. слідчим другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві вручено позивачу повідомлення про те, що він підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України.

08.02.2021 начальником Головного управління Національної поліції в Черкаській області затверджено висновок службового розслідування за фактом вчинення окремими поліцейськими Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області дій, що мають ознаки дисциплінарних проступків, яким, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог ст. 29 Конституції України, ст. 6, ч. 1, 2, 4 ст. 7, п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 44, п.п. 1, 3 ст. 45 Закону України “Про Національну поліцію”, п.п. 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 5 розд. IV, пп. 1 п. 2, п.п. 3, 4, 5 розд. VI Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, ст. 3, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 4 ст. 213 КПК України, ч. 2 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2001 №1363 та пп. 9 п. 1 наказу ГУНП від 07.08.2017 № 2062 “Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни в органах та підрозділах ГУНП в Черкаській області, а також попередження надзвичайних подій за участю особового складу”.

Так, вказаним службовим розслідуванням, зокрема, встановлено, що 05.02.2021, близько 19-ї години, потерпілий ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у приміщенні гаражу ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 . Близько 19 год. 20 хв. до приміщення гаражу зайшли працівники СПД №1 ВП №2 ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . ОСОБА_11 повідомив потерпілому ОСОБА_4 про те, що йому необхідно проїхати до відділку поліції та прибувши до СПД №1 ВП №2 ГУНП в Черкаській області, без реєстрації у відповідних журналах, потерпілого провели до каб. №9, де перебував начальник СПД №1 ВП №2 ГУНП в Черкаській області ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Поспілкувавшись із потерпілим близько 10 хв. з приводу крадіжки на території Городищенського району, ОСОБА_14 завів його до службового кабінету №10, в якому перебували ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , які почали відбирати пояснення. Приблизно о 20 год. 20 хв. до цього кабінету зайшли ОСОБА_16 та позивач ОСОБА_1 , які почали звинувачувати ОСОБА_4 у вчиненні крадіжки та вимагали зізнатись у злочині, після чого останній категорично заперечив свою причетність до вчинення крадіжки. Після чого, ОСОБА_16 та позивач ОСОБА_1 почали наносити удари руками та ногами по голові, обличчю та тулубу потерпілого ОСОБА_4 , від чого він упав зі стільця на підлогу. Піднявши його з підлоги, ОСОБА_16 декілька разів вдарив потерпілого в обличчя та вибив йому чотири верхні передні зуба. В подальшому, упродовж двох годин, ОСОБА_16 та позивач ОСОБА_1 періодично наносили удари ногами та руками в різні частини тіла потерпілого ОСОБА_4 . Після цього, позивач ОСОБА_1 вивів ОСОБА_4 до коридору, одягнув на нього кайданки та посадив на стілець між каб. №9 та АДРЕСА_3 , продовживши наносити йому удари ногами та руками. Потім позивач ОСОБА_1 взяв шланг, ззовні схожий на шланг від вогнегасника та почав ним бити потерпілого по голові та спині потерпілого.

Згідно п. 1 наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 08.02.2021 №343 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності” за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог ст. 29 Конституції України, ст. 6, ч. 1, 2, 4 ст. 7, п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 44, п.п. 1, 3 ст. 45 Закону України “Про Національну поліцію”, п.п. 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 5 розд. IV, пп. 1 п. 2, п.п. 3, 4, 5 розд. VI Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, ст. 3, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 4 ст. 213 КПК України, ч. 2 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2001 №1363 та пп. 9 п. 1 наказу ГУНП від 07.08.2017 № 2062 “Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни в органах та підрозділах ГУНП в Черкаській області, а також попередження надзвичайних подій за участю особового складу” - дільничного офіцера поліції сектору превенції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління ГУНП в Черкаській області ОСОБА_1 вирішено звільнити зі служби в поліції.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 08.02.2021 №61 о/с дільничного офіцера поліції сектору превенції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління ГУНП в Черкаській області ОСОБА_1 , звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію”.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про Національну поліцію» визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 19 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі – Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Принципи етики для працівників МВС визначають Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 №1179, відповідно до яких, зокрема, поліцейські повинні неухильно дотримуватись положень Конституції та законові України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку. Також, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

Частиною 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Відповідно до статей 11, 12, 13 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.

Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У пункті 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893 (надалі – Порядок №893) зазначено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до положень п. 1, 4, 7 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (п. 2 розділу VІ Порядку №893).

Положеннями статті 19 Дисциплінарного статуту встановлено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються, зокрема: документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Згідно з приписами розділу VІ та VІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника. Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Статтею 22 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

За відсутності на службі без поважних причин поліцейського, до якого застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади чи звільнення із служби в поліції, таке дисциплінарне стягнення виконується, а витяги з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. У такому разі днем ознайомлення поліцейського із зазначеними наказами є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення їх поліцейському, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, або повнолітньому члену сім`ї такого поліцейського.

Підстави звільнення зі служби в поліції визначені частиною першою статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані накази Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 08.02.2021 №343 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності” та Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 08.02.2021 №61 о/с про звільнення дільничного офіцера поліції сектору превенції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління ГУНП в Черкаській області ОСОБА_1 зі служби в поліції - прийнято за результатами службового розслідування за фактами порушення службової дисципліни поліцейськими Черкаського відділу поліції ГУНП, що відображено у висновку службового розслідування, затвердженому 08.02.2021 начальником Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Так, під час проведення службового розслідування, зокрема, відносно позивача у висновку службового розслідування, затвердженому 08.02.2021 начальником Головного управління Національної поліції в Черкаській області, встановлено та відображено наступне: « 05.02.2021, близько 19-ї години, потерпілий ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у приміщенні гаражу ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 . Близько 19 год. 20 хв. до приміщення гаражу зайшли працівники СПД №1 ВП №2 ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . ОСОБА_11 повідомив потерпілому ОСОБА_4 про те, що йому необхідно проїхати до відділку поліції та прибувши до СПД №1 ВП №2 ГУНП в Черкаській області, без реєстрації у відповідних журналах, потерпілого провели до каб. №9, де перебував начальник СПД №1 ВП №2 ГУНП в Черкаській області ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Поспілкувавшись із потерпілим близько 10 хв. з приводу крадіжки на території Городищенського району, ОСОБА_14 завів його до службового кабінету №10, в якому перебували ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , які почали відбирати пояснення. Приблизно о 20 год. 20 хв. до цього кабінету зайшли ОСОБА_16 та позивач ОСОБА_1 , які почали звинувачувати ОСОБА_4 у вчиненні крадіжки та вимагали зізнатись у злочині, після чого останній категорично заперечив свою причетність до вчинення крадіжки. Після чого, ОСОБА_16 та позивач ОСОБА_1 почали наносити удари руками та ногами по голові, обличчю та тулубу потерпілого ОСОБА_4 , від чого він упав зі стільця на підлогу. Піднявши його з підлоги, ОСОБА_16 декілька разів вдарив потерпілого в обличчя та вибив йому чотири верхні передні зуба. В подальшому, упродовж двох годин, ОСОБА_16 та позивач ОСОБА_1 періодично наносили удари ногами та руками в різні частини тіла потерпілого ОСОБА_4 . Після цього, позивач ОСОБА_1 вивів ОСОБА_4 до коридору, одягнув на нього кайданки та посадив на стілець між каб. №9 та АДРЕСА_3 , продовживши наносити йому удари ногами та руками. Потім позивач ОСОБА_1 взяв шланг, ззовні схожий на шланг від вогнегасника та почав ним бити потерпілого по голові та спині потерпілого.».

Таким чином, за вчинення вищезазначеного дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог ст. 29 Конституції України, ст. 6, ч. 1, 2, 4 ст. 7, п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 44, п.п. 1, 3 ст. 45 Закону України “Про Національну поліцію”, п.п. 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 5 розд. IV, пп. 1 п. 2, п.п. 3, 4, 5 розд. VI Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, ст. 3, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 4 ст. 213 КПК України, ч. 2 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2001 №1363 та пп. 9 п. 1 наказу ГУНП від 07.08.2017 № 2062 “Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни в органах та підрозділах ГУНП в Черкаській області, а також попередження надзвичайних подій за участю особового складу” - дільничного офіцера поліції сектору превенції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління ГУНП в Черкаській області ОСОБА_1 вирішено звільнити зі служби в поліції.

З аналізу наведених вище норм слідує, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку є повне доведення вини особи в ході службового розслідування, метою якого є з`ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи.

У цьому контексті слід звернути увагу на те, що за етимологічним значенням дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету, що тісно пов`язані з морально-етичними нормами.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та, власне, органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Отже, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.12.2019 у справі №813/3279/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Дискредитація Національної поліції полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Вчинення дій, що дискредитують органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі №815/3636/15, у якій суд зазначив, що поняття “дискредитація” перебуває у тісному зв`язку із поняттям “дотримання морально-етичних норм” та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред`являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівників органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого стягнення - звільнення зі служби. Дискредитація звання рядового та начальницького складу є окремою підставою для звільнення, яке не пов`язано із вчиненням правопорушення та набрання чинності рішенням суду.

При цьому, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 07.02.2020 у справі №260/1118/18 зазначила, що наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в органах внутрішніх справ, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 66 Положення №114 у разі встановлення службовою перевіркою дій, що підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби.

Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі “X. v. Austria” про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі “C. v. the United Kingdom” про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі “Ringvold v. Norway”, заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Дана позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 року у справі №800/508/17, у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №800/508/17, у постанові від 12.12.2018 у справі №803/1907/16, у постанові від 17.07.2019 року у справі №806/2555/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що 06.02.2021 позивач ОСОБА_1 скоїв дії, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку: недотримання законодавства, порушення норм професійної та службової етики, застосування фізичного впливу до особи тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача на те, що вину ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного правопорушення не доведено, оскільки остаточне рішення по кримінальному провадженню №62021100000000263 не прийняте, так як вчинення дисциплінарного проступку є окремою підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби. Крім того, предметом службового розслідування було порушення позивачем службової дисципліни, що не залежить від наявності чи відсутності остаточного вироку суду по кримінальному провадженню. У даному випадку, звільнення позивача відбулось у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.02.2020 у справі №260/1118/18, від 08.08.2019 у справі № 804/3447/17, від 29.05.2018 у справі №800/508/17, від 02.10.2019 у справі №804/4096/17, згідно яких застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Враховуючи зазначені обставини і докази у їх сукупності, суд вважає, що накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції повністю відповідає тяжкості вчинених ним у сукупності проступків, обставинам, за яких їх скоєно, та співмірно із заподіяною ним шкодою суспільним інтересам, у зв`язку з чим застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є законним, правомірним та обґрунтованим, пропорційним та за даних обставин справедливим, оскільки ОСОБА_1 вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, проігнорував вимоги Дисциплінарного статуту та Закону №580-VIII.

З урахуванням суспільного резонансу та загального уявлення суспільства про поліцейського, як носія влади, вчинений ОСОБА_1 дисциплінарний проступок унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків та у висновку службового розслідування не зазначено обставин, які пом`якшують відповідальність за вчинені порушення службової дисципліни, а інших доказів позивачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Посилання представника позивача на те, що відповідачем проведено службове розслідування без відібрання пояснень від позивача, не приймається судом до уваги, оскільки 06.02.2021 позивачем ОСОБА_1 надано пояснення інспектору відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУНП в Черкаській області лейтенанту поліції ОСОБА_3 , копія якого міститься у матеріалах адміністративної справи (а.с. 157, т. 1).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається у вищевказаний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш

Рішення суду складено у повному обсязі 25.06.2021.