Рішення № 97908090, 25.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7845/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря с/з - Сініцина А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в якому позивач просить суд:

- визнати противоправною відмову Департаменту патрульної поліції, щодо виплати середнього заробітку ОСОБА_1 за весь час затримки розрахунку при звільненні за період 29.09.2017 року по 17.03.2021 року, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції, нарахувати та виплати середній заробіток ОСОБА_1 , за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період 29.09.2017 року по 17.03.2021 року, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу у патрульній поліції України та перебував на посаді інспектора роти № 1 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції. Відповідно до витягу з наказу Департаменту патрульної поліції № 389 а/с від 27.09.2017 року звільнений з органів Національної поліції України відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Позивач зазначає, що на виконання рішення суду від 31.07.2020 року відповідачем здійснено остаточний розрахунок 17.03.2021 року, у зв`язку з чим позивач звернувся до Департаменту патрульної поліції щодо нарахування та виплати позивачу середнього грошового заробітку з дня звільнення по день фактичного розрахунку, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року.

09.06.2021 року за вх. № ЕП/15669/21 від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2020 року у справі № 420/4434/20, відповідачем перераховано на рахунок ОСОБА_1 заборгованість у сумі 4567,09 грн. відповідач зазначає, що позивач намагається стягнути з Департаменту патрульної поліції суму середнього заробітку, яка значно перевищує суму основної заборгованості. Також, відповідач звертає увагу, що вимога позивача про визнання протиправною відмову відповідача з виплати середнього заробітку є безпідставною та необґрунтованою належними доказами, оскільки позивачем не надано доказів отримання такої відмови.

18.06.2021 року за вх. № ЕП/16769/21 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заяви чи клопотання від сторін.

09.06.2021 року за ВХ№ЕП15670/21 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду в зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

10.06.2021 року від представника відповідача надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи.

18.06.2021 року від позивача надійшли заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою суду від 19.05.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 09.06.2021 року вирішено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 17.06.2021 року о 14.00 год.

17.06.2021 року протокольною ухвалою суду оголошено перерву в судовому засіданні до 23.06.2021 року до 11.00 год.

23.06.2021 року в судовому засіданні, протокольною ухвалою суду, клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, залишено без розгляду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.

В судовому засіданні 23.06.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про задоволення адміністративного позову.

Обставини справи.

ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 по 29.09.2017 проходив службу у патрульній поліції України та перебував на посаді інспектора роти №1 батальойну №2 управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції.

Наказом № 389 о/с від 27.09.2017 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

28.02.2020 року представником ОСОБА_1 , було направлено звернення до Департаменту патрульної поліції з метою отримання наступної інформації: чи здійснювалась доплата за службу в нічний час за нічні зміни, починаючи з 07.11.2015 по 29.09.2017 відповідно до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260; чи виплачувалась заборгованість по індексації грошового забезпечення в період з 07.11.2015 по 29.09.2017 відповідно до вимог статті 94 Закону України "Про Національну поліцію". Крім цього у зверненні представник позивача просив, у разі якщо вищевказані виплати не проводились (за службу в пічний час та індексація), повідомити причину невиплати та у подальшому здійснити їх виплату.

01.04.2020 року було отримано відповідь з ДПП згідно якої, повідомлено, що в період з 07.11.2015 по 29.09.2017 підстави для нарахування доплати за службу у нічний час ОСОБА_1 , - відсутні. Також у відповіді вказано, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 індексація проводилась з листопада 2017 року, тому заборгованість відсутня.

Не погоджуючись із відмовою про доплату за службу в нічний час та виплату індексації грошового забезпечення, позивач оскаржив відмову у суді.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2020 року по справі № 420/4434/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про стягнення невиплачених грошових коштів при звільненні – задоволено.

Стягнуто з Департаменту Патрульної поліції на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з лютого 2017 року по вересень 2017 року в сумі 1647 (тисяча шістсот сорок сім) грн. та 80 коп.

Стягнуто з Департаменту Патрульної поліції на користь ОСОБА_1 , заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по вересень 2017 року в сумі 2988 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. та 84 коп.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2020 року набрало законної сили 12.01.2021 року.

На виконання рішення суду від 31.07.2020 року Департаментом патрульної поліції 17.03.2021 року нараховано на банківський рахунок позивача заборгованість у сумі 4567,09 грн.

Позивач вважає, що оскільки Департаментом патрульної поліції заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час та заборгованість по індексації грошового забезпечення виплачена несвоєчасно, тобто не в день звільнення, позивач має право на стягнення середнього заробітку за відповідний період затримки розрахунку при звільненні за період з 29.09.2017 по 17.03.2021 роки.

Джерела права й акти їх застосування.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. статті 65 Конституції України, громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Проаналізувавши положення ст.117 КЗпП України, суд дійшов висновку, що після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Висновки суду.

Надаючи оцінку правомірності дій суб`єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює виплату грошового забезпечення поліцейських, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби в поліції.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у постановах від 04.09.2020 у справі №120/2005/19-а та від 30.04.2020 у справі №140/2006/19 щодо військовослужбовців.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, вищезазначеними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В свою чергу, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, що передбачені статтею 117 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої цією статтею, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Матеріалами справи підтверджується, що Департаментом патрульної поліції, на виконання рішення суду від 31.07.2020 року по справі № 420/4434/20, була нарахована та виплачена заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час та заборгованість по індексації грошового забезпечення.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 зазначив, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Суд зазначає, що дата повного розрахунку Відповідача з Позивачем, є 17.03.2021 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку Позивача у вигляді довідки та не заперечується Відповідачем (а.с. 14).

Враховуючи, що останнім днем служби позивача в поліції є 29.09.2017 року та саме цією датою необхідно було здійснити розрахунок з позивачем, але останнім розрахунок проведено лише 17.03.2021 року.

З огляду на наведене, наявні правові підстави для визнання протиправними дії Департаменту патрульної поліції щодо відмови у виплаті середнього заробітку ОСОБА_1 за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 29.09.2017 року по 17.03.2021 року.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 28.10.2020 у справі № 240/222/20, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України, стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Враховуючи, що Відповідач, всупереч норм чинного законодавства, своєчасно не здійснив з Позивачем повного розрахунку при звільненні, що підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог і в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Вирішуючи питання про стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд повинен врахувати принцип співмірності ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Судом встановлено, що згідно з відомістю №1 про заробітну плату ОСОБА_1 за період з січня 2017 року по вересень 2017 рік, два повних місяці, відпрацьованих позивачем до звільнення є липень та серпень 2017 року.

Так, згідно вказаної довідки грошове забезпечення Позивача у липні 2017 року склало 10558,38 грн. та в серпні – 10558,38 грн.

Разом з цим Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, а також на фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників. Роз`яснення з питань обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження надаються Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, а у разі коли виплати за середньою заробітною платою провадяться з бюджету або громадських фондів споживання, - за участю Міністерства фінансів і відповідних фондів.

Також, пунктом 1 розділу 1 Порядок № 100 визначено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду; інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Отже, з урахування положень ст. 117 КЗпП України, у спірних відносинах підлягає застосовуванню Порядок №100, як такий, що визначає порядок обчислення середньої заробітної плати.

Абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, шо обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, повадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Виходячи зі змісту довідки про розмір грошового забезпечення Позивача, грошове забезпечення Позивача за два повністю відпрацьованих місяці перед звільненням (липень 2017 року та серпень 2017 року) становить 21 116,76 грн, тобто середньомісячна заробітна плата позивача складає 10558,38 грн. ((10558,38 +10558,38)/2 = 10558,38).

Отже середньоденна заробітна плата Позивача за два повністю відпрацьованих місяці склала 340,59 грн. (21116,76/62).

В день звільнення Позивача із служби в поліції 29.09.2017 року, Відповідачем не було виплачено всі суми, що підлягали виплаті при звільненні, а саме доплата за службу в нічний час та індексація грошового забезпечення.

Враховуючи дату звільнення позивача зі служби (29.09.2017) та дату проведення остаточного розрахунку (17.03.2021), кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 1264 днів.

Виплата грошових коштів, а саме: заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з лютого 2017 року по вересень 2017 року становила – 1647,80 грн.; заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по вересень 2017 року становила – 2988,84 грн.

Загальна заборгованість невиплачених коштів, які були стягнуті з Відповідача на користь Позивача становила – 4567,09 грн.

Виходячи з попередніх рішень судів стосовно спорів, що стосуються затримки розрахунку при звільненні, суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Такий висновок суду відповідає правовим позиціям викладеним у Постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 по справі № 480/3105/19, у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі №6-1 13цс 16; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-1 13цс 16.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

За обставин цієї справи, можливо застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.

Істотність частки невиплачених позивачу сум при звільненні в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 4567,09 грн.(загальна сума невиплачених коштів на момент звільнення) / 430 505,76 грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) * 100% = 1,06%.

За таких умов, із врахуванням принципу справедливості та співмірності, пропорційності, а також попередніх судових рішень та судової практики, суд вважає, що належним і достатнім способом захисту порушених прав Позивача та стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить: 4563,04 гривень із наступного розрахунку: 340,59 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 1,06% (істотність частки недоплаченої суми) х 1264 (днів затримки розрахунку).

Окрім того, 31.05.2017 Кабінетом Міністрів України внесено зміни до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 року №375 “Про внесення змін до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових нагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового та начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум ПДФО з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Таким чином, нарахування та виплату позивачу слід проводити з врахуванням п.2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що відповідач не довів правомірності вчинення протиправних дій, а його доводи не ґрунтуються на вимогах чинного національного законодавства та засадах верховенства права. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході вирішення спору.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно, всупереч приписам ст.117 КЗпП України, відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Доводи відповідача про те, що заборгованість перед позивачем у вигляді доплати за службу у нічний час та індексації грошового забезпечення виникла лише після набрання рішенням суду від 31.07.2020 року у справі № 420/4434/20 законної сили, суд до уваги не бере, оскільки вказані виплати передбачені чинним законодавством, і відповідач як роботодавець був обізнаний про необхідність здійснення цих виплат позивачу.

Також безпідставними є доводи відповідача про навмисне збільшення позивачем суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні шляхом звернення до суду з позовом у справі № 420/4434/20 через значний проміжок часу після звільнення, оскільки відповідач, як роботодавець та суб`єкт владних повноважень, також вочевидь обізнаний з вимогами Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та відповідними підзаконними нормативними актами, що регулюють виплату доплати за службу у нічний час та виплату індексації грошового забезпечення, проте всупереч приписам чинного законодавства відповідні виплати позивачу при звільненні не здійснив, що призвело до виникнення у позивача права на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Тому саме через винні дії відповідача виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні лягає на нього додатковим тягарем.

Посилання відповідача на судові рішення Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17, від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц суд вважає безпідставними та не бере їх до уваги, оскільки предмет спору у вказаних справах та у даній справі - є різним. На відміну від зазначених справ, розглянутих Верховним Судом, позивач у цій справі не заявляє вимогу про стягнення конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а просить зобов`язати відповідача нарахувати йому вказаний середній заробіток.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ОСОБА_1 в загальній сумі 908 грн., сплачені згідно квитанції № 0.0.2120129463.1 від 12.05.2021 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати противоправними дії Департаменту патрульної поліції, щодо відмови у виплаті середнього заробітку ОСОБА_1 за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 29.09.2017 року по 17.03.2021 року.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції, нарахувати та виплатити середній заробіток ОСОБА_1 , за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 29.09.2017 року по 17.03.2021 року у розмірі 4563 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят три) гривні 04 копійки.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складений та підписаний 25.06.2021 року.

Суддя Бутенко А.В.