Рішення № 97907621, 24.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/4153/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Городоцькому районі про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Городоцькому районі, в якому просить:

- відстрочити сплату судового збору для позивача до ухвалення судового рішення у цій справі відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір»;

- задовольнити позовну заяву та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885), сформувати подання та направити в територіальні органи Державного казначейства України, зокрема, до Управління Державної казначейської служби України у Городоцькому районі м. Львова про повернення ОСОБА_1 (Громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 , Паспорт НОМЕР_2 , виданий органом 4627 від 30 січня 2020 року) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу в сумі 7282,00 грн., який позивач помилково та безпідставно сплатив згідно договору купівлі-продажу будинку від 02 вересня 2020 року за яким ОСОБА_1 (Громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 , Паспорт НОМЕР_2 , виданий органом 4627 від 30 січня 2020 року) придбав у власність житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- судові витрати покласти на відповідача, зокрема, стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 3900,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач за договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченим 02 вересня 2020 року приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Муха М.Т. вперше придбав житло, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 . При нотаріальному посвідченні вказаного договору позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 7282,00 грн., що становить 1% вартості придбаного майна.

Позивач вказує, що у лютому та березні (повторно) 2021 року звернувся до відповідача із заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, проте отримав відмову.

Позивач уважає, що оскільки житло ним придбавалось уперше, то він відповідно до вимог пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» не повинен був сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна, сплата такого збору в сумі 7282,00 грн. (1% вартості квартири) є помилковою, а тому підлягає поверненню з державного бюджету.

Крім того, позивач зазначає, що був вимушений понести витрати на правничу допомогу у цій справі, очікувана орієнтовна вартість яких становить 3900,00 грн.

У зв`язку з вищевказаним, адміністративний позов просить задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не володіє інформацією щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, а тому не має можливості встановити факт придбання житла фізичними особами вперше. Зауважує, що позивач добровільно сплатив збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, а Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не вчиняло дій та не приймало рішень щодо зобов`язання позивача такий збір сплачувати.

Стверджує, що громадяни, які придбавають житло вперше звільняються від сплати збору на підставі закону, а не за рішенням органу Пенсійного фонду. Тому питання звільнення від сплати збору повинно було з`ясовуватись при нотаріальному посвідченні цивільно-правового договору. До компетенції органів Пенсійного фонду України не належить питання підтвердження факту придбання особою житла вперше.

Щодо вимоги про стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги відповідач зазначає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг). З доданих до матеріалів позовної заяви документів неможливо об`єктивно встановити розмір понесених позивачем витрат, необхідних для надання йому правничої допомоги, відтак така вимога задоволенню не підлягає.

У зв`язку з вищенаведеним, у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.

У поясненні Управління державної казначейської служби України у Городоцькому районі Львівської області зазначає, що відповідно до технологічного регламенту Державної казначейської служби України № 25 від 29 січня 2020 року повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів здійснюється Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області. Повідомляє, що відкритих рахунків Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в Управлінні державної казначейської служби України у Городоцькому районі Львівської області немає.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 26 березня 2021 року у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у цій справі відмовлено; позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 14 квітня 2021 року в задоволенні заяви представника позивача – адвоката Винниченка М.П. від 09 квітня 2021 року про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви відмовлено; відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін. Залучено Управління Державної казначейської служби України у Городоцькому районі до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 21 травня 2021 року в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

02 вересня 2020 року між гр. ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі – продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Муха М.Т., зареєстрований в реєстрі № 798, згідно з яким позивач прийняв у власність житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта власником зазначеного житлового будинку є ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53861527 від 02 вересня 2020 року.

Крім того, згідно указаної вище Інформації позивач є власником також квартири АДРЕСА_2 частки, приватна спільна сумісна власність), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . Підставою виникнення права власності зазначено: справа № 2-2357/2011, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова; свідоцтво про право власності, 10.10.2005, видане Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради, згідно з розпорядженням № 1154 від 10.10.2005 р.

Відповідно до квитанції № 0.0.1822221796.1 від 02 вересня 2020 року позивач сплатив збір з операцій придбання (купівлі – продажу) нерухомого майна в сумі 7282,00 грн. на рахунок Управління державної казначейської служби України у Городоцькому районі Львівської області.

Листом від 24 березня 2021 року № 1300-5604-8/26985 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача на його заяву від 01 березня 2021 року про те, що з 26 вересня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій». З 26 вересня 2020 року визначено, що відповідно до підпунктів «б», «в» і «г» пункту 15-2 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій № 1740 від 03 листопада 1998 року (далі – Порядок), збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна не сплачується, якщо:

а) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;

в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);

г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Крім того згідно із пунктом 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Тобто, цим пунктом саме на нотаріусів покладено обов`язок щодо звільнення громадян від сплати судового збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Отже, питання звільнення від сплати судового збору повинно було з`ясовуватися при нотаріальному оформленні цивільно-правового договору. Тому Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області позбавлене можливості встановлювати факт придбання нерухомого майна вперше і відповідно правомірність для формування подання на повернення коштів, як помилково сплачених.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач уважає відмову відповідача протиправною, оскільки ним по суті безпідставно (помилково) сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного майна.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції – чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 8 частини 1 статті 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є, для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, – вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з абзацом 1 пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03 листопада 1998 року (в редакції – чинній на момент виникнення спірних правовідносин) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно з пунктом 15-3 цього ж Порядку нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналіз наведених норм законодавства вказує, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Підстава для державної реєстрації: договір купівлі – продажу житлового будинку від 02 вересня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Муха М.Т., зареєстрований у реєстрі № 798, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53861527 від 02 вересня 2020 року.

Відомості щодо придбання позивачем іншого житла у матеріалах справи відсутні. В свою чергу, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого житла, придбаного вперше, а відтак, свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору.

Крім того, суд зауважує, що з наявної у матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта слідує, що позивач є власником також квартири АДРЕСА_2 частки, приватна спільна сумісна власність), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . Підставою виникнення права власності зазначено: справа № 2-2357/2011, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова; свідоцтво про право власності, 10.10.2005, видане Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради згідно з розпорядженням № 1154 від 10.10.2005 р.

Проте з цього приводу суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин, в законодавстві України відсутнє визначення терміну «придбавання майна», проте системний аналіз використання цього терміну у законодавстві України дозволяє зробити висновок, що цей термін на відміну від більш широкого поняття «набуття майна», означає не будь-який спосіб набуття майна, а конкретний – купівля-продаж, в той же час як набуття майна внаслідок, зокрема, дарування, спадкування, безоплатної приватизації поняттям «придбавання майна» не охоплюється.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач 02 вересня 2020 року вперше придбав житло (будинок АДРЕСА_1 ) за договором купівлі-продажу, і при його нотаріальному посвідченні безпідставно сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в сумі 7282,00 грн.

Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу у поверненні безпідставно сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 7282,00 грн. на підставі договору купівлі-продажу квартири від 02 вересня 2020 року.

Посилання відповідача у листі від 24 березня 2021 року № 1300-5604-8/26985 на постанову Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», яка набрала чинності з 26 вересня 2020 року, суд вважає безпідставними, оскільки зазначена постанова не була чинною на момент укладення позивачем договору купівлі-продажу квартири від 02 вересня 2020 року та сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, а відтак може бути застосована до спірних правовідносин.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що на момент виникнення спірних правовідносин в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Суд зазначає, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись за провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.

Разом з тим суд зазначає, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787.

Абзацом першим пункту 5 цього Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Така позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, які наведені у його постановах від 20 березня 2018 року (справа № 819/1249/17), від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17), від 31 січня 2018 року (справа № 819/1667/17) та в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються судом під час ухвалення рішення у справі.

Відповідно до квитанції № 0.0.1822221796.1 від 02 вересня 2020 року позивач сплатив збір з операцій придбання (купівлі – продажу) нерухомого майна в сумі 7282,00 грн. на рахунок Управління державної казначейської служби України у Городоцькому районі Львівської області.

Згідно із абзацом першим пункту 10 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою щодо сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна) заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Тому з огляду на наведене правове регулювання необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету подання про повернення ОСОБА_1 7282,00 грн. сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією № 0.0.1822221796.1 від 02 вересня 2020 року.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат суд зазначає таке.

13 травня 2021 року представник позивача через канцелярію суду подав Розрахунок судових витрат, згідно із яким у зв`язку із розглядом цієї справи позивач поніс такі витрати: сплата судового збору у розмірі 908,00 грн. та сплата витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. Просить стягнути такі витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою – третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції № 0.0.2081601846.1 від 09 квітня 2021 року за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача належить стягнути 908,00 грн. сплаченого судового збору.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 3000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд встановив, що 19 березня 2021 року між адвокатом Винниченком Михайлом Петровичем (Виконавець, Адвокат) та ОСОБА_1 (Клієнт) (надалі – Сторони) укладено договір про надання правової допомоги (Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору за цим Договором Виконавець зобов`язується надати Клієнту юридичні послуги, а Клієнт зобов`язується оплатити надані послуги та сприяти Виконавцю у виконанні покладених на нього обов`язків.

Сторони домовилися, що сума оплати за надані послуги встановлюється за усною домовленістю сторін (пункт 3.1 Договору). Клієнт наперед оплачує витрати Виконавця, пов`язані із виконанням його доручень (державне мито, збори, послуги третіх осіб, тощо) (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 2 Акта приймання наданих послуг від 11 травня 2021 року (Додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги) на виконання Договору про надання правової допомоги від 19 березня 2021 року Адвокат надав Клієнту ряд послуг в межах судової справи № 380/4153/21, а саме:

- вивчення та аналіз матеріалів справи, вивчення судової практики цієї категорії справ та консультування Клієнта – 1000,00 грн.;

- готування позовної заяви, проведення розрахунків та інших документів, підготовка документів для подачі до суду – 1500,00 грн.;

- ведення справ у суді (відстеження та повідомлення Клієнта за рухом справи – 500,00 грн.

Відповідно до пункту 3 цього ж Акта Клієнт ОСОБА_1 передав адвокату Винниченку М.П. грошові кошти в сумі 3000,00 грн. готівкою, таким чином в повному обсязі провів розрахунок за надані послуги.

Згідно з Детальним описом робіт (наданих послуг) від 11 травня 2021 року (Додаток № 2 до Договору про надання правової допомоги) на виконання Договору про надання правової допомоги від 19 березня 2021 року Адвокат надав Клієнту ряд послуг, а саме:

- вивчення та аналіз матеріалів справи (1000,00 грн. – 2 години витраченого часу, ознайомлення з матеріалами справи, вивчення нормативно-правових актів, які регулюють ці відносини, судова практика);

- готування та направлення звернення в ПФУ про повернення сплаченого внеску (500,00 грн. – 1 година витраченого часу);

- готування позовної заяви та пакету документів, реєстрація в суді (2 години витраченого часу – оплата 1000,00 грн.);

- ведення справ в суді, усунення недоліків, відстеження інформації про рух справи – 1 година – 500,00 грн.

11 травня 2021 року Клієнт ОСОБА_1 передав адвокату Винниченку М.П. грошові кошти в сумі 3000,00 грн. готівкою, таким чином в повному обсязі провів розрахунок за надані послуги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Відповідно до частин дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, згідно з практикою якого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За таких обставин суд зазначає, що ця адміністративна справа згідно положень статей 4, 12 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.

Так, предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Крім того, суд враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій (в тому числі й постанов Верховного Суду) з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що значно спрощувало роботу адвоката при підготовці цього адміністративного позову.

Відшкодування витрат за підготовку та подання заяви до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про сформування подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі – продажу нерухомого майна суд вважає необґрунтованим з огляду на те, що в ордері на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1061267 від 19 березня 2021 року чітко зазначено, що органом, у якому надається правова допомога, є Львівський окружний адміністративний суд.

Разом з тим, вивчення та аналіз матеріалів справи (1000,00 грн. – 2 години витраченого часу, ознайомлення з матеріалами справи, вивчення нормативно-правових актів, які регулюють ці відносини, судова практика), на думку суду, включаються до витрат, пов`язаних із підготовкою та поданням позовної заяви, й охоплюються ними.

Беручи до уваги все вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення на його користь витрат, понесених ним на правничу допомогу адвоката у сумі 3000,00 грн., підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення таких витрат в сумі 1000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Городоцькому районі (м-н. Гайдамаків, 21, м. Городок, Львівська область, 81500) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задоволити повністю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) сформувати та подати до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі – продажу нерухомого майна в сумі 7282,00 грн. відповідно до квитанції № 0.0.1822221796.1 від 02 вересня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 908,00 грн. сплаченого судового збору та 1000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У стягненні за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 2000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 24 червня 2021 року.

Суддя Клименко О.М.