Рішення № 97907039, 25.06.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2021 р. справа № 300/1752/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження №28-к від 19.03.2021, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 19.04.2021 звернувся в суд з адміністративним позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації (надалі по тексту також - відповідач, обласна державна адміністрація, облдержадміністрація, орган призначення) про визнання протиправним та скасування розпорядження №28-к від 19.03.2021 (надалі по тексту також - оскаржуваний наказ, оскаржуване рішення), поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідачем протиправно винесено розпорядження №28-к від 19.03.2021, яким позивача звільнено з посади начальника Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації за власним бажанням відповідно до статті 86 Закону України "Про державну службу". ОСОБА_1 вважає, що таке рішення відповідача суперечить вимогам статті 86 коментованого Закону, оскільки його звільнення органом призначення проведено не на підставі власного волевиявлення, допустивши обмеження трудових прав і службу в органах державної влади. За доводами позивача він не подавав 05.03.2021 заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням, втім остання містить штемпель вхідної реєстрації у загальному відділі Тернопільської обласної державної адміністрації та резолюцію голови від 17.03.2021 про підготовлення проекту розпорядження. Як вказує ОСОБА_1 , відповідач використав написану ним ще в серпні 2020 року заяву про звільнення за власним бажанням, одночасно із заявою про прийняття на роботу, що свідчить про відсутність в заяві як дати звільнення, так і не зазначено дату її написання (складання). Несподіване раптове звільнення проведено в період відсутності позивача на роботі з 17.03.2021 по 29.03.2021 у зв`язку із перебування у відрядженні у місті Києві з 17.03.2021 по 18.03.2021 та внаслідок тимчасової непрацездатності у зв`язку із хворобою в період з 18.03.2021 по 29.03.2021. Вважаючи, що звільнення відбулося неправомірно, без дотримання відповідної процедури та без його волевиявлення, ОСОБА_1 просить позов задовольнити в повному обсязі, ставлячи вимогу про скасування розпорядження органу призначення №28-к від 19.03.2021, поновлення на посаді начальника Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації (надалі по тексту також - Управління) та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами (а.с.13-14).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву від 28.05.2021 за №01-4381/16, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 31.05.2021 (а.с.17-23, 24-84). У відзиві відповідач зазначив про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на наступні обставини. Розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 15.09.2020 за №143-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації шляхом укладення контракту на період дії карантину та до дня визначення переможця конкурсу зі строком випробування один місяць та посадовим окладом згідно із штатним розписом. Між обласною державною адміністрацією та позивачем 15.09.2020 укладено контракт про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, розробленого за змістом і формою згідно із Типовим контрактом про проходження державної служби на період дії карантину. В подальшому розпорядження органу призначення №28-к від 19.03.2021 позивача звільнено з посади начальника Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації за власним бажанням відповідно до частини 1 статті 86 Закону України "Про державну службу" на підставі його особистої заяви. Відповідач заперечив посилання позивача на складення заяви про звільнення у день його призначення, та вказав, що така заява подана позивачем та зареєстрована у журналі реєстрації заяв працівників обласної державної адміністрації 05.03.2021 за №7-3. ОСОБА_1 не подавалася заява про відкликання своєї заяви про звільнення за власним бажанням протягом встановленого 14-денного терміну, з дня реєстрації заяви, до дня вирішення відповідачем питання про звільнення державного службовця. Окрім вказаного, на переконання облдержадміністрації, відсутність у заяві державного службовця дати звільнення і дати написання такої заяви, не може свідчити про незаконність звільнення, оскільки не зазначення позивачем дати, з якої він просив провести його звільнення є його правом, а не обов`язком. Разом з цим, за доводами відповідача 19.03.2021 ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом робочого дня, що підтверджується відповідним актом. Про перебування державного службовця на листку непрацездатності з 18.03.2021 позивач не повідомляв свого безпосереднього керівника. Скановану копію оскаржуваного розпорядження 19.03.2021 надіслано відповідачем на електронну адресу позивача. Як відмітив відповідач позивач мав право та можливість взяти участь у конкурсі на зайняття вакантної посади начальника Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, оголошеного розпорядженням від 25.03.2021 за №209/01.02-01, однак таким не скористався. З урахуванням коментованих обставин відповідач вважає звільнення ОСОБА_1 законним та підставним, а тому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач, в свою чергу 03.06.2021 подав суду, через канцелярію, відповідь на відзив від 03.06.2021, із долученими доказами (а.с.85-100). За змістом відповіді ОСОБА_1 у період з 22.02.2021 по 05.03.2021 включно перебував у відпустці, у зв`язку з навчанням у Львівському регіональному Інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (м. Львів), що виключає можливість одночасного подання 05.03.2021 у м. Тернополі у загальному відділі апарату обласної державної адміністрації заяви про звільнення за власним бажанням. Недоведеними вважає доводи відповідача про відсутність позивача без поважних причини 19.03.2021 на робочому місці, оскільки відповідача 18.03.2021 повідомлено листом на електронну пошту Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації про знаходження на листку непрацездатності. Додатково зазначив, що складені відповідачем акти про з`ясування причин відсутності на робочому місці не зареєстровані у встановленому законом порядку як документи внутрішнього обліку в системі документообігу Тернопільської обласної державної адміністрації.

Відповідач направив поштовим зв`язком заперечення на відповідь на відзив від 09.06.2021 за №02-4728/16, який надійшов на адресу суду 11.06.2021 із відповідними доказами (а.с.101-105, 106-132). Відповідач звернув увагу на те, що 05.03.2021 за власноручним підписом ОСОБА_1 видано наказ по Управлінню №133-к "Про встановлення надбавки до посадового окладу ОСОБА_2 ", що підтверджує факт перебування позивача на робочому місці 05.03.2021 у день реєстрації ним заяви про звільнення за власним бажанням. Вважає не обґрунтованими аргументи позивача стосовно повідомлення 18.03.2021 на електронну адресу Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації про знаходження його на лікарняному, оскільки згідно правил внутрішнього службового розпорядку облдержадміністрації про відсутність на робочому місці слід повідомляти безпосереднього керівника, ким у спірному випадку є голова обласної державної адміністрації. На момент прийняття оскаржуваного рішення, відповідач не був обізнаний про перебування позивача на листку непрацездатності. Факти, зафіксовані актами про відсутність на робочому місці та з`ясування причини відсутності, а також здійснення телефонних дзвінків позивачу можуть підтвердитися показаннями свідками, які можуть бути викликаними для участі у судовому засіданні для надання показань. При цьому Інструкцією з діловодства в обласній державній адміністрації не передбачено реєстрацію зазначених актів в системі документообігу та не встановлено їх форми і обов`язкових реквізитів.

Ознайомившись із відзив на позовну заяву і заперечення на відповідь на відзив, ОСОБА_1 (надалі по тексту також - заявник) 23.06.2021 подав в суд заяву про призначення технічної експертизи документів і виклик свідків, яким відомі обставини справи.

Зокрема, позивач наполягає на тому, що у спірних відносинах не могло мати місце особиста реєстрації ОСОБА_1 у канцелярії відповідача 05.03.2021 заяви про звільнення за власним бажанням, так як вказаний день був останнім днем перебування ним у відпустці на період складання сесії як слухача заочної форми здобуття освіти першого курсу факультету публічного управління та адміністрування Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (м. Львів). Доказами такої обставини, як вважає позивач, є відповідний наказ про відпусту, виданий органом призначення, довідка навчального закладу про участь у сесії, табель обліку робочого часу структурного підрозділу відповідача, із посади начальника якого звільнено позивача, а також рахунок суб`єкта господарської діяльності від 05.03.2021, який надавав ОСОБА_1 послуги із проживання.

Заперечуючи проти доводів відповідача про те, що обставина перебування позивача на робочому місці 05.03.2021 засвідчується наказом №13-к від 05.03.2021, підписаного начальником Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації Жирним С.Л., позивач ставить під сумнів підписання ним такого наказу.

За такими аргументами позивача, вказане виключає можливість його появи на роботі в м. Тернополі 05.03.2021. З відпустки ОСОБА_1 відповідач не відкликав, як і не приступав позивач до виконання своїх обов`язків начальника Управління з 05.03.2021, які виконував його заступник. А тому, позивач не вправі і не підписував виданий датою 05.03.2021 наказ.

Свідченням вказаного є табель обліку робочого часу по Управлінню за березень 2021 року, в якому 05.03.2021 у відношенні до ОСОБА_1 відмічено як відпустка.

Так як, за переконаннями позивача, він перебував на навчанні у місті Львів впродовж цілого дня 05.03.2021, ОСОБА_1 наполягає на перевірці обставин виготовлення долученого до заперечення відповідачем наказу по Управлінню від 05.03.2021, оскільки не маючи (не бачачи) його оригіналу, заявник не може з достовірністю вказати яким чином такий наказ виготовлений (в якій частині допущено підроблення/монтаж, інше).

Щоб перевірити, яким чином наказ від 05.03.2021 виявився виготовленим слід, за переконаннями позивача, провести його експертне дослідження способу виготовлення.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд:

1. витребувати у відповідача оригінал його заяви, без дати, про звільнення за власним бажанням та оригінал Журналу реєстрації заяв працівників облдержадміністрації за 2021 рік (витяг з двох листків якого долучено відповідачем до відзиву);

2. витребувати у відповідача та Управління оригінал наказу від 05.03.2021 за №13-к ''Про встановлення надбавки до посадового окладу ОСОБА_2 '' та оригінал Журналу реєстрації наказів по Управлінню за 2021 рік;

3. призначити по справі технічну експертизу документів, зокрема:

- його заяви, без дати, про звільнення за власним бажанням, на предмет давності виконання рукописного тексту заяви;

- наказу по Управлінню від 05.03.2021 за №13-к на предмет внесення змін до нього чи його монтажу в цілому та в частині із застосуванням копіювальної чи комп`ютерної техніки.

4. викликати свідків, яким відомі обставини справи, згідно додаткової заяви.

Розглянувши заяву позивача від 23.06.2021, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив і заперечення на відповідь на відзив, а також дослідивши наявні у матеріалах справи письмові документи, суд вийшов із наступних підстав та мотивів.

В частині призначення технічної експертизи по заяві ОСОБА_1 , без дати, про звільнення за власним бажанням, на предмет давності виконання рукописного тексту заяви, яка наявна у матеріалах адміністративної справи, суд, в першу чергу, вказує на таке.

У позовній заяві ОСОБА_1 особисто стверджує, що наявна у відповідача заява (без дати), на підставі якої мало місце прийняття органом призначення оскаржуваного наказу, і яка 05.03.2021 була зареєстрована у відповідному журналі відповідача, написана і підписана ним власноручно. Зокрема, ''відповідач використав відібрану в мене ще в серпні 2020 року заяву про звільнення, одночасно із заявою про прийняття на роботу, як це нині практикується, на випадок майбутньої необхідності, що свідчить про відсутність в заяві як дати звільнення, як і не зазначено дати написання заяви''.

Тобто, позивач визнає свій почерк, свій підпис і обставину самостійного написання рукописним способом такої заяви.

Суд звертає увагу, що у випадку який досліджується у відношенні до заяви від 05.03.2021 має значення не давність написання тексту такої заяви на чистому аркуші паперу, а обставина правомірності прийняття органом призначення оскаржуваного наказу, за умов і обставин:

- відсутності на заяві дати, із якої державний службовець ( ОСОБА_1 ) бажає звільнитися, і дати написання ним заяви про звільнення за власним бажанням;

- фактичної можливості подання державним службовцем на реєстрацію 05.03.2021 заяви про звільнення за власним бажанням без дати, із якої позивач бажає звільнитися, і дати написання самої заяви;

- дотримання відповідачем положень частини 1 статті 86 Закону України ''Про державну службу'', на підставі положень якої і мало місце звільнення.

Зважаючи на те, що позивач сам визнає обставину з приводу давності написання заяви, на підставі якої прийнято оскаржуваний наказ, а ключовим у даному випадку є обставина звернення до реалізації такої заяви органу призначення, а не давність її написання, то суд вказує на відсутність необхідності вчиняти процесуальні дії для забезпечення дослідження обставин, які потребують спеціальних знань.

Визначені судом вище обставини є питанням права, а не спеціальних знань (частина 2 статті 101 КАС України), у зв`язку із чим у цій частині заява про призначення експертизи задоволенню не підлягає.

Щодо технічної експертизи наказу Управління від 05.03.2021 за №13-к ''Про встановлення надбавки до посадового окладу ОСОБА_2 '', який за переконаннями органу призначення складений і підписаний особисто ОСОБА_1 , то суд, як і в попередньому випадку, виходить із особистих тверджень позивача.

Так, у заяві від 23.06.2021 позивач не заперечує обставину виконання (проставлення) на наказі свого підпису, невідповідності такого підпису оригіналу та обставину встановлення надбавки за інтенсивність праці у розмірі 100 відсотків посадового окладу за його наказом у березні 2021 року своєму колишньому підлеглому по службі в Управлінні.

Позивач же покликається на те, що він:

- ''не вправі був підписувати наказ, так як офіційно перебував у відпустці та із неї 03.05.2021 не відкликався в установленому порядку'';

- ''не приступаючи до виконання 05.03.2021 до виконання своїх обов`язків не підписував наказ саме виданий в календарну дату 05.03.2021'';

- ''не може з достовірністю вказати яким чином його виготовлено''.

Всі такі аргументи суд вважає викладеними позивачем у формі сумніву і припущення.

В матеріалах справи міститься належним чином виготовлена копія вказаного наказу за засвідчувальним підписом нового начальника Управління Рудяка С.В. (якого 13.05.2021 призначено на посаду, із якої звільнено позивача) і скріплена відтиском гербової печатки такого Управління.

Окрім підпису позивача на такому наказі містяться і підписи ще чотирьох посадових осіб, зокрема, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , як осіб відповідальних за підготовку наказу і які його також візували.

Незважаючи на це, позивач не ставив і не ставить питання допитати саме цих посадових осіб на предмет об`єктивності видачі і оформлення такого наказу безпосередньо в день - 05.03.2021.

Не просив і не просить ОСОБА_1 також допитати самого ОСОБА_2 , у відношенні до якого мало місце наказом Управління від 05.03.2021 за №13-к за підписом позивача встановлення надбавки за інтенсивність праці у розмірі 100 відсотків від його посадового окладу.

Все вказане в сукупності, на переконання суду, свідчить, що оцінка таких обставини є питанням права і не потребують спеціальних знань, у зв`язку із чим у цій частині заяви відсутні об`єктивні підстави для призначення технічної експертизи документа.

Частинами 1 і 2 статті 92 КАС України визначено, що виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.

Як свідчить зміст описової, мотивувальної і прохальної частини заяви від 23.06.2021 ОСОБА_1 не вказав прізвище, ім`я, по-батькові, посаду чи місце роботи та місце проживання (перебування) свідків, яких необхідно викликати в суд для їх допиту. Більше того, позивач не повідомив, які саме обставини повинен підтвердити відповідний свідок.

Додаткову заяву щодо свідків, станом на 25.06.2021, як вказав позивач у заяві від 23.06.2021, ОСОБА_1 в суд не подав.

Окрім вказаного суд відзначає, що заява про виклик свідка в силу вимог частини 3 статті 92 КАС України має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі.

Разом з тим, частинами 1 і 2 статті 204 КАС України визначено, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

За приписами частини 2 статті 263 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до приписів частини 3 статті 262 КАС України не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на таке правове регулювання, а також те, що заява позивача про призначення технічної експертизи документів і виклик свідків, яким відомі обставини справи, подана 23.06.2021, то суд констатує недотримання ОСОБА_1 тридцяти денного терміну їх заявлення для вирішення із дня відкриття провадження у справі, яке мало місце відповідно до ухвали суду 23.04.2021.

Відтак, станом на 25.06.2021, суд позбавлений процесуальної можливості вирішувати подане позивачем коментоване клопотання.

Поважних і обґрунтованих причин, які перешкоджали подання заяви в строки визначені частиною 3 статті 92, частини 1 статті 204 КАС України, із урахуванням частин 2 і 3 статті 263 КАС України, позивач суду не зазначив.

У зв`язку із вказаним ухвалою суду від 25.06.2021 залишено без розгляду клопотання ОСОБА_1 від 23.06.2021 про призначення технічної експертизи документів та про виклик свідків, яким відомі обставини справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Головою Тернопільської обласної державної адміністрації, згідно із розпорядженням від 04.08.2020 за №471/01.02-01 оголошено проведення добору на вакантну посаду начальника Управління капітального будівництва обласної державної адміністрації на період дії карантину (а.с.32-37).

Розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 15.09.2020 за №143-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації за результатами співбесіди шляхом укладення контракту на період дії карантину та до дня визначення переможця конкурсу зі строком випробування один місяць і посадовим окладом згідно із штатним розписом (а.с.38).

15.09.2020 між Тернопільською обласною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (надалі по тексту - Контракт) (а.с.53-56).

Згідно умов контракту від 15.09.2020 робочий час і час відпочинку особи встановлюється відповідно до статті 56 Закону України "Про державну службу" (пункт 8 контракту).

У разі невиконання або неналежного виконання обов`язків, передбачених для державних службовців Законом України "Про державну службу", іншими законами та цим контрактом, сторони несуть відповідальність згідно із законом (пункт 13 контракту).

Дія цього контракту припиняється, зокрема, у разі припинення державної служби з підстав і в порядку, визначених частиною першою статті 83 Закону України "Про державну службу" (пункт 18 контракту).

Згідно пояснень відповідача, що в свою чергу заперечується позивачем, ОСОБА_1 05.03.2021 подана заява про звільнення із займаної посади за власним бажанням, яка зареєстрована у журналі реєстрації заяв працівників обласної державної адміністрації 05.03.2021 за вхідним номером 7-3 (а.с.57, 58-59).

Розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації №28-к від 19.03.2021 позивача звільнено з посади начальника Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації за власним бажанням відповідно до частини 1 статті 86 Закону України "Про державну службу" на підставі заяви ОСОБА_1 (а.с.39).

Коментоване розпорядження №28-к від 19.03.2021 доведено до відома ОСОБА_1 шляхом надіслання його о 15:14 год. на електронну пошту позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 , що засвічується протоколом доведення інформації (документів) до начальника Управління капітального будівництва обласної державної адміністрації ОСОБА_1 від 19.03.2021 (а.с.63, 64).

Дану обставину позивач не заперечує.

За змістом актів від 19.03.2021 позивач був відсутній на робочому місці вказаного дня з 08:00 год. до 15:45 год. без поважних причин (а.с.60, 61).

Також, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 в період з 22.02.2021 по 05.03.2021 надавалась додаткова оплачувана відпустка на період складання сесії як слухачеві заочної форми здобуття освіти першого курсу факультету публічного управління та адміністрування Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, згідно розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 08.02.2021 за №4-від (а.с.89, 90).

Згідно із наказом Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації від 17.03.2021 за №6 ОСОБА_1 в період з 17.03.2021 по 18.03.2021 перебував у відрядженні до Національної асоціації дорожників України для участі у форумі на тему "Удосконалення структури управління автомобільними дорогами місцевого значення" (а.с.40, 41-43).

Як свідчить наявний в матеріалах справи листок непрацездатності серії АЛД №522457, виданий КНП "ЦПМСД" №1 Амбулаторія №9, ОСОБА_1 в період з 18.03.2021 по 28.03.2021 знаходився на амбулаторному лікуванні (а.с.69), про що, як стверджує позивач, повідомлено відповідача 18.03.2021 електронним зв`язком шляхом надіслання відповідного повідомлення на електронну пошту Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації ukb_ternopil/ukb@te.gov.ua (а.с.99).

Після звільнення позивача 19.03.2021 згідно розпорядження органу призначення №28-к, розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 25.03.2021 за №209/01.02-01 оголошено конкурс та затверджено умови проведення конкурсу на зайняття вакантної посади начальника Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, за результатом проведення якого переможцем конкурсу визначено ОСОБА_7 , про що видано розпорядження №47-к від 15.04.2021 (а.с.44-50, 51).

Розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 13.05.2021 за №68-к ОСОБА_7 призначено на посаду начальника Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації як переможця конкурсу з посадовим окладом відповідно до штатного розпису (а.с.52).

Не погоджуючись із звільненням з державної служби, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, з метою захисту своїх порушених прав ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до суду, ставлячи вимогу про скасування розпорядження відповідача №28-к від 19.03.2021, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VIII (надалі по тексту також - Закон №889-VIII).

Частинами 1-3 статті 5 коментованого Закону визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).

Так частинами 1-3 статті 86 Закону №889-VIII регламентовано, що державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом.

Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Згідно із статтею 38 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також - КЗпП України) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що за працівником, який попередив власника або уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням, упродовж двотижневого строку зберігається право на залишення на роботі, за виключенням випадку, коли на його місце запрошено іншу особу, якій відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

При цьому, нормами законодавства, чинними на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено право роботодавця приймати рішення про звільнення такого працівника до закінчення вказаного двотижневого строку.

Серед підстав для припинення трудового договору КЗпП України у статті 36 окремо виділяє угоду сторін та розірвання трудового договору з ініціативи працівника (стаття 38 КЗпП України).

Водночас, як свідчить зміст статті 86 Закону №889-VIII державна служба також припиняється за ініціативою державного службовця або за угодою сторін.

Основною відмінністю між звільненням за угодою (або ж згодою) сторін та звільненням з ініціативи працівника є вираження бажання обох сторін одночасно у випадку угоди сторін та, відповідно, наявність бажання лише працівника у випадку припинення трудових відносин за його ініціативою.

Тобто, звільнення за угодою сторін передбачає, що роботодавцем та найманим працівником досягнуто спільної згоди щодо припинення трудового договору у визначений строк. У свою чергу, звільнення з ініціативи працівника не передбачає обов`язкової наявності згоди роботодавця на таке звільнення, оскільки в даному випадку працівник реалізовує своє право, передбачене трудовим законодавством, а роботодавець вимушений погодитись зі звільненням працівника незалежно від свого бажання.

Отже, законність припинення трудових відносин за ініціативою працівника (державного службовця) фактично не поставлено у залежність від наявності взаємної згоди працівника та роботодавця на таке звільнення.

Надаючи оцінку доводам позивача в частині протиправності його звільнення відповідачем, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Як встановлено судом, підставою для винесення відповідачем спірного розпорядження №28-к від 19.03.2021 стала особиста письмова заява ОСОБА_1 , що містила прохання звільнити його із займаної посади за власним бажанням. Така заява позивача не містила дати її написання, а також на що слід звернути увагу - не містила дату, з якої позивач просив його звільнити із займаної посади, що вказує на реалізоване позивачем право на звільнення за власним бажанням та необхідність дотримання відповідачем у спірному випадку двотижневого строку на звільнення позивача із займаної посади.

При цьому, заява позивача про звільнення його із займаної посади містить відбиток штемпеля вхідної реєстрації загального відділу Тернопільської обласної державної адміністрації за №7-з від 05.03.2021 та резолюцію голови обласної державної адміністрації від 17.03.2021 про підготовлення проекту розпорядження (а.с.6).

Втім позивач заперечує особисте подання до відповідача 05.03.2021 заяви про звільнення за власним бажанням, зазначаючи, що остання написана за вимогою керівництва під час прийняття його на роботу в серпні 2020 року та зареєстрована без його відома у журналі реєстрації заяв працівників обласної державної адміністрації за 2021 рік, наміру звільнятись із займаної посади не мав.

Надаючи оцінку таким твердженням позивача та беручи до уваги докази наявні в матеріалах справи, суд зважає на таке.

Обґрунтовуючи власні доводи з приводу неподання 05.03.2021 до відповідача заяви про звільнення за власним бажанням, позивач вказує на відсутність його на робочому місці у вказаний день, так як перебував у додатковій відпустці у зв`язку із навчанням, а отже не мав фізичної можливості щодо її подання.

Так, в матеріалах справи міститься довідка-виклик Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України №353/20 від 22.10.2020, згідно якої декан факультету публічного управління та адміністрування просив надати слухачеві заочної форми здобуття освіти 1 курсу ОСОБА_1 додаткову оплачувану відпустку на період складання сесії строком на 12 днів з 22.02.2021 по 05.03.2021 (а.с.90).

На підставі коментованої довідки-виклику, розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 08.02.2021 за №4-від ОСОБА_1 в період з 22.02.2021 по 05.03.2021 надано додаткову оплачувану відпустку на період складання сесії як слухачеві заочної форми здобуття освіти першого курсу факультету публічного управління та адміністрування Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (а.с.89).

Разом з цим, відповідачем долучено до матеріалів справи наказ по Управлінню, яке до звільнення очолював позивач, від 05.03.2021 за №13-к за особистим підписом ОСОБА_1 про встановлення надбавки до посадового окладу ОСОБА_2 (а.с.106).

Коментований наказ, на переконання суду, є достатнім та належним доказом на підтвердження обставини перебування позивача 05.03.2021 на робочому місці та виконання останнім посадових обов`язків щодо видання наказів у межах своєї компетенції.

У спірному випадку суд не вирішує питання правомірності підписання позивачем владно-управлінського розпорядження про встановлення підлеглому з 05.03.2021 надбавки в день, коли такий керівник структурного підрозділу облдержадміністрації офіційно перебував у відпустці.

Відтак, поза межами даного спору є питання ''наявності у позивача достатніх праві і повноважень підписувати наказ в період перебування у відпустці та за умови не відкликання із неї в установленому порядку, а також без приступлення до виконання своїх обов`язків у встановленому порядку''.

Питання можливого недотримання службового-адміністративної дисципліни з даного приводу належить до відання органу призначення.

Окрім вказаного, суд критично оцінює як належний та допустимий доказ, поданий позивачем рахунок (invoice) №7050 від 05.03.2021 (а.с.125), на підтвердження обставини пізнього виїзду із готелю в місті Львові, що виключає можливість в той же день прибуття до міста Тернопіль для подання заяви на звільнення і видачі наказу по Управлінню від 05.03.2021 за №13-к.

Дійсно такий рахунок містить інформацію про місце розміщення готелю (м. Львів), найменування закладу і суб`єкта господарювання (фізична особа-підприємець ОСОБА_8 ), номер кімнати (401), період перебування (з 13:35 год. 03.03.2021 по 05.03.2021 17:50 год.), прізвище та ініціали платника ( ОСОБА_1 ) і вид послуги (проживання із пізнім виселенням).

Втім коментований документ не містить даних/відомостей про оплату ОСОБА_1 за послугу проживання в загальній сумі 5 445,00 гривень, до якої також включено вартість пізнього виселення - 870,00 гривень, а також про прийняття таких коштів суб`єктом господарювання, який надавав послугу із тимчасового розміщення в готелі .

Позивач не представ будь-якого платіжного документа про оплату за проживання чи корінця від прибуткового касового ордера, виданого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 .

Такі обставини, на переконання суду, не доводять твердження позивача про його фактичне пізнє виселення із готелю в місті Львові і неможливості прибуття до міста Тернопіль в межах дня 5 березня 2021 року, в тому числі на робоче місце та для особистого подання відповідачу заяви про звільнення в цей день.

Перебування ОСОБА_1 в період з 22.02.2021 по 05.03.2021 у додатковій оплачуваній відпустці у зв`язку із навчанням жодним чином не могла позбавити останнього фізичної можливості на подання 05.03.2021 до відповідача заяви на звільнення із займаної посади.

Як вже зазначено вище, наказ по Управлінню від 05.03.2021 за №13-к окрім підпису позивача містяться і підписи ще чотирьох посадових осіб, зокрема, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , як осіб відповідальних за підготовку наказу і які його також візували.

Незважаючи на це, позивач не ставив і не ставить питання допитати саме цих посадових осіб на предмет об`єктивності видачі і оформлення такого наказу безпосередньо в день - 05.03.2021.

Заявляючи клопотання про допит свідків, яким відомі якійсь обставини у справі, не зазначаючи які саме, позивач не просив і не просить, серед іншого, допитати самого ОСОБА_2 , у відношенні до якого мало місце наказом Управління від 05.03.2021 за №13-к за підписом позивача встановлення надбавки за інтенсивність праці у розмірі 100 відсотків від його посадового окладу.

Сам позивач не заперечує факту написання власноручно заяви про звільнення, яка зареєстрована 05.03.2021 у загальному відділу Тернопільської обласної державної адміністрації за №7-з, а тому проведення технічної експертизи заяви від 05.03.2021 з метою визначення давності виконання рукописного тексту, про яку не одноразово зазначає позивач, суд вважає недоцільним, про що постановлено відповідну ухвалу.

Слід відмітити, що експертиза давності документа проводиться у конкретних випадках з метою з`ясування, зокрема, давності виконання документа, вказаній на ньому даті, наявності ознак пізнішого внесення поправок (дописок, допечаток) в документ, створення документа раніше певного року і так далі.

У спірному випадку, заява позивача не містить дати її написання, позивач не заперечує факту її власноручного написання, не вказує на наявність внесення у таку заяву поправок іншими особами.

Суд не ставить під сумнів доводи позивача щодо написання ним заяви про звільнення за власним бажанням значно раніше строку її реєстрації (як стверджує позивач в серпні 2020 року), втім така обставина, на думку суду, не виключає можливість, з урахуванням перебування позивача на робочому місці 05.03.2021, здійснити реєстрацію раніше написаної заяви саме 05.03.2021 для подальшого її розгляду органом призначення.

З`ясовуючи дотримання відповідачем двотижневого строку на звільнення позивача із займаної посади, а також встановленої законом процедури звільнення державного службовця, суд вказує на наступні обставини, встановлені в ході розгляду даної справи.

Судом уже зазначалось вище по тексту рішення, що Законом України "Про державну службу" визначено дві окремі підстави припинення державної служби припинення її з ініціативи державного службовця як звільнення за власним бажанням та за угодою сторін.

Системний аналіз Закону України "Про державну службу", а також предмет цього спору свідчить про те, що при вирішенні питання щодо правомірності звільнення державного службовця за його власним бажанням слід з`ясувати чи було волевиявлення державного службовця на звільнення; чи закінчився двотижневий строк попередження або чи була взаємна домовленість сторін про звільнення до закінчення строку попередження.

Основними умовами припинення державної служби за частиною 1 статті 86 Закону України "Про державну службу" є наявність заяви працівника на звільнення, що є істотною умовою для припинення державної служби за власним бажанням.

Водночас, визначення дати звільнення є обов`язковою умовою досягнення взаємної домовленості з суб`єктом призначення за умови звільнення за згодою сторін, оскільки при наявності лише заяви про звільнення за власним бажанням та у випадку недосягнення взаємної домовленості щодо дати звільнення, державний службовець підлягає звільненню на підставі частини першої статті 86 Закону України "Про державну службу", оскільки частина друга вказаної статті Закону передбачає умови звільнення державного службовця до закінчення двотижневого строку встановленого частиною першою статті 86 Закону України "Про державну службу".

За цих обставин зі змісту означених норм права висновується, що звільнення працівника раніше спливу двотижневого строку є протиправним, крім випадків, коли працівником вказується у заяві бажана дата звільнення.

Судом з`ясовано, що заява ОСОБА_1 , зареєстрована у відповідача 05.03.2021, не містить дати, з якої останній як державний службовець за власним бажанням має намір звільнитися.

Таким чином перебіг двотижневого строку на звільнення ОСОБА_1 із посади начальника Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації за власним бажанням почався з 05.03.2021 та закінчувався 19.03.2021.

Згідно розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації №28-к від 19.03.2021 позивача звільнено з посади начальника Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації за власним бажанням відповідно до частини 1 статті 86 Закону України "Про державну службу" на підставі заяви ОСОБА_1 саме з 19.03.2021 (а.с.39).

Як свідчать матеріали справи, зокрема наказ Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації від 17.03.2021 за №6, ОСОБА_1 в період з 17.03.2021 по 18.03.2021 перебував у відрядженні до Національної асоціації дорожників України для участі у форумі на тему "Удосконалення структури управління автомобільними дорогами місцевого значення" (а.с.40, 41-43).

За доводами відповідача 19.03.2021 позивач повинен був перебувати на робочому місці в Управлінні капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації та виконувати свої посадові обов`язки як начальника Управління згідно із правилами внутрішнього трудового розпорядку з 08:00 год. до 13:00 год. та з 13:45 до 15:45 год.

Втім, як зазначив орган призначення, позивачем 19.03.2021 не дотримано правил внутрішнього трудового розпорядку, так як останній був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня, про що посадовими особами відповідача 19.03.2021 складено відповідні акти про відсутність на робочому місці та з`ясування причин відсутності на робочому місці (а.с.60, 61).

В свою чергу, ОСОБА_1 стверджує про перебування його з 18.03.2021 по 28.03.2021 на амбулаторному лікуванні, на підтвердження чого долучив листок непрацездатності серії НОМЕР_1 , виданий КНП "ЦПМСД" №1 Амбулаторія №9 (а.с.69), про що повідомлено відповідача 18.03.2021 електронним зв`язком шляхом надіслання відповідного повідомлення на електронну пошту Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації ukb_ternopil/ukb@te.gov.ua (а.с.99).

В контексті зазначеного, слід зауважити, що згідно розділу IV Типових правил внутрішнього службового розпорядку, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 03.03.2016 за №50, а також відповідно розділу IV Типових правил внутрішнього службового розпорядку управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, затверджених начальником Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації 01.01.2018 (надалі по тексту також - Типові правила), з яким ознайомлений позивач під розписку, визначено порядок повідомлення державним службовцем про свою відсутність.

Так, державний службовець повідомляє свого безпосереднього керівника про свою відсутність на роботі у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв`язку або іншим доступним способом.

У разі недотримання державним службовцем вимог пункту 1 цього розділу складається акт про відсутність державного службовця на робочому місці.

У разі ненадання державним службовцем доказів поважності причини своєї відсутності на роботі він повинен подати письмові пояснення на ім`я керівника державної служби щодо причин своєї відсутності.

Судом з матеріалів справи з`ясовано, що посадовою особою відповідача (заступником начальника Відділу управління персоналом апарату обласної державної адміністрації), а саме ОСОБА_9 , з метою з`ясування причини відсутності ОСОБА_1 на робочому місці та повідомлення йому про необхідність отримання трудової книжки в Управлінні капітального будівництва обласної державної адміністрації, зателефонувала останньому та запропонувала йому надати відповідні пояснення, на що позивач повідомив про ознайомлення із виданням розпорядження голови облдержадміністрації про його звільнення із займаної посади та вказав про причини відсутності на робочому місці - перебування у місті Києві у приватних справах. Додатково позивач проінформував, що прибуде для отримання трудової книжки та підписання необхідних документів 22.03.2021.

Вказана обставина засвідчується актом про з`ясування причин відсутності на робочому місці, складеного трьома посадовими особами відповідача (Відділу управління персоналом апарату обласної державної адміністрації) о 15:40 год. 19.03.2021 (а.с.61).

Із змісту такого акту слідує, що позивач не повідомляв заступника начальника Відділу управління персоналом апарату обласної державної адміністрації ОСОБА_9 про перебування ним з 18.03.2021 на листку непрацездатності.

Не повідомлення в телефонному режимі коментовану посадову особу про фактичні причини відсутності на робочому місці 19.03.2021 у зв`язку із відкриттям лікарняного не заперечує і сам позивач, при цьому, вказує на те, що відповідач був обізнаний про таку обставину ще з 18.03.2021.

Також посадовими особами Відділу управління персоналом апарату обласної державної адміністрації о 15:40 год. 19.03.2021 складено акт про відсутність позивача на робочому місці 19.03.2021 без поважних причин (а.с.60).

Такі дії відповідача відповідають вимогам, встановлених Типовими правилами.

Суд не враховує як належні аргументи позивача та долучені докази на їх підтвердження (скріншот вхідних та вихідних повідомлень з електронної поштової скриньки позивача) щодо повідомлення відповідача електронним зв`язком про перебування ним, починаючи з 18.03.2021, на амбулаторному лікуванні, оскільки такі не відповідають положенням Типових правил, з огляду на наступне.

Як уже зазначалось судом розділ IV Типових правил визначає обов`язок державного службовця повідомити про свою відсутність на роботі у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв`язку або іншим доступним способом саме свого безпосереднього керівника.

У спірному випадку ОСОБА_1 направив повідомлення про перебування на листку непрацездатності з 18.03.2021 на електронну адресу Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації ukb_ternopil/ukb@te.gov.ua (а.с.99).

Тобто позивач повідомив про перебування з 18.03.2021 на листку непрацездатності не безпосереднього керівника, як того вимагають положення Типових правил, а Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, яке ж сам і очолював на той час.

Суд констатує, що безпосереднім керівником ОСОБА_1 , як начальника Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації є голова Тернопільської обласної державної адміністрації як належна посадова особа органу призначення, при цьому позивач ані свого безпосереднього керівника, ані Відділ управління персоналом апарату Тернопільської обласної державної адміністрації, що передбачено підпунктом 11 пункту 7 Положення про відділ управління персоналом апарату Тернопільської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 14.06.2018 за №473-од (http://www.oda.te.gov.ua/data/upload/catalog/main/ua/67346/_473.pdf), про свою відсутність на робочому місці 19.03.2021 та причини такої відсутності не повідомляв.

Виходячи із встановлених обставин суд вказує про не дотримання позивачем вимог, встановлених Типовими правилами щодо належного повідомлення керівника про відсутність на робочому місці, у зв`язку із чим відповідач правомірно склав акт про відсутність позивача на робочому місця 19.03.2021.

Окрім вказаного, суд бере до уваги акти від 19.03.2021, які складені посадовими особами відповідача, що засвідчують обставину відсутності позивача на робочому місці без поважних причин, а також звертає увагу на зміст актів, згідно яких позивачу було відомо про прийняття головою Тернопільської обласної державної адміністрації оскаржуваного розпорядження.

Твердження позивача про необхідність реєстрації актів про відсутність на робочому місці та з`ясування причин відсутності на робочому місці, у системі документообігу обласної державної адміністрації, суд вважає не обґрунтованим, оскільки реєстрація таких документів не передбачено Інструкцією з діловодства в обласній державній адміністрації, затвердженої розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 29.10.2018 за №812-од.

Згідно статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються поряд з іншим показаннями свідків.

Суд звертає увагу на те, що позивачем при розгляді справи не було заявлено клопотань про виклик конкретних свідків, які б могли підтвердити чи заперечити обставини, викладені в актах від 19.03.2021, в тому числі обставини особистої реєстрації/не реєстрації позивачем 05.03.2021 заяви про звільнення за власним бажанням.

В сукупності вказаного, на переконання суду, позивач не довів про об`єктивну неможливість належного повідомлення керівництва про причини відсутності на робочому місці 19.03.2021, недостовірність обставин, викладених в актах від 19.03.2021, що свідчить про відсутність його наміру залишення на роботі.

Позивач повністю усвідомлював правові наслідки написання заяви про звільнення за власним бажанням, а тому у разі незгоди з її умовами міг вільно відмовитися від її написання.

Доказів того, які б свідчили про незаконне примушування позивача до написання вказаної заяви, здійснення тиску посадовими особами відповідача, суду не надано.

Як свідчать встановлені в ході розгляду даної справи обставини, позивачем не вчинялись спроби скасувати подану раніше заяву про звільнення, що свідчить про те, що намір позивача відповідав дійсності, а саме припинення державної служби за власним бажанням.

Вчинення дій позивачем щодо подання заяви про відкликання заяви про звільнення могли б свідчити про його намір залишення на роботі та продовження виконання службових обов`язків, що вже саме по собі виключало б наявність правових підстав для звільнення позивача відповідно раніше поданої ним заяви про звільнення за власним бажанням та вчинення відповідачем дій щодо вимагання припинення трудових відносин.

Таким чином, у спірних правовідносинах, волевиявлення позивача на припинення державної служби за власним бажанням, є очевидною.

Окремо варто відзначити й те, позивач не ініціював і не вимагав допитати як свідка безпосереднього голову Тернопільської обласної державної адміністрації ОСОБА_10 як одну із основних посадових осіб, яка могла б під присягою і попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази у суді, повідомити про обставини, на наявність яких наполягає ОСОБА_1 - ''написання заяви на звільнення без дати одночасно із написанням заяви про прийняття на державну службу''.

Більше того, позивач не повідомляє де саме зберігалася така ''відібрана головою облдержадміністрацією заява позивача про його звільнення за власним бажанням'', для того що б суд також ініціював допит і таких посадових осіб відповідача.

В результаті дослідження матеріалів даної адміністративної справи, зважаючи на письмові пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що доводи ОСОБА_1 про протиправність оскарженого розпорядження не відповідають встановленим судом фактичним обставинам, не підтверджені жодними доказами та ґрунтуються на припущеннях позивача, які належним чином не доведені. Натомість, в обґрунтування аргументів відповідача представником до матеріалів справи долучено належні та допустимі письмові докази, що свідчать про об`єктивність та правомірність дій і рішення відповідача щодо звільнення позивача з посади державної служби.

Суд також враховує пояснення відповідача, що жодною нормою Закону України ''Про державну службу'' і Кодексу законів про працю України не встановлено обмежень у задоволенні заяви працівника на його звільнення за власним бажанням у день перебування ним на листку непрацездатності. Таке обмеження встановлено у випадках звільнення працівника з ініціативи роботодавця (органу призначення).

Решта доводів сторін висновків суду та рішення по суті спору не змінюють.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи те, що відповідачем належним чином обґрунтовано та підтверджено відповідними доказами правомірність винесеного головою Тернопільської обласної державної адміністрації розпорядження №28-к від 19.03.2021 про звільнення ОСОБА_1 , а доводи позивача законності дій та рішень відповідача не спростовують, суд вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Зважаючи на висновок суду про відмову у задоволенні позову та відсутність доказів понесення відповідачем будь-яких витрат, пов`язаних з розглядом справи, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач - Тернопільська обласна державна адміністрація (ідентифікаційний код юридичної особи 00022622), вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.