Рішення № 97906473, 24.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2021 р. Справа№200/2126/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження (в порядку письмового провадження) у приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область; код ЄДРПОУ: 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

26 лютого 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:

- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відносно утримання з пенсії ОСОБА_1 коштів у розмірі 924 385, 95 гривень на підставі рішення № 185 від 08.12.2020 року;

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 185 від 08.12.2020 року;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області припинити утримання з пенсії ОСОБА_1 коштів у розмірі 924 385, 95 грн.

Ухвалою суду від 01 березня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області припинити утримання з пенсії ОСОБА_1 коштів на підставі рішення № 185 від 08.12.2020 року з дня набрання законної сили відповідної ухвали до вирішення спору по суті.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено, позовну заяву залишено без руху.

На виконання зазначеної ухвали позивачем надана заява від 24 березня 2021 року про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 05 квітня 2021 року відкрито провадження по справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, витребувані докази в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на незаконність дій та рішення відповідача відносно утримання з пенсії ОСОБА_1 коштів у розмірі 924 385, 95 гривень на підставі рішення № 185 від 08.12.2020 року з огляду на відсутність обов`язкової умови для стягнення/утримання надміру виплаченої пенсії з позивача, а саме, відсутні зловживання з його боку, оскільки позивача поновлено на роботі на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

23 квітня 2021 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на позовну заяву вих. № 0500-0602-8/9568 від 22.04.2021, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки, як вказує відповідач, позивач не повідомив відповідача про поновлення його на посаді відповідно до рішення суду, отже, позивачу виплачено надміру 924 385,95 грн., у зв`язку з чим відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 185 від 08.12.2020 року про стягнення сум пенсії, виплачених надміру за період з 01.08.2009 по 14.07.2020 в зазначеній сумі.

23 квітня 2021 року на виконання ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачем надано оскаржуване рішення № 185 від 08.12.2020 року та всі документи, які стали підставою для його винесення.

Ухвалою від 26 квітня 2021 року задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у відкритому судовому засіданні на 12 травня 2021 року.

Ухвалою від 07 травня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про участь у засіданні 12 травня 2021 року о 14-15 год. в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 12 травня 2021 року підготовче засідання у справі відкладено, позивача зобов`язано надати суду наказ про поновлення на посаді ОСОБА_1 в Управлінні державної пенітенціарної служби України в Донецькій області, наказ про звільнення ОСОБА_1 з Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області.

20 травня 2021 року на виконання зазначеної ухвали суду позивачем надані наказ про поновлення на посаді ОСОБА_1 від 22.05.2020 № 4/ОС-20 та наказ від 20.11.2020 № 7/ОС-20, яким було внесено зміни до наказу від 22.05.2020 № 4/ОС-20, а також наказ про звільнення ОСОБА_1 від 10.07.2020 №5/ОС-20.

26 травня 2021 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 24 червня 2021 року о 15 год. 30 хв.

Представник позивача 24 червня 2021 року засобами електронного зв`язку надала до суду клопотання про розгляд справи без її участі. Вкзала, що підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вказаних приписів процесуального законодавства, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження 24 червня 2021 року.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Наказом Державної пенітенціарної служби України №4/ОС-20 від 22.05.2020 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року в справі № 805/3965/16-а, залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року та ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року, адміністративне провадження № К/9901/7107/20, виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року № 805/3965/16-а, заяви ОСОБА_1 про виконання судового рішення про поновлення на посаді, нарахування і виплату середнього заробітку від 03 березня 2020 року та постанови про відкриття виконавчого провадження Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 61953126 від 05 травня 2020 року, а також відповідно до Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” та Закону України “Про Національну поліцію”, скасовано наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 27 лютого 2007 року № 9 о/с “По особовому складу” в частині звільнення у запас Збройних Сил України начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 (Р-073657), поновлено полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 (Р-073657) на посаді начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області з 19 січня 2007 року, комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області відповідно до законодавства наказано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 19 січня 2007 року по 21 грудня 2017 року з вирахуванням додатків, зборів та обов`язкових платежів.

Наказом Державної пенітенціарної служби України від 20.11.2020 № 7/ОС-20 було внесено зміни до наказу від 22.05.2020 № 4/ОС-20, а саме, доповнено наказ після пункту 2 новим пунктом 3 такого змісту: “ 3. Встановити полковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 (Р-073657), начальнику управління' Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, посадовий оклад за 51 тарифним розрядом у розмірі 8880,0 грн., з 22 травня 2020 року.”.

Наказом Державної пенітенціарної служби України №5/ОС-20 від 10.07.2020 позивача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України у зв`язку із скороченням штатів 14 липня 2020 року.

08 вересня 2020 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області надійшло подання про призначення пенсії позивачу із зазначенням дати звільнення позивача з посади - 14.07.2020.

18 вересня 2020 року відповідач звернувся до Пенсійного фонду України з листом щодо надання роз`яснень стосовно відрахувань з пенсії позивача, на що отримав листа від 02.10.2020 № 2800-030203-9/33109 відповідно до якого пенсія за період з 19.01.2007 по 14.07.2020 підлягає утриманню з позивача згідно статті 60 Закону № 2262.

08 грудня 2020 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 185 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру, відповідно до якого, за справою № 0506000473 пенсіонера Державного департаменту з питання виконання покарань ОСОБА_1 , який одержує пенсію за вислугу років, за період з 01.08.2009 по 14.07.2020 утворилася переплата пенсії в розмірі 924 385,95 грн., яка підлягає поверненню відповідачу, вирішено здійснювати стягнення з пенсії ОСОБА_1 в розмірі 20,00% пенсії щомісячно до повного погашення переплати.

Як зазначає відповідач, період визначений з 01.08.2009, а не 01.07.2007, оскільки в період з дати призначення пенсії - 19.01.2007 по 31.07.2009 пенсійне забезпечення позивача здійснювалося Державної пенітенціарною службою України.

13 січня 2021 року за вих. № 0500-0302-8/596 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на адресу позивача направлено листа, відповідно до якого, відповідача зазначає, що внаслідок неповідомлення про поновлення позивача на службі, по пенсійній справі виникла переплата пенсії в сумі 924 385,95 грн. за період з 01.08.2009 по 14.07.2020, а відповідно до оскаржуваного рішення Головного управління № 185 від 08.12.2020 надміру отримані кошти будуть утримуватися щомісячно з пенсії до повного погашення переплати починаючи з 01.01.2021.

Не погодившись з такими діями та рішеннями відповідача, та, відповідно, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи за даними програми "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)" встановлено, що у жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної пенітенціарної служби України, Міністерства юстиції України, управління Державної пенітенціарної служби в Донецькій області, Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, в якому просить суд про скасування наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань N 9 о/с від 27.02.2007, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника УДДУПВП в Донецькій області, поновлення на посаді начальника УДДУПВП в Донецькій області, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по момент винесення рішення по справі (справа № 805/3965/16-а).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2017 р. в справі № 805/3965/16-а ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України, Міністерства юстиції України, управління Державної пенітенціарної служби в Донецькій області, Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено повністю: скасовано наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань N 9 о/с від 27.02.2007 "По особовому складу" в частині звільнення у запас Збройних сил України, начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області, полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області з 19 січня 2007 року; зобов`язано Управління Державної пенітенціарної служби в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 19.01.2007 по 21.12.2017, з вирахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів; рішення допущено до негайного виконання в частині поновлення на посаді начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області, а також виплати заробітної плати - у межах суми стягнення за один місяць.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 у справі № 805/3965/16-а, що залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (адміністративне провадження № К/9901/49356/18) від 06.12.2019, апеляційні скарги Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області та Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року по справі N 805/3965/16-а задоволено, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року по справі № 805/3965/16-а скасовано, у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України, Міністерства юстиції України, Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області, Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника УДДУПВП в Донецькій області відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 у справі № 805/3965/16-а, що залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (адміністративне провадження N К/9901/13504/20) від 13.10.2020, заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 р. у справі № 805/3965/16-а задоволено, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 р. у справі N 805/3965/16-а скасовано, апеляційні скарги Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області та Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року у справі № 805/3965/16-а залишено без задоволення, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року у справі № 805/3965/16-а залено без змін.

Відтак, судове рішення про поновлення позивача на посаді набрало законної сили, у зв`язку з чим відповідачем видано відповідний наказ Державної пенітенціарної служби України №4/ОС-20 від 22.05.2020, яким скасовано наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 27 лютого 2007 року № 9 о/с “По особовому складу” в частині звільнення у запас Збройних Сил України начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 (Р-073657), поновлено полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 (Р-073657) на посаді начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області з 19 січня 2007 року, комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області відповідно до законодавства наказано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 19 січня 2007 року по 21 грудня 2017 року з вирахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2262-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Пунктом "б" частини 1 статті 1-2 Закону N 2262-XII визначено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону N 2262-XII, пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Пунктом "б" частини 1 статті 12 Закону N 2262-XII визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Відповідно до статті 48 Закону N 2262-XII, заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз`яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.

Особа, яка звернулася за призначенням пенсії, пред`являє паспорт або інший документ, що засвідчує особу.

Статтею 49 Закону N 2262-XII визначено, що пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.

Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України.

Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові не пізніше ніж протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

Відповідно до пункту "в" частини 1 статті 50 Закону N 2262-XII, пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пункту "б" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення зі служби.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-XII, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).

Пунктом 1 Порядку № 3-1 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам, які мають право на пенсію за цим Законом, з наступного дня після звільнення зі служби на підставі відповідної заяви та документів підготовлених та поданих уповноваженим структурним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України.

Позивач вказує, що він отримував пенсію 19.01.2007, що не заперечується відповідачем.

27.02.2007 Державним департаментом України з питань виконання покарань прийнято наказ № 9 о/с "По особовому складу", яким визначено: у відповідності з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнити у запас Збройних Сил України за п. 67 (у зв`язку з засудженням за вчинення злочину) полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальника Управління Державного департаменту з питань виконання покарань у Донецькій області, з 18.01.2007 року. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 18 років 06 місяців 02 дні, у пільговому обчисленні - 24 роки 01 місяць 21 день. Підстава: Ухвала Апеляційного суду Донецької області від 17.01.2007 (Постанова від 29.12.2017 № 805/3965/16-а Донецький окружний адміністративний суд).

За положенням статті 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідно до статті 60 Закону № 2262, пенсіонери зобов`язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

В разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду.

Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім`ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

Порядок утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій визначений статтею 50 Закону № 1058-IV, згідно з частиною 1 якої, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за N 374/7695.

Згідно з пунктом 3 цього Порядку, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Тобто, вказаними нормами передбачено обов`язок позивача повідомляти відповідача про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, за невиконання якого передбачено відповідальність.

З наведених правових норм слідує, що обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у разі призначення її на підставі достовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25.10.2016 (справа № 686/26486/14-а). Не відступив від нього і Верховний Суд у постанові від 25.09.2018 (справа № 340/644/15-а).

Для цілей застосування ст. 50 Закону № 1058 та ст. 60 Закону № 2262 зловживання пенсіонера є формою умисного протиправного діяння, яке слід доводити відповідними доказами. Тягар доведення зловживання пенсіонера покладається на відповідний орган Пенсійного фонду, який про це стверджує.

Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі неповідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Встановлені судом обставини свідчать, що причиною звернення стягнення на пенсію позивача надмірно виплачених йому сум пенсій, слугувало судове рішення про поновлення позивача на колишній посаді.

Разом з цим, судом встановлено, що в період часу з 19.01.2007 року по 21.12.2017 позивач фактично не працював, заробітну плату не отримував, індексація зарплати за вказаний період не проводилась, тобто діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не здійснював, що не заперечувалось відповідачем і підтверджується копією трудової книжки позивача.

Крім того, судом встановлено, що будь-яких даних про зловживання з боку позивача при призначенні пенсії у 2007 році або подання ним недостовірних відомостей відповідачем не надано.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відносно утримання з пенсії ОСОБА_1 коштів у розмірі 924 385, 95 гривень та визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 185 від 08.12.2020 року підлягають задоволенню повністю.

Крім того, суд зазначає, що в розумінні вищезазначених норм законодавства та з урахуванням встановлених обставин справи, у відповідача відсутні будь-які правові підстави на вчинення дій з утримання сум з пенсії позивача, якщо рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 185 від 08.12.2020 року визнано протиправним та скасовано. У зв`язку з чим, позовна вимога про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області припинити утримання з пенсії ОСОБА_1 коштів у розмірі 924 385, 95 гривень задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 28 квітня 2015 року у справі № 21-138а15, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 712/9936/17 та від 14 лютого 2019 року у справі № 591/6079/16-а.

Як вбачається зі змісту оскарженого рішення, в ньому не наведено жодного обґрунтування наявності умислу позивача на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Крім того, згідно зі статтею 1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 Цивільного кодексу України майно не підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

З огляду на те, що в оскаржуваному рішенні обґрунтованих обставин щодо зловживання з боку пенсіонера при зверненні його із заявою про призначення пенсії та неповідомлення позивача про поновлення на посаді, не наведено та допустимими доказами не підтверджено, суд дійшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідач не навів жодних обґрунтованих обставин щодо фактів зловживання з боку позивача, як і не надав відповідних доказів.

Крім того, факти зловживання пенсіонером не наведені в оскаржуваному рішенні та не встановлені судом в ході розгляду даної справи.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 гривень.

Згідно ч. 3,8 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, зважаючи на те, що спір в даному випадку виник внаслідок неправильних дій відповідача та що позивачем сплачено суму судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з управління відповідача судового збору у розмірі 908,00 грн. на користь позивача, як того вимагає ч.2 ст. 4 Закон України “Про судовий збір”.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область; код ЄДРПОУ: 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відносно утримання з пенсії ОСОБА_1 коштів у розмірі 924 385, 95 гривень на підставі рішення № 185 від 08.12.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 185 від 08.12.2020 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 24 червня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.В. Арестова