Ухвала суду № 97905505, 25.06.2021, Іванівський районний суд Херсонської області

Справа № 656/355/21

Номер провадження 2/656/105/21

22.06.2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2021 року смт Іванівка

Суддя Іванівського районного суду Херсонської області Ференц Р.І., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 : (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) до Іванівського професійного аграрного ліцею (юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_2 ,б) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

22.06.2021 року ОСОБА_1 подав до Іванівського районного суду Херсонської області позовну заяву до Іванівського професійного аграрного ліцею про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22.08.2017 року по день ухвалення рішення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2021 року у провадження судді Іванівського районного суду Херсонської області Ференц Р.І. передана дана справа.

Предмет позову є поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї додатки, суддя вважає, що її слід залишити без руху з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.3 та ст.4 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас, згідно зі ст..1 Конвенції «Про захист заробітної плати» №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30.06.1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Конституційний Суд України, в рішенні від 15.10.2013 року №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

За змістом приписів ст..ст.94,116,117 Кодексу законів про працю України та ст..ст.1,2 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Зі змісту висунутого позову, а також з доданих до позову матеріалів вбачається, що позивач згідно наказу № 96-к від 22.08.2017 року звільнений на підставі п.3 ст.36 КЗпП України, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

До структури заробітної плати, визначеної у ст..2 Закону України "Про оплату праці" входять: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсації та інші грошові та матеріальні виплати, які передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати і є видом відповідальності роботодавця.

Крім того, на підставі ст..2 Закону України «Про оплату праці», структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року №5, розробленої відповідно до Закону України від 17.09.1992 року №2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків.

Відповідно до п.1.3 Інструкції №114/8713, для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Встановлені в розділі 3 Інструкції №114/8713 інші виплати не належать до фонду оплати праці.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст..2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

Суд звертає увагу на те, те, що п.13 ч1. ст..5 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Правовий статус ветеранів війни, учасників бойових дій, встановлений Законом України від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», де в ст..22 передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у ст..12 Закону України від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тієї частини вимоги, з якою звернувся ОСОБА_1 - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень п.13 ч.1 ст.5 Закону № 3674-VI, викладеним, зокрема, у постанові від 09.10.2019 року (справа № 9901/311/19), ухвалі ВП ВС від 06.05.2020 № 9901/70/20.

Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08.07.2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01.11.2011 року. При цьому з 15.12.2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час подачі позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2270 грн.

Згідно із п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру (стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу), яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.08.2017 року по день ухвалення рішення суду, водночас не відображено відповідної загальної суми середнього заробітку

Отже, ураховуючи характер спору, заявникові необхідно сплатити судовий збір за позовну вимогу в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 1 відсоток ціни позову та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (11350 грн), як за позовну вимогу майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ) відповідно до вимог чинного законодавства.

Судовий збір знеобхідно сплатити за наступними реквізитами: Отримувач коштів ГУК у Херсон обл/Іванівс СТГ/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37959517; Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA688999980313121206000021389; Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

На підтвердження сплати судового збору до суду необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору.

Окрім цього, позивачу, в обов`язки якого покладено добросовісне здійснення процесуальних прав щодо надання доказів, слід уточнити позовні вимоги: зазначити розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробітку з 22.08.2017 року до часу звернення з позовом в суд, надавши при цьому відповідні підтверджуючі документи такого розміру і проведені розрахунки за спірний період, оскільки згідно приписів п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява, крім інших обов`язкових реквізитів, має містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст..ст.175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачці строк для усунення виявлених недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,13,43,76-83,175,185,258-260,353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Іванівського професійного аграрного ліцею про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення зазначених в ній недоліків, а саме: подати квитанцію на підтвердження сплати судового збору у розмірі 1 відсотка ціни позову та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (11350 грн), як за позовну вимогу майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ) відповідно до вимог чинного законодавства, а також подати обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюють ся та визначити ціну позову в частині позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку не усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Р. І. Ференц