Ухвала суду № 97904770, 22.06.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2-145/11

Провадження 6/127/428/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Волошина С.В.,

за участі секретаря судового засідання Волхової М.А.,

представника боржника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці заяву Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку його пред`явлення до виконання, за участю боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , заінтересована особа Замостянський відділ державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький),

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суд Вінницької області надійшла заява Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку його пред`явлення до виконання, за участю боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , заінтересована особа Замостянський відділ державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Заяву мотивовано тим, що 27.09.2011року Ленінський районний суд м. Вінниці ухвалив рішення по справі № 2-145/11, яким задовольнив позовні вимоги АТ «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11248504000 від 07.11.2007 року, в розмірі 60 569,95 долари США, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ складає 485 165,30 грн, в т.ч. пеня 2445,18 грн, неустойка 500,00 гривень, загальна сума заборгованості складає 488 110,48 грн, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. 16.11.2011 року Ленінським районним судом м. Вінниці було видано виконавчі листи по справі № 2-145/11. Після отримання оригіналів виконавчих документів представником АТ «УКРСИББАНК» було направлено заяви про відкриття виконавчого провадження до Замостянського ВДВС Вінницького міського управління юстиції (нині Замостянський відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). 23.08.2012 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 34033148 відносно боржника ОСОБА_1 . Проте, жодної відповіді на запити про надання інформації щодо стану виконавчих проваджень від 07.11.2016 р., 29.11.2017 р., 12.09.2018 р. АТ «УКРСИББАНК» не отримав. У зв`язку чим, представник банку повторно звернувся із заявою про надання інформації щодо стану виконавчого провадження від 29.10.2020 року. 23.11.2020 року представник АТ «УКРСИББАНК» отримав відповідь від заступника начальника міжрегіонального управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області на запит про надання інформації щодо стану виконавчого провадження по боржнику ОСОБА_1 . У відповіді від 17.11.2020 року № 111/2.4/25 зазначено: «Керуючись п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 21.04.1999), у зв`язку із наявністю встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно боржника та відсутністю іншого майна та коштів, на які можливо звернути стягнення, 30.09.2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Надати більш детальнішу інформацію не вбачається можливим, оскільки, вищевказане виконавче провадження та журнал реєстрації вихідної кореспонденції знищені відповідно до вимог Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008 року, згідно якого строк зберігання завершених виконавчих проваджень та журналу реєстрації вихідної кореспонденції, становить три роки». Жодних підтверджень направлення оригіналу виконавчого документа № 2-145/2011 від 16.11.2011 року по боржнику ОСОБА_1 на адресу стягувача не надано. Станом на дату подачі заяви постанова про повернення виконавчого документа стягувачу разом з оригіналом виконавчого листа до Банку не надходили. Тому заявник вважає, що виконавчий лист по справі № 2-145/2011, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УКРСИББАНК» заборгованості за кредитним договором № 11248504000 від 07.11.2007 року в розмірі 60 569,95 долари США, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ складає 485 165,30 грн, в т.ч. пеня 2445,18 грн, неустойка 500,00 грн, загальна сума заборгованості - 488 110,48 грн, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн слід вважати втраченим при пересилці. Про це також свідчить той факт, що на сьогоднішній день стягувач більш не звертався до Замостянського відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). У зв`язку з втратою виконавчого документа за обставин, які об`єктивно не залежали від волі заявника він позбавлений прав, гарантованих йому Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, стосовно повного та належного виконання рішення. У зв`язку з викладеним заявник просить видати дублікат виконавчого листа по справі № 2-145/2011, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УКРСИББАНК» заборгованості за кредитним договором №11248504000 від 07.11.2007 року в розмірі 60 569,95 долари США, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ складає 485 165,30 грн, в т.ч. пеня 2445,18 грн, неустойка 500,00 грн, загальна сума заборгованості складає 488 110,48 грн, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. Крім того заявник просить поновити строк пред`явлення вищезазначеного виконавчого листа.

В судове засідання представник заявника не з`явився, на електронну адресу суду від представника АТ «УКРСИББАНК» надійшло клопотання про розгляд заяви без участі представника заявника ОСОБА_4 , в якому представник вимоги заяви підтримала.

Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася.

Представник боржника ОСОБА_2 проти видачі дублікату виконавчого листа не заперечив, в поновленні строку пред`явлення виконавчого листа до виконання просив відмовити. В судовому засіданні також зазначив, що він не погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, щодо того, що строк пред`явлення виконавчого документу у цій справі щодо боржника ОСОБА_1 не закінчився.

Дослідивши заяву та матеріали цивільної справи №2-145/11, заслухавши представника боржника, суд вважає, що заява підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 17.4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що до дня початку функціонування єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Як слідує з матеріалів справи, 27.09.2011 року Ленінський районний суд міста Вінниці ухвалив рішення по справі №2-145/11, яким задовольнив позовні вимоги АТ «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11248504000 від 07.11.2007 року в розмірі 60 569,95 долари США, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ складає 485 165,30 грн, в т.ч. пеня 2445,18 грн, неустойка 500,00 грн, загальна сума заборгованості складає 488 110,48 грн, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн (а.с.215-216 т.І).

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 26.10.2011 року вказане рішення залишено без змін (а.с.232-234 т.І).

16.11.2011 року Ленінським районним судом м. Вінниці було видано виконавчі листи по справі № 2-145/11 (відмітка на обкладинці справи т.І, а.с.83 т.ІІ).

23.08.2012 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 34033148 по боржнику ОСОБА_1

30.09.2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа відносно боржника ОСОБА_1 стягувачу (т.ІІ а.с.84).

07.11.2016 року, 29.11.2017 року та 12.09.2018 року ПАТ «Укрсиббанк» надсилало до Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ заяви, у яких просило надати інформацію про перебування на виконанні у відділі ДВС виконавчого листа № 2-145-2011 від 16.11. 2011 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (том 2 а. с. 85, 87, 89).

29.10.2020 року АТ «Укрсиббанк» надіслало до Замостянського відділу ДВС у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) повторну заяву про надання інформації про хід виконавчого провадження та проведені виконавчі дії за виконавчим листом № 2-145/2011 від 16.11.2011 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 (том 2 а. с. 91).

Згідно відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 17.11.2020 року №111/2.4/25 за даними автоматизованої системи виконавчого провадження (спецрозділу) та інформації, наданої Замостянським відділом ДВС у місті Вінниці встановлено, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження №34033148 з виконання виконавчого листа № 2-145-2011 від 16.11.2011 року, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ «Укрсиббанк»; постанову про відкриття виконавчого провадження винесено 23 серпня 2012 року; 30 вересня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Надати більш детальну інформацію не вбачається можливим у зв`язку зі знищенням виконавчого провадження та журналу реєстрації вихідної кореспонденції відповідно до вимог Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25 грудня 2008 року, згідно якого строк зберігання завершених виконавчих проваджень та журналу реєстрації вихідної кореспонденції становить три роки. Станом на 16 листопада 2020 року зазначений виконавчий документ повторно на виконання до Замостянського відділу ДВС у місті Вінниці не пред`являвся (том 2 а. с. 92).

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Із наведеними конституційними положеннями кореспондується частина перша статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) зазначив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (в редакції, що була чинною на момент набрання рішенням законної сили та повернення виконавчого документу стягувачу) (далі за текстом Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Подібні положення викладено у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року в чинній редакції (далі за текстом Закон № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У постанові від 21.08.2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV (в редакції, що була чинною на час ухвалення судом рішення) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи – протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У пункті 1 частини другої цієї статті передбачалось, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень – з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

За змістом частини третьої статті 23 Закону № 606-XIV у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Аналогічні положення закріплено в частині п`ятій статті 12 та пункті 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.

По справі встановлено, що рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.09.2011 року у цивільній справі № 2-145/11, набрало чинності 26.10.2011 року на підставі ухвали Апеляційного суду Вінницької області. У виконавчому листі, який було видано судом 16.11.2011 року на виконання вказаного рішення суду щодо боржника ОСОБА_1 , зазначено строк пред`явлення його до виконання – 26.10.2012 року. Виконавчий лист ПАТ «Укрсиббанк» пред`явив до виконання в межах встановленого ч. 1 ст. 22 Закону № 606-XIV строку та 23.08.2012 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження за цим виконавчим листом.

Постановою державного виконавця від 30.09.2014 року зазначений виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «Укрсиббанк» повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». За змістом постанови неможливість виконання судового рішення державний виконавець пов`язував саме із забороною, встановленою Законом України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03 червня 2014 року протягом дії цього Закону:

1) не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду, об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, за недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3) кредитна установа не має права відступини (відчужити) на користь (у власність) іншої особи свої права вимоги до позичальників за кредитами, забезпеченням за якими виступає майно/майнові права, зазначені у підпункті 1 цього пункту.

На підставі абзацу четвертого пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства Закон № 1304-VII втратив чинність 21.04.2021 року.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-ІХ від 13.04.2021 року, який набрав чинності 23.04.2021 року, абзац четвертий пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачав втрату чинності Закону №1304-VII через вісімнадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу, виключено.

З огляду на викладене, враховуючи, що постановою державного виконавця від 30.09.2014 року виконавчий документ стягувачу було повернуто на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній на той час редакції (№ 606-XIV) та на час звернення банку до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа (у січні 2021 року) строк дії встановленої Законом № 1304-VII заборони, з якою державний виконавець пов`язував неможливість виконання виконавчого листа № 2-145-2011, виданого 16.11. 2011 року Ленінським районним судом м. Вінниці, не закінчився, заява АТ «Укрсиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа вважається такою, що подана у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (правовий висновок Верховного Суду від 03.02.2021 року у справі № 643/20898/13).

Таких висновків дійшов Вінницький апеляційний суд в постанові №127/2-145/11 від 26.05.2021 року.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що вимога заяви про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа у справі №2-145/11, виданого щодо боржника ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки, як встановлено судом, строк пред`явлення виконавчого документу для виконання не закінчився.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Таким чином, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», та на ефективний захист сторони у справі, а отже, і права на відновлення справедливості, що передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 41 рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним стосовно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 63 рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»).

Право заявника на реальне задоволення своїх вимог не можна ставити в залежність від того, яким чином спрацювала система примусового виконання рішення.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підстав матеріалів справи та судового рішення, за яким було видано втрачений виконавчий лист.

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

За змістом частини першої статті 31 Закону № 606-XIV (в редакції, яка діяла станом на час повернення виконавчого листа 30.09.2014) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, про що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Отже, належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі № 2-1693/10, від 28.05.2020 року у справі № 1003/6035/12.

Звернувшись до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа, АТ «Укрсиббанк» зазначило, що на неодноразові письмові звернення банку відділ ДВС не надавав інформації про хід виконавчого провадження; до даного часу постанова про повернення виконавчого документа стягувачу та оригінал виконавчого листа до банку не надходили і жодних підтверджень надсилання оригіналу виконавчого документа № 2-145/2011 від 16.11.2011 року щодо боржника ОСОБА_1 відділом ДВС банку не надано, що свідчить про втрату виконавчого листа з причин, що об`єктивно не залежали від волі стягувача та не були обумовлені його діями.

За таких обставин, є всі підстави вважати, що оригінал виконавчого документу відсутній як у стягувача так і органу примусового виконання, а отже він є втраченим, в свою чергу рішення суду не виконане, що є підставою для видачі дублікату наведеного виконавчого листа.

На підставі викладеного та керуючись п. 17.4 Перехідних положень, ст. ст. 260, 261, 354, 433 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» про видачу дубліката виконавчого листа по справі 2 – 145/2011, та поновлення строку його пред`явлення до виконання, за участю боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , заінтересована особа Замостянський відділ державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) – задовольнити частково.

Видати дублікат виконавчого листа по справі 2- 145/11 від 16 листопада 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» заборгованості за кредитним договором № 11248504000 від 07 листопада 2007 року, в розмірі 60569,95 долари США, що в еквіваленті в національній валюті становить 485165,30 грн., в тому числі пеня 2445,18 грн., неустойка 500 грн., загальна сума заборгованості складає 488110,48 грн., а також судові витрати у виді судового збору в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

В задоволенні решти вимог заяви – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 24.06.2021 року.

Суддя: