Постанова № 9790463, 27.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.04.10Справа №2а-734/10/10/0170 16:06 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшковій І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - Гіталов А.В., представник по довіреності від 26.04.2010 року б/номеру;

від відповідача - Маслюк О.В., представник по довіреності №6/10 від 09.12.2009 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансшина-Авто"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансшина-Авто" - позивач - 11 січня 2010 року звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0021411501/0 від 10.12.2009 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим 09.11.2009 року була надана податкова декларація з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року, яка була прийнята за відсутності заперечень. Разом з тим, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 170грн.00коп. за неподання позивачем податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року. Позивач зазначає, що п.1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року №143, ним не порушено, всі показники, що передбачені формою декларації, були позивачем заповнені. Стосовно заповнення реквізитів декларації, то порядок їх заповнення встановлено п.3.1 розділу 3 вказаного Порядку, на порушення якого відповідач в направленому позивачу повідомленні не посилається. Позивач також зазначає, що в поданій ним декларації було зазначено код ДПІ - 0109 - та всі інші реквізити, що ідентифікують платника податку - позивача, податкова декларація підписана посадовими особами та скріплена печаткою.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає прийняте податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим законним та обґрунтованим, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані у судовому засіданні 27.04.2010 року. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність застосування штрафних санкцій тим, що згідно з вимогами пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ та п.1.6 Порядку складення декларації по податку на прибуток позивачем до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 09.11.2009 року надана податкова декларація з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року, яка була не визнана відповідачем як податкова декларація, оскільки вона заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, а саме: додатки до податкової декларації повинні бути подані на двох односторонніх аркушах формату А-4, тоді як додаток К1/1 був наданий до ДПІ на одному двосторонньому аркуші формату А-4. У звязку з викладеним подана позивачем декларація, на думку відповідача, не може бути прийнята як податкова звітність, тому до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням були застосовані штрафні санкції за неподання податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року. Відповідач вважає вказане податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим та зазначає, що воно відповідає вимогам діючого законодавства.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансшина-Авто» (код ЄДРПОУ 31794987, юридична адреса: 95022, АР Крим, м. Сімферополь, просп. Победи, б.211а) зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 28 листопада 2001 року, про що в журналі обліку реєстраційних справ зроблено запис №04055564Ю0021930 (а.с.8, 10-16, 40). Суд зазначає, що станом на дату розгляду справи позивач перебуває на обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, що представниками позивача та відповідача не оспорювалось та не заперечувалось.

Матеріалами справи підтверджено та представниками позивача та відповідача не заперечується, що позивачем до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 09 листопада 2009 року була надана податкова декларація з податку на прибуток за 9 місяців 2009 року (вх.№517/47).

ДПІ у м. Сімферополі АР Крим зазначена податкова декларація була прийнята, про що свідчать вхідний штамп ДПІ з відбитком “Отримано” (а.с.25, 45-47).

Суд зазначає, що в тексті позовної заяви не заперечується той факт, що в зазначеній податковій декларації була відсутня повна назва відповідача Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим, але позивач наполягає на тому, що в декларації було зазначено код ДПІ 0109, що представником відповідача не оспорювалось та не заперечувалось і підтверджено копією податкової декларації (а.с.20-21).

Як свідчать матеріали справи, на адресу позивача ДПІ у м. Сімферополі АР Крим було направлено повідомлення від 26.11.2009 року №1124/10/15-1 (а.с.47) про те, що податкова декларація позивача з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року від 09.11.2009 року не визнана податковою декларацією згідно з вимогами п.1.6 Наказу Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 р. №143 “Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання”. Суд зазначає, що в даному повідомленні відповідачем не зазначено суть допущеного відповідачем порушення, а наявне лише посилання на вказаний пункт наказу ДПА України. Згідно з повідомленням ДПІ у м. Сімферополі АР Крим запропоновано позивачу заповнити декларацію згідно з вказаними вище рекомендаціями та надати її до ДПІ. Повідомлення було отримане позивачем 18.11.2009 року, що підтверджено поштовим повідомленням (а.с.48) та представниками позивача і відповідача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Крім того, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим також направлено на адресу позивача лист від 26 листопада 2009 року №1124/10/15-1 (а.с.19), згідно з яким податкова декларація позивача з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року від 09.11.2009 року не визнана податковою декларацією згідно з вимогами п.1.6 Наказу Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 р. №143 “Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання”, оскільки в рядку 6 заголовної частини декларації відсутня назва контролюючого органу. Суд зазначає, що в даному повідомленні відповідач не посилається на порушення позивачем будь-яких інших вимог нормативно-правових актів під час складання та подання вказаної податкової декларації; про наявність таких порушень також не повідомлено представником відповідача під час розгляду справи в суді. Згідно з листом ДПІ в м. Сімферополі АР Крим запропоновано позивачу заповнити декларацію згідно з вказаними вище рекомендаціями та надати її до ДПІ. Вказаний лист також було отримано позивачем, що представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Суд також вважає необхідним зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про оскарження позивачем вказаних повідомлення та листа в адміністративному та судовому порядку, а також про результати розгляду таких скарг. Про оскарження повідомлення від 12.11.2009 року та листа від 26.11.2009 року також не повідомлено представником позивача під час розгляду справи в суді.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим 27 листопада 2009 року було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання позивачем податкової звітності податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року. Згідно з актом перевірки №311/15-1/31794987 від 27.11.2009 року (а.с.50), що складений за результатами її проведення, зазначено, що податкова декларація з податку на прибуток позивачем взагалі не була подана, у звязку з чим, на думку відповідача, ТОВ «Трансшина-Авто» порушені вимоги пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 та п.16.4 ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.2004 року №334/94-ВР (надалі Закон про прибуток). Вказаний акт перевірки було вручено позивачу 02.12.2009 року, що підтверджено поштовим повідомленням (а.с.52) та представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

На підставі акту перевірки згідно з вимогами пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 та підпункту “а” пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181 було прийняте податкове повідомлення-рішення №0021411501/0 від 10.12.2009 року (а.с.18, 53) про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 170грн.00коп. за порушення зазначених в акті вимог пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 та п.16.4 ст.16 Закону про прибуток. Вказане податкове повідомлення-рішення було вручено позивачу 29.12.2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.54), та представником позивача не оспорюється і не заперечується.

Суд зазначає, що позивач в поданому адміністративному позові та представник позивача під час надання пояснень в судових засіданнях під час розгляду справи в суді не оспорювали підстави та порядок проведеної перевірки, своєчасність повідомлення про її проведення, дотримання порядку оформлення акту перевірки тощо; дотримання відповідачем порядку проведення зазначеної перевірки та оформлення її результатів не є предметом даного адміністративного спору. У звязку з викладеним судом не розглядаються та не оцінюються дії відповідача стосовно дотримання порядку проведення перевірки, оформлення її результатів і повідомлення позивача про висновки податкового органу стосовно порушення ТОВ «Трансшина-Авто» вимог податкового законодавства, та не розглядається питання щодо визнання дій податкового органу, що повязані з проведенням перевірки, неправомірними. Суд також зазначає, що в матеріалах справи наявне запрошення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 12.11.2009 року №71536/10/15-1 (а.с.49), згідно з яким посадових осіб позивача було запрошено на проведення перевірки на 26.11.2009 року з питання неподання податкової звітності за 3 квартали 2009 року; акт неявки посадової особи субєкта господарювання на запрошення органу податкової служби від 27.11.2009 року №227/15-1, відповідно до якого посадові особи позивача на проведення перевірки не зявились (а.с.51).

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Як встановлено судом під час розгляду справи згідно з листом ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 26.11.2009 року єдиною підставою для невизнання декларації позивача з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року від 09.11.2009 року податковою декларацією є відсутність в рядку заголовної частини декларації назви контролюючого органу.

Суд зазначає, що пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. №1251-XII встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пунктом 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту “б”пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з пунктом 16.4 ст.16 Закону про прибуток платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Таким чином, діючим законодавством передбачений обовязок відповідача надавати податкові декларації з податку на прибуток до податкових органів.

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, зокрема пунктом 20.1 статті 20, встановлено, що відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

Відповідно до пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181 платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у випадку неподання платником податку до відповідного органу державної податкової служби податкової декларації з податку на прибуток підприємства, до такого платнику податку податковим органом будуть застосовані штрафні санкції у сумі, встановленій пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181.

Згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Згідно з вимогами п.16.4 ст.16 Закону про прибутку форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року №143 (узгоджено рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 31.03.2003 р. №06-10/239, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за №271/7592) затверджено форму декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства. Відповідно до вимог п.1.6 зазначеного Порядку у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства. Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4. Подання копій декларації та додатків не дозволяється. Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).

Суд вважає необхідним зазначити, що вказаний наказ не містить визначення поняття «показник» стосовно податкової декларації. В даному наказі також не зазначено про те, що назва контролюючого органу відноситься до показників податкової декларації.

Суд зазначає, що приймання та реєстрація документів податкової звітності від платників податків; перенесення інформації з документів податкової звітності на паперових носіях до електронних баз податкової звітності; перенесення інформації, наданої платниками податків в електронному вигляді, до електронних баз податкової звітності; проведення автоматизованих перевірок документів податкової звітності, зокрема звірка даних документів податкової звітності з інформацією відповідних реєстрів, переліків тощо, згідно з наданими технічними завданнями; верифікації даних податкової звітності, наданої на паперових носіях, що переносяться до КОР платників податків; перенесення показників про нараховані суми з електронних баз податкової звітності до КОР платників податків; контроль за даними при перенесенні сум з баз податкової звітності до КОР платників податків; обробки податкової звітності (у тому числі поданої в електронному вигляді), дані з якої не заносяться до КОР платників податків; формування та передачі реєстрів на основі обробленої податкової звітності; оформлення і передачі для збереження паперових носіїв податкової звітності; адміністрування системи приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності здійснюються органами державної податкової служби в порядку, встановленому Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток 1 до наказу ДПА України від 31.12.2008 р. №827 надалі Методичні рекомендації №827).

Відповідно до п.2 зазначених Методичних рекомендацій податкова звітність - сукупність документів, що подаються платниками податків до органів державної податкової служби у строки, встановлені законодавством, на підставі яких здійснюються нарахування та/або сплата податків, зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з пунктом 4.5 Методичних рекомендацій №827 якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

У таких випадках працівники підрозділів ведення та захисту податкової звітності повинні в усній формі попередити платника податків про виявлені недоліки і наслідки прийняття органами ДПС такої податкової звітності і запропонувати надати нову, оформлену належним чином. Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання" (зразок штампа наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій). Платнику податків у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання) структурним підрозділом, до функцій якого належить приймання податкової звітності, надсилається повідомлення про невизнання ОДПС декларації як податкової із зазначенням підстав та пропозицією надати нову, оформлену належним чином (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181).

Суд зазначає, що податкова декларація позивача з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року від 09.11.2009 року була прийнята ДПІ у м. Сімферополі АР Крим без попередження про можливість невизнання податковою звітністю. Як слідує з тексту листа ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 26.11.2009 року та не заперечується представником відповідача у судовому засіданні зазначена податкова звітність позивача була не визнана як податкова декларація на підставі рішення галузевого підрозділу.

Разом з тим, вказані Методичні рекомендації також не містять визначення поняття «показник» стосовно податкової декларації (зокрема, податкової декларації з податку на прибуток).

Що стосується права податкового органу на невизнання податкової звітності платника податку як податкової декларації, що надано пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181, то суд приходить до висновку, що воно обмежене лише трьома випадками: якщо в податковій звітності не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами або не скріплено печаткою платника податків.

Представником відповідача під час розгляду справи не надано доказів того, що податкова декларація позивача з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року не підписана відповідними посадовими особами або не скріплена печаткою платника податків. Такі порушення не зазначались також ДПІ у м. Сімферополі АР Крим в повідомленні від 12.11.2009 року та ДПІ в м. Сімферополі АР Крим в листі від 26.11.2009 року.

Суд зазначає, що згідно з вимогами пункту 3.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства декларація складається із заголовної та двох основних частин і десяти додатків, з яких сім (К1 - К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а три (Р1 - Р3) подаються виключно за рік. Додаток К1 складається з двох частин - К1/1 та К1/2. Частина К1/2 заповнюється платниками податку, які нараховують амортизаційні відрахування на суму витрат, пов'язаних із видобутком корисних копалин. У разі, якщо окремі рядки декларації не заповнюються через відсутність відповідних операцій, платники податку не подають податковому органу передбачені відповідним рядком декларації додатки. У заголовній частині декларації відображаються повна назва підприємства (відповідно до установчих документів), зареєстрованого в установленому порядку, ідентифікаційний код, код виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону платника (факс, електронна адреса - за бажанням). В основній частині та в додатках показники відображаються на підставі норм, установлених Законом про прибуток та Законом України від 22 травня 2003 року №889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб".

Суд вважає необхідним зазначити, що як слідує з зазначеного наказу (пункт 3.1), зокрема, з таблиці про визначення показників відповідно до вимог відповідних норм Закону про прибуток, під показниками в даному Порядку розуміються саме числові показники декларації (сума валових доходів, сума валових витрат тощо).

Пунктом 3.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства дійсно передбачено заповнення заголовної частини декларації, однак ДПІ у м. Сімферополі АР Крим в повідомленні від 12.11.2009 року та ДПІ в м. Сімферополі АР Крим в листі від 26.211.2009 року посилаються на порушення відповідачем лише вимог п.1.6 Порядку, яким не передбачено порядок заповнення заголовної частини податкової декларації з податку на прибуток.

Більш того, суд звертає увагу відповідача на те, що одним з основних принципів адміністративного судочинства є пропорційність, тобто дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване судове рішення. Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню принцип пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, оскільки відсутня шкода чи загроза її завдання державі або якій-небудь конкретній особі, а застосовані відповідачем заходи не відповідають переслідуваній меті.

Принцип пропорційності зокрема передбачає, що:

- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;

- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані не обхідністю досягнення більш важливих цілей;

- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш “шкідливі” засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення, з приводу чого слід врахувати наступне.

Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (ст.19 Закону України „Про міжнародні договори України”).

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст.1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що ст.1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі „Шмалько проти України” Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання у його право на мирне володіння майном у розумінні статті Першого протоколу. У даному випадку застосування фінансових санкцій передбачає вилучення у позивача грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації оспорюваного рішення відповідача, як його втручання у право власності позивача.

У справі „Джеймс та інші проти Сполученого Королівства” (1986 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що має бути обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, яку намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Приймаючи до уваги зазначене, суд вважає, що застосування на підставі податкового повідомлення-рішення від 10.12.2009 року №0021411501/0 штрафних санкцій до позивача у сумі 170грн.00коп. за порушення вимог пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 та п.16.4 ст.16 Закону про прибуток слід кваліфікувати як таке, що порушує принцип пропорційності, а матеріалами справи не підтверджується нанесення позивачем будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів.

В силу викладеного, суд приходить до висновку, що в умовах відсутності такої шкоди чи загрози її завдання, до позивача були застосовані явно неспіврозмірні фінансові санкції. Слід також враховувати, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намір позивача приховувати доходи, отримані за продаж товарів, в наслідок чого на підставі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2009 року №0021411501/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також суд зазначає, що представником відповідача суду під час розгляду справи не надано доказів на підтвердження того, що вказана податкова декларація не може бути прийнята без зазначення позивачем назви податкового органу, враховуючі, що на час подання вказаної податкової декларації до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим позивач був зареєстрований у вказаному податковому органі як платник податків (вказані обставини представниками позивача та відповідача не оспорювалось та не заперечувалось). Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що зазначена податкова декларація була прийнята ДПІ у м. Сімферополі АР Крим без заперечень та без повідомлення позивача про можливість не визнання вказаної податкової декларації податковою декларацією. Також представником відповідача під час розгляду справи не заперечувалось те, що в рядку 06 податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року позивачем було зазначено код ДПІ 0109 та що аналогічним чином були заповнені рядки 06 в податкових деклараціях позивача з податку на прибуток за І квартал та І півріччя 2009 року, які ДПІ у м. Сімферополі АР Крим прийнято без заперечень та які не були не визнані податковою звітністю позивача.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач діяв необґрунтовано, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та без досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд зазначає, що податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Сімферополі АР Крим №0021411501/0 від 10.12.2009 року, згідно з яким до платника податку позивача застосовані штрафні санкції за неподання податкової декларації з податку на прибуток саме за 3 квартали 2009 року на підставі пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181, тобто за неподання позивачем податкової декларації, яка була ним подана.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підстави для застосування до позивача зазначених штрафних санкцій за неподання декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року відсутні.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 27 квітня 2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 05 травня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0021411501/0 від 10 грудня 2009 року, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансшина-Авто».

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансшина-Авто» (код ЄДРПОУ 31794987, юридична адреса: 95022, АР Крим, м. Сімферополь, просп. Победи, б.211а) в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.