Ухвала суду № 97904572, 22.06.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3692/20

УХВАЛА

22 червня 2021 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої- судді Саєнко О.Б., при секретарі - Кобенда Ю.В.,

за участю: прокурора- Скороход Л.О., захисника- Півнюк А.О., законного представника неповнолітнього обвинуваченого- ОСОБА_1 , неповнолітнього обвинуваченого- ОСОБА_2 ; представника служби у справах дітей – Борсука М.В., представника ювенальної превенції - Франкової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 15.11.2020 до ЄРДР за №12020020100000779 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

17.06.2020 до провадження Вінницького районного суду Вінницької області надійшло клопотання з Вінницької окружної прокуратури про продовження застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки такий строк спливає 25.06.2021 , а розгляд кримінального провадження № 128/285/19 призначений судом на 29.06.2021 о 14.00 год. тобто поза межами дії запобіжного заходу.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дане клопотання передано на розгляд судді Саєнко О.Б.

22.06.2021 в судовому засіданні прокурор Скороход Л.О. підтримала подане письмове клопотання прокурора Караваєвої В.В., заявила клопотання про продовження застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, оскільки такий строк спливає 25.06.2021, а ті ризики, які стали підставою його застосування не відпали, а саме: обвинувачений ОСОБА_2 повторно вчинив умисний тяжкий корисливий злочини, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років ; він не має постійного офіційного місця роботи та доходу, а навчання не стало для нього перешкодою щодо вчинення умисного тяжкого злочину, що свідчить про відсутність стримуючих факторів, у зв`язку з чим є достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 може ухилятися від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження та продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення.

Вважає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти зазначеним ризикам. Оскільки особисте зобов`язання не може бути застосовано у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину та наслідкам, які були завдані вчиненням кримінального правопорушення. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Також просила суд визначити розмір застави обвинуваченому в межах 50 розмірів мінімальної заробітної плати , у розмірі 109850 грн.

Захисник - Півнюк А.О. просила суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заявила клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на те, що обвинувачений ОСОБА_1 є неповнолітньою особою, має постійне зареєстроване у встановленому законом місце проживання та місце навчання.

Законний представник неповнолітнього обвинуваченого- ОСОБА_1 та неповнолітній обвинувачений ОСОБА_2 підтримали клопотання захисника Півнюк А.О. про зміну обвинуваченому запобіжного заходу та відмову у задоволенні клопотання прокурора, з підстав вказаних захисником.

Прокурор заперечувала щодо клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу, оскільки вважає його необґрунтованим.

Потерпілий ОСОБА_3 до судового засідання не з`явився, по невідомим для суду причинам.

Представника служби у справах дітей – Борсук М.В. та представник ювенальної превенції – Франкова І.В., при вирішені судом клопотань поклалися на розсуд суду.

Вислухавши клопотання прокурора та захисника, з`ясувавши думку присутніх учасників судового процесу щодо них, суд, вважає, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а клопотання захисника про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - необґрунтованим та таким, що підлягає відмові у задоволені, виходячи з такого.

Згідно до ч.1 ст. 484 КПК, порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами цього Кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.

Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно до п. 4 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення. Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»). З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Судом установлено, що запобіжний захід щодо неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.

Вирішуючи письмове клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини»).

Згідно роз`ясненнями, викладеними у постанові № 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Оглянувши матеріали провадження, вислухавши міркування присутніх учасників кримінального провадження, суд вважає, що існують та не відпали ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, наразі вирішується питання щодо об`єднання кримінальних проваджень відносно ОСОБА_2 у одне провадження та призначення обвинувального акту до судового розгляду, по якому ще не заслухані пояснення потерпілого, свідків, обвинуваченого, не досліджені письмові та речові докази, тому суд вважає що існує ризик того, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою зміни їх показів у суді.

Крім того, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_2 є неповнолітньою особою та наразі притягується до кримінальної відповідальності за іншими кримінальними правопорушеннями, які перебувають на розгляді у Вінницькому районному суді ( за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України), тому суд вважає, що існує ризик того, що будучи на волі обвинувачений ОСОБА_2 може вчинити інший злочин.

Також, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_2 негативно характеризується за місцем проживання та місцем навчання, що свідчить про відсутність стримуючих факторів, у зв`язку з чим є достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 може переховуватися від суду.

Відтак, суд приходить до висновку, що більш м`який запобіжний захід відносно обвинувачених не виправдає себе та не може забезпечити цілей кримінального провадження, та не зможе запобігти встановленим судом ризикам, передбаченим п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Виходячи з наведеного, суд також вважає, що підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у даному підготовчому судовому засіданні судом не встановлено, а обґрунтованого клопотання та будь –яких доказів про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт стороною захисту, для спростування ризиків, зазначених прокурором,- не надано , у зв`язку з чим у задоволені клопотання захисника Півнюк А.О. необхідно відмовити.

Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків, доцільно продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Тому, суд, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, вважає за доцільне продовжити ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме - по 20.08.2021, включно. Однак, суд вважає , що одночасно слід визначити ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання неповнолітнім ОСОБА_2 обов`язків, визначених КПК України в межах 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, а саме: у розмірі 109850 грн., з покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, на тойже строк.

Керуючись ст.ст. 331, 327, 334 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Скороход Л.О. про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1», а саме – по 20.08.2021 включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання неповнолітнім ОСОБА_2 обов`язків, визначених КПК України.

Встановити розмір застави ОСОБА_2 - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, що становить 109850 ( сто дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят ) гривень та надати можливість внесення даної застави за наступники реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ)26286152 ; Банк отримувача - ДКСУ, м. Київ ; код банку отримувача (МФО)820172; рахунок отримувача UA688201720355219002000000401, та надати документ, що це підтверджує -суду.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_2 покласти обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, зокрема:

1)повідомляти суд про своє місце проживання та зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

2)прибувати по першому виклику до суду на визначений час;

3) не відлучатися з зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 - без дозволу суду.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 20.08.2021, включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України у Вінницької області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДЕРЖАВНА УСТАНОВА "ВІННИЦЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№ 1)"

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДЕРЖАВНА УСТАНОВА "ВІННИЦЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№ 1)" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_2 з-під варти та повідомити усно і письмово Вінницький районний суд Вінницької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У задоволені клопотання захисника Півнюк А.О. про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Копію ухвали направити уповноваженій особі Державної установи «Вінницька установа виконання покарань №1»,- для виконання.; учасникам судового провадження- вручити для відому.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду безпосередньо або через Вінницький районний суд Вінницької області протягом семи днів, шляхом подачі апеляційної скарги: обвинуваченим- з дня отримання копії цієї ухвали, а іншими учасниками - з дня проголошення ухвали.

Повна ухвала суду проголошена 23.06.2021 о 17.40 годин.

Суддя: О.Б. Саєнко