Рішення № 97901600, 18.06.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

nmnn

18.06.2021м. ДніпроСправа № 904/1747/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Тертишної К.В.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Скиба О.С. – адвокат

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Схід-Сервіс", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення 1 063 374,99 грн

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальність "Схід-Сервіс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" 1 063 374,99 грн, з яких: 848 644,40 грн - основний борг, 42 432,22 грн - пеня; 50 220,87 грн - 3% річних; 122 077,50 грн - інфляційні втрати.

Судові витрати, а саме судовий збір у сумі 16 425,54 грн за подання позову позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 3925-ПУ-УМТС від 09.02.2017 в частині повної та своєчасної оплати отриманого ним товару за видатковими накладними.

07.04.2021 до суду надійшов відзив на позов з документальним обґрунтуванням, в якому представник відповідача просить залишити позовну заяву без розгляду з підстав наявності в укладеному договорі поставки третейського застереження та у зв`язку з невчиненням позивачем усіх необхідних дій з формування третейського суду для вирішення окремого спору.

За таких обставин відповідач заперечує проти розгляду справи господарським судом, оскільки третейська угода є дійсною та може бути виконана.

06.05.2021 позивач подав відповідь на відзив на позов, в якій просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та наполягає на задоволенні позовних вимог. При цьому позивач заявляє, що відповідач тривалий час демонструє своє небажання сплачувати заборгованість або вирішувати спір як у третейському суді, так і в господарському суді. Спроби сторін сформувати склад третейського суду за передбаченою договором процедурою не привели до бажаного результату, а тому розгляд спору в третейському суді припинився, що дає право позивачу звернутися з позовом до господарського суду.

Позивач зауважує, що він уже звертався з аналогічним позовом до суду, однак ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2019 у справі № 904/3483/19, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2020, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Сервіс" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення 1 028 809,12 грн був залишений без розгляду з підстав пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю доказів щодо неможливості виконання третейської угоди.

19.05.2021 до суду електронним засобом зв`язку надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просить залишити позов без розгляду з підстав статті 226 Господарського процесуального кодексу України та обґрунтовує свої доводи обставинами, викладеними ним у відзиві на позов.

Ухвалою суду від 26.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 27.04.2021, після чого засідання було відкладено до 20.05.2021 у межах продовженого до 24.06.2021 строку підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 20.05.2021 клопотання Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про залишення позовної заяви без розгляду залишено без задоволення.

У підготовчому засіданні 20.05.2021 представнику відповідача судом було запропоновано надати відзив безпосередньо по суті заявлених позовних вимог, на що останній повідомив про свій намір подати заяву про застосування строків позовної давності.

За результатами підготовчого засідання 20.05.2021 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.06.2021, після чого перед судовими дебатами оголошувалася перерва до 18.06.2021.

09.06.2021 до суду засобами електронного зв`язку надійшла заява відповідача про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог.

У судове засідання 18.06.2021 представник позивача не з`явився, до його початку на електронну адресу суду від імені представника позивача адвоката Семенова С.В. надійшли заяви про відкладення судових дебатів та про відмову у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Заява про відкладення судових дебатів обґрунтована раптовим погіршенням самопочуття представника.

В обґрунтування заяви про відмову у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності позивач посилається на частину другу статті 265 Цивільного кодексу України та вважає, що строк позовної давності не пропущений.

Ухвалою суду від 18.06.2021 подані заяви представника позивача адвоката Семенова С.В. про відкладення судових дебатів та про відмову у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності повернуті заявнику без розгляду з підстав порушення ним статті 170 Господарського процесуального кодексу України щодо належного підписання заяв.

За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Неявка представника позивача у судове засідання не перешкоджає завершенню розгляду справи за його відсутності.

За наслідком судового засідання 18.06.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальність "Схід-Сервіс" (далі – позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі – відповідач, покупець) укладено договір поставки № 3925-ПУ-УМТС від 09.02.2017 (далі – договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору в порядку і на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов`язується поставити у власність покупця продукцію і/або обладнання виробничо-технічного призначення, код УКТ ВЕД / ДКПП (далі - продукція), в асортименті, кількості, у строки, за ціною та за якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі та специфікаціях, які є невід`ємними частинами до цього договору.

За змістом пункту 4.1 договору поставка товару здійснюється партіями в асортименті, кількості, у строки, за цінами та за якісними характеристиками, у строки, узгодженими сторонами в специфікаціях до цього договору.

Датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником (пункт 4.7 договору).

За змістом пункту 5.1 договору загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна на продукцію, що поставляється постачальником, встановлюється сторонами у відповідних специфікаціях до договору (пункт 5.2 договору).

За змістом пункту 5.4 договору розрахунок за продукцію, що поставляється постачальником, здійснюються покупцем у порядку і строки, погоджені сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

У разі несвоєчасної оплати продукції покупець, за письмовою вимогою постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки оплати від вартості своєчасно не сплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції (пункт 6.8 договору).

Відповідно до пункту 6.11 договору строк нарахування покупцем постачальнику штрафних санкцій за договором не обмежується 6 місяцями з моменту (дати), коли зобов`язання повинно було бути виконано за договором, у зв`язку з чим штрафні санкції підлягають нарахуванню за весь період порушення зобов`язання.

Згідно з пунктом 8.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками. Сторони дійшли згоди, що у разі належного виконання обома сторонами своїх зобов`язань, строк дії договору встановлюються до 31.12.2017 включно.

У разі невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов`язань за цим договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Специфікаціями від 09.02.2017 до договору сторони погодили поставку продукції за найменуванням, ціною, строками поставки на загальну суму 1763760,00 грн з ПДВ. Умови оплати – протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку (а.с. 118 - 120).

На виконання умов договору та у межах специфікацій позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію.

Відповідно до розрахунку позивача, пояснень представника позивача, заявлена до стягнення сума основного боргу – 848 644,40 грн утворилася внаслідок заборгованості відповідача за отриману продукцію за наступними видатковими накладними:

№ РН-0000262 від 28.09.2017 на суму 75 244,40 грн (із загальної суми поставки за цією видатковою накладною – 93600,00 грн та з урахуванням переплати за попередніми платежами);

№ РН-0000268 від 09.10.2017 на суму 46 800,00 грн;

№ РН-0000269 від 13.10.2017 на суму 96 600,00 грн;

№ РН-0000273 від 18.10.2017 на суму 93 600,00 грн;

№ РН-0000274 від 21.10.2017 на суму 54 600,00 грн;

№ РН-0000277 від 28.10.2017 на суму 126 000,00 грн;

№ РН-0000282 від 14.11.2017 на суму 93 900,00 грн;

№ РН-0000288 від 23.11.2017 на суму 87 900,00 грн;

№ РН-0000290 від 27.11.2017 на суму 84 000,00 грн;

№ РН-0000291 від 28.11.2017 на суму 72 000,00 грн;

№ РН-0000301 від 25.11.2017 на суму 18 000,00 грн (далі – спірні видаткові накладні) (а.с. 121 – 131, 196 – 203).

Зазначена сума основного боргу відповідачем не оспорюється.

Несплата відповідачем зазначеної суми за продукцію, отриману за вказаними видатковими накладними, і стала причиною виникнення спору.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з поставкою продукції й виконанням/невиконанням відповідачем обов`язку щодо повної її оплати.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

За змістом частин першої та другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.7, 5.4 договору, пункту 5 специфікацій та з урахуванням вимог статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу й закінчення строку відповідач зобов`язаний оплатити отриману продукцію у такі строки:

- за видатковою накладною № РН-0000262 від 28.09.2017 - не пізніше 07.12.2017;

- за видатковою накладною № РН-0000268 від 09.10.2017 - не пізніше 15.12.2017;

- за видатковою накладною № РН-0000269 від 13.10.2017 - не пізніше 18.12.2017;

- за видатковою накладною № РН-0000273 від 18.10.2017 - не пізніше 22.12.2017;

- за видатковою накладною № РН-0000274 від 21.10.2017 - не пізніше 29.12.2017;

- за видатковою накладною № РН-0000277 від 28.10.2017 - не пізніше 03.01.2018;

- за видатковою накладною № РН-0000282 від 14.11.2017 - не пізніше 19.01.2018;

- за видатковою накладною № РН-0000288 від 23.11.2017 - не пізніше 26.01.2018;

- за видатковою накладною № РН-0000290 від 27.11.2017 - не пізніше 01.02.2018;

- за видатковою накладною № РН-0000291 від 28.11.2017 - не пізніше 02.02.2018;

- за видатковою накладною № РН-0000301 від 25.11.2017 - не пізніше 02.02.2018.

Доказів повної оплати продукції відповідач суду не надав. Строк оплати є таким, що настав.

Тому, позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 848 644,40 грн є законними й обґрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем до стягнення пеня у сумі 42 432,22 грн розрахована за загальний період з 01.03.2018 по 16.12.2020 із заборгованості за спірними видатковими накладними у сумі 848644,40 грн (з урахуванням часткових оплат) та з урахуванням пунктів 6.8 та 6.11 договору.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені встановлено, що згідно з умовами договору він здійснений за можливий для нарахування період - з 01.03.2018 по 16.12.2020, за який пеня із заборгованості у сумі 848 644,40 грн фактично буде становити 666 910,37 грн.

Визначений позивачем відповідно до пункту 6.8 договору до стягнення розмір пені у сумі 42432,22 грн є правильним (848644,40х5% = 42432,22).

З урахуванням усних пояснень представника позивача у судовому засіданні 10.06.2021 заявлені позивачем до стягнення 3% у сумі 50 220,87 грн розраховані за загальний період з 01.03.2018 по 16.12.2020 із заборгованості за спірними видатковими накладними у сумі 848644,40 грн (з урахуванням часткових оплат) та суми заявленої до стягнення пені - 42432,22 грн (848644,40+42432,22 = 891076,62). Зазначений у розрахунку початковий період нарахування – з 01.03.2019 є опискою.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних встановлено, що він здійснений за можливий для нарахування період - з 01.03.2018 по 16.12.2020, однак із завищеної суми заборгованості. Так, сума пені до складу заборгованості для нарахування 3% річних віднесена позивачем безпідставно, оскільки з аналізу статті 625 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3% річних, як компенсацію знецінення грошових коштів у період прострочення їх оплати за основним зобов`язанням.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Також аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

За таких обставин за наслідком перерахунку 3% річних із заборгованості у сумі 848644,40 грн за період з 01.03.2018 по 16.12.2020 фактично будуть становити 71 219,24 грн, але з урахуванням меж позовних вимог 3% річних не можуть перевищувати суму, заявлену до стягнення позивачем – 50 220,87 грн.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 122 077,50 грн розраховані позивачем за період з березня 2018 року по червень 2020 року із заборгованості за спірними видатковими накладними у сумі 848 644,40 грн (з урахуванням часткових оплат) та суми заявленої до стягнення пені - 42432,22 грн (848644,40+42432,22 = 891076,62).

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат встановлено, що він здійснений за можливий для нарахування період, однак із завищеної суми заборгованості. Так, сума пені до складу заборгованості для нарахування інфляційних втрат віднесена позивачем безпідставно з причин, зазначених судом в обгрунтуванні порядку визначення суми заборгованості для нарахування 3% річних.

За результатом здійсненого судом перерахунку та з урахуванням меж позовних вимог інфляційні втрати із заборгованості у сумі 848 644,40 грн за період з березня 2018 року по червень 2020 року, з урахуванням сукупного індексу інфляції 113,8%, будуть становити 117 112,93 грн.

Під час судового провадження відповідач не оспорював прострочки в оплаті продукції за спірними видатковими накладними.

За частиною четвертою статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відтак, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 1 058 410,42 грн, з яких: 848 644,40 грн – основний борг, 42 432,22 грн – пеня, 50 220,87 грн - 3% річних, 117 112,93 грн - інфляційні втрати.

Заява відповідача про застосування строку позовної давності судом приймається частково.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За змістом статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (ст.266 ЦК України).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом пункту 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (в редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон України № 540-IX), чинного з 02.04.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністерства України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України з 12 березня 2020 року установлено карантин.

Враховуючи граничний строк оплати заборгованості за спірними видатковими накладними та приймаючи до уваги нормативні приписи статті 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу строку позовної давності, строк позовної давності щодо основного боргу за спірними видатковими накладними розраховується наступним чином:

- з 09.12.2017 по 09.12.2020 із заборгованості за видатковою накладною № РН-0000262 від 28.09.2017;

- з 17.12.2017 по 17.12.2020 із заборгованості за видатковою накладною № РН-0000268 від 09.10.2017;

- з 20.12.2017 по 20.12.2020 із заборгованості за видатковою накладною №РН-0000269 від 13.10.2017;

- з 24.12.2017 по 24.12.2020 із заборгованості за видатковою накладною №РН-0000273 від 18.10.2017;

- з 31.12.2017 по 31.12.2020 із заборгованості за видатковою накладною №РН-0000274 від 21.10.2017;

- з 05.01.2018 по 05.01.2021 із заборгованості за видатковою накладною №РН-0000277 від 28.10.2017;

- з 21.01.2018 по 21.01.2021 із заборгованості за видатковою накладною №РН-0000282 від 14.11.2017;

- з 28.01.2018 по 28.01.2021 із заборгованості за видатковою накладною №РН-0000288 від 23.11.2017;

- з 03.02.2018 по 03.02.2021 із заборгованості за видатковою накладною №РН-0000290 від 27.11.2017;

- з 04.02.2018 по 04.02.2021 із заборгованості за видатковою накладною №РН-0000291 від 28.11.2017;

- з 04.02.2018 по 04.02.2021 із заборгованості за видатковою накладною №РН-0000301 від 25.11.2017.

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у його постанові від 13.05.2021 у справі № 910/4391/19 з посиланням на відповідні правові позиції у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 3-1522гс16, у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, від 03.07.2019 у справі № 541/3253/15-ц, вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України не є додатковими вимогами у розумінні статті 266 ЦК України. Закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.

З огляду на Закон України № 540-IX й дату звернення позивача з позовом до суду (24.02.2021), станом на набрання цим Законом чинності – 02.04.2020 трирічний строк позовної давності за вимогами щодо основного боргу у сумі 848644,40 грн, а відтак і щодо вимог про стягнення 3% річних й інфляційних втрат не закінчився та продовжується на увесь період карантину (а.с. 85).

Щодо пені, то зважаючи на необмежений шестимісячним строком період її нарахування, що свідчить про можливий триваючий характер її нарахування за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення, та Закон України № 540-IX, станом на 02.04.2020 передбачений статтею 258 Цивільного кодексу України річний строк позовної давності слід застосувати до нарахувань позивача із заборгованості у сумі 848644,40 грн за період з 01.03.2018 по 01.04.2019. Пеня за цей період становить 25529,08 грн, на яку має бути зменшена розрахована судом пеня у сумі 666 910,37 грн.

Тому, з урахуванням строку позовної давності пеня за період з 02.04.2019 по 16.12.2020 із заборгованості у сумі 848 644,40 грн буде становити 641 381,29 грн (666 910,37 - 25529,08 = 641381,29). Разом з тим зазначене не впливає на розмір заявленої позивачем до стягнення пені у сумі 42432,22 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приймає до уваги наступне.

Звертаючись до суду, із визначеної ціни позову – 1 063 374,99 грн позивач за платіжним дорученням № 1 від 13.01.2021 сплатив судовий збір у сумі 16 425,54 грн, що на 474,92 грн більше від належного до сплати (1063374,99х1,5% = 15950,62; 16425,54 - 15950,62 = 474,92) /а.с. 11/.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

На час ухвалення рішення клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору від позивача не надходило.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 15 876,15 грн пропорційно сумі задоволених позовних вимог (1058410,42х15950,62/1063374,99 = 15876,15).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальність "Схід-Сервіс" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення 1 063 374,99 грн задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (ідентифікаційний код 00178353; місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Соборна, буд. 76) на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Схід-Сервіс" (ідентифікаційний код 32419030; місцезнаходження: 03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 42/1, корпус 10, офіс 17) основний борг у сумі 848 644,40 грн, пеню у сумі 42 432,22 грн, 3% річних у сумі 50 220,87 грн, інфляційні втрати у сумі 117 112,93 грн, судовий збір у сумі 15 876,15 грн.

У решті позову – відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI “Перехідні положення” цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25.06.2021.

Суддя І.І. Колісник