Ухвала суду № 9790063, 22.03.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2010 року № 2602 /09/ 9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

Обрізко І.М.,

Яворського І.О., Пліша М.А.,

Золотому Я.В.,

головуючого судді

суддів

при секретарі судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Полонському районі на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року по справі за позовом державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області до відкритого акціонерного товариства «Полонський фарфоровий завод» про стягнення в дохід держави коштів отриманих за нікчемними правочинами,-

В С Т А Н О В И Л А :

ДПІ у Полонському районі Хмельницької області звернулась 26.09.2008 року з позовом, який пізніше було уточнено, до ВАТ «Полонський фарфоровий завод» про стягнення в дохід держави коштів, отриманих без установлених законом підстав, як таких що отримані за нікчемним правочином, в сумі 1534,23 грн. В обґрунтування вимог вказує на те, що виїзною плановою перевіркою ВАТ «Полонський фарфоровий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, результати якої оформлені актом № 359/321-05502829 від 14.04.2008 року встановлено здійснення відповідачем безліцензійної діяльності, а саме діяльності надання транспортних послуг Полонському підприємству водопровідно-каналізаційного господарства, від якої відповідач отримав дохід в сумі 1534,23 грн. Посилаючись на п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» просить стягнути з відповідача в дохід держави кошти в сумі 1534,23 гри., отримані без встановлених законом підстав, як таких, що отримані за нікчемними угодами. Одночасно, представник позивача наголосив, що екскаватор та автовишка є транспортними засобами спеціального призначення, а тому транспортні послуги надані з їх використанням також підлягають ліцензуванню.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року в задоволенні позову відмовлено. Суд виходив з того, позивачем не доведено що усні договори на надання послуг екскаватора з риття канав, навантаження вантажу та інші послуги автовишки, укладені ВАТ «Полонський фарфоровий завод», за якими відповідачем отримані кошти в сумі 1534,23 грн. позивач обґрунтовуючи п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», є нікчемними або є рішення суду про визнання цих договорів недійсними. Крім цього, застосовані до відповідача санкції за наявності законних підстав можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.

Не погодившись із зазначеними судовим рішенням ДПІ у Полонському районі Хмельницької області подала апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та прийняти рішення, яким позов задоволити. Покликання маються на подібне викладеному в позовній заяві.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що усними договорами укладеними між Полонським підприємством водопровідно-каналізаційного господарства і відповідачем, останній 28 лютого 2007 року, 06 березня 2007 року, 20 березня 2007 року, 05 квітня 2007 року та 18 травня 2007 року надавав замовнику послуги з розкопування ґрунту і риття канав під час ремонту водопровідних мереж (екскаватор) і послуги автовишки під час обрізання дерев, навантаження вантажу та виконання монтажних робіт на загальну суму 1534,23 грн., що стверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, актом перевірки від 14.04.2008 року № 359/321-005502829, поясненнями представників відповідача, податковими накладними № 37 від 18.05.2007 року, № 27 від 15.04.2007 року, № 18 від 6.03.2007 року, № 19 від 20.03.2007 року і № 15 від 28.02.2007 року, рахунок-фактурою № 15 від 28.02.2007 року, № 18 від 6.03.2007 року і № 37 від 18.05.2007 року товарно-транспортними накладними, шляховими листами, картками обліку роботи вантажного автомобіля за лютий 2007 рік.

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 року № 1775-III визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Відповідно до п. 33 ст. 9 Закону ліцензуванню підлягає провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом згідно з видами робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт» (пункт 33 статті 9 із змінами, внесеними відповідно до Закону України від 05.04.2001 року № 2344-III, у редакції Закону України від 19.04.2007 року № 961-V).

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про автомобільний транспорт» ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів на такі види робіт, як надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами; надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі; надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення; надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами; надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автобусами; надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів на таксі; надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення; надання послуг з міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

З аналізу наведених правових норм суд першої інстанції вірно встановив, що послуги автовишки і екскаватора, які надавались відповідачем контрагенту, не відносяться до категорії послуг з перевезень вантажу, оскільки змістом наданих послуг, а отже і предметом укладених усних договорів не є послуги з перевезення вантажу, а відтак діяльність з надання послуг автовишки і екскаватора ліцензуванню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Так, за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що договори на надання послуг автовишки та екскаватора укладалися відповідачем та його контрагентом по договору з метою отримання прибутку від надання послуг, про що свідчать податкові накладні та товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, передбачені нею санкції застосовує лише суд, що відповідає ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то судова колегія підтримує думку суду попередньої інстанції про те, що вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, встановлені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що днем порушення відповідачем установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності є дата укладення угоди, тобто позивач пропустив річний строк встановлений ст. 250 ГПК України для застосування, санкцій, встановлених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області залишити без задоволення, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року по справі №2-а-6827/08, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

І.М. Обрізко

І.О. Яворський

М.А. Пліш

Головуючий суддя

Судді

Повний текст виготовлено 26.03.2010 року.