Ухвала суду № 9789958, 04.03.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2010 року №22-а-14702/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Носа С.П., Шавеля Р.М.,

при секретарі судового засідання: Когутич Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Рівненської області від 09 вересня 2008 року по адміністративній справі за позовом підприємства споживчої кооперації «Маркет Острожець» (далі- ПСК «Маркет Острожець») до Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі- Млинівської МДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

20 червня 2007року ПСК «Маркет Острожець» звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Млинівському районі (далі - ДПІ у Млинівському районі) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2006 року №1111652320/1.

В обґрунтування позову посилаються на те, що з 07.11.2006 року по 20.11.2006 року працівниками ДПІ у Млинівському районі проведено планову документальну перевірку з питань дотримання податкового та валютного законодавства. За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення вимог 3, 4 Закону України «Про податок на додану вартість», про що складено акт «Про результати планової документальної перевірки з питань дотримання податкового законодавства за період з 26 жовтня 2005 року по 30 вересня 2006 року» (надалі - Акт).

27 грудня 2006 року на підставі Акту ДПІ у Млинівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 1111652320/1, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в загальній сумі 286 545 грн. 00 коп., з яких: 191 030 грн. 00 коп. основного платежу; 95515грн. 00 коп. штрафних (фінансових)санкцій.

Позивач, в порядку, визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскаржив вищевказане податкове повідомлення-рішення. За наслідками оскарження податковим органом прийнято нове повідомлення-рішення.

25 червня 2007 року на підставі Акту ДПІ у Млинівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 1111652320/3, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в загальній сумі 286 545 грн. 00 коп., з яких: 191 030 грн. 00 коп основного платежу; 95515грн. 00 коп. штрафних (фінансових)санкцій .

02.08.2007 року ПСК «Маркет Острожець» подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, якою просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Млинівському районі від 25.06.2007 року № 1111652320/3 повністю з моменту прийняття.

Під час судового розгляду господарським судом замінено первинного відповідача ДПІ у Млинівському районі, на належного, а саме на Млинівську МДПІ.

Постановою господарського суду Рівненської області від 09 вересня 2008 року позов ПСК «Маркет Острожець» задоволено. Податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2007 року №1111652320/3 визнано нечинним у повному обсязі з моменту його прийняття. Присуджено на користь ПСК «Маркет Острожець» з державного бюджету України витрати по сплаті державного мита в сумі 3,40 грн. та витрати повязанні з проведенням судової експертизи в сумі 1252, 80 грн.

Млинівська МДПІ постанову суду першої інстанції оскаржила, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на п.4.2 ст. 4 Закону України „ Про податок на додану вартість", в якому зазначено, що базою оподаткування при здійсненні операцій з безоплатної передачі товарів є фактична ціна операції, але не нижча за звичайну ціну. Таким чином, за порушення вищевказаної норми ПСК «Маркет Острожець» донараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість за червень 2006 року у сумі 19924,00 грн. Всього за наслідками перевірки ПСК „Маркет Острожець" донараховано ПДВ у сумі 191 030 грн. У звязку із донарахування податку на додану вартість, до позивача були застосовані фінансові санкції, передбачені пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " у розмірі 50 відсотків донарахованої суми, зокрема: 95515,00 грн. Млинівська МДПІ вважає, що порушення податкового законодавства, виявлені під час перевірки ПСК „Маркет Острожець" мали місце, зобов'язання з податку на додану вартість донараховані правомірно, а тому податкове повідомлення-рішення №1111652320/3 від 25.06.2007 року, яким визначено ПСК «Маркет Острожець» зобовязання зі сплати ПДВ в розмірі 286545,00 грн. визнані судом нечинним неправомірно.

Представник ПСК «Маркет Острожець» Никоноць Д.А. у ході апеляційного розгляду справи, надав пояснення та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Інші о соби які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що в період що перевірявся податковим органом, постановою правління Млинівського районного споживчого товариства № 3 від 3 січня 2006 року на баланс позивача було передано згідно актів приймання передачі від 10 січня 2006 року основні засоби на загальну суму 967 338 грн. 26 коп. (з нарахованим зносом 116 686 грн. 40 коп.; залишковою балансовою вартістю 850651 грн. 86 коп. та нематеріальні активи в сумі 4 880 грн. 00 коп.

На виконання пункту 1 постанови правління Млинівського районного споживчого товариства № 3 від 3 січня 2006 року основні засоби, які відносяться до неподільного та подільного громадського майна, були передані на баланс позивача у господарське відання для використання у його господарській діяльності.

14 березня 2006 року правлінням Млинівського районного споживчого товариства прийнято постанову № 9, згідно пункту 1 якої: постановлено передати (повернути) з балансу позивача Млинівському районному споживчому товариству основні засоби, які відносяться до неподільного майна згідно додатку №1, як такі, що використовувалися кооперативним підприємством на правах господарського відання.

На виконання пункту 1 постанови правління Млинівського районного споживчого вариства № 9 від 14 березня 2006 року по актах приймання-передачі вищевказані основні засоби на загальну суму 967 338 грн. 26 коп. (з нарахованим зносом 116 686 грн. 40 коп.; залишковою балансовою вартістю 850 651 грн. 86 коп. та нематеріальні активи в сумі 4 880 грн. 00 коп. були передані (повернуті) з балансу позивача власнику - Млинівському районному споживчому товариству - як такі, що використовувалися кооперативним позивачем на правах господарського відання.

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

У відповідності до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», під поставкою товарів розуміються - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. При цьому не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі».

З вищенаведених норм господарський суд робить висновок, що саме передача (перехід) права власності на товари (роботи, послуги) є необхідною умовою для визначення тої чи іншої господарської операції як поставки у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість».

Водночас, згідно частини 1 статті 136 Господарського кодексу України: право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно частини 2 статті 136 Господарського кодексу України: власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Господарським кодексом України використання інституту права господарського відання не обмежене виключно суб'єктами господарювання державної форми власності, а тому споживчі товариства, райспоживспілки та їх підприємства (підприємства споживчої кооперації) можуть використовувати майно, закріплене за ними на праві господарського відання без будь-яких обмежень.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі постанов правління Млинівського районного споживчого товариства від № 3 від 3 січня 2006 року та № 9 від 14 березня 2006 року, Млинівським районним споживчим товариством (власником) було передано (а пізніше повернуто) позивачу основні засоби для використання у господарській діяльності на праві господарського відання. При цьому, передачі (переходу) права власності на основні засоби, що передані за цими постановами, не відбувалося. Як наслідок, оподатковувана ПДВ операція з поставки - відсутня, а посилання податкових органів на порушення платником податків пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» - безпідставне.

З метою оподаткування, операція з повернення основних засобів та нематеріальних активів (товарів) з господарського відання не підпадає під визначення операції з безоплатної поставки товарів, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, так як проведення цієї операції не пов'язане з передачею права власності за цивільно-правовими договорами. Таким чином, висновки акту документальної перевірки про донарахування позивачу податку на додану вартість по операціях з повернення в березні 2006 року основних засобів та нематеріальних активів з господарського відання Млинівському районному споживчому товариству, нормативно не підтверджуються.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що п рацівниками податкового органу - Державної податкової інспекції у Млинівському районі проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства.

За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення вимог статей 3, 4 Закону України «Про податок на додану вартість», про що складено акт «Про результати виїзної планової документальної перевірки позивача, код ЄДРПОУ 33768095, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26 жовтня 2005 року по 30 вересня 2006 року» надалі - Акт).

27 грудня 2006 року на підставі Акту ДПІ у Млинівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 1111652320/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 286 545 (двісті вісімдесят шість тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн. 00 коп., з яких: 191 030 (сто дев'яносто одна тисяча тридцять) грн. 00 коп. основного платежу; 95 515 (дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач, в порядку, визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскаржив вищевказане податкове повідомлення-рішення. За наслідками оскарження податковим органом прийнято нове повідомлення-рішення.

25 червня 2007 року на підставі Акту ДПІ у Млинівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 1111652320/3, яким позивачу визначено суму податкового -зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 286 545 (двісті вісімдесят шість тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн. 00 коп., з яких 191 030 (сто дев'яносто одна тисяча тридцять) грн. 00 коп. основного платежу; 95 515 (дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 00 коп. штрафних фінансових) санкцій.

Щодо спірного податкового повідомлення-рішення, то Актом встановлено порушення Позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.2 статті 4 та пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість». В зв'язку з цим, Відповідачем, згідно з пунктом «б» підпункту 4.2.2 статті 4 та підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 286 545 (двісті вісімдесят шість тисяч п'ятсот сорок п"ять) грн. 00 коп., з яких: 191 030 (сто дев'яносто одна тисяча тридцять) грн. 00 коп. основного платежу; 95 515 (дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою правління Млинівського районного споживчого товариства № 3 від 3 січня 2006 року на баланс позивача було передано згідно актів приймання передачі від 10 січня 2006 року основні засоби на загальну суму 967 338 (дев'ятсот шістдесят сім тисяч триста тридцять вісім) грн. 26 коп. (з нарахованим зносом 116 686 (сто шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 40 коп.; залишковою балансовою вартістю 850 651 (вісімсот п'ятдесят тисяч шістсот п'ятдесят одна) грн. 86 коп. та нематеріальні активи в сумі 4 880 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп..

На виконання пункту 1 постанови правління Млинівського районного споживчого товариства № 3 від 3 січня 2006 року основні засоби, які відносяться до неподільного та подільного громадського майна, були передані на баланс позивача у господарське відання для використання у його господарській діяльності.

14 березня 2006 року правлінням Млинівського районного споживчого товариства прийнято постанову № 9, згідно пункту 1 якої: постановлено передати (повернути) з балансу позивача Млинівському районному споживчому товариству основні засоби, які відносяться до неподільного майна згідно додатку № 1, як такі, що використовувалися кооперативним підприємством на правах господарського відання.

На виконання пункту 1 постанови правління Млинівського районного споживчого товариства № 9 від 14 березня 2006 року по актах приймання-передачі вищевказані основні засоби на загальну суму 967 338 (дев'ятсот шістдесят сім тисяч триста тридцять вісім) грн. 26 коп. (з нарахованим зносом 116 686 (сто шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 40 коп.; залишковою балансовою вартістю 850 651 (вісімсот п'ятдесят тисяч шістсот п'ятдесят одна) грн. 86 коп. та нематеріальні активи в сумі 4 880 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. були передані (повернуті) з балансу позивача власнику - Млинівському районному споживчому товариству - як такі, що використовувалися кооперативним Позивачем на правах господарського відання.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено порядок обчислення та сплати податку, в тому числі дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту, ведення податкового обліку. Підставою для збільшення валових витрат або доходу, виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, а також відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку є первинні документи платника податків. Таким чином, самі по собі неправильні проведення в бухгалтерському обліку не впливають на податкові зобов'язання платника податків.

Відповідно до пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Аналогічна норма міститься і в пункті 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Відповідно до підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника іншому платнику податку. Під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки здійснені позивачем та Млинівським районним споживчим товариством передача основних засобів податковим органом помилково розцінено як безоплатна поставка основних засобів з наслідками, передбаченими в пункті 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

При включенні валових активів позивача до валових активів Кооперативного підприємства «Рівненське гуртово-роздрібне обєднання» відбувається поставка за компенсацією сукупних валових активів (передача пасивів позивача Кооперативному підприємству «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання»), що, на переконання колегії суддів, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Млинівської МДПІ залишити без задоволення, а постанову господарського суду Рівненської області від 09 вересня 2008 року по адміністративній справі №20/273 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений 09.03.2010 року.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді С.П. Нос

Р.М. Шавель