Вирок № 97899238, 22.06.2021, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/526/17

Провадження № 1-кп/346/16/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

в складі: судді П`ятковського В.І.,

секретарів: Жмендак І.Д., Лубів О.В., Матушевської Г.Д.

з участю прокурорів Романовського І.О., Мельника В.Я.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Любчика С.Р.,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 ,

представників потерпілих Петрика Б.Ф., Рогів Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломиї кримінальне провадження № 12020090180000463 від 29 травня 2020 року про обвинувачення :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, одруженого, раніше не судимого,

- за ст. 286 ч. 3 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений, як особа, що керувала транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель двох осіб.

Даний злочин скоєно за наступних обставин.

Так 27 серпня 2016 року приблизно о 14 годині 00 хвилин, в світлу пору доби, суху погоду, водій ОСОБА_1 , в порушення п. 2.9. а Правил дорожнього руху України (надалі Правил), в якому зазначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, перебував у стані алкогольного сп`яніння та керував автомобілем марки ГАЗ-5312, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Рухаючись проїзною частиною вулиці Української, що у селищі Отинія Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 наблизився до перехрестя із вулицею Галицькою, яка є ділянкою автодороги Н-10 Стрий - Чернівці - Мамалига та здійснив поворот праворуч у напрямку м. Чернівці. Після виконання вказаного маневру обвинувачений продовжив рух по вул. Галицькій, яка є головною і відразу наблизився до вулиці Берегової, що прилягає зліва до вул. Галицької, та мав намір здійснити поворот ліворуч на вул. Берегову.

У цей час, зі сторони м. Чернівці у напрямку м. Стрий, проїзною частиною вул. Галицької, прямо рухався мотоцикл марки "Suzuki", під керуванням водія ОСОБА_7 , який не мав посвідчення на право керування мотоциклом, позаду якого знаходився пасажир ОСОБА_5 . Вказаний транспортний засіб не був зареєстрований у Державтоінспекції, як водій так і пасажир були без мотоциклетних шоломів.

Водій ОСОБА_1 , в порушення п. 2.3. б Правил, який вказує, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, технічним станом транспортного засобу, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, проявив неуважність та перед зміною напрямку руху у порушення п. 10.1., згідно якого, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та п. 10.4., відповідно до якого водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам та п. 16.13., у відповідності до якого, перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, перед зміною напрямку руху, не врахував дорожню обстановку, що склалася, маючи об`єктивну можливість завчасно виявити наближення мотоцикла марки "Suzuki", не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав дорогу водію транспортного засобу, що рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, розпочав маневр повороту ліворуч, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з мотоциклом "Suzuki" під керуванням ОСОБА_7 .

У результаті порушення ОСОБА_1 Правил настала дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої загинули водій мотоцикла ОСОБА_7 та його пасажир ОСОБА_5 .

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений вину в інкримінованому злочинному діянні визнав частково та вказав, що того дня в смт. Отинія їхав за кермом автомобіля ГАЗ-5312 реєстьраційний номер НОМЕР_1 . Рухаючись по вул. Галицькій, яка є головною, мав намір здійснити поворот ліворуч на вул. Берегову. Не доїжджаючи до початку повороту, в порушення Правил дорожнього руху, почав повертати навскіс і з`їхавши передніми колесами з дороги притормозив, оскільки там був різкий перепад висот. В цей час, пасажир автомобіля ОСОБА_10 , крикнув «мотоцикл», і він почув удар в задню частину автомобіля справа. Вийшовши із автомобіля побачив, що у автомобіль в"їхав мотоцикл, який знаходився у канаві на протилежній стороні дороги за кілька десятків метрів та двоє осіб, які були мертвими.

Видимість дороги була більше 400 метрів, однак мотоцикліста не бачив. Спиртних напоїв не вживав.

Заявлені цивільні позови не визнає, посилаючись на те, що загиблий ОСОБА_7 під час ДТП керував транспортним засобом, що також є джерелом підвищеної небезпеки, тому відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода відшкодовується на загальних підставах. В позовних заявах йдеться тільки про факт загибелі ОСОБА_7 , однак цей факт жодним чином не пов?язується із його винними діями, причиною загибелі останнього є його груба необережність, що полягала в тому, що він не мав посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб, який не був зареєстрований у встановленому порядку, перебував без мотошолома та перевозив пасажира, також без шолома. При цьому ОСОБА_7 значно перевищив допустиму в населених пунктах швидкість та несвоєчасно реагував або взагалі не реагував на небезпеку.

Таким чином, у зв`язку із наявністю вини самого водія мотоцикла ОСОБА_7 у дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок якої він сам і загинув, виключає з його боку правовий обов`язок відшкодовувати матеріальну та моральну шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Розмір визначеної моральної шкоди вважає значно завищеною та такою, що не відповідає вимогам розумності і справедливості.

Посилаючись на ст. 1193 ЦК України зазначає, що груба необережність ОСОБА_7 сприяла виникненню ДТП, а отже і настанню шкоди. Крім того, оскільки між ним та страховою компанією «АСКО Медсервіс» укладено договір загальнообов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який станом на день виникнення ДТП діяв то вважає, що належним відповідачем за даною позовною заявою є саме страхова компанія. Просить в задоволенні позову відмовити.

Щодо позову ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки заперечує з тих самих підстав. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим його вина повністю доведена зібраними та дослідженими доказами по кримінальному провадженні. Показання про те, що не бачив мотоцикліста та не вживав спиртних напоїв спростовуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так потерпілий ОСОБА_11 дав показання, що є батьком потерпілого ОСОБА_5 . Того дня приблизно о 14.15 хв до нього підійшов голова сільської ради, і повідомив, що під час ДТП загинув його син. Приїхавши на місце ДТП побачив тіло сина та ОСОБА_7 .

Допитана потерпіла ОСОБА_4 дала показання, що є матір"ю потерпілого ОСОБА_5 . Про подію їй повідомив старший син ОСОБА_6 . Приблизно біля 15 год. приїхавши на місце аварії побачила труп сина, і мотоцикл. На місці їй розповіли, що ОСОБА_7 запропонував її сину покататися на мотоциклі і вони їздили в селищі Отинії на великій швидкості.

Допитана потерпіла ОСОБА_2 , дружина загиблого ОСОБА_7 , вказала, що 27 серпня 2016 року приблизно о 12 год. чоловік сказав, що їде в місто Івано-Франківськ, разом із ОСОБА_5 . Пізніше дізналась, що чоловік потратив в ДТП на мотоциклі і обоє загинули. На місці події бачила на обочині ОСОБА_5 та свого чоловіка, між ними на дорозі лежав мотоцикл.

Потерпіла ОСОБА_2 звернулася до суду з цивільним позовом в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до обвинуваченого та страхової компанії «АСКО Медсервіс», в якому просить :

стягнути зі страхової компанії моральну шкоду на свою користь, в інтересах дітей, 4 350 грн. на кожного, а всього 14700 грн., а також на свою користь в інтересах дочки ОСОБА_16 до досягнення нею 14 років 45 650 грн. і на свою користь в інтересах неповнолітніх ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 до досягнення ними повнолітня по 45650 грн. на кожного, а всього 182 600 грн. шкоди заподіяної смертю потерпілого;

стягнути із ОСОБА_1 на свою користь в інтересах дітей 982 600 грн. моральної шкоди та на її користь в інтересах ОСОБА_16 до досягнення нею 14 років 12 350 грн., а також на її користь в інтересах ОСОБА_18 , до досягнення ним повноліття - 17062,50 грн., ОСОБА_17 до досягнення ним повноліття 22862,50 грн. ОСОБА_16 до досягнення нею повноліття 29750 грн. шкоди заподіяної смертю потерпілого.

Позовні вимоги мотивує тим, що загиблий ОСОБА_7 був її чоловіком та батьком їх трьох дітей. Вчиненим кримінальним правопорушенням їй та неповнолітнім дітям завдано матеріальну та моральну шкоду. Відповідач ОСОБА_1 керуючи на момент ДТП автомобілем марки ГАЗ-5312, володів ним на передбачених діючим законом підставах, а тому є особою, яка повинна відшкодувати шкоду. Оскільки, обвинувачений уклав договір на забезпечення керованого ним транспортного засобу ГАЗ-5312, про що свідчить поліс від 04 травня 2016 року № АЕ/6012549, і в межах дії вказаного договору настав страховий випадок, тому на страховика поширюється обов`язок відшкодування шкоди потерпілим в межах ліміту відповідальності.

До матеріальних збитків, понесених позивачем відносяться витрати на поховання у розмірі 5 500 грн., які підлягають стягненню з страхової компанії СК «АСКО Медсервіс».

Завдана моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких вони зазнали у зв`язку із протиправною поведінкою щодо члена їхньої сім`ї. Через ДТП вони втратили чоловіка та батька, у зв`язку із чим повністю змінилася обстановка у їхній сім`ї, соціальні зв`язки. Вона залишилася вдовою, а малолітні діти без батьківської уваги та піклування, зважаючи на їх малий вік вони не пам`ятатимуть батька живим. Діти важко сприймають емоційну напругу в домі з часу трагедії їхня поведінка також змінилася. На даний час вона сама займається вихованням дітей, постійно переймаючись їхнім майбутнім. Всі перебувають у постійному емоційному пригніченні, що відображається на стані здоров`я. Розмір моральної шкоди оцінює у 250 000 грн. на кожного члена сім`ї.

Допитані ОСОБА_3 та ОСОБА_20 дали показання, що загиблий ОСОБА_7 є їх сином. Про ДТП, яке мало місце 27 серпня 2016 року за участі сина дізнались по телефону, обставин не знають. Син мав мотоцикл, однак документів на нього та прав на керування не мав.

Потерпілий ОСОБА_3 подав до суду цивільний позов про відшкодування моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, в якому просить стягнути з обвинуваченого 250 000 грн. моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що кримінальним правопорушенням йому завдана моральна шкода, страждання при втраті сина є непосильними, з часу його загибелі в нього закінчилося життя, втрачено надії, мрії та сподівання, які були покладені ним разом із сином та його сім`єю. Ці страждання виливаються у вічний сум, спомини відчуття самотності та невизначеності.

Крім усних доказів вина обвинуваченого підтверджується і іншими письмовими доказами здобутими в ході досудового розслідування та дослідженими в суді, а саме:

- даними протоколу огляду місця події від 27 серпня 2016 року яким встановлено місце зіткнення автомобіля ГАЗ-5312 під керуванням ОСОБА_1 та мотоцикла марки "Suzuki" під керуванням ОСОБА_7 та схеми і фототаблиці до нього на ділянці автодороги «Стрий-Чернівці» по вул. Галицька в смт. Отинія Коломийського району, з яких видно розташування автомобіля та мотоцикла, осипи уламків, напрямок руху кожного з них, сліди юзу, місце знаходження трупів ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ( т. 2 а.с. 94-126);

- висновком судово-медичної експертизи № 125 від 24 вересня 2016 року трупа ОСОБА_7 яким встановлено, що його смерть наступила від набряку та набухання речовини головного мозку, що розвилася внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння, основи та лицевого черепа, крововиливами під м`які мозкові оболонки, шлуночки та в речовину головного мозку, в м`які тканини голови, траваматичною ампутацією частини правої вушної раковини і перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з отриманими при ДТП травмами ( т. 2 а.с. 147-149);

висновком судово-медичної експертизи № 124 від 24 вересня 2016 року трупа ОСОБА_5 яким встановлено, що його смерть наступила від набряку та набухання речовини головного мозку, що розвилася внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння, основи та лицевого черепа, крововиливами під м`які мозкові оболонки, шлуночки та в речовину головного мозку, в м`які тканини голови і перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з отриманими при ДТП травмами ( т. 2 а.с. 152-154);

- висновками інженерно-транспортних експертиз автомобіля марки ГАЗ-5312 та мотоцикла марки "Suzuki" № 4.2-745/16 від 06.10.2016 та № 4.2-746/16 від 03.11.2016 відповідно до яких в момент виникнення ДТП гальмівні системи та рульове керування вищевказаних траниспортних засобів були у справному стані, а несправності гальмівної системи та рульового керування виникли в результаті розвитку ДТП ( т. 2, а.с. 158-161, 164-168);

- висновком транспортно-технічної експертизи № 4.2-756/2016 від 19.12.2016 згідно якого в момент зіткнення мотоцикл марки "Suzuki" реєстраційний номер НОМЕР_2 контактувіав своєю передньою частиною, в районі переднього колеса та декоративних накладок із правою боковою задньою частиною автомобіля марки ГАЗ 5312 реєстраційний номер НОМЕР_1 , в районі заднього правого колеса та задньої правої частини його борта; зіткнення автомобіля ГАЗ-5312 під керуванням ОСОБА_1 та мотоцикла марки "Suzuki" під керуванням ОСОБА_7 відбулося на прозній частині вулиця Галицька в смт. Отинія Коломийського району, по напрямку руху до м. Стрий, та відносно елементів дороги знаходиться в районі початку ділянки осипу грунту максимальними розмірами 3.6х6.1 м, яка зафіксована на відстані 16.5 м до умовного перепендикуляру та 1.25 м. від правого краю проїзної частини дороги ( т. 2, а.с. 170-175);

- висновком комісійної інженерно-транспортної експертизи (дослідження обставин та механізму ДТП) № 4.2-1051/16 від 16.12.2016 із якого вбачається, що водій автомобіля ГАЗ-5312 ОСОБА_1 в даній дорожньо-транспортній ситуації повинен був керуватися технічними вимогами пунктів 9.2 Б), 9.4,10.1, 10.4, 16.13 Правил.

У відповідності до вказаних пунктів Правил, водій ОСОБА_1 маючи намір виконати маневр повороту ліворуч, повинен був, завчасно зайняти крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, але не менше як за 50-100 м до початку маневру, дати дорогу зустрічним транспортним засобам і тільки після цього, переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, розпочати даний маневр.

В ситуації, яка розглядається технічна можливість водія ОСОБА_1 попередити дану ДТП виражалася у дотриманні ним вимог п. 10.1, 10.4, 16.13 Правил, тобто при виконанні маневру повороту ліворуч на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг наданні дороги мотоциклу, який рухався у зустрічному напрямку по рівнозначній дорозі прямо ( т. 2, а.с. 177-182);

- висновком транспортно-технічної експертизи № 4.2-22/2017 від 26.01.2017 із якого вбачається, що з моменту виникнення небезпеки для руху, причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору були обставини, які пов`язані з невідповідністю дій водія автомобіля ГАЗ-5312 ОСОБА_1 технічним вимогам вимогам п. 10.1 та 16.13 ПДР України ( том 2 а.п. 183-189);

- протоколами проведення слідчих експериментів та схем до нього якими встановлено, що виконання маневру повороту ліворуч ОСОБА_1 виконав приблизно протягом 6-7 секунд, як вказав свідок, який був в момент аварії пасажиром автомобіля ГАЗ розпочато маневр повороту праворуч водієм з відстані 1.2 метра до електроопори далі рухався прямо по вул. Галицька та розпочав поворот ліворуч. З урахуванням ділянки дороги водій автомобіля ГАЗ ОСОБА_1 мав можливість бачити мотоцикл з водієм на пасажиром на відстані 700 метрів, а мотоцикліст автомобіль на відстані 300 метрів. В момент зіткнення автомобіль переднім колесом знаходився на вул. Берегова, а задніми на вул. Галицька (т. 2 , а.с. 133-142);

-повідомлення головного лікаря Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру від 14.09.2016 року № 01-7/1401, згідно якого у крові ОСОБА_1 виявлено етиловий спирт у концентрації 0,54 проміле (дослідження № 1370 від 29.08.2016 року) (том 2 а.п. 144);

-повідомлення головного лікаря Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру від 20.01.2017 року № 01-7/88, згідно якого порушень упаковки біоматеріалу ОСОБА_1 не виявлено (том 2 а.п. 145).

Таким чином в судовому засіданні знайшла підтвердження винуватість обвинуваченого у скоєнні злочину передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, оскільки він як особа, яка керувала транспортним засобом, порушив правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть двох осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 50, ст. 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення осіб, які вчинили злочин, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання", суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо конкретного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов"язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом"якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчиненню нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та дані про його особу.

Обставиною, яка обтяжує покарання, відповідно до вимог ст. 67 КК України є скоєння злочину в стані алкогольного сп"яніння.

Обставинами, що пом"якшують покарання обвинуваченому суд вважає - перше притягнення до кримінальної відповідальності, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування потерпілим заподіяної шкоди.

Щодо заявлених цивільних позовів суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст. 127 КПК України визначено, що шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У відповідності до ст. 3 Конституції України «Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Як передбачено статтями 56, 62 Конституції України фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

При цьому, вирішуючи пред`явлений потерпілим цивільний позов, суд повинен виходити з встановленого ст. 60 ЦПК України обов`язку позивача довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України доказуванню підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

За нормами ч. 1 ст. 55 КК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди

Згідно із ч. 1 ст. 121 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до відзиву ПрАТ «СК «АСКО-Медсервіс», між страховою компанією та ОСОБА_1 укладено догорів обов`язкового старування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6012549.

Однак, страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати. Цивільний позивач обґрунтовує свої витрати накладною б/н від 27 серпня 2016 року на суму 5 000 грн. видану ФОП ОСОБА_22 .. Однак, в матеріалах справи відсутні докази (квитанції/товарні чеки/тощо) оплати цивільним позивачем наданих послуг у вказаному розмірі. Крім того у наданій накладній зазначено, що вона виписана на прізвище ОСОБА_7 , без зазначення імені та по-батькові, таким чином неможливо достеменно встановити що накладна видана саме на ім`я цивільного позивача.

Щодо відшкодування моральної шкоди зазначає, що цивільний позивач вірно посилається на норми закону щодо виплати моральної шкоди, однак всупереч цих норм вказує, що дана виплата повинна бути виплачена їй та її трьом малолітнім дітям. Право на отримання мають також і батьки загиблого. Таким чином, оскільки суд вважає ОСОБА_1 винуватим, тому цивільний позивач може мати право на відшкодування моральної шкоди не більше ніж 4/6 встановленого ліміту у розмірі 11 600 грн.

Розрахунки цивільного відповідача щодо відшкодування шкоди заподіяної смертю потерпілого вважає помилковими. Оскільки не враховано частки, яка припадала на самого померлого (за умови відсутності інших осіб, які також могли перебувати на його утриманні та завідомо приховування даного факту цивільним позивачем). Таким чином розмір мінімальної заробітної плати повинен бути поділений на 5 осіб, враховуючи загиблого. І виплати до повноліття ОСОБА_18 дорівнюють 50083 грн., ОСОБА_17 - 54616,67 грн., ОСОБА_16 - 60146 грн.

Щодо виплат дружині померлого, то обов`язковою умовою настання цього повинно бути, те що особа не працює та здійснює догляд за дітьми. Однак, наймолодшій дитині три роки виповнилося ІНФОРМАЦІЯ_5 і з цього часу цивільний позивач має змогу вийти на роботу та отримувати доходи. Таким чином ОСОБА_2 має право на відшкодування до ІНФОРМАЦІЯ_5, тобто 28 місяців, що дорівнює 8 236 грн.

Таким чином загальний розмір відшкодування на всіх осіб становить 173 081,67 грн.

Однак, для стягнення зі страховика цивільним позивачем не надано всіх доказів у відповідності до спеціального закону.

Крім того, зазначає, що у разі доведеності вини обох водіїв - розмір страхової виплати повинен бути поділений навпіл.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на поховання померлого ОСОБА_7 позивач ОСОБА_2 надала накладну від 27 серпня 2016 року без номеру на суму 5500 грн.

Відповідно до визначення, наведеного у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із п. 2 ст. 9 цього ж Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, яка не є розрахунковим документом та не може бути підставою для стягнення цієї суми зі страховика.

Ведення таких документів передбачене Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Відповідно до п. 2.1 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно із п. 2.2 Положення, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Згідно із визначенням, наведеним у ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Відповідно до ст. 8 цього Закону, форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13.

Відповідно до п. 3 розділу І. Положення, установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів.

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Згідно із визначенням, наведеним у п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Таким чином, суд вважає, що вказана накладна від 27 серпня 2016 року без номеру на суму 5500 грн. є документом первинного обліку та не є розрахунковим документом, який підтверджує факт оплати позивачем поховання померлого.

Тому в цій частині позовні вимоги не підтверджено належними і допустимими доказами, а тому не підлягають до задоволення.

Частиною 1 ст. 1200 ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Згідно із ч. 2 ст. 1200 ЦК України, особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Відповідно до ч. 2 ст. 1195 ЦК України, у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Законом України від 25.12.2015 р. № 928-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено мінімальну заробітну плату в такому розмірі (на місяць): з 1 травня - 1450 гривень.

Оскільки загиблий ОСОБА_7 у момент завдання шкоди не працював, розмір відшкодування визначається, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на 27 серпня 2016 року, що становив - 1450 гривень. Водночас частка кожної особи, враховуючи самого ОСОБА_7 , його дружини і трьох дітей, становить 290 гривень (1450 : 5 = 290).

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно із ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Кримінальне провадження розглядалось щодо однієї дорожньо-транспортної пригоди згідно із обвинувальними актами за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, і за обвинуваченням померлого ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Суд вважає, що вина обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_7 підтверджена доказами, дослідженими в судовому засіданні. Обставин, пов`язані із наявністю змішаної форми вини обох водіїв, мають істотне значення при визначенні розміру відшкодування.

Таким чином, суд приходить до переконання, що за наявності вини як ОСОБА_1 так і ОСОБА_7 , який внаслідок цього загинув, розмір відшкодування визначається у пропорції 50% на 50%.

Тому при розрахунку відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, суд враховує, що ця шкода настала внаслідок не тільки дії обвинуваченого ОСОБА_1 , а й унаслідок винних дій самого потерпілого. Тобто відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є двоє осіб.

Відповідно, сума, яка підлягає відшкодуванню внаслідок заподіяння смерті потерпілого ОСОБА_7 :

- до досягнення неповнолітнім ОСОБА_18 повноліття, тобто протягом 173 місяців, складає 25085 грн. (173 х 290 : 2 = 25085 грн.);

- до досягнення неповнолітнім ОСОБА_17 повноліття, тобто протягом 189 місяців - 27405 грн. (189 х 290 : 2 = 27405 грн.);

- до досягнення неповнолітньою ОСОБА_16 повноліття, тобто протягом 208 місяців - 30160 грн. (208 х 290 : 2 = 30160 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно із договором загальнообов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6012549 від 04 травня 2016 року, який діяв на час ДТП, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки ГАЗ-5312 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «СК «АСКО-Медсервіс».

Відповідно до цього договору, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 200000 гривень, а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 100000 грн., франшиза - 1000 грн.

В силу дії ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону встановлено правило, згідно якого при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Відповідно до п. 23.1 ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно із п. 27.2 ст. 27 Закону Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до п. 27.5. ст. 27 Закону, відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Згідно із п. 36.3 ст. 36 Закону, у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, що на час ДТП становила 1450 грн., тобто 52200 грн. (1450 х 36 = 52200).

Таким чином, загальна сума відшкодування внаслідок заподіяння смерті потерпілого ОСОБА_7 до досягнення його неповнолітніми дітьми повноліття, з урахуванням того, що відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є двоє осіб, складає 82650 грн. - ця сума підлягає стягненню з відповідача ПрАТ «СК «АСКО-Медсервіс».

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого шкода відшкодовується одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років.

Проте позивачем ОСОБА_2 не надано жодних доказів про те, що вона не працює і здійснює догляд за дітьми. Тому відсутні правові підстави для відшкодування їй шкоди за здійснення догляду за дітьми до досягнення ними чотирнадцяти років.

Щодо відшкодування потерпілим моральної шкоди, суд вважає, що розмір шкоди повинен бути співрозмірний ступеню вини відповідача за цивільним позовом в наслідках, спричинених його протиправними діями.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно зі ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами та доповненнями, згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених позовних вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуючи характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілих, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, при визначенні розміру моральної шкоди.

Отже, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

В абзаці 2 п.7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. " Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" зазначено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено Правила дорожнього руху.

Судом проаналізовано наведені сторонами доводи, а саме те, що у потерпілої ОСОБА_2 втрачено чоловіка, а діти втратили батька, чим порушено звичні для сім`ї соціальні зв`язки. Потерпілий ОСОБА_3 зазначив про душевні страждання через втрату сина.

Водночас суд враховуючи вимоги розумності та справедливості, беручи до уваги ступінь вини обвинуваченого ОСОБА_1 та ступінь вини загиблого ОСОБА_7 , які обидва грубо порушили Правила дорожнього руху України, а ОСОБА_1 ще й перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діями яких спричинені тяжкі наслідки, вважає доцільним стягнути грошове відшкодування моральної шкоди в сумі 200000 грн. - потерпілій ОСОБА_2 , 50000 грн. потерпілому ОСОБА_3 , враховуючи в сукупності негативні наслідки, які настали для потерпілих.

При цьому судом враховано глибину моральних страждань потерпілих, тяжкість вимушених змін у їх життєвих стосунках, доведення причинно-наслідкового зв`язку між діяннями обвинуваченого та завданням шкоди потерпілим, що відповідальність за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язана сукупними діями двох осіб.

Пунктом 27.3. ст. 27 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Оскільки 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі становили 17400 грн., то з урахуванням того, що відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є двоє осіб, з відповідача ПрАТ «СК «АСКО-Медсервіс» слід стягнути 8700 грн. моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_2 , а решту 191300 грн. слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 .

Також з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_3 слід стягнути 50000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Речовими доказами розпорядиться за належністю, у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 349, 368, 369 - 371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винуватим за ст. 286 ч. 3 КК України та призначити покарання - шість років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Початок строку відбуття покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_1 , після вступу вироку в законну силу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителя АДРЕСА_3 , 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_1 майнову шкоду внаслідок заподіяння смерті ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_1 , в інтересах дітей :

ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до досягнення повноліття, тобто протягом 173 місяців, у розмірі 25085 грн.;

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення повноліття, тобто протягом 189 місяців, у розмірі - 27405 грн.;

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення повноліття, тобто протягом 208 місяців, у розмірі - 30160 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - 191 300 (сто дев`яносто одну тисячу триста) гривень моральної шкоди завданої злочином.

Стягнути із ОСОБА_1 у дохід держави 4 134,12 (чотири тисячі сто тридцять чотири) гривні витрат за проведення експертиз у кримінальному провадженні.

Стягнути з відповідача ПрАТ «СК «АСКО-Медсервіс» на користь позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відшкодування внаслідок заподіяння смерті потерпілого ОСОБА_7 до досягнення його неповнолітніх дітей ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття - у розмірі 82 650 (вісімдесят дві тисячі шістсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з відповідача ПрАТ «СК «АСКО-Медсервіс» на користь позивача ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_7 до досягнення його неповнолітніх дітей : ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - 8700 (вісім тисяч сімсот) грн. моральної шкоди завданої злочином.

До набрання законної сили вироком суду та погашеням цивільних позовів залишити під арештом житловий будинок в АДРЕСА_1 , автомобіль ГАЗ-53А реєстраційний номер НОМЕР_4 , автомобіль марки ВАЗ - 21013, номерний знак НОМЕР_5 , які на праві приватної власності належать ОСОБА_1 .

Речовий доказ :

- мотоцикл марки "Suzuki", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зберігається у Коломийському відділі поліції ГУ НП в Івано-Франківській області після вступу вироку в законну силу - знищити.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Вирок суду може бути оскаржений шляхом подачі апеляційних скарг до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Суддя П`ятковський В. І.