Ухвала суду № 9789448, 22.03.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2010 року № 2038 /09/ 9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

Обрізко І.М.,

Яворського І.О., Пліша М.А.,

Золотому Я.В.,

головуючого судді

суддів

при секретарі судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року по справі за позовом Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» звернулось 03.10.2008 року в суд з позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0002681750/0 від 03.04.2008 року. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що колективним договором, діючим на підприємстві, встановлена надбавка за роз'їзний характер робіт працівникам, зайнятим у будівництві, ремонті, утриманні автомобільних доріг та дорожніх споруд, а також контролем їх якості на об'єктах, віддалених від місця знаходження філій. Вказана надбавка встановлюється працівникам, робота яких має роз'їзний характер, виконується на об'єктах віддалених від місця знаходження філії (збірного пункту) і пов'язана з втратами часу на проїзд при перевезенні їх від місця роботи і назад. Нарахування надбавки за роз'їзний характер робіт проводиться пропорційно фактичній кількості днів знаходження працівника в роз'їздах. Витрати, пов'язані з роз'їзним характером робіт відшкодовуються працівникам філії, які займаються будівництвом (реконструкцією), ремонтами і утриманням автомобільних доріг та споруд на них - за рахунок коштів, передбачених у вартості виконаних робіт згідно методичних рекомендацій затверджених наказом Держбуду України від 05.06.2005 року № 106. Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 року № 490, граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не перевищують граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України. Таким чином, надбавки (польове забезпечення) за розїзний характер робіт до заробітної плати не включаються.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року позов задоволено. Суд виходив з того, що позивач правомірно дотримуючись роз'яснень ДПА України від 25.05.2004 року № 5131/5/17-3116 та від 08.06.2004 року № 4528/6/17-3116 не включив надбавку за роз'їзний характер робіт, що виплачуються працівникам позивача до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Стосовно ж неутримання і неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в розмірі 275,56 грн. внаслідок застосування соціальної пільги до доходів працівника позивача, який одночасно є самозайнятою особою - суб'єктом підприємницької діяльності, то п.п.6.3.2 ст. 6 Закону №889 передбачає, що платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Порядок надання таких документів та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України.

Не погодившись із зазначеними судовим рішенням Сарненська МДПІ подала апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та прийняти рішення, яким позов задоволити. Покликання маються на те, що під час проведення перевірки філії «Рокитнівський райавтодор» не було пред'явлено накази на проведення робіт, що мають роз'їзний (пересувний характер), авансові звіти працівникам не видавалися, відтак виплата надбавок відповідно до тарифних ставок і посадових окладів працівників робота яких має роз'їзний (пересувний характер) була кваліфікована як складова частина місячного оподатковуваного доходу та оподатковано за ставкою встановленому п. 7.1, ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі акту перевірки №84/23/26206532 від 27.03.2008 року, за порушення п.п. 6.3.3 п. 6.3 ст.6, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2, п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме, за неутримання і неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в розмірі 275,56 грн. внаслідок застосування соціальної пільги до доходів працівника позивача, який одночасно є самозайнятою особою - суб'єктом підприємницької діяльності та за неутримання і неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1435,65 грн. при виплаті доходів працівникам позивача у вигляді надбавок за розїзний характер робіт без оподаткування, 03.04.2008 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0002681750/0 за платежем податок з доходів фізичних осіб в розмірі 1711,21грн. та штраф в розмірі 3146,86грн.

Відповідно до ч.3 п.1.1 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці», до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з п. 3.16 «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року №5, до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці відносяться надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний), характер, у розмірах, визначених, чинним законодавством.

Колективним договором, діючим на підприємстві, встановлена надбавка за роз'їзний характер робіт працівникам, зайнятим у будівництві, ремонті, утриманні автомобільних доріг та дорожніх споруд, а також контролем їх якості на об'єктах, віддалених від місця знаходження філій.

Вказана надбавка встановлюється працівникам, робота яких має роз'їзний характер, виконується на об'єктах віддалених від місця знаходження філії (збірного пункту) і пов'язана з втратами часу на проїзд при перевезенні їх від місця роботи і назад. Нарахування надбавки за роз'їзний характер робіт проводиться пропорційно фактичній кількості днів знаходження працівника в роз'їздах. Витрати, пов'язані з роз'їзним характером робіт відшкодовуються працівникам філії, які займаються будівництвом (реконструкцією), ремонтами і утриманням автомобільних доріг та споруд на них - за рахунок коштів, передбачених у вартості виконаних робіт згідно методичних рекомендацій затверджених наказом Держбуду України від 05.06.2005 року № 106. Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 року № 490, граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не перевищують граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Таким чином, надбавки (польове забезпечення) за розїзний характер робіт до заробітної плати не включаються.

Відповідно до пп.4.3.35 п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, належать інші, доходи, які відповідно до норм цього Закону не включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу і інших підстав.

З аналізу наведених правових норм колегія суддів дійшла висновку, що надбавки (польове забезпечення) за розїзний характер робіт не включаються до об'єкта оподаткування ПДФО з підстав, викладених у п.п. 4.3.35 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Крім цього, на запит Державної служби автомобільних доріг України (органу, до сфери управління якого належить позивач), надано роз'яснення ДПА в Рівненській області № 8403/31 -27 від 11.06.2004року, з якого надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів вищезгаданих працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», «Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону.

Отже, позивач правомірно дотримуючись роз'яснень ДПА України від 25.05.2004 року № 5131/5/17-3116 та від 08.06.2004 року № 4528/6/17-3116 не включив надбавку за роз'їзний характер робіт, що виплачуються працівникам позивача до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Щодо неутримання і неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в розмірі 275,56 грн. внаслідок застосування соціальної пільги до доходів працівника позивача, який одночасно є самозайнятою особою - суб'єктом підприємницької діяльності, то п.п.6.3.2 ст. 6 Закону №889 передбачає, що платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Порядок надання таких документів та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 4 «Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2035 пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем. Перелік документів, що подаються для застосування соціальної пільги визначено названим порядком. Серед вказаного переліку відсутній обов'язок позивача щодо витребування від працівника відомостей про відсутність реєстрації вказаної особи, як самозайнятої - суб'єкта підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року по справі №2-а-4813/08, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

І.М. Обрізко

І.О. Яворський

М.А. Пліш

Головуючий суддя

Судді

Повний текст виготовлено 26.03.2010 року.