Рішення № 97892789, 26.05.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.05.2021 Справа №607/5896/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої судді Черніцької І.М.

- при секретарі судового засідання Бойко І.І.

- з участю: позивача – ОСОБА_1 ,

представник позивача – адвоката Базан Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 , третя особа – Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вимог позивач вказав, що його брату ОСОБА_4 , матері ОСОБА_3 та йому належить земельна ділянка площею 0,2500 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина за законом на належну йому 1/3 частку спірної земельної ділянки. Єдиним спадкоємцем після його смерті була мати ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину шляхом спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина за законом на належні їй 2/3 частки спірної земельної ділянки. Він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 у встановленому законом порядку шляхом постійного проживання разом із нею на час відкриття спадщини.

Постановою державного нотаріуса йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на належну їй частку спірної земельної ділянки, у зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності без визначення часток, що унеможливлює видачу свідоцтва.

Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 травня 2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 та закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Базан Д.Д. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений в установленому законом порядку. Попередньо подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 була присутня в судовому засідання, не заперечила щодо задоволення позову. У подальшому судове засідання залишила та подала заяву про розгляд справи без її участі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10 лютого 1966 року.

ОСОБА_4 є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 22 липня 1960 року.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є рідними братами.

З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №294350 від 12 лютого 2009 року, виданого Почапинською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області встановлено, що земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 6125287000:03:001:0273, цільове призначення – землі житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування житлого будинку, господарських будівель і споруд), яка розташована по АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності співвласникам ОСОБА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 24 березня 2017 року, виданим Почапинською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис №04.

Після його смерті відкрилася спадщина за законом на належне йому майно, у тому числі на належну йому частку спірної земельної ділянки.

Заповіти від імені ОСОБА_4 не посвідчувались.

Як вбачається з довідки за №5-70 від 05 квітня 2021 року, виданої Підгороднянською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_4 був зареєстрований по АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті були зареєстровані: ОСОБА_1 – брат, ОСОБА_6 – братова, ОСОБА_2 – племінниця, ОСОБА_7 – дочка племінниці та ОСОБА_5 – мати.

Після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилась, що підтверджується інформаційною довідкою із спадкового реєстру за №64742336 від 17 травня 2021 року.

Єдиним спадкоємцем за законом першої черги спадкування після смерті ОСОБА_4 , який прийняв спадщину у встановленому законом порядку є ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_5 після смерті сина ОСОБА_4 успадкувала належну йому частку спірної земельної ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 28 травня 2020 року, виданим виконавчим комітетом Почапинської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис №13.

Після її смерті відкрилася спадщина за законом та за заповітом на належне їй майно, у тому числі за законом на належну їй частку спірної земельної ділянки.

За життя ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений сільським головою Почапинської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області 16 листопада 2018 року, яким заповіла належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,54 га, яка розташована на території Почапинської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_2 .

Як вбачається з довідки за №5-71 від 05 квітня 2021 року, виданої Підгороднянською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_5 була зареєстрована по АДРЕСА_1 . Разом з нею на день смерті були зареєстровані: ОСОБА_1 – син, ОСОБА_6 – невістка, ОСОБА_2 – онука та ОСОБА_7 – правнучка.

Єдиними спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_5 є онука померлої ОСОБА_2 та за законом першої черги є позивач ОСОБА_1 , який у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

23 листопада 2020 року Тернопільською районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за №323/2020 після смерті ОСОБА_5 за заявою ОСОБА_2 у порядку спадкування за заповітом.

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Крім цього, ОСОБА_1 частково оформив спадкові права після смерті ОСОБА_5 отримавши свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частину житлового будинку за АДРЕСА_2 .

Інші спадкоємці за законом із заявами про прийняття спадщини не зверталися, що підтверджується матеріалами спадкової справи за №323/2020.

Таким чином, ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_5 успадкував належну їй частку спірної земельної ділянки.

Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори від 02 березня 2021 року за №463/02-31, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку після смерті ОСОБА_5 , у зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності без визначення часток, що унеможливлює видачу свідоцтва.

Згідно свідоцтва на право приватної власності на житловий будинок від 26 березня 2003 року, виданого Почапинською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_1 на праві власності належить ј частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 .

Як слідує зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 лютого 2004 року, виданого державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_1 успадкував належну померлому ј частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 .

Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину від 02 березня 2021 року, виданого державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5 успадкував належну померлій Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 .

Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В силу вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною ст. 86 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до вимог ст. 89 Земельного кодексу України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: подружжя; членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; співвласників жилого будинку; співвласників багатоквартирного будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 89 Земельного кодексу України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

У частині 1 статті 355 ЦК України наведено загальне визначення поняття права спільної власності, яке стосується тих випадків, коли майно належить на праві власності не одній, а кільком особам (суб`єктам права власності) одночасно. У такому разі між вказаними суб`єктами виникає спільна власність. Право спільної власності — це право двох чи більше осіб на один об`єкт (на одну річ або сукупність речей).

При цьому, відповідно до положень ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Головною ознакою сумісної власності як різновиду права спільної власності є факт відсутності існування в об`єкті власності ідеальних часток кожного із співвласників, які б давали можливість виявити обсяг їх прав за наявності бажання одержати конкретну частину у спільному майні та розпорядитися нею.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Судом не встановлено підстав для відхилення від рівності часток сторін у праві спільної сумісної власності.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що спірна земельна ділянка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №294358 від 12 лютого 2009 року належить ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Оскільки, між померлим та іншими співвласниками зазначеної вище земельної ділянки, що належить їм на праві спільної сумісної власності, не здійснювався поділ у будь-якій формі, передбаченій чинним законодавством, то при визначені ідеальних часток кожного із співвласників необхідно виходити із засад рівності. Тобто, всім співвласникам земельної ділянки, площею 0,2500 га, кадастровий номер 6125287000:03:001:0273, цільове призначення – землі житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування житлого будинку, господарських будівель і споруд), яка розташована по АДРЕСА_1 належить по 1/3 частині даної земельної ділянки.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина за законом на належну йому 1/3 частину спірної земельної ділянки. Спадщину прийняла ОСОБА_5 , шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується матеріалами справи.

Інших спадкоємців за законом чи за заповітом, які б прийняли спадщину не має, що стверджується матеріалами справи.

Таким чином, ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 успадкувала належну йому 1/3 частку спірної земельної ділянки.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина за законом на належні їй 2/3 частки спірної земельної ділянки, 1/3 частки успадкованої після смерті ОСОБА_4 та 1/3 частку належну їй на підставі державного акту. Спадщину прийняв позивач, шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5 успадкував належні їй 2/3 частки спірної земельної ділянки.

Однак, отримати свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку у нотаріуса позивач не може, у зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності без визначення часток, що унеможливлює видачу свідоцтва.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі - продажу, оренди, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно роз`яснень, викладених у п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до вимог ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити, шляхом визнання за позивачем права власності на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 6125287000:03:001:0273, цільове призначення – землі житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування житлого будинку, господарських будівель і споруд), яка розташована по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 524, 529, 534, 549 ЦК 1963 року, ст. 392, 1218, 1233, 1236, 1268-1270 Цивільного кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 , третя особа – Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 6125287000:03:001:0273, цільове призначення – землі житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування житлого будинку, господарських будівель і споруд), яка розташована по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5 .

Відповідачі: Почапинська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, вул. Зелена, 2, с. Підгородне Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ – 14029197;

ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Третя особа: Тернопільська районна державна нотаріальна контора, вул. Котляревського, 27, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ – 05466080.

Повне рішення складено 04 червня 2021 року.

Головуючий суддяІ. М. Черніцька