Рішення № 97891916, 16.06.2021, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/773/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., за участю секретаря Адамчо К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «БЕРЕГОВО-ТИСА» до Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження та витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «БЕРЕГОВО-ТИСА», в інтересах якого діє адвокат Шерегі В.М., звернулося із позовною заявою до Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації №84 від 14.03.2014 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 », витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0,0715 га, кадастровий номер 2110200000:03:001:0275 на території Берегівської міської ради, за межами населеного пункту, урочище «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 згідно детального плану забудови кварталу дачного будівництва).

Позов мотивований наступним.

Рішенням Берегівської міської ради №198 від 29 червня 1995 року державному підприємству радгосп-завод «Берегівський» було надана у постійне користування земельна ділянка площею 770,9 га для сільськогосподарського виробництва та видано Державний акт на право постійного користування серії І-ЗК №000444, зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №24-95 від 06.07.1995 року.

03.02.2006 року наказом Мінагрополітики радгосп завод «Берегівський» реорганізовано у СТОВ «Берегівське», а 03.10.2012 року СТОВ «Берегівське» реорганізовано в ПАТ «Берегово Тиса», яке стало правонаступником попередніх підприємств і отримало право користування земельною ділянкою, згідно вказаного державного акту.

26.11.2013 року розпорядженнями голови Берегівської РДА надано дозвіл громадянам, в тому числі і ОСОБА_2 , на виготовлення проектів землеустрою. В ході виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на підставі вказаних розпоряджень, начальник управління Держземагенства у Берегівському районі ОСОБА_3 , за попередньою домовленістю та у співучасті з головою Берегівської РДА ОСОБА_4 , усвідомлюючи факт законного землекористування цими землями ПАТ «Берегово-Тиса», умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, з метою незаконної передачі земельних ділянок стороннім особам, видала завідомо неправдиві документи, а саме «Перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути», «Довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва», а також «Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки». В цих документах ОСОБА_5 вказала завідомо неправдиві відомості про характеристики земельних ділянок: щодо складу земельних угідь, а саме «забудовані землі - землі змішаного використання»: категорію земель - «землі житлової та громадської забудови», відомості про відведення земельної ділянки з ненаданих у користування земель запасу, та як начальник управління Держземагенства у Берегівському районі прийняла рішення про погодження відповідним громадянам, в тому числі ОСОБА_2 , проектів землеустрою.

На підставі зазначених погоджень 14.03.2014 року, виконувач обов`язків голови Берегівської РДА - Горват В.С., умисно, за попередньою домовленістю та у співучасті з ОСОБА_5 , зловживаючи владними повноваженням та своїм службовим становищем на користь сторонніх осіб, в порушення ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 92 Земельного кодексу України, Закону України «Про Державний земельний кадастр», а саме в період проведення процедури приватизації державного майна, без вилучення зазначеної ділянки у встановленому законом порядку, без погодження з користувачем або судового рішення про вилучення землі, без дотримання порядку щодо зміни цільовою призначення земельної ділянки, всупереч нормам чинного земельного законодавства, підписав розпорядження про затвердження проектів землеустрою щодо відведення двадцяти громадянам земельних ділянок зі зміною цільового призначення для індивідуальної дачної забудови в урочищі Чопівська Гора на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту, чим безпідставно сприяв оформленню права приватної власності деяким особам на земельні ділянки загальною площею 1,4551 га, хоча вказані ділянки на момент передачі у приватну власність, за державним актом 1-ЗК № 000444 від 06.07.1995 року перебували у користуванні ПАТ «Берегово-Тиса», яким здійснювалась щомісячна сплата земельного податку та право користування якого у встановленому законом порядку не припинялося.

На підставі зазначених погоджень ОСОБА_5 про затвердження проектів землеустрою та розпоряджень ОСОБА_4 , державним реєстратором Берегівського районного управління юстиції в період 2014 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно незаконно внесено відомості та зареєстровано право приватної власності гр. ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0.0715 га за кадастровим номером 2110200000:03:001:0275, вартістю станом на момент реєстрації 154 тис. грн..

Позивач зазначає, що дані обставини підтверджуються обвинувальним актом у кримінальному провадженні №42015070060000002 від 18.03.2015 р. та ухвалою Берегівського районного суду від 05.06.2020 року.

Розпорядженням голови Берегівської РДА від 14.03.2014 року №84 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0, 0715 га., кадастровий номер 2110200000:03:001:0275 на території Берегівської міської ради, за межами населеного пункту, урочище «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 згідно детального плану забудови кварталу дачного будівництва).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, станом на 07.04.2021 р. земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №954 від 04.04.2017 року.

Позивач вказує на те, що в порушення ст.ст. 141,149,152 ЗК України до ПАТ «БЕРЕГОВО-ТИСД» ніхто не звертався із клопотанням про надання згоди на вилучення земельної ділянки із земель переданих йому у постійне користування, спірна частина земельної ділянки у встановленому законом порядку від користувача не вилучалася. Наявність злочинного умислу, підтвердженого матеріалами кримінального провадження №42015070060000002 від 18.03.2015 р., спрямованого на відчуження земельної ділянки із державної власності, вказує що держава як власник не виявляла волю на відчуження цієї ділянки, таке відчуження відбулося внаслідок вчинення злочину та без погодження з землекористувачем ПАТ «БЕРЕБОВО-ТИСА».

У зв`язку з цим, представник ПАТ «БЕРЕБОВО-ТИСА»просить визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації №84 від 14.03.2014 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 », та посилаючись на норми ст.ст. 387,388 ЦК України витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0,0715 га, кадастровий номер 2110200000:03:001:0275 на території Берегівської міської ради, за межами населеного пункту, урочище «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 згідно детального плану забудови кварталу дачного будівництва), а також покласти судові витрати на відповідачів.

Відповідач Берегівська районна державна адміністрація подала відзив на позовну заяву, згідно якого у відповідності до розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації від 14.05.2013 року №201 «Про розроблення детального плану території» ПП «Закарпатський геодезично-кадастровий цент «Земля» розробив детальний план території кварталу дачного будівництва за межами АДРЕСА_2 .

На виконання розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації на офіційному сайті Берегівської міської ради від 04.09.2013 року було розпочато процедуру громадського обговорення. Усі фізичні та юридичні особи мали можливість ознайомитись із зазначеним проектом детального плану території (з публікацією графічного зображення плану забудови території) та подати свої пропозиції, заперечення, зауваження. Згідно із протоколом результатів громадського обговорення від07.10.2013 року від юридичних осіб та громадян пропозицій, заперечень не надійшло.

Відповідач стверджує, що позивач, його керівник, могли (мали реальну можливість, передбачену законодавством, у процесі офіційно оголошених громадських слухань) дізнатись, що право постійного користування землею ПАТ «Берегово- Тиса» могло бути порушено проектом дачного будівництва.Доказом того, що про факти виділення земельних ділянок у власність фізичним особам для дачного будівництва в районі АДРЕСА_2 , в тому числі і громадянці ОСОБА_2 , позивачу було беззаперечно відомо є матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню №42015070060000002 від 18.03.2015 року. Тому відповідач вважає, що ПАТ «БЕРЕГОВО-ТИСА» без поважних причин пропустило встановлений законом трирічний термін звернення до суду з вимогою про захист свого права або інтересу в порядку цивільного судочинства, тому заявив про сплив позовної давності, що вважає підставою для відмови у позові.

Крім того, відповідач зазначив у відзиві, що Берегівська РДА видаючи розпорядження діяла у межах наданих їй законом повноважень, не порушуючи при цьому право постійного користування землею ПАТ «БЕРЕГОВО-ТИСА», оскільки спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_2 за рахунок земель запасу, які не входили до складу земель, наданих ПАТ «БЕРЕГОВО-ТИСА» у постійне користування та державний акт на право постійного користування останнього виготовлений без визначення координат поворотних точок, кадастровий номер земельної ділянки не виготовлений і право постійного користування землею не внесено до Державного земельного кадастру та не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні не є належним доказом протиправності і незаконності розпорядження голови РДА, оскільки кримінальне провадження не розглядалось судом по суті і обвинувальний вирок не був винесений. Вказане також є підставою для відмови у позові (а.с. 59-61).

Від відповідачки ОСОБА_1 відзив у справі не поступив.

Учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися.

Представником позивача ОСОБА_6 була подана заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с. 73).

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, враховуючи всі обставини, що мають істотне значення по справі, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи із наступного.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Так, згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №000444 від 06.07.1995 року, рішенням Берегівської міської ради народних депутатів №198 від 29 червня 1995 року державному підприємству радгосп-заводу «Берегівський» була надана у постійне користування земельна ділянка площею 709,7 та 61,2 га для сільськогосподарського виробництва. Вказаний державний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №24-95 (а.с. 7-11).

03.02.2006 року наказом Мінагрополітики радгосп завод «Берегівський» реорганізовано у СТОВ «Берегівське», а 03.10.2012 року СТОВ «Берегівське» реорганізовано в ПАТ «Берегово Тиса», яке стало правонаступником попередніх підприємств і отримало право користування земельною ділянкою, згідно вказаного державного акту.

Дані обставини були встановлені постановою Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі №907/916/17 за позовом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області до Публічного акціонерного товариства «Берегово-Тиса» про припинення права постійного користування земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ДП радгосп-завод «Берегівський», та визнання таким, що втратив чинність, державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000444 від 06.07.1995 року,та доказуванню у відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають (а.с. 36-41).

Розпорядженням голови Берегівської РДА від 14.03.2014 року №84 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0, 0715 га., кадастровий номер 2110200000:03:001:0275 для індивідуального дачного будівництва на території Берегівської міської ради, за межами населеного пункту, урочище «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 згідно детального плану забудови кварталу дачного будівництва) (а.с. 12).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, станом на 07.04.2021 року земельна ділянка загальною площею 0, 0715 га., кадастровий номер 2110200000:03:001:0275, для індивідуального дачного будівництва, зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №954 від 04.04.2017 року (а.с. 44-46).

Відповідно до ст. 149 ч. 1, ч. 2 ЗК України, в редакції Закону України від 15.03.2012 року №4539-VІ, яка діяла на час прийняття розпорядження голови РДА, що оспорюється, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Статтею 141 ЗК України, в редакції Закону України від 09.09.2010 року №2518-VІ, передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Тобто на час винесення розпорядження голови Берегівської РДА від 14.03.2014 року №84 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 » та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0, 0715 га., кадастровий номер 2110200000:03:001:0275 для індивідуального дачного будівництва на території Берегівської міської ради, за межами населеного пункту, урочище «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 згідно детального плану забудови кварталу дачного будівництва) землекористувачем, в тому числі і даної земельної ділянки було ПАТ «Берегово Тиса», яке згоду на припинення права користування земельною ділянкою або ж вилучення, не надавало.

З постанови Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі №907/916/17 за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2018 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 року за позовом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області до Публічного акціонерного товариства «Берегово-Тиса» про припинення права постійного користування земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ДП радгосп-завод «Берегівський», та визнання таким, що втратив чинність, державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000444 від 06.07.1995 року, вбачається, що 22.12.2017 до Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області до Публічного акціонерного товариства "Берегово-Тиса" про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яка перебувала у користуванні Державного підприємства (ДП) "Радгосп-завод "Берегівський", та про визнання Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000444 від 06.07.1995 року таким, що втратив чинність, у відповідності до ст.ст. 79-1, 92, 141, 149 ЗК України.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 у справі №907/916/17 залишено без задоволення (а.с. 36-41).

Таким чином, землекористувачем спільної земельної ділянки кадастровий номер 2110200000:03:001:0275 був позивач ПАТ «Берегово-Тиса» та у передбаченому земельним законодавством порядку її від позивача не вилучали, тому суд приходить до висновку, що є всі підстави для визнання протиправним та скасування розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації №84 від 14.03.2014 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 ».

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні №42015070060000002 від 18.03.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , яке було затверджене прокурором 24.10.2019 року, викладені аналогічні обставини щодо передачі земельних ділянок громадянам загальною площею 1,4551 га у власність та доводиться, що спірна земельна ділянка, яка була надана ОСОБА_2 входить до складу земель, наданих ПАТ«Берегово-Тиса» у постійне користування, згідно державного акту серіїІ-ЗК №000444 від 06.07.1995 року (а.с. 14-32).

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 05.06.2020 року, кримінальне провадження за обвинувальними актами у кримінальних провадженнях внесених до ЄРДР за №42015070060000002 та №42015070060000007 за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було закрите у зв`язку з закінченням строків давності та звільнення від кримінальної відповідальності. Ухвала суду набрала законної сили 13.06.2020 року (а.с. 33-35).

Тобто вказане доводить, що кримінальне провадження було розглянуте по суті.

Згідно наданого відповідачем протоколу громадського обговорення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проекті містобудівної документації від 07.10.2013 року, із присутніх на обговоренні не було представника ПАТ «Берегово- Тиса» (а.с. 65-66).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про те, що керівник позивача міг і мав реальну можливість, передбачену законодавством, у процесі офіційно оголошених громадських слухань дізнатись, що право постійного користування землею ПАТ «Берегово-Тиса» могло бути порушено проектом дачного будівництва, є тільки припущенням.

В той же час, у кримінальному провадженні за №42015070060000002, по якому досудове розслідування почалось 18.03.2015 року, та кінцеве рішення у якому було ухвалене 05.06.2020 року, потерілим була держава в особі ПАТ «Берегово-Тиса».

Тобто, позивач ПАТ «Берегово-Тиса» до 13.06.2020 року – дати набрання законної сили ухвали Берегівського районного суду достовірно не могло знати чи було порушене його право або ні.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи – носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Таким чином, суд вважає, що у даному випадку, відлік позовної давності на право звернення позивача до суду почався з дати набрання рішенням Господарського суду Закарпатської області законної сили – 26.06.2018 року, коли воно постановою Львівського апеляційного господарського суду було залишено без змін.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 року у справі 916/1608/18 зазначила, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98).

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до правової позиції викладеної в Постанові КГС ВС від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19: належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні – гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Поряд з цим, п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» встановлено, що суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Таким чином, наявні правові підстави для витребування вказаної земельної ділянки від добросовісного набувача ОСОБА_1 в порядку статті 388 ЦК України.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов ПАТ «БЕРЕГОВО-ТИСА» до Берегівської РДА, ОСОБА_1 є підставним, обгрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

У відповідності до ст.141 ЦПК України судовий збір слід стягнути з відповідачів порівну в користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 280-282, 284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 387, 388 ЦК України, ст.ст. 141,149,152 ЗК України,

Р І Ш И В:

Позовну заяву ПАТ «БЕРЕГОВО-ТИСА», яке знаходиться за адресою м. Берегове, вул. Шевченка, 120, код ЄДРПОУ: 38068751, в інтересах якого діє адвокат Шерегі В.М., який здійснює свою діяльність за адресою АДРЕСА_3 , до Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області, яке знаходиться за адресою м. Берегове, вул. Мукачівська, 6, код ЄДРПОУ: 04053708, ОСОБА_1 , мешканки АДРЕСА_4 , адреса реєстрації АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , про визнання недійсним розпорядження та витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації №84 від 14.03.2014 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 ».

Витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,0715 га, кадастровий номер 2110200000:03:001:0275 на території Берегівської міської ради, за межами населеного пункту, урочище «Чопівська гора» в районі АДРЕСА_1 згідно детального плану забудови кварталу дачного будівництва).

Стягнути з Берегівської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 в користь ПАТ «БЕРЕГОВО-ТИСА» судовій збір в розмірі по 2290 (дві тисячі двісті дев`яносто ) гривень з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана до суду апеляційної інстанції через Берегівський районний суд.

Суддя Гал Л. Л.